Ухвала

від 17.02.2014 по справі 826/2234/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/36457/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Мацюк Т.В., Стельмащука А.В.

відповідача - Грембовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2013

у справі № 826/2234/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

за участю Прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 0005642230 від 27.11.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013, позов задоволено; визнано нечинним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, складено акт № 531/22-30/34668256 від 08.11.2012, в якому зафіксовано порушення, зокрема, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України.

На підставі результатів вказаної перевірки, 27.11.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005642230 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41 752 253 грн., в т.ч.: 37 556 822 грн. основного платежу та 4 195 431 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган виходив з того, що позивачем неправомірно віднесено до витрат на придбання цінних паперів (заставних) суму в розмірі 121 593 087 грн., оскільки такі витрати не підкріплені первинними документами, які б підтверджували їх фактичну оплату; позивачем неправомірно застосовано пільгу з податку на прибуток в частині отримання доходів від операцій з продажу цінних паперів (заставних), що придбані за кошти, які залучені не від інвесторів інституту спільного інвестування.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» (позикодавець) та ТОВ «Екско Плюс» (позичальник) були укладені договори процентної позики (кредитної лінії) від 25.06.2009 та 08.10.2009, за умовами яких позичальник зобов'язувався повернути суму позикодавця та сплатити проценти за користування позикою.

Також, між вказаними сторонами були укладені додаткові угоди від 25.06.2009 та 08.10.2009, якими передбачено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення суми позики та сплати процентів ТОВ «Екско Плюс» передає в іпотеку майнові права на квартири та машиномісця, що будуються у Житловому комплексі з вбудовано-прибудовними приміщеннями громадського призначення та паркінгом. Також додатковими угодами передбачено, що іпотечні договори, предметом кожного з яких є майнові права, укладаються на окрему квартиру чи машиномісце, що будуються.

Між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» та ТОВ «Екско Плюс» були укладені відповідні іпотечні договори, на підставі яких позивачу були передані заставні.

Вартість отриманих заставних (яка дорівнює сумі наданої ТОВ «Екско Плюс» позики) позивач відніс до складу валових витрат.

В подальшому ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» здійснило відчуження заставних, емітованих ТОВ «Екско Плюс».

Так, за період з 01.09.2009 по 01.04.2011 позивач отримав кошти від продажу цінних паперів (заставних) в сумі 32 285 842,48 грн. (дохід від реалізації цінних паперів (заставних) за датою переходу права власності на заставну згідно порядку визнання доходів в розумінні податкового законодавства у сумі 10 630 173 грн. За період з 01.04.2011 по 30.06.2012 позивач отримав кошти від продажу цінних паперів (заставних) в сумі 203 107 492,22 грн. (дохід від реалізації цінних паперів (заставних) за датою переходу права власності на заставну згідно порядку визнання доходів в розумінні податкового законодавства у сумі 158 240 674 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. «в» ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» заставні є видом іпотечних цінних паперів.

Згідно з пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартості придбаних цінних паперів також передбачене п. 153.8 ст. 153 ПК України.

В судовому порядку встановлено, що фактичне понесення позивачем витрат на придбання (отримання) заставних на суму 121 593 087 грн. підтверджено договорами процентної позики від 25.06.2009 та 08.10.2009, додатковими угодами до них, а також іпотечними договорами.

Фактичне перерахування ТОВ «Екско Плюс» коштів, які є сумою наданої процентної позики та вартістю заставних, підтверджується випискою з рахунку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка».

Таким чином, позивачем правомірно сформовано валові витрати, в зв'язку з віднесенням до них суми витрат на придбання заставних у ТОВ «Екско Плюс», що підтверджено дослідженими судами обох інстанцій матеріалами справи.

В подальшому, як встановлено матеріалами справи, ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» здійснило відчуження заставних, емітованих ТОВ «Екско Плюс».

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України, кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону - не включаються до складу валового доходу/визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» належить до інституту спільного інвестування (ІСІ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» активами інституту спільного інвестування є сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Заставні ТОВ «Екско Плюс» були придбані за рахунок коштів ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка», в зв'язку з чим такі заставні набули статусу активів ІСІ.

Таким чином, при обчисленні валового доходу/визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, отриманого від продажу заставних, позивачем було правомірно враховано положення пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України.

В зв'язку з викладеним, є обґрунтованим судовий висновок судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» при обчисленні суми податку на прибуток підприємств за операціями з придбання у ТОВ «Екско Плюс» та подальшого продажу заставних діяло з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України та не допустило заниження суми податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний