Ухвала

від 25.02.2014 по справі 821/2317/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2317/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 132» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 132" (позивач, ПАТ "ПМК № 132") звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби від 24.04.13 № 0000112200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25827,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 6456,75 грн., № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 28942,07 грн. та застосування штрафу в сумі 7235,52 грн.

Позовні вимоги ПАТ "ПМК № 132" ґрунтуються на неправомірності зафіксованих в акті перевірки від 28.03.13 № 9/22/01036471 висновків щодо нікчемності укладених правочинів з контрагентами позивача ПП "Валагро" у жовтні 2011 року та ТОВ "Альянс Сістемс" у вересні 2012 року, оскільки у податкової інспекції відсутні відповідні повноваження та рішення суду. Також, позивач зазначає, що недостатньо обґрунтовувати свої висновки актами про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Альянс Сістемс", складеного ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, та ПП "Валагро", складеного ДПІ у м. Херсоні, оскільки акти про неможливість проведення зустрічної звірки проводиться з метою співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів на підтвердження господарських взаємовідносин з іншими платниками податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, які проводились між ними. Наявність в даних актах будь-яких висновків щодо неможливості здійснення суб'єктом господарювання підприємницької діяльності та не підтвердження взаємовідносин з контрагентами не може відповідати дійсності, оскільки сама по собі звірка ТОВ "Альянс Сістемс" та ПП "Валагро" не відбулась, що відповідно спростовує доводи ДПІ. ПАТ "ПМК № 132" звертає увагу суду на те, що на час проведення перевірки були надані первинні документи на підтвердження взаємовідносин з вказаними контрагентами, які повністю підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, позивач не поніс ніяких транспортних витрат, оскільки поставка товару здійснювалась за рахунок ПП "Валагро" та ТОВ "Альянс Сістемс", придбаний товар було реалізовано та використано у власній господарській діяльності, на що фахівець ДПІ, який здійснював перевірку, взагалі не звернув увагу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби від 24.04.13 № 0000112200, № 0000122200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Апелянтом та представником позивача до суду апеляційної інстанції надані заяви про розгляд справи за відсутністю сторін.

Відповідно до ст.. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів якщо відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли внаслідок проведеної перевірки господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 132" з іншими підприємствами, про що складено акт від 28.03.13 № 9/22 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "ПМК - 132" з питання підтвердження господарських відносин з ПП "Влагро" ( код ЄДРПОУ 37353053), ТОВ "Альянс Сістемс" (код 33421689) та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від ПП "Валагро" за жовтень 2011 року, ТОВ "Альянс Сістемс" за вересень 2012 року".

В даному акті зазначено про порушення ПАТ "ПМ-132": - ч. 1-3, 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правчинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "ПМК-132" при придбанні товару у постачальника ПП "Валагро" за жовтень 2011 року на суму ПДВ 18237 грн., та ТОВ "Альянс Сістемс" за вересень 2012 року на суму ПДВ 7590 грн. та включеного у податковий кредит декларації з податку на додану вартість у жовтні 2011 року на суму ПДВ 18237 грн. та у вересні 2012 року на суму ПДВ 7590 грн., загальна сума ПДВ 25827 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в наслідок чого завищено податковий кредит який підлягає зменшенню на суму ПДВ 25827 грн.; - п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначення податку на прибуток за ІV квартал 2011 року та за ІІІ квартал 2012 року встановлено його заниження у сумі 28942,07 грн.

Перевіряючою особою під час проведення перевірки були використані надані ПАТ "ПМК № 132" договір купівлі - продажу, податкові та видаткові накладні за жовтень 2011 року та вересень 2012 року, виписки банку по розрахункам з контрагентами, ТТН, доручення. Також, ДПІ було використано акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 03.05.12 № 183/22-4/37353053 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Валагро" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та контрагентами покупцями за жовтень 2011 року", акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Альянс Сістемс" щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Аленрем" за вересень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення - № 0000112200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25827,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 6456,75 грн., - № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 28942,07 грн. та застосування штрафу в сумі 7235,52 грн..

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20.10.11 ПАТ "ПМК 132" було укладено з ПП "Валагро" договір про придбання товару виробничо - технічного призначення (щебінь), ТОВ "Альянс Сістемс" у вересні 2012 року здійснювало поставку труб асбестроцементових, що підтверджено наданими видатковими накладними № 31 від 27.10.11, № 37 від 31.10.11, № 175 від 05.09.12 та податковими накладними № 38 від 24.10.11, № 37 від 31.10.11, № 3 від 05.09.12, всього на суму поставки 154960,97 грн., в т.ч. ПДВ 25826,83 грн.

ПАТ "ПМК 132" було сформовано податковий кредит по операціям з ПП "Валагро" у жовтні 2011 року на суму ПДВ 18237 грн., по ТОВ "Альянс Сістемс" у вересні 2012 року на суму ПДВ 7590 грн., валові витрати за ІV квартал 2011 року склали 4604228 грн. та за ІІІ квартал 2012 року у сумі 1230729 грн.

Також, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що перевіряючи факт поставки товару від ПП "Валагро", ДПІ використовує акт про неможливість проведення зустрічної звірки даного контрагента позивача, в якому використовує інформацію щодо неможливо підтвердити господарські операції ПП "Валагро" з ТДВ "Гулівер" за період з 01.06.11 по 31.10.11, за юридичною та фактичною адресою ТДВ "Гулівер" посадових осіб не знайдено, остання звітність була подана за жовтень 2011 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.12.11, відсутні основні фонди; не встановлено факту передачі товару контрагентам-покупцям за відсутності відповідних договорів, актів приймання - передачі товару, довіреностей та інших документів; відсутність складських приміщень та транспортного засобу, з чого було зроблено висновок про фіктивність укладених правочинів ТДВ "Гулівер" за перевіряємий період. Також, перевіряючи ПП "Валагро" було використано відповідь останнього від 17.04.12 № 5667/10 щодо відсутності первинних документів по взаємовідносинам з ПП "ВКФ "Диодема-Консалтинг" за жовтень 2011 року у зв'язку з обшуком та вилученням, але доказів обшуку та вилучення немає та заперечується СВ ПМ у відповіді від 03.05.12 № 2794/7/09-014.

Відповідно до пункту 14.1.181 ст. 181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У відповідності до вимог ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1). Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 ст. 198 ПК України). Пункт 201.1 ст. 201 ПКУ передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, в тому числі, місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку визначеному законодавством. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ). Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів або їх неналежного оформлення підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод витрати. Вимоги до складання первинних бухгалтерських документів викладені в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV.

З точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення вартості товару до складу валових витрат є використання придбаних товарів у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування цих правочинів.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає всі необхідні документи на підтвердження господарських операцій позивача з ПП «Валагро» та ТОВ « Альянс Сістемс», а саме : договори поставки товару, банківські виписки, податкові та видаткові накладні (наявні в матеріалах справи), перевірена податкова звітність позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки нічого з даного приводу не зазначено, податкова звітність з ПДВ та податку на прибуток прийнята без зауважень. Доставка товару позивачу здійснювалась за рахунок контрагентів позивача, що підтверджується наданими суду товарно-транспортними накладними, придбаний у ТОВ "Альянс Сістемс" товар (труби) весь реалізовано позивачем ФОП ОСОБА_2 та СФГ "Серпанок", що підтверджується наданими позивачем договором купівлі-продажу № 12 від 19.07.12, накладними, податковими накладними, платіжними документами, ТТН та подорожніми листами, податкова інспекція не заперечує факту подальшого продажу труб.

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо неправомірності використання ДПІ актів перевірок контрагентів позивача задля визначення відсутності реальності придбання та поставки товару, зокрема, з тих підстав, що контрагенти працювали в спірному періоді із сумнівними підприємствами, були відсутні за податковою адресою. Та обставина, що в грудні 2012 року податкова служба не здійснила зустрічну звірку ТОВ "Альянс Сістемс", не повинно впливати на відносини позивача з бюджетом по декларуванню та сплаті податків. Суду не доведено відповідачем яким чином було виявлено відсутність ТОВ "Альянс Сістемс" за юридичною адресою та що саме знаходиться або хто проживає за юридичною адресою підприємства, за якими ознаками було встановлено факт відсутності підприємства, не надано суду акту обстеження юридичної адреси чи витягу з ЄДР із записом про відсутність за юридичною адресою, немає доказів розшуку та опитування директора та власника підприємства ОСОБА_3 Статтею 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Суду не надано доказів того, що позивачу було відомо про недоліки в діяльності ТОВ "Альянс Сістемс".

Колегія суддів звертає увагу на припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та з ПП «Валагро» та ТОВ « Альянс Сістемс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 132» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.