Постанова

від 26.02.2014 по справі 826/20686/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 лютого 2014 року 14:12 справа №826/20686/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Лозицької О.Л.;

Опалько Л.В.;

Потопальської Т.В.;

Чуприни Ю.О.;

відповідача: Мухи С.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників проскасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - позивач, ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року №0001074110.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20686/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 23 вересня 2013 року №0001074110 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 184.5 статті 184, підпункту "а", "б" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.3, 201.4, 201.6, 201.10, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України ДП "НАЕК "Енергоатом" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 958 541,00 грн., у тому числі за основним платежем на 711 789,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 246 752,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 05 вересня 2013 року №1069/41-10/24584661 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП "НАЕК "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) з питань дослідження формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єктів оподаткування по операціям з ТОВ "Кінг/З/Енерджи" (код ЄДРПОУ 36351961) за період з 01.03.2011 року по 31 березня 2011 року, з ТОВ "ІПП-Центр" (код ЄДРПОУ 24264063) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 184.5 статті 184, підпункту "а", "б" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.3, 201.4, 201.6, 201.10, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 711 789,00 грн., у тому числі по періодах: за березень 2011 року на суму 218 288,00 грн., за вересень 2011 року на суму 493 501,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта перевірки ТОВ "ІПП-Центр" та акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Кінг/З/Енерджи" встановлено неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій через відсутність об'єктів оподаткування та необхідних матеріальних ресурсів, що свідчить про порушення вказаними контрагентами та іншими підприємствами по ланцюгу постачання норм податкового законодавства.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що про те, що правочини між ДП "НАЕК "Енергоатом" та вказаними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, а первинні документи, виписані ТОВ "Кінг/З/Енерджи" та ТОВ "ІПП-Центр", не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з контрагентами є реальними, підтверджені відповідними первинними документами та податковими накладними, які повністю відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку; контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Кінг/З/Енерджи", ТОВ "ІПП-Центр", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) в особі директора Відокремленого підрозділу "Управління справами" Бугайова І.В. та ТОВ "Кінг/З/Енерджи" (постачальник) в особі ОСОБА_8, укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 25 березня 2011 року №1117711553, за умовами якого постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну поставку продуктів нафтоперероблення рідких для автотранспорту покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали.

Згідно специфікацій до договору, рахунку-фактури, акта приймання-передачі талонів та видаткової накладної ТОВ "Кінг/З/Енерджи" поставило для Відокремленого підрозділу "Управління справами" бензин А-95 та дизпаливо.

ТОВ "Кінг/З/Енерджи" виписало позивачу податкову накладну на загальну суму 1 309 725,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 218 287,50 грн.

07 липня 2011 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (замовник) в особі генерального директора Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" Тищенка В.О. та ТОВ "ІПП-Центр" (виконавець) в особі генерального директора Богдана І.В., укладено договір про надання послуг №75/170-11(ІЗ-1107-02)/22-11-1-11-1877, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: виконання комплексу заходів з оцінки технічного стану перепризначення ресурсу/терміну служби парогенераторів ПГВ-1000М, головних циркуляційних насосів, компенсатору тиску, гідроємкостей системи аварійного охолодження зони, барботажного бака, трубопроводів систем КТ та САОЗ, головних циркуляційних трубопроводів реакторного відділення енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС.

Відповідно до календарного плану (додаток 4 до договору від 07 липня 2011 року №75/170-11(ІЗ-1107-02)/22-11-1-11-1877) обумовлені договором послуги надаються у вісім етапів.

Виконання першого етапу календарного плану підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 30 вересня 2011 року №1, відповідно до якого виконавцем надано послуги із розробки технічного завдання на надання послуг виконання комплексу заходів з оцінки технічного стану перепризначення ресурсу/терміну служби парогенераторів ПГВ-1000М, головних циркуляційних насосів, компенсатору тиску, гідроємкостей системи аварійного охолодження зони, барботажного бака, трубопроводів систем КТ та САОЗ, головних циркуляційних трубопроводів реакторного відділення енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС.

ТОВ "ІПП-Центр" виписало позивачу податкову накладну від 30 вересня 2011 року №3 на загальну суму 370 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 61 666,67 грн.

Згідно умов договору про надання послуг від 07 липня 2011 року №75/171-11(ІЗ-1107-01)/22-11-1-11-1878, укладеного між ДП "НАЕК "Енергоатом" (замовник) в особі генерального директора Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" Тищенка В.О. та ТОВ "ІПП-Центр" (виконавець) в особі генерального директора Богдана І.В., виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: виконання комплексу заходів з оцінки технічного стану і перепризначення ресурсу/терміну служби реактора ВВЕР-1000 (тип В-320) енергоблоків №1 та 2 ВП ЗАЕС.

Відповідно до календарного плану (додаток 4 до договору від 07 липня 2011 року №75/171-11(ІЗ-1107-02)/22-11-1-11-1878) обумовлені договором послуги надаються у вісім етапів.

Як свідчить акт здачі-приймання наданих послуг від 30 вересня 2011 року №1, на першому етапі ТОВ "ІПП-Центр" надано позивачу послуги із розробки технічного завдання на надання послуг з оцінки технічного стану і перепризначення ресурсу/терміну служби реактора ВВЕР-1000 (тип В-320) енергоблоків №1 та 2 ВП ЗАЕС.

ТОВ "ІПП-Центр" виписало позивачу податкову накладну від 30 вересня 2011 року №4 на загальну суму 570 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 95 000,00 грн.

05 травня 2011 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (замовник) в особі генерального директора Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" Кіма В.В. та ТОВ "ІПП-Центр" (виконавець) в особі директора Богдана І.В., укладено договір на надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується у 2011 - 2012 роках надати замовникові послуги з оцінки технічного стану і перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблока №2 ВП ЮУ АЕС, включаючи всі його елементи, зазначені в Технічному завданні, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до календарного плану (додаток 2 до даного договору) обумовлені договором послуги надаються у дванадцять етапів.

Виконання першого етапу договору підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 14 вересня 2011 року №1, відповідно до якого виконавцем надано послуги з оцінки технічного стану і перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблока №2 ВП ЮУ АЕС, включаючи всі його елементи.

ТОВ "ІПП-Центр" виписало позивачу податкові накладні від 14 вересня 2011 року №1, на загальну суму 2 961 007,06 грн., у тому числі податок на додану вартість - 493 501,18 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які долучено до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Кінг/З/Енерджи" та ТОВ "ІПП-Центр", у зв'язку з придбанням товарів, а саме паливно-мастильних матеріалів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, як свідчить зміст Акт перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Кінг/З/Енерджи" та ТОВ "ІПП-Центр" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій в межах спірних правовідносин та питання придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом, основним видом економічної діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом" є виробництво електроенергії.

Судом встановлено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" має зокрема такі відокремлені підрозділи, як "Запорізька АЕС" та "Южно-українська АЕС", інформація про що також міститься в мережі Інтернет на сайті www.energoatom.kiev.ua/ru/э , а тому на думку суду послуги, надані ТОВ "ІПП-Центр", такі як: виконання комплексу заходів з оцінки технічного стану перепризначення ресурсу/терміну служби парогенераторів ПГВ-1000М, головних циркуляційних насосів, компенсатору тиску, гідроємкостей системи аварійного охолодження зони, барботажного бака, трубопроводів систем КТ та САОЗ, головних циркуляційних трубопроводів реакторного відділення енергоблоків №1 та №2 та щодо розробки технічного завдання на надання послуг з оцінки технічного стану і перепризначення ресурсу/терміну служби реактора ВВЕР-1000 (тип В-320) енергоблоків №1 та 2 Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", а також послуги з оцінки технічного стану і перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблока №2 Відокремленого підрозділу "Южно-українська АЕС", безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та замовлялись у зв'язку з необхідністю їх виконання на зазначених відокремлених підрозділах, з метою перевірки технічного стану вказаних об'єктів, виявлення можливих недоліків у їх роботі та визначення шляхів для їх усунення.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії актів на списання паливно-мастильних матеріалів з обліку водіїв Відокремленого підрозділу "Управління справами" згідно з подорожніми листами за квітень - вересень 2011 року, які підтверджують використання позивачем талонів на бензин та дизпаливо; копії витягів з реєстру виданих та отриманих податкових накладних; сертифікати відповідності якості на паливно-мастильні матеріали; оборотно-сальдові відомості по рахунку.

Співставлення змісту первинних документів та доказів реальності господарських операцій вказує, що ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснювало придбання товарів та послуг у ТОВ "Кінг/З/Енерджи", ТОВ "ІПП-Центр" для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ "Кінг/З/Енерджи" та ТОВ "ІПП-Центр", були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

В частині висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Кінг/З/Енерджи", ТОВ "ІПП-Центр", суд звертає увагу на наступне

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наведені норми вказують, що питання недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тобто нікчемних, вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між ДП "НАЕК "Енергоатом" та його контрагентами - ТОВ "Кінг/З/Енерджи" та ТОВ "ІПП-Центр", матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Крім того, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентами, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та послуги з метою провадження господарської діяльності, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Кінг/З/Енерджи" та ТОВ "ІПП-Центр", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 23 вересня 2013 року №0001074110 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23 вересня 2013 року №0001074110.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко