Ухвала

від 25.02.2014 по справі 818/8631/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 818/8631/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 818/8631/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (далі - ТОВ "Мотордеталь-Конотоп", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Конотопська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0000412311, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі по деклараціях: за березень 2012 р. - 2817 грн., за квітень 2012 р. - 1803 грн., за травень 2012 р. - 482 грн., за липень 2012 р. - 3383 грн., за вересень 2012 р. - 2007 грн., за листопад 2012 р. - 3105 грн., всього на 13597 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6798,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 15.08.2013 року №0000412311.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального права, судом не надано належної правової оцінки обставинам справи та доказам.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2013 р. Конотопською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" (код 30573983) з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, червень, серпень, жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ПП "Промбудкабель" (код 35193736).

За результатами вказаної перевірки складений акт № 1/22-01/30573983 від 29.07.2013 р. (т.1 а.с.17-29), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Конотопською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 р. № 0000412311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі по деклараціях: за березень 2012 р. - 2817 грн., за квітень 2012 р. - 1803 грн., за травень 2012 р. - 482 грн., за липень 2012 р. - 3383 грн., за вересень 2012 р. - 2007 грн., за листопад 2012 р. - 3105 грн., всього на 13 597 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6798,50 грн. (т.1 а.с.52).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ПП "Промбудкабель" (продавець) та позивачем (покупець) мали місце господарські правовідносини на підставі договору № 57 від 07.02.2011 року (т. 1 а.с. 106).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору продавець продає, а покупець отримує та сплачує на умовах вказаного договору товар, в номенклатурі, кількості та за ціною відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка електротоварів підтверджується укладеним договором та специфікаціями до нього (т. 1 а.с. 106-115), видатковими накладними: №№ 74, 75, 76, 77 від 08.02.2012 р., 85 від 10.02.2012 р., 89 від 13.02.2012 р., 95, 101 від 15.02.2012 р., 104 від 20.02.2012 р., 147 від 19.03.2012 р., 160 від 23.03.2012 р., 229, 233 від 23.04.2012 р., 400 від 25.06.2012 р., 324 від 06.06.2012 р., 333, 334, 335 від 11.06.2012 р., 523 від 13.08.2012 р., 527 від 14.08.2012 р., 541 від 17.08.2012 р., 551 від 23.08.2012 р., 690 від 15.10.2012 р., 692 від 16.10.2012 р., 703, 704 від 18.10.2012 р., 720 від 23 10.2012 р.; податковими накладними: №№ 16, 17, 18, 19 від 08.02.2012 р., 25 від 10.02.2012 р., 30 від 13.02.2012 р., 36, 39 від 15.02.2012 р., 23 від 19.03.2012 р., 41 від 20.02.2012 р., 32 від 23.03.2012 р., 45, 47 від 23.04.2012 р., 4 від 06.06.2012 р., 10, 11, 12 від 11.06.2012 р., 60 від 25.06.2012 р., 29 від 13.08.2012 р., 33 від 14.08.2012 р., 46 від 17.08.2012 р., 59 від 23.08.2012 р., 33 від 15.10.2012 р., 35 від 16.10.2012 р., 44, 45 від 18.10.2012 р., 58 від 23.10.2012 р.; прибутковими ордерами про оприбуткування товарів на підприємстві: №№ : 4/6, 4/8, 2/18, 4/10 від 08.02.2012 р., 2/25 від 10.02.2012 р., 2/30 від 13.02.2012 р., 59 від 16.02.2012 р., 61 від 16.02.2012 р., 69 від 20.02.2012 р.,125 від 21.03.2012 р., 136 від 23.03.2012 р., 172 від 23.04.2012 р., 173 від 24.04.2012 р., 238 від 06.06.2012 р., 245, 249, 250, 324 від 11.06.2012 р., 283 від 25.06.2012 р., 349 від 13.08.2012 р., 350 від 14.08.2012 р., 361 від 20.08.2012 р., 373 від 23.08.2012 р., 456 від 15.10.2012 р., 460 від 16.10.2012 р., 466, 476 від 18.10.2012 р., 491 від 23.10.2012 р., 767 від 23.10.2012 р.

Оплата отриманого товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: №№ 794 від 15.02.2012 р., 1196 від 12.03.2012 р., 1283, 1292 від 15.03.2012 р., 1580 від 03.04.2012 р., 1624 від 05.04.2012 р., 1631 від 05.04.2012 р., 1789 від 12.04.2012 р., 1903 від 19.04.2012 р., 2064 від 27.04.2012 р., 2871 від 14.06.2012 р., 2929 від 18.06.2012 р., 2933 від 18.06.2012 р., 3048 від 25.06.2012 р., 3053 від 25.06.2012 р., 3838 від 13.08.2012 р., 3943 від 16.08.2012 р., 3952 від 16.08.2012 р., 4972 від 12.10.2012 р., 5063 від 17.10.2012 р., 5199 від 26.10.2012 р.

Отримання товару працівниками покупця підтверджується витягами із Журналу реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 3.1. договору № 57 від 07.02.2011 року поставка товару здійснюється автотранспортом продавця.

Рух зі складу у виробництво та використання закуплених товарів у виробництві підтверджується вимогами на внутрішнє переміщення: №№ 87 від 28.02.2012 р., 18 від 09.02.2012 р., 88 від 28.02.2012р., 2 від 09.02.2012 р., 70 за лютий 2012 р., 66 від 23.02.2012 р., 50 А від 16.02.2012 р., 61 від 21.02.2012 р.; накладними-вимогами: №№ 40 від 28.04.2012 р., №53 від 23.04.2012р., №72 від 22.06.2012р., №74 від 25.06.2012р., №106 від 20.04.2012р., №284 від 02.03.2012р., №177 від 06.04.2012р., №315 від 13.03.2012р., №430 від 06.04.2012р., №269 від 14.05.2012р., №268 від 14.05.2012р., №246 від 30 квітня 2012 р., №212 від 19.04.2012р., №216 від 20.04.2012р., №650 від 06.06.2012р., №371 від 30.06.2012р., №243 від 21.03.2012р., №57 від 11.04.2012р., №244 від 22.05.2012р., №679 від 11.09.2012р., №758 від 29.09.2012р., №58 від 23.01.2013р., №211 від 21.02.2013р., №361 від 28.02.2013р., №261 від 26.03.2012р., №135 від 10.04.2012р., №38 від 26.06.2012р., №255 від 26.03.2012р., №47 від 28.04.2012р., №259 від 26.03.2012р., №43 від 31.05.2012р., №266 від 27.03.2012р., №27 від 11.04.2012р., №34 від 11.04.2012р., №91 від 25.04.2012р., №106 від 25.04.2012р., №111 від 25.04.2012р., №136 від 30.04.2012р.,№153 від 08.05.2012р., №142 від 08.05.2012р., №164 від 15.05.2012р., №166 від 15.05.2012р., №182 від 15.05.2012р., №243 від 22.05.2012р., №236 від 22.05.2012р., №315 від 31.05.2012р., №85 від 17.04.2012р., №52 від 11,04.2012р.,№105 від 25.04.2012р., №63 від 17.04.2012р., №92 від 25.04.2012р., №109 від 25.04.2012р., №93 від 25.04.2012р., №114 від 30.04.2012р., №95 від 25.04.2012р., №121 від 30.04.2012р., №119 від 30.04.2012р., №124 від 30.04.2012р., №123 від 30.04.2012р., №125 від 30.04.2012р., №130 від 30.04.2012р., №132 від 30.04.2012р., №151 від 08.05.2012р., №335 від 25.04.2012р., №334 від 25.04.2012р., №328 від 24.04.2012р., №24 від 28.04.2012р., №533 від 26.06.2012р., №740 від 18.09.2012р., №440 від 06.06.2012р., №61 від 02.07.2012р., №58 від 30.06.2012р., №64 від 31.07.2012р.,№79 від 29.08.2012р., №81 від 29.08.2012р., №613 від 20.07.2012р., №553 від 03.07.2012р., №485 від 15.06.2012р., №45 від 27.06.2012р., №63 від 27.07.2012р.,№70 від 30.07.2012р.,№488 від 15.06.2012р.,№422 віл 09.07.2012р.,№431 від 17.07.2012р.,№574 від 27.08.2012р., №394 від 27.06.2012р., №643 від 30.08.2012р.,№1231 від 06.12.2012р., №487 від 15.06.2012р., №589 від 11.07.2012р., №70 від 27.08.2012р.,№102 від 27.09.2012р.,№75 від 27.08.2012р., №78 від 27.08.2012р., №144 від 20.12.2012р., №4 від 26.01.2013р., №530 від 26.06.2012р., №75 від 31.07.2012р.,№458 від 12.06.2012р., №61 від 30.06.2012р., №164 від 26.12.2012р., №84 від 29.08.2012р., №60 від 30.06.2012р., №851 від 15.10.2012р., №1355 від 29.12.2012р., №711 від 23.08.2012р., №697 від 21.08.2012р., №681 від 15.08.2012р., №585 від 27.08.2012р., №586 від 27.08.2012р., №587 від 27.08.2012р., №588 від 27.08.2012р., №599 від 27.08.2012р., №600 від 27.08.2012р., №602 від 27.08.2012р., №604 від 27.08.2012р., №603 від 27.08.2012р., №608 від 27.08.2012р., №740 від 03.09.2012р., №82 від 29.09.2012р., №677 від 14.08.2012р., №630 від 30.08.2012р., №1107 від 14.11.2012р., №1232 від 06.12.2012р., №574 від 27.08.2012р., №639 від 30.08.2012р., №792 від 29.09.2012р., №1093 від 08.11.2012р., №558 від 27.08.2012р., №559 від 27.08.2012р., №567 від 27.08.2012р., №571 від 27.08.2012р., №600 від 27.08.2012р., №614 від 27.08.2012р., №623 від 30.08.2012р., №628 від 30.08.2012р., №631 від 30.08.2012р., №701 від 11.09.2012р., №582 від 27.08.2012р., №605 від 27.08.2012р., №606 від 27.08.2012р., №609 від 27.08.2012р., №650 від 31.08.2012р., №664 від 11.09.2012р., №663 від 11.09.2012р., №685 від 11.09.2012р., №669 від 11.09.2012р., №693 від 11.09.2012р., №696 від 11.09.2012р., №859 від 17.10.2012р., №902 від 22.10.2012р., №909 від 22.10.2012р., №919 від 22.10.2012р., №921 від 22.10.2012р., №434 від 15.03.2013р., №454 від 27.03.2013р., №1035 від 31.10.2012р., №1093 від 08.11.2012р., №1265 від 18.12.2012р., №561 від 24.04.2013р., №967 від 31.10.2012р., №1093 від 08.11.2012р., №1108 від 14.11.2012р., №1266 від 19.12.2012р., №918 від 06.11.2012р., №185 від 30.11.2012р., №184 від 30.11.2012р., №861 від 18.10.2012р., №155 від 30.10.2012р., №163 від 30.10.2012р., №164 від 30.10.2012р., №897 від 30.10.2012р., №182 від 31.10.2012р., №204 від 28.12.2012р., №65 від 25.06.2013р., №159 від 31.10.2012р., №181 від 31.10.2012р., №164 від 30.10.2012р., №886 від 26.10.2012р., № 1294 від 21.12.2012р., №24 від 21.01.2013р., №20 від 21.01.2013р., №1264 від 18.12.2012р., №47 від 21.01.2013р., №111 від 25.01.2013р., №318 від 28.02.2013р., №452 від 27.03.2013р.; звітами витрат на ремонт: за лютий, за березень, за квітень 2012 року; матеріальними звітами по 207-202 за лютий, березень 2012 року; актом на списання матеріалів № 10 за лютий 2012 року; актами витрат матеріалів: № 1 за квітень 2012 р., № 1 за лютий 2013 р., № 1 за березень 2013 р.; оборотно-сальдовими відомостями: за червень 2012 р., за липень 2013 р.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування безготівкових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Мотордеталь-Конотоп". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП "Промбудкабель", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Згідно з п.п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі за текстом - ПК України) бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу, видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не був визнаний недійсним. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявленні свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність товарно - транспорних накладних колегія суддів зазначає на таке.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ст. 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також видаткові та податкові накладні, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів в господарській діяльності.

Також необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що загальна сума господарської операції між позивачем та ПП "Промбудкабель" з придбання товару включена до складу податкового кредиту.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 3.1. договору № 57 від 07.02.2011 року поставка товару здійснюється автотранспортом продавця, що входить в ціну товару.

Тобто, у позивача відсутні витрати на такі послуги.

Також, представником позивача надані пояснення, відповідно до яких придбані електротовари є невеликими за розмірами, товарні партії є невеликими по кількості, не перевищують встановлені норми для перевезення ручної поклажі, а тому їх перевезення здійснювалось працівниками ПП «Промбудкабель» як багажу (ручної поклажі) місцевим транспортом загального користування, а саме маршрутним таксі чи автобусом.

ПП "Промбудкабель" здійснило постачання електротоварів, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме ви датковими накладними.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висно вків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвер дження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки ві дповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується на висновках акту від 07.05.2013р. №298/22-3/35193736 про результати проведення зустрічної звірки ПП "Промбудкабель", акту від ДПІ у Солом'янському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Імперіум плюс" від 15.03.2013р. №522/22-3/37643014, акту від 16.04.2013р. №274/22-3/32690447 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Либідь".

Проте, необхідно зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

В свою чергу, позивачем до суду першої інстанції надавалась постанова Конотопського міськрайонного суду від 30.10.2013 р. за результатами розгляду адміністративного протоколу відносно Генерального директора ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» Папяна В.І. за ч.І ст. 163-1 КУпАП України, якою провадження по справі закрите за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні не встановлений факт вчинення адміністративного правопорушення щодо порушення порядку ведення податкового обліку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (неможливість дослідити ланцюг придбання товарів) не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування ПДВ в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Не приймаються до уваги і доводи відповідача про те, що ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» для перевірки не було надано документів, що посвідчують якість продукції (сертифікати), з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 61 Податкового кодексу України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Одним із різновидів податкового контролю є перевірки.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів зауважує, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань, тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 ПКУ.

З огляду на викладене, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 ПКУ.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» та ПП "Промбудкабель" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 185.1 ст.185, п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 818/8631/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П’янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.