Постанова

від 05.03.2014 по справі 913/111/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.03.2014 справа №913/111/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Сабада Г.О. за участю представників сторін: від боржника:не з'явився від скаржника: від кредитора:не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2014р. у справі№ 913/111/13-г /суддя Яресько Б.В./ за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Донбастеплоенергосервіс» м.Луганськ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю „Факторія-2010" м. Луганськ пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 08.01.2013р. господарський суд Луганської області прийняв заяву ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Донбастеплоенергосервіс» про порушення справи про банкрутство ТОВ „Факторія-2010" до провадження та порушив провадження у справі про банкрутство на підставі ст.ст. 1, 7, 8, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013р. (далі - Закон).

За результатами підготовчого засідання ухвалою від 28.01.2013р. суд визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора; ввів процедуру розпорядження майном та призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Кудінова Є.В.

За результатами попереднього засідання ухвалою від 11.04.2013р. господарський затвердив реєстр кредиторів, до складу якого входять вимоги ініціюючого кредитора та Луганського міського центру зайнятості.

Постановою від 20.05.2013р. господарський суд Луганської області визнав боржника банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Кудінова Є.В. За результатами апеляційного перегляду постановою від 24.07.2013р. Донецький апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС та залишив без змін постанову господарського суду від 20.05.2013р.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013р. було скасовано постанову апеляційного суду від 24.07.2013р. та прийнято нове рішення, яким припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області на постанову господарського суду Луганської області від 20.05.2013р. у справі № 913/111/13-г у зв'язку з тим, що податковий орган згідно правової позиції ВГСУ у даній справі, не мав процесуального права на апеляційне оскарження саме постанови господарського суду про визнання банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Ухвалою від 20.01.2014р. господарський суд Луганської області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором до суду надано звіт про проведену роботу та фінансовий звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс станом на 17.01.2014р., які затверджені протоколом № 9 засідання комітету кредиторів від 17.01.2014р. В результаті проведеної роботи встановлено, що у банкрута відсутні майнові активи, необхідні для задоволення кредиторської заборгованості, що підтверджено даними звіту ліквідатора, фінансового звіту та іншими матеріалами справи. Комітетом кредиторів прийнято рішення про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута (протокол від 17.01.2014р. №9). Клопотанням від 17.01.2014р. № 290 ліквідатор просив суд затвердити звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута. На підставі ч. 2 ст. 46 Закону господарський суд дійшов висновку, що банкрут підлягає ліквідації.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулась до Донецького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2014р. у справі № 913/111/13-г, в якій просить ухвалу скасувати та припинити провадження у справі.

В доводах апеляційної скарги ДПІ посилається на необґрунтованість прийняття ухвали від 20.01.2014р. господарським судом Луганської області та неповне з'ясування всіх обставин справи. Крім того, податкова інспекція вказує на те, що оскільки ухвала про ліквідацію банкрута є судовим рішенням, яким завершується процедура банкрутства у справі, тому суд не тільки перевіряє з'ясування наявності у банкрута майна для задоволення кредиторських вимог, але й підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі.

Так, апелянт вважає, що ініціюючим кредитором не доведено безспірність його вимог до боржника. В якості доказів з цього питання ініціюючий кредитор надав до суду рішення господарського суду Луганської області від 18.06.2012р. у справі № 6/5014/1167/2012, яким стягнуто з солідарних боржників: ТОВ «Факторія-2010» та ТОВ «Лінбо дерево Україна» заборгованість у сумі 357 000грн. та судом видано наказ. Постановою Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з солідарних боржників заборгованості, але у справі відсутні будь-які докази, які підтверджують стан виконавчого провадження щодо боржника на момент ініціювання справи про банкрутство. Окрім іншого, кредитором не надано постанови про закриття виконавчого провадження.

Таким чином апелянт посилається, що господарський суд не врахував факт стягнення за судовим рішенням саме з солідарних боржників та відсутність в матеріалах справи доказів щодо неможливості виконання ТОВ «Лінбо дерево Україна» рішення суду від 18.06.2012р. у справі № 6/5014/1167/2012. До того ж, скаржник наголошує на тому, що з листа ВДВС не можливо встановити, щодо якого з боржників проводились виконавчі дії.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська в апеляційній скарзі вказує, що за аналізом податкових декларацій не встановлено факту взаємовідносин між ініціюючим кредитором та боржником за господарськими операціями.

Ухвалою від 19.02.2014р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до апеляційного провадження, оскільки на думку колегії суддів оскаржувана ухвала про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі про банкрутство безпосередньо впливає на права та обов'язки апелянта як контролюючого органу стосовно боржника як платника податків, тому як саме оскаржувана ухвала є підставою для припинення державної реєстрації банкрута в якості юридичної особи, яка проводила підприємницьку діяльність та зобов'язана була сплачувати податки. Ліквідація банкрута фактично унеможливлює виконання в подальшому податковим органом покладених державою функцій контролю за повнотою та своєчасністю сплати податків до бюджету.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідність висновків суду фактичним обставинам справи і наявним в ній доказам, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, постанова апеляційного суду від 24.07.2013р. була скасована постановою суду касаційної інстанції від 11.12.2013р., а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на постанову господарського суду Луганської області від 20.05.2013р. взагалі припинено. Із матеріалів справи вбачається, що ухвала за результатами підготовчого засідання, де суд першої інстанції дає оцінку наявності законних підстав порушення справи про банкрутство, ніким не оскаржувалася та в апеляційному порядку не перевірялася.

З урахуванням цього колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки апеляційним господарським судом не перевірялись підстави законності порушення справи про банкрутство № 913/111/13-г, тому переглядаючи ухвалу про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, як підсумкового процесуального документа у цій справі про банкрутство, необхідно перевірити (з'ясувати) це питання.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Донбастеплоенергосервіс" посилалось на те, що рішенням господарського суду Луганської області від 18.06.2012р. у справі № 6/5014/1167/2012 на його користь з боржника стягнуто заборгованість в сумі 350 000грн. за простим векселем та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 7 000грн. На виконання цього рішення судом було видано наказ від 02.07.2012р. № 6/5014/1167/2012, який кредитором був пред'явлений до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ та постановою від 25.07.2012р. було відкрито виконавче провадження за цим наказом.

При дослідженні рішення господарського суду Луганської області від 18.06.2012р. та наказу від 02.07.2012р. у справі № 6/5014/1167/2012 колегією суддів встановлено стягнення в солідарному порядку з ТОВ «Факторія-2010» м. Луганськ; ТОВ «Лінбо дерево Україна» м.Луганськ на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Донбастеплоенергосервіс" м.Луганськ суму 350 000грн. за простим векселем серії АА 2292553 від 12.04.2012р., витрати зі сплати судового збору у сумі 7 000грн. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського міськуправління юстиції відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу № 6/5014/1167/2012 від 02.07.2012 про стягнення солідарно з ТОВ "Факторія-2010", ТОВ «Лінбо дерево Україна» на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Донбастеплоенергосервіс" 357 000грн. (350 000грн.+7 000грн.). Але у постанові про відкриття виконавчого провадження в якості боржника зазначено тільки одну особу - ТОВ «Факторія-2010», даних про відкриття виконавчого провадження стосовно іншого солідарного боржника - ТОВ «Лінбо дерево Україна», вказана постанова не містить .

Крім того, в матеріалах справи є лист Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ від 10.12.2012р., в якому зазначено про проведення тільки стосовно ТОВ «Факторія-2010» певних виконавчих дій . Але у цьому листі вказано, що 30.11.2012р. виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає наступне: виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково , повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача .

Тобто фактичне виконання наказу суду від 02.07.2012р. № 6/5014/1167/2012 не відбулось через отримання держвиконавцем від ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Донбастеплоенергосервіс" заяви про повернення виконавчого документу, що вказує на добровільну відмову стягувача від проведення виконавчих дій стосовно одного з двох солідарних боржників у період ще до порушення справи про банкрутство.

Отже, вищевикладене не підтверджує факт надання доказів безспірності щодо неможливості виконання наказу суду від 02.07.2012р. № 6/5014/1167/2012 через відсутність у ТОВ «Факторія-2010» грошових коштів або рухомого чи нерухомого майна.

Крім того, виконавче провадження здійснювалось стосовно ТОВ «Факторія-2010», проте в матеріалах справи взагалі відсутні докази щодо неможливості добровільного або примусового виконання вказаного наказу суду іншим солідарним боржником - ТОВ «Лінбо дерево Україна» .

Відповідно до ст. 534 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Колегія суддів вважає, що сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником зобов'язання кредитор має право вимагати виконання зобов'язання у тому числі одночасно від усіх боржників. Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право кредитора на звернення в установленому діючим законодавством порядку з грошовими вимогами до іншого солідарного боржника у випадку, якщо один із боржників, стосовно якого порушено справу про банкрутство, не сплатив борг. Також вказаним законом не зупиняється та не припиняється грошове зобов'язання іншого солідарного боржника перед кредитором, який подав заяву про банкрутство щодо первісного боржника. Процедура банкрутства щодо первісного боржника в даному випадку не впливає на здатність іншої особи, яка має солідарне зобов'язання перед кредитором, виконати таке зобов'язання в добровільному або примусовому порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 543 ЦК України, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, господарський суд ще під час проведення підготовчого засідання повинен був перевірити чи не було фактично виконано грошове зобов'язання перед ініціюючим кредитором іншим солідарним боржником, оскільки виконання такого зобов'язання є підставою для припинення справи про банкрутство.

За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Приймаючи ухвалу за результатами підготовчого засідання, а також постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 913/111/13-г, господарський суд не пересвідчився у невиконанні зобов'язання саме іншим солідарним боржником за рішенням суду від 18.06.2012р. у справі №6/5014/1167/2012 та не витребував цих доказів у ініціюючого кредитора, оскільки останній їх не надав при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Факторія-2010».

Апеляційна скарга була розглянута за наявними у справі матеріалами, оскільки до Донецького апеляційного господарського суду будь-які додаткові докази з вказаного питання не надходили. Витребування додаткових доказів у ініціюючого кредитора з вказаного питання за ініціативою апеляційного суду колегія суддів вважає недоцільним, оскільки вищевказані обставини були безпосередньо зазначені апелянтом як доводи апеляційної скарги, тому були відомі сторонам даної справи, які мали можливість надати заперечення разом із належними доказами у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, вказані докази повинні надаватися до суду першої інстанції разом із заявою про порушення справи про банкрутство, та повинні оцінюватися судом у підготовчому засіданні, де згідно ст. 11 ч. 4 Закону суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 70 постанови від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора, їх безспірність .

На відміну від позовного провадження у справі про банкрутство усі докази додаються до заяви про порушення справи, тому у разі відсутності необхідних документів, що підтверджують неплатоспроможність боржника, яка повинна доводитись в першому судовому засіданні, провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню як безпідставне порушене господарським судом.

Згідно ч.2 ст. 209 ГК України нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Але в даному конкретному випадку у боржника була ще можливість відновити свою платоспроможність без введення ліквідаційної процедури стосовно нього шляхом виконання грошового зобов'язання перед ініціюючим кредитором іншим солідарним боржником, що фактично не було з'ясовано судом першої інстанції під час розгляду даної справи.

Вищевикладене свідчить про те, що й постанова суду першої інстанції була прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з неналежним застосуванням норм законодавства, а тому суд дійшов передчасного висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 16.07.2013р. у справі № 21б/5014/2819/2012.

Як вбачається постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури була прийнята 20.05.2013р., тобто після 19.01.2013р., тому при проведенні ліквідаційної процедури у цій справі мають застосовуватись норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р. N 4212-VI.

Статтею 41 цього Закону передбачені повноваження ліквідатором, який зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню тощо.

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;

- довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню .

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором було надано звіт з додатками (а.с.10-22 т.2).

При його дослідження колегією суддів було встановлено, що ліквідатором не належним чином проведена ліквідаційна процедура у справі № 913/111/13-г, а посилання у звіті ліквідатора на те, що в результаті проведення інвентаризації встановлено два офісних крісла загальною балансовою вартістю 1,1тис.грн. не може вважатись належним доказом її проведення, оскільки ліквідатором не надано належних доказів проведення інвентаризації майна банкрута у відповідності до Інструкції "По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69.

Отже, ліквідатором не дотримані вимоги ст. 41, ч. 2 ст.46 Закону в частині проведення інвентаризації майна.

Також апеляційним судом встановлено, що в порушенням ч. 6 ст. 41 Закону ліквідатором не надано доказів щодо передання посадовими особами банкрута бухгалтерської та іншої документації банкрута, печатки і штампів, матеріальних та інших цінностей.

За вимогами ч. 3 ст. 38 Закону з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Але враховуючи приписи п. 1 прикінцевих та перехідних положень Закону, до набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

У звіті ліквідатора (т.2 а.с. 12) вказано про публікацію у газеті «Голос України» від 28.05.2013р. № 97(5597) оголошення про визнання боржника банкрутом.

Однак, в матеріалах справи № 913/111/13-г ліквідатором не надано будь-яких доказів фактичної публікації оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах. Отже, не можливо встановити строк звернення до боржника поточних кредиторів, що є порушенням їх прав, яке гарантоване цим Законом. На вказані обставини місцевий господарський суд уваги не звернув, відповідні докази не витребував та не надав цим обставинам правову оцінку.

Підсумовуючи вищенаведене, Донецький апеляційний господарський суд встановив, що з моменту проведення підготовчого засідання і до винесення ухвали про ліквідацію ТОВ «Факторія-2010» уся процедура банкрутства здійснювалась з суттєвими порушенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, які господарський суд визнав встановленими, ухвала господарського суду Луганської області від 20.01.2014р. у справі № 913/111/13-г про затвердження звіту та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню, провадження у справі №913/111/13-г підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2014р. у справі № 913/111/13-г задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2014р. у справі №913/111/13-г про банкрутство скасувати.

Провадження у справі № 913/111/13-г про банкрутство ТОВ «Факторія-2010» припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія-2010" м. Луганськ для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Луганської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття Донецьким апеляційним господарським судом іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство з інших підстав.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 9 прим.:

1.боржнику, 2.кредиторам

1.скаржнику, 1.ліквідатору

1.ДАГС, 1.до справи

1.ГСЛО, 1.держ.реєстратору