Ухвала

від 30.01.2014 по справі 2а/0270/1115/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/39000/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької

міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011

у справі № 2а/0270/1115/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Автоелектроапаратура» до Вінницької міжрайонної державної податкової

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Автоелектроапаратура» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Завод Автоелектроапаратура", за результатами якої складено акт від 28.01.2011 №1к/1601/35782095.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки та відповідно до п.п. "б", "в" п.п. 4.2.2, ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №1281, абз.2 пп.123.1 п.123 Податкового кодексу від 02.12.2010 №2755-VI, Вінницька МДПІ (Тиврівське відділення) прийняла податкове повідомлення - рішення №0000021601/0 від 28.01.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23689,00 грн. та сплату застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5922,25 грн.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, позивач розрахував суму бюджетного відшкодування, виходячи з суми від`ємного значення за попередні податкові періоди.

Враховуючи те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від`ємного значення, рівна сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) в листопаді 2010 року постачальникам таких товарів (послуг), позивач правомірно визначило суму бюджетного відшкодування у розмірі 23689,00 грн.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Судами попередніх інстанцій, встановлено, що довідкою перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що штрафну санкцію у розмірі 5922,25 відповідач застосував відповідно до абз.2 пп.123.1 п.123 Податкового кодексу від 02.12.2010 №2755-VI, який на момент проведення перевірки та встановлення фактів порушення не набрав чинності, а відтак, визначення позивачу штрафної санкції є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 у справі № 2а/0270/1115/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 у справі № 2а/0270/1115/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко