Постанова

від 03.03.2014 по справі 912/1841/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 року Справа № 912/1841/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

за участю представника позивача: Семеняка В.В., представник, довіреність №2057 від 28.11.13;

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Атіс" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2013р. у справі № 912/1841/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт-Агро Юкрейн", м. Київ

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Атіс", Кіровоградська область, м. Олександрія

про стягнення 198703,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2013р. у справі № 912/1841/13 (суддя Глушков М.С.) позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволені позовних вимог.

Посилається на те, що судом не враховано та не дано належної оцінки тому, що позивачем також порушено умови договору № 31-2012Д від 07.02.2012р., зокрема п.3.2.3., а саме в частині кількості товару, який повинен був бути поставлений .

Також вважає, що помилковим є посилання в рішенні суду як на доказ заборгованості на довідку щодо взаєморозрахунків між сторонами за період з 22.07.2011р. по 30.09.2013р.

Позивач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 03.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн" (постачальник) та ТОВ НВФ "Атіс" (дистриб'ютор) уклали дистриб'юторську угоду № 31-2012/Д від 07.02.2013 року (надалі - угода № 31-2012/Д) на період дії якої продавець призначає ТОВ НВФ "Атіс" - не-ексклюзивним дистрибютором по розповсюдженню на території України (надалі Регіону) агрохімічної продукції, а саме засобів захисту рослин, що пропонуються японською компанією СУМІТОМО КОРПОРЕЙШН та іншими іноземними виробниками через ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн" на українському ринку (п. 1.1. угоди № 31-2012/Д).

Відповідно до п. 2.1. угоди № 31-2012/Д під товаром сторони розуміють засоби захисту рослин, перелік яких наведений в додатку № 1 до даної угоди (а.с.15).

Підпунктом 3.1.10 пункту 3.1. угоди № 31-2012/Д передбачено обов'язок дистриб'ютора протягом трьох днів проводити оплату виставлених рахунків-фактур.

Продавець відповідно до п.п. 3.2.1. - 3.2.3 угоди № 31-2012/Д зобов'язався гарантувати, що товар на момент його поставки дистриб'ютору відповідає сертифікату якості фірми -виробника, який надається дистриб'ютору на його вимогу; поставляти товар у належному товарному вигляді, без будь-яких дефектів; чітко дотримуватись термінів поставок кожної партії товару, що обумовлюються сторонами в рахунках-фактурах.

В пункті 4.4. угоди № 31-2012/Д сторони погодили, що продавець надає дистриб'ютору ліміт кредиту у розмірі 500000,00 грн.

Угоду та додаток до неї було підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов угоди ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн" поставило ТОВ НВФ "Атіс" товар на суму 1136356,47 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату (а.с.98-111), відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей (а.с.16-42).

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 956888,07 грн., що підтверджується банківськими виписками/довідками з поточного рахунку позивача (а.с.43-88), актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2012 року по 20.11.2013р. року (а.с.112), у зв'язку з чим у ТОВ НВФ "Атіс" перед ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн" утворилась заборгованість в сумі 179468,40 грн.

На прострочений борг Відповідача Позивачем нараховано пеню в сумі пеню в сумі 13423,25 грн. та 3 % річних в сумі 5813,31 грн.

Відповідачем вказана сума боргу сплачена не була, що і стало підставою для зверенння ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн" з позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань неприпустима.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семи денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно зазначено місцевим судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами п.4.3. договору відповідач зобов'язувався розрахуватись з позивачем до 30.09.2012р., але відповідачем не надано доказів здійснення повного своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, а тому висновки суду про стягнення боргу в сумі 179468,40грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

Пунктом 10.3. угоди № 31-2012/Д передбачено, що в разі прострочення платежів за даною угодою, дистриб'ютор сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 0,1 % від простроченої суми оплати по угоді за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн" нараховано відповідачу пеню в розмірі 13423,25 грн. за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року ( а.с.135).

Даний розрахунок перевірено апеляційним судом та визнано правомірним, а тому суд обґрунтовано задовольнив в цій частині позовні вимоги.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав розрахунок 3% річних за період з 01.10.2012р. по 30.10.2013р. в сумі 5811,82грн.

Даний розрахунок відповідачем не спростовано, тому суд обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 5811,82грн.

Безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем також порушено умови договору № 31-2012Д від 07.02.2012р., зокрема п.3.2.3., а саме в частині кількості товару, який повинен був бути поставлений, оскільки, всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ НВФ "Атіс" не було надано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що під час розгляду справи судом першої інстанції на адресу відповідача позивачем на вимогу суду був направлений акт звірки взаєморозрахунків між сторонами. Вказаний розрахунок відповідачем спростовано не було, власного документального обґрунтованого розрахунку суми заборгованості відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення суду надано не було, а тому доводи апеляційної скарги про невідповідність розрахунку суми боргу нормам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Атіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2013р. у справі № 912/1841/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 07.03.2014року.