Постанова

від 27.02.2014 по справі 805/1099/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 р. Справа №805/1099/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаш Г.П.

при секретарі Громоклицькому Є.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1 за дов. від 30.10.2013 року

представників відповідача Самко Ю.С. за дов. від 24.10.2013 року

Супроненко В.В. діє на підставі наказу 02.01.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу Держземагенства у Волноваському районі Донецької області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Волноваському районі Донецької області, Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Представника позивача звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу Держземагентства у Волноваському районі Донецької області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Волноваському районі Донецької області (відповідач 1), Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області (відповідач 2), про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав наступне.

Згідно з рішенням Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 01 серпня 2012 року за № VI/24-175 позивачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,16 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 Андріївської сільської ради. Вказаний проект на замовлення позивача був розроблений ТОВ «Центр земельного кадастру та оцінки» та погоджений у встановленому порядку, як того вимагають приписи ст. 186-1 ЗК України.

Згідно із рішенням Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 28 січня 2013 року № VI/29-214 вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був затверджений; земельна ділянка площею 0,1260 га передана у власність позивачу.

05 листопада 2013 року на виконання вимог ст. 79-1 ЗК України, з метою формування земельної ділянки як об'єкту цивільних прав, уповноважена особа позивача звернулась до відповідача 1 із заявою щодо реєстрації земельної ділянки.

За результатами розгляду цієї заяви, наприкінці грудня 2013 року, представнику позивача була надана відповідь, з якої вбачається, що згідно із рішенням відповідача 1 від 05 квітня 2013 року № РВ - 1400006262013 позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для такої відмови стали: невідповідність поданих документів вимогам, установленим ЗУ «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, тобто надання земельної ділянки з порушенням статей 38, 59, 60 ЗК України, а також невідповідність електронного документа наявним даним картографічної основи.

Представник позивача вважає таку відмову незаконною, просить скасувати рішення від 05 квітня 2013 року № РВ - 1400006262013, зобов'язати відповідача 1 вчинити державну реєстрацію земельної ділянки, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в цій частині.

В обґрунтування протиправності рішення відповідача 2 від 06 березня 2013 року № VI/30-218 «Про скасування рішення сільської ради від 28 січня 2013 року № VI/29-214 представник позивача зазначає, що правовою підставою його прийняття було те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, не був узгоджений з організаціями згідно чинного законодавства. Посилаючись на приписи статті 186-1 ЗК України вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню із встановленням судового контролю за виконанням рішення суду в цій частині.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представники Відділу Держземагентства у Волноваському районі у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що подана документація із землеустрою для реєстрації земельної ділянки була розглянута кадастровим реєстратором із дотримання вимог ЗУ «Про державний земельний кадастр» та процедури передбаченої Порядком ведення Державного кадастру. Втім державна реєстрація земельної ділянки вчинена не була, оскільки зазначена документація не відповідала вимогам установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, тобто надання земельної ділянки відбулось в порушенням статей 38, 59, 60 ЗК України, а також невідповідність електронного документа наявним даним картографічної основи (даним діючої на той час карти ортофотозйомки).

Представник Андріївської сільської ради заперечувала проти скасування рішення органу місцевого самоврядування від 06 березня 2013 року № VI/30-218 «Про скасування рішення сільської ради від 28 січня 2013 року № VI/29-214». Зазначила, що вказане рішення було прийнято з метою приведення раніше прийнятого рішення органу місцевого самоврядування у відповідність із п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N 1051. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається із проекту землеустрою 12 липня 2012 року позивач, з метою одержати безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 Андріївської сільської ради, звернувся із відповідною заявою до Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Згідно із рішенням Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 01 серпня 2012 року за № VI/24-175 ОСОБА_4 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,16 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 Андріївської сільської ради.

Згідно із даними проекту землеустрою, позивачем з ТОВ «Центр земельного кадастру та оцінки» (ліцензія: АГ № 583374 від 19 травня 2011 року) був укладений договір від 18 жовтня 2012 року № 72 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказаний вище проект землеустрою був розроблений та на виконання вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) погоджений з Відділом Держземагентства у Волноваському районі Донецької області згідно із висновком № 20 від 27 грудня 2012 року, з Відділом містобудування та архітектури Волноваської районної державної адміністрації, та з Відділом культури і туризму Волноваської райдержадміністрації Донецької області.

Як вбачається з п. 1.2.3. вихідної земельно-кадастрової інформації Відділу Держкомзему у Волноваському районі Донецької області від 20 грудня 2012 року № 253/12 цільове призначення землі та його код згідно з Класифікатором видів цивільного призначення земель: 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до даних позначки про визначення кадастрового номера земельної ділянки на проекті землеустрою кадастровий номер земельної ділянки відведення якої здійснюється - 1421580800:02:000:0638; дата внесення відомостей до автоматизованої системи провідним спеціалістом сектору ДЗК ОСОБА_5 07 грудня 2012 року.

Згідно із рішенням Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 28 січня 2013 року № VI/29-214, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови Андріївської сільської ради (АДРЕСА_1) Волноваського району Донецької області площею 0,1260 га. був затверджений; земельна ділянка площею 0,1260 га передана у власність громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 ст. 79-1 ЗУ України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті ЗК України формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Згідно із частиною 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частин 4, 5 вказаної статті ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже суд зазначає, що у спірних правовідносинах повноваження щодо здійснення державної реєстрація земельної ділянки належать до компетенції Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Волноваському районі Донецької області, тобто відповідача 1.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в особі свого представника 05 листопада 2013 року звернувся до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Волноваському районі Донецької області щодо реєстрації земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови Андріївської сільської ради (АДРЕСА_1) Волноваського району Донецької області площею 0,1260 га.

Згідно із листом відповідача 1 від 05 грудня 2013 року № 3091 уповноваженій особі позивача було повідомлено, що згідно із рішенням від 05 квітня 2013 року № РВ - 1400006262013 позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки подані документи для державної реєстрації земельної ділянки не відповідали вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, тобто надання земельної ділянки відбулось з порушенням статей 38, 59, 60 ЗК України, а також невідповідність електронного документа наявним даним картографічної основи.

Як зазначалось судом вище, оскільки державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»), отже позивачу відповідачем 1 спірним рішенням було відмовлено у проведенні державної реєстрації земельної ділянки із посиланням на невідповідність поданих документів вимогам статей 38, 59, 60 ЗК України, а також невідповідність електронного документа наявним даним картографічної основи.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Аналізуючи зазначені відповідачем 1 порушення, які стали підставою для відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки, суд вважає за доцільне вказати наступне.

Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно із ст. 59 цього Кодексу землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Згідно із приписами ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача 1, суть порушення в цій частині полягає у тому, що вчиняючи перевірку поданих для державної реєстрації земельної ділянки документів реєстратор прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка не належить до земель житлової та громадської забудови (п. б. ч. 1 ст. 19 ЗК України), а належить до земель водного фонду (п. є ч. 1 ст. 19 ЗК України), тобто фактично змінив цільове призначення земельної ділянки.

Суд вважає, що такий висновок державного реєстратора не ґрунтується на нормах чинного законодавства з огляду на таке.

Як було встановлено судом вище, згідно із рішеннями Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 01 серпня 2012 року за № VI/24-175 та від 28 січня 2013 року № VI/29-214, спірна земельна ділянка була віднесена за своїм цільовим призначенням до категорії земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови.

Вказане цільове призначення та належність до зазначеної категорії також підтверджується даними п. 1.2.3. вихідної земельно-кадастрової інформації Відділу Держкомзему у Волноваському районі Донецької області від 20 грудня 2012 року № 253/12, згідно з яким, цільове призначення землі та його код згідно з Класифікатором видів цивільного призначення земель: 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Доказів щодо порушень порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки суду надано не було.

В контексті наведеного суд зазначає, що спірна земельна ділянка, державна реєстрація якої проводилась, належить за своїм цільовим призначенням згідно із рішенням органу місцевого самоврядування до категорії земель житлової та громадської забудови (п. «б» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України), отже на її правовий режим формування не розповсюджуються положення статей 59, 60 ЗК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що посилання відповідача 1 на невідповідність поданих документів вимогам статей 59, 60 ЗК України є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується посилань державного кадастрового реєстратора на положення п. 3 ч. 4 ст. 9 ЗУ «Про державний земельний кадастр», як на підставу наявності в нього повноважень змінювати цільове призначення земельної ділянки суд зазначає наступне.

Згідно із приписами п. 1 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель, - на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.

Нормами чинного законодавства до компетенції державного кадастрового реєстратора не віднесені повноваження щодо встановлення або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Як було встановлено судом вище, повноваження щодо віднесення спірної земельної ділянки до відповідної категорії належать органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене суд зазначає, що дії кадастрового реєстратора щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та віднесення її до тієї або іншої категорії не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки, вчиняючи таку зміну, кадастровий реєстратор фактично перебирає на себе функцію органу місцевого самоврядування в частині його компетенції щодо встановлення або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином, вчиняючи державну реєстрацію земельної ділянки, у тому числі при внесенні даних щодо категорії землі, кадастровий реєстратор повинен керуватись виключно даними документації із землеустрою при формуванні земельної ділянки.

Крім того, суд вважає за доцільне вказати, що згідно з протоколом проведення перевірки документів із землеустрою та обмінного файлу від 21 листопада 2012 року Відділом Держкомзему у Волноваському районі Донецької області (правонаступником якого відповідно до Указу Президента України «Про Державне агентство земельних ресурсів України» від 8 квітня 2011 року N 445/2011 після 20.04.2011 є Відділ Держземагентства у Волноваському районі Донецької області, тобто відповідач 1) визначено:

- документація із землеустрою відповідає умовам надання земельної ділянки: її цільовому призначенню, оцінки, кількісним та якісним характеристикам згідно із дозволом на розробку документації із землеустрою;

- дані обмінного файлу відповідають документації із землеустрою;

- дані про земельну ділянку відповідають черговому кадастровому плану.

Згідно із висновком відповідача - 1 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 20 від 27 грудня 2012 року, зазначений проект був погоджений:

- обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки відсутні (п. 9 Висновку);

- проект відповідає вимогам Законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових акті: земельного кодексу України, ст. 48 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 25, 50 Закону України «Про землеустрій» (п. 10 Висновку);

- спеціальні дозволи на користування надрами, Акт про надання гірничого відводу, робочий проект землеустрою щодо рекультивації порушених земель, робочий проект землеустрою щодо землювання малопродуктивних угідь, дозвіл на спеціальне водокористування, - не передбачені (п. 11 Висновку);

- зауваження та пропозиції до проекту відсутні (п. 13 Висновку).

При погодженні проекту землеустрою з Відділом містобудування та архітектури Волноваської районної державної адміністрації, а також з Відділом культури і туризму Волноваської райдержадміністрації Донецької області, позивачем також були отримані позитивні висновки: від 03.01.2013 № 3, та від 14 січня 2013 року № 1, від 31 жовтня 2012 року за № 2185/05 відповідно.

Отже, наведене також свідчить про безпідставність доводів кадастрового реєстратора щодо віднесення спірної земельної ділянки за своїм цільовим призначенням до категорії земель водного фонду.

Щодо невідповідності електронного документа поданого позивачем наявним даним картографічної основи суд зазначає наступне.

Як пояснили у судовому засідання представники відповідача 1, невідповідність електронного документа поданого позивачем наявним даним картографічної основи полягає у тому, що при накладенні електронного документа на дані картографічної основи (чинну на той час карту ортофотозйомки) земельна ділянка із визначеним кадастровим номером 1421580800:02:000:0638 виходить за межі адміністративно-територіальної одиниці села.

При цьому, як пояснили у судовому засіданні представники відповідача 1 нова картографічна основа (карта ортофотозйомки) була запроваджена з 01 січня 2013 року.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, згідно з протоколом проведення перевірки документів із землеустрою та обмінного файлу від 21 листопада 2012 року відповідачем 1 визначено:

- документація із землеустрою відповідає умовам надання земельної ділянки: її цільовому призначенню, оцінки, кількісним та якісним характеристикам згідно із дозволом на розробку документації із землеустрою;

- дані обмінного файлу відповідають документації із землеустрою;

- дані про земельну ділянку відповідають черговому кадастровому плану.

Також за результатами проведення перевірки Донецькою регіональною філією ДП ЦДЗК 07.12.2012 були внесені відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру та встановлена:

- відповідність обмінного файлу - вимогам, установленим до його структури змісту та формату;

- відповідність вимогам, установленим до структури кадастрового номера земельної ділянки;

- відповідність структурних елементів кадастрового номера земельної ділянки - індексній кадастровій карті;

- відсутність дублювання кадастрового номера земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що електронний документ до 01 січня 2013 року відповідав даним картографічної основи, що безпосередньо підтверджується як висновками відповідача 1 під час погодження документації із землеустрою, так і даним перевірки обмінного файлу електронного документу Донецькою регіональною філією ДП ЦДЗК.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам

Також в контексті спірного питання суд вважає за доцільне вказати, що згідно із підпунктами 2 та 3 пункту 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N 1051 (надалі - Порядку ведення Державного земельного кадастру) документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

З огляду на викладене суд вважає, що державним реєстратором при перевірці документів поданих для реєстрації земельної ділянки безпідставно не були враховані відомості щодо земельної ділянки на паперових носіях, які мають пріоритетне значення перед електронними документами у разі наявності розбіжностей між зазначеними документами.

Крім того суд зазначає, що зміна картографічної основи не зумовлює зміну границі відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відмова Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Волноваському районі Донецької області у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, тобто у проведенні державної реєстрації земельної ділянки є безпідставною, що відповідно, зумовлює скасування рішення Відділу Держземагентства у Волноваському районі Донецької області від 05 квітня 2013 року № РВ - 1400006262013.

Крім того, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача та його фактичного відновлення суд вважає за доцільне вказати наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Сфера зобов'язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку що ефективним засобом юридичного захисту в національному органі, з досягненням належної практичної реалізації відновлення порушеного права, буде зобов'язання відповідача 1 вчинити державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови Андріївської сільської ради (АДРЕСА_1) Волноваського району Донецької області площею 0,1260 га. на підставі проекту землеустрою затвердженого згідно із рішенням Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 28 січня 2013 року № VI/29-214.

Стосовно оскарження рішення Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 06 березня 2013 року № VI/30-218 «Про скасування рішення сільської ради від 28 січня 2013 року № VI/29-214» суд зазначає наступне.

Як вбачається з вказаного рішення органу місцевого самоврядування, правовою підставою для його прийняття було те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови Андріївської сільської ради (АДРЕСА_1) Волноваського району Донецької області, не був узгоджений з організаціями згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

- природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

- розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;

- лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства;

- водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

Як було встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка належить за своїм цільовим призначенням до категорії - землі житлової та громадської забудови.

Отже, суд з урахуванням приписів ч. 3 ст. 186-1 ЗК України зазначає, що проект землеустрою на земельну ділянку яка за своїм цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови підлягає погодженню виключно з Відділом Держземагентства у Волноваському районі Донецької області та з Відділом містобудування та архітектури Волноваської районної державної адміністрації, що й було зроблено Позивачем з отриманням позитивного висновку.

Крім того представник відповідача 2 у судовому засідання пояснив, що спірне рішення органу місцевого самоврядування приймалось з метою приведення свого попереднього рішення від 28 січня 2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4» у відповідність із п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Згідно із п. 107 вказаного Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Втім, згідно із ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин положення п. 107 Порядку суперечать вказаній вище статті Земельного кодексу, оскільки згідно із приписами наведеної норми Кодексу, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою не пов'язане з вчинення державної реєстрації такої земельної ділянки.

Крім того суд вважає за доцільне вказати, що згідно із п. 1 вказаного Порядку він визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Разом з тим, суд вважає за доцільне вказати, що наведений Порядок не розповсюджується на органи місцевого самоврядування під час прийняття ними рішень щодо передачі земельної ділянки у власність, оскільки у цій діяльності останні повинні керуватися нормами Закону України «Про місцеве самоврядування» та Земельного кодексу України. Інші нормативно-правові акти можуть застосовуватись органами місцевого самоврядування виключно в тій частині, що не суперечать приписам вказаних Закону та Кодексу.

Більш того, суд наголошує, що згідно із Рішенням Конституційного суду України у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином суд приходить до висновку про скасування рішення Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 06 березня 2013 року № VI/30-218 «Про скасування рішення сільської ради від 28 січня 2013 року № VI/29-214».

Також з метою належного та ефективного захисту прав позивача, додержанням суб'єктами владних повноважень - відповідачами, у тому числі строків виконання даної постанови, а також враховуючи особливості виконання справ даної категорії, суд керуючись ст. 267 КАС України вважає за доцільне встановити судовий контроль за виконанням даної постанови із покладенням на відповідачів обов'язку щодо поданням у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням звіту про виконання постанови суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділу Держземагенства у Волноваському районі Донецької області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Волноваському районі Донецької області, Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати рішення Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 06 березня 2013 року № УІ/30-218 «Про скасування рішення сільської ради від 28.01.2013 року № УІ/29-214»;

Скасувати рішення Відділу Держземагенства у Волноваському районі Донецької області від 05 квітня 2013 року № РВ - 1400006262013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Зобов'язати Відділ Держземагенства у Волноваському районі Донецької області вчинити державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області площею 0,1260 га за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_4, затвердженого згідно з рішенням Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області від 28.01.2013 року № УІ/29-214.

Встановити судовий контроль за виконанням Відділом Держземагенства у Волноваському районі Донецької області постанови суду із покладенням на них обов'язку щодо подання звіту про виконання постанови у місячний строк.

Перебіг строку виконання постанови починається з дня набрання нею законної сили.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 27 лютого 2014 року, повний текст постанови виготовлений 4 березня 2014 року.

Суддя Бабаш Г.П.