Ухвала

від 03.02.2014 по справі 11/425

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К-42044/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2010

у справі №11/425

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №0002492302/0 від 30.05.2007, №0002492302/1 від 23.08.2007, №0002492302/2 від 13.11.2007, №0002482302/1 від 31.10.2007, №0002782302/2 від 13.11.2007. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Покрівельні рішення» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.01.2004 по 01.01.2007, за результатами якої було складено акт №2067/23-02/32769312 від 23.05.2007.

На підставі акта перевірки 30.05.2007 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002492302/0, № 0002482302/0, якими визначено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 47857,66 грн. (у тому числі 31905,11 грн. основний платіж, 15952,55 грн. штрафні (фінансові) санкції), та з податку на прибуток в розмірі 108953,03 грн. (в тому числі 75991,99 грн. основний платіж та 32961,04 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами оскарження вказаних повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДПІ у Дарницькому районі міста Києва про результати розгляду первинної скарги за вих. 36679/10/25-011 від 21.08.2007 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30.05.2007 № 0002492302/0 та скасовано частково повідомлення-рішення від 30.05.2007 № 0002482302/0, яке в силу положень підпункту «б» пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є відкликаним.

Прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002482302/1 від 23.08.2007, яким з урахуванням рішення щодо суми донарахування в частині основного платежу та штрафних санкцій, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 110687, 99 грн. (в тому числі 74158, 66 грн. основний платіж, 36529, 33 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- № 0002492302/1 від 23.08.2007, у якому суми донараховані повідомленням-рішенням по податку на додану вартість не змінились, а повідомлення-рішення /1 прийнято з метою доведення до платника податків граничного терміну сплати визначеного податкового зобов'язання.

Листом №53790/10/25-011 від 31.10.2007 ДПІ у Дарницькому районі міста Києва повідомила позивача, що у рішенні про результати розгляду первинної скарги від 21.08.2007 № 36679/10/25-011 у відношенні оскаржуваного повідомлення-рішення № 0002482302/0 від 30.05.2007 допущена помилка, у зв?язку з чим воно є скасоване у частині 1833,33 грн. нарахованого податку на прибуток та збільшено на 4118, 28 грн. суму застосованої штрафної (фінансової) санкції.

В якості додатку до вказаного листа відповідачем надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0002482302/1 від 31.10.2007, яке містить загальну суму визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111237,98 грн., в тому числі 74158,66 грн. основного платежу та 37079,32 грн. штрафних санкцій, та яке може бути предметом оскарження.

В подальшому за результатами розгляду скарг платника, з метою доведення граничного терміну сплати визначеного податкового зобов'язання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002492302/2 від 13.11.2007 на суму 47857, 66 грн. (податок на додану вартість), № 0002482302/2 від 13.11.2007 на суму 111237, 98 грн. (податок на прибуток).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на оплату робіт (послуг) у разі наявності первинних документів, що підтверджують їх достовірність та реальність, а також безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, правильно виходили з того, що викладені в акті перевірки висновки щодо віднесення у періоді, що перевірявся, позивачем до складу валових витрат, витрат понесених у зв'язку з транспортуванням товарів на загальну суму 144441,67 грн., здійснено з порушенням вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не знайшли свого підтвердження та спростовані залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними на товар, що перевозився, актами виконаних робіт по перевезенню вантажів фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, наявність яких на час перевірки підтверджується датами їх складання, проведенням їх в обліку та включенням відповідних даних до податкової звітності позивача.

Вищезазначені документи є первинними в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат.

З цих же підстав судами попередніх інстанцій правильно відхилено і доводи відповідача про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат витрат, понесених у зв?язку з проведенням маркетингових досліджень.

В матеріалах справи наявні договори № 10/01/08 від 01.08.2005, 01/16/01 від 16.01.2006 на проведення маркетингових досліджень укладені з ТОВ «ПРО Медіа», №6/040103 від 01.04.2006 укладений з ТОВ «РА Медіа Маркет», акти виконаних робіт що підтверджують їх виконання від 22.09.2005 до договору від 01.08.2005, від 08.02.2006 до договору від 16.01.2006, від 31.07.2006 до договору від 01.04.2006.

Предметом вказаних договорів було проведення маркетингових досліджень ринку продажу на території України без визначення щодо якого саме товару проводяться дослідження. Натомість до матеріалів справи, на вимоги суду позивачем надані документи, що складались в результаті виконання кожного договору, зокрема маркетингові дослідження - аналіз ринку продажу за відповідні періоди певної продукції (драбина, елемент сходів, цвяхи та інші), дослідження покрівельної плівки та мембрани, теплоізоляція (аналіз та рекомендації), мансардні вікна, а згідно наданих суду пояснень, на основі отриманих досліджень працівники відділу маркетингу розробляють конкурентноспроможну політику просування того чи іншого товару на ринку на поточний рік, на подальші періоди з урахуванням того що ситуація на ринку будівельних матеріалів та послуг постійно змінюється і проведення маркетингових досліджень є необхідною складовою ефективної діяльності.

Використання в господарській діяльності отриманих за укладеними договорами з ТОВ «ПРО Медіа», ТОВ «РА Медіа Маркет» маркетингових досліджень позивачем підтверджено спрямуванням діяльності підприємства по продажу товарів, щодо яких проводилось дослідження, з врахуванням отриманих результатів.

Правильно відхилено судами попередніх інстанцій і доводи відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 7468,87 грн. - вартості послуг реклами, оскільки зазначені витрати не підтверджені відповідними документами, які свідчать, що саме товар ТОВ «Покрівельні рішення» рекламувався в газеті «Нова лінія» та що зазначені послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Судами встановлено, що між ТОВ «Покрівельні рішення» (рекламодавець) та ЗАТ «Нова лінія» (рекламіст) укладено договори № ДГ-У-101 від 04.09.2006 та № ДГ-У-114 від 01.11.2006 про надання рекламних послуг, умовами яких передбачено надання рекламістом за відповідну плату рекламодавцеві рекламних послуг з розміщення інформації про товари та послуги рекламодавця у власній газеті «Нова лінія», яка розповсюджується серед покупців мережі ЗАТ «Нова лінія». Виконання договорів та надання відповідних рекламних послуг ТОВ «Покрівельні рішення» підтверджується актами здачі-прийняття робіт № БЦО003680 від 30.09.2006, № БЦО004813 від 30.11.2006, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, до матеріалів справи залучені газети в яких була розміщена реклама товарів, що продаються в мережі магазинів «Нова лінія», а на підтвердження рекламування товарів які продаються саме позивачем, до справи представлено ліцензійний договір на товарний знак від 01.01.2001, свідоцтва на знак для товарів і послуг (Паробарьєр, Гідробарьєр, Ветробарьєр, Антиконденсат) право ТОВ «Покрівельні рішення» на використання яких передбачено вказаним договором і саме зазначені в договорі товарні знаки, були використані ТОВ «Покрівельні рішення» при розміщенні рекламної інформації в газеті «Нова лінія».

Таким чином, оскільки господарська діяльність позивача полягає в реалізації товарів, товарні знаки на які використовуються позивачем, витрати на рекламу є пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та правомірно віднесені до складу валових витрат платника податку.

Оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено правомірне формування позивачем валових витрат за операціями з придбання послуг перевезення, маркетингових досліджень та послуг з реклами, позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з таким придбанням, за наявності належно оформлених податкових накладних, отриманих у відповідних періодах, та донарахування податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість в розмірі 47857,66 грн. (в тому числі 31905,11 грн. основний платіж, 15952,55 грн. штрафні (фінансові) санкції) є безпідставним.

Висновки судів попередніх інстанцій, підтверджуються висновком проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи № 8651 від 04.09.2008, згідно якого наявні у позивача первинні документи, складені за результатами вищезазначених господарських операцій, складені у відповідності до вимог чинного законодавства, та є підставою для відображення у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в ній мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун