Постанова

від 03.03.2014 по справі 910/14437/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 910/14437/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову від Київського апеляційного господарського суду 03.12.2013 у справі господарського суду№ 910/14437/13 міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" простягнення заборгованості за участю представників сторін:

від позивача - Сандуляк С.А.

від відповідача - Красько О.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" про стягнення з відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008, з яких: 28 036 961,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 265 321,56 грн. -заборгованість за процентами, 7 853,59 грн. - пеня за кредитом, 37 339,38 грн. - пеня за відсотками.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у справі № 910/14437/13 (суддя Самсін Р.І.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 28 036 961,54 грн. суми основного боргу за кредитом, 1 265 321,56 грн. суми несплачених відсотків за користування кредитом, 7 853,59 грн. суми неустойки (пені) за прострочення повернення кредиту, 37 339,38 грн. пені за прострочення сплати процентів, 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 910/14437/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 та додатків до неї, а саме: суму основної заборгованості в розмірі 28 036 961,54 грн. за кредитом; 1 265 321,56 грн. суму несплачених відсотків за користування кредитом, 7 853,59 грн. суму неустойки (пені) за прострочення повернення кредиту; 37 339,38 грн. суму пені за прострочення сплати процентів, 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 910/14437/13 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" зазначає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права, а викладені у ній висновки відповідають обставинам справи. При цьому відповідач посилається на те, що додаткова угода № 7 від 29.09.2011 направлена на виникнення нових кредитних відносин, а отже, є самостійним правочином. Також відповідач стверджує, що зобов'язання за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008 припинились належним виконанням з моменту погашення відповідачем валютної заборгованості за рахунок коштів, отриманих згідно з додатковою угодою № 7 від 29.09.2011.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/08/3965 про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості для корпоративних клієнтів (кредитна лінія невідновлювальна).

До договору сторонами вносились зміни та доповнення додатковими угодами № 1 від 11.06.2008, № 2 від 28.01.2009, № 3 від 27.04.2009, № 4 від 11.08.2009, № 5 від 26.03.2010, № 6 від 30.11.2010, № 7 від 29.09.2011, № 8 від 24.04.2012, № 9 від 24.10.2012, які викладались в окремих документах відповідно до погоджених умов договору у п. 13.3.

У п. 3.4 кредитного договору № 010/08/3695 від 29.05.2008 (у редакції додаткової угоди № 2 від 28.01.2009) сторонами встановлено, що позичальник здійснює погашення основної суми кредиту за договором відповідно до графіка погашення (додаток № 1 до цього договору), починаючи з липня 2008 року.

Розділом 6 договору визначені обов'язки позичальника, за умовами якого проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту; основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до цього договору).

Згідно з п. 1.2 додаткової угоди № 7 від 29.09.2011 плата за користування кредитом в строк до 27.09.2013 (строк дії процентної ставки) розраховується на основі процентної ставки в розмірі 14 % річних.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником п.п. 6.1, 6.4, 6.8, 6.9, 6.11 цього договору кредитор має право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Відповідно до п. 10.2 договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 1.1, 6.1 даного договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 до кредитного договору № 010/08/3695 від 29.05.2008 з метою погашення існуючої заборгованості позичальника за договором в сумі 3 623 301,26 доларів США кредитор зобов'язався додатково надати позичальнику кредитні кошти в сумі 29 500 000,00 грн., які позичальник зобов'язується повернути в строки, визначені графіком погашення, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди.

Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" кредитних грошових коштів свідчать меморіальні ордери № 0 від 30.05.2008, № 1 від 30.09.2011 та виписки по особовим рахунках.

У претензії за вих. № 140.0.0.00/8/752 від 16.05.2013, надісланій позичальнику 16.05.2013, банк вимагав у тридцятиденний строк з дня отримання претензії здійснити погашення заборгованості у розмірі 28 849 474,01 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати нарахованих відсотків за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008.

Посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" грошових зобов'язань за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості за вказаним договором.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване посиланням на ст.ст. 14, 526, 530, 549, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008 у встановлені ним терміни, у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 29 347 476,07 грн., з яких: 28 036 961,54 грн. суми основного боргу за кредитом, 1 265 321,56 грн. суми несплачених відсотків за користування кредитом, 7 853,59 грн. суми неустойки (пені) за прострочення повернення кредиту (за період з 01.05.2013 по 16.07.2013), 37 339,38 грн. пені за прострочення сплати процентів (за період з 01.03.2013 по 16.07.2013), 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що обов'язок по поверненню грошових коштів, наданих в межах кредитного договору не є таким, що припинився у зв'язку з укладенням між сторонами додаткової угоди № 7, а згідно з п. 4 вказаної угоди всі інші умови договору залишаються без змін та застосовуються до всіх відносин між кредитором та позичальником при користуванні та погашенні кредиту в гривнях, що надаються відповідно до умов цієї додаткової угоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що дія кредитного договору № 010/08/3965 від 29.05.2008 припинилась у зв'язку з погашення відповідачем заборгованості у розмірі 3 623 201,26 грн. за вказаним договором грошовими коштами, що були надані згідно з додатковою угодою № 7 від 29.09.2011. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості перед позивачем за додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 як самостійним договором про надання кредиту зі всіма додатками та додатковими угодами до неї.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 6, 526, 626 - 628, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що додаткова угода № 7 від 29.09.2011 не припиняє дію кредитного договору № 010/08/3965 від 29.05.2008 та не є самостійним договором, оскільки вказаною угодою передбачено, що вона є невід'ємною частиною кредитного договору і всі інші його умови залишаються без змін та застосовуються до всіх відносин між сторонами при користуванні та погашенні кредиту в гривнях.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 204 Господарського кодексу України).

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а згідно з ч. 1 ст. 604 цього Кодексу зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.12.2010 у справі № 10/25.

Судом першої інстанції встановлено, що додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 сторони дійшли згоди змінити умови кредитування позичальника за кредитним договором № 010/08/3695 від 29.05.2008 таким чином: з метою погашення існуючої заборгованості позичальника за договором в сумі 3 623 301,26 доларів США кредитор додатково надає позичальнику кредитні кошти в сумі 29 500 000,00 грн., які позичальник зобов'язується повернути в строки, визначені графіком погашення, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди; термін виконання зобов'язань позичальника з погашення кредиту в сумі валютної заборгованості вважається таким, що настав, в дату надання позичальнику кредиту в гривнях.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 7 від 29.09.2011 до кредитного договору № 010/08/3695 від 29.05.2008 є графік погашення кредиту, до якого п. 1.6 додаткової угоди № 8 від 24.04.2012 внесені зміни при погодженні кінцевого терміну повернення кредитних коштів - у жовтні 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 також викладено у новій редакції п.п. 6.16, 6.17, 6.21. кредитного договору, що стосуються деяких обов'язків позичальника.

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 7 від 29.09.2011 до кредитного договору № 010/083965 від 29.05.2008 всі інші умови договору залишаються без змін та застосовуються до всіх відносин між кредитором та позичальником при користуванні та погашенні кредиту в гривнях, що надаються відповідно до умов цієї додаткової угоди.

З п. 5 вказаної додаткової угоди вбачається, що остання вступає в силу з моменту підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 9.1. кредитного договору № 010/083965 від 29.05.2008 передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти в сумі 29 500 000,00 грн. були надані відповідачу 30.09.2011, тобто після підписання та набрання чинності додаткової угоди № 7 від 29.09.2011.

Оскільки додаткова угода № 7 від 29.09.2011 набрала чинності та стала невід'ємною частиною кредитного договору до надання відповідачу 29 500 000,00 грн. кредитних коштів, то подальше погашення відповідачем валютної заборгованості в сумі 3 623 201, 26 доларах США за рахунок наданих йому грошових коштів не може свідчити про припинення між сторонами кредитних відносин за основним договором, оскільки між сторонами продовжують існувати права та обов'язки сторін по зобов'язанням із користування та погашення наданих у межах кредитного договору грошових коштів у гривнях.

За таких обставин висновок апеляційного суду про припинення дії кредитного договору № 010/083965 від 29.05.2008 у зв'язку з погашенням відповідачем валютної заборгованості в сумі 3 623 201, 26 доларів США не можна вважати законним та обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок по поверненню наданих у межах кредитного договору № 010/083965 від 29.05.2008 грошових коштів не є таким, що припинився, оскільки укладення додаткової угоди № 7 від 29.09.2011 не припиняє зобов'язання за вказаним кредитним договором, яке після внесення до нього змін щодо розміру, валюти грошового зобов'язання, терміну його виконання, обов'язків позичальника продовжує свою дію.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що у зв'язку з припиненням дії кредитного договору № 010/083965 від 29.05.2008 додаткова угода № 7 від 29.09.2011 є окремим самостійним договором про надання кредиту та про наявність підстав для стягнення з відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості лише за вказаною додатковою угодою та додатками до неї.

Натомість, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/083965 від 29.05.2008.

Відповідно до п. 6 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції, як така, що винесена з порушенням та неправильним застосування норм матеріального права підлягає скасуванню, а законне рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 910/14437/13 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у даній справі залишити в силі.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 34 410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.