Рішення

від 24.02.2014 по справі 908/137/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/3/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2014 Справа № 908/137/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Назарова Л.В., довіреність від 14.01.2014 р.; від відповідача - Леус Г.О., довіреність від 15.12.2012 р.; від третьої особи - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/137/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» (70040, Запорізька область, Вільнянський район, с. Антонівка, вул. Леніна, буд. 1, скорочено ТОВ «Прогрес-Агро»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Терса» (70132, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Терсянка, вул. Карташова Євгена, буд. 49, скорочено ТОВ «Терса»);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожець» (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Комсомольська, буд. 168, скорочено ТОВ «Запорожець»);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терса» про стягнення заборгованості в розмірі 225229,39 грн., яка складається з 181589 грн. - основний борг, 1272,94 грн. - індекс інфляції, 4915,34 грн. - пеня, 1134,31 грн. - 3% річних, 36317,80 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/137/14, якій присвоєно номер провадження 34/3/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.02.2014 р.

Ухвалою суду від 05.02.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.02.2014 р.

Ухвалою суду від 14.02.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.02.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач починаючи з 01.04.2011 р. здійснив продаж соняшника ТОВ «Запорожець» на загальну суму 321465,00 грн. шляхом поставки товару на підставі видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи. Однак, ТОВ «Запорожець» лише частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 139876 грн., внаслідок чого борг перед ТОВ «Прогрес-Агро» склав 181589 грн. 31.01.2013 р. між позивачем та ТОВ «Терса» був укладений договір поруки, відповідно до якого ТОВ «Терса» поручився за ТОВ «Запорожець» перед позивачем за виконання обов'язків боржником, передбачених угодою про визначення суми боргу у розмірі 181589 грн. Але, до теперішнього часу ні боржником, ні відповідачем зобов'язання щодо повернення боргу у розмірі 181589 грн. не виконані. Крім того, ТОВ «Прогрес-Агро» просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1134,31 грн., пеню у розмірі 4915,34 грн., індекс інфляції у розмірі 1272,94 грн. та штраф у розмірі 36317,80 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 1, 15, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 193, 202, 203, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 549, 551, 612, 619, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлений позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог та в судовому засіданні заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Судом відхилено дане клопотання, у зв'язку із процесуальною необґрунтованістю.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів фіксації судового процесу: програмно-апаратного комплексу «Оберіг», для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер № 5154150МА11155.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Прогрес-Агро» здійснив продаж соняшника ТОВ «ЗАПОРОЖЕЦЬ» шляхом поставки товару на загальну суму 321465 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 002-000008 від 01.04.2011 р. на суму 64684,50 грн.; № 002-000009 від 04.04.2011 р. на суму 42891 грн.; № 002-000010 від 06.04.2011 р. на суму 41847 грн.; № 002-000011 від 27.04.2011 р. на суму 21228 грн.; № 002-000012 від 28.04.2011р. на суму 64075,50 грн.; № 002-000013 від 04.05.2011р. на суму 42978 грн.; № 002-000014 від 05.05.2011 р. на суму 43761 грн. (а.с. 12-18).

ТОВ «ЗАПОРОЖЕЦЬ» за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 139876 грн.

31.01.2013 р. між ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» (кредитор) та ТОВ «ЗАПОРОЖЕЦЬ» (боржник) було укладено угоду про визначення суми боргу (далі - угода) (а.с.11).

Вказаною угодою сторони визначили борг, що виник в результаті поставок товарів кредитором на адресу боржника відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних: № 002-000014 від 05.05.2011 р. на суму 43761 грн.; № 002-000013 від 04.05.2011р. на суму 42978 грн.; № 002-000012 від 28.04.2011р. на суму 64075,50 грн.; № 002-000011 від 27.04.2011 р. на суму 21228 грн.; № 002-000010 від 06.04.2011 р. на суму 41847 грн.; № 002-000009 від 04.04.2011 р. на суму 42891 грн.; № 002-000008 від 01.04.2011 р. на суму 64684,50 грн. Сума боргу, з урахуванням часткової оплати, становить 181589 грн., що підтверджується сторонами відповідно до акту звірки взаємних розрахунків № 002-000001 станом на 01.02.2013 р. Боржник визнає борг у розмірі 181589 грн. та зобов'язується погасити його у термін до 01.11.2013 р. Відповідно до умов угоди, у випадку порушення строку, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої (простроченої суми за кожен день прострочення платежу) та штраф у розмірі 20 % від розміру загальної суми боргу.

31.01.2013 р. ТОВ «ТЕРСА» (поручитель), ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» (кредитор) та ТОВ «ЗАПОРОЖЕЦЬ» (боржник) був укладений договір поруки, де поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником обов'язків, передбачених угодою про визначення суми боргу (далі - договір поруки).

Згідно п. 6.1 договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

Відповідач, не зважаючи на сплив 01.11.2013 р. строку повернення боргу за договором поруки від 31.01.2013 р., свої зобов'язання не виконав, тому станом на момент розгляду справи заборгованість перед відповідачем складає 181589 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач за період: з 01.04.2011 р. по 05.05.2011 р. поставив ТОВ «Запорожець» товар на загальну суму 321465 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 002-000008 від 01.04.2011 р. на суму 64684,50 грн.; № 002-000009 від 04.04.2011 р. на суму 42891 грн.; № 002-000010 від 06.04.2011 р. на суму 41847 грн.; № 002-000011 від 27.04.2011 р. на суму 21228 грн.; № 002-000012 від 28.04.2011р. на суму 64075,50 грн.; № 002-000013 від 04.05.2011р. на суму 42978 грн.; № 002-000014 від 05.05.2011 р. на суму 43761 грн. (а.с. 12-18).

Позивачем для оплати поставленого товару третій особі виставлено рахунок-фактура № 002-000010 від 29.03.2011 р. на суму 321465 грн.

ТОВ «ЗАПОРОЖЕЦЬ» свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, сплативши 139876 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 01.04.2011 р. у сумі 21576 грн.; від 04.04.2011 р. у сумі 10000 грн.; від 06.04.2011 р. у сумі 25000 грн.; від 21.04.2011 р. у сумі 6300 грн.; від 06.05.2011 р. у сумі 10000 грн.; від 20.05.2011 р. у сумі 7000 грн.; від 01.08.2011 р. в сумі 60000 грн. (а.с. 19-25).

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між ТОВ «Прогрес-Агро» та ТОВ «Запорожець» правочинів купівлі-продажу продукції на загальну суму 321465 грн. Зміст вказаних правочинів (предмет, ціна) зафіксований вище переліченими видатковими накладними.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Вказана правова позиція закріплена і в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», п. 1.7 якої передбачено: «Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України».

31.01.2013 р. між ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» (кредитор) та ТОВ «ЗАПОРОЖЕЦЬ» (боржник) було укладено угоду про визначення суми боргу (далі - угода) (а.с.11).

Вказаною угодою сторони визначили борг, що виник в результаті поставок товарів кредитором на адресу боржника відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних: № 002-000014 від 05.05.2011 р. на суму 43761 грн.; № 002-000013 від 04.05.2011р. на суму 42978 грн.; № 002-000012 від 28.04.2011р. на суму 64075,50 грн.; № 002-000011 від 27.04.2011 р. на суму 21228 грн.; № 002-000010 від 06.04.2011 р. на суму 41847 грн.; № 002-000009 від 04.04.2011 р. на суму 42891 грн.; № 002-000008 від 01.04.2011 р. на суму 64684,50 грн. Сума боргу, з урахуванням часткової оплати, становить 181589 грн., що підтверджується сторонами відповідно до акту звірки взаємних розрахунків № 002-000001 станом на 01.02.2013 р. Боржник визнає борг у розмірі 181589 грн. та зобов'язується погасити його у термін до 01.11.2013 р.

31.01.2013 р. ТОВ «ТЕРСА» (поручитель), ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» (кредитор) та ТОВ «ЗАПОРОЖЕЦЬ» (боржник) був укладений договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язків, передбачених угодою про визначення суми боргу (надалі іменується - «Основний договір»).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду про визначення суми боргу від 31.01.2013 р., укладену між кредитором та боржником. Строк повернення суми і грошових коштів боржником, визначеної умовами основного договору: до 01.11.2013 р.

Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором становить 181589 (сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 коп. та відповідає грошовому розміру зобов'язання боржника перед кредитором за умовами основного договору. ( п. 3.1. договору поруки).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 2.1 цього договору, кредитор звертається (рекомендованим листом) з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку. Якщо боржник не виконає письмову вимогу кредитора, передбачену п. 4.1 цього договору, або виконає її частково, кредитор рекомендованим листом звертається до поручителя із відповідною письмовою вимогою, до якої додає копію вимоги до боржника та доказ її направлення боржнику.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За змістом статей 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

На виконання умов договору поруки, 03.12.2013 р. на адресу ТОВ «Запорожець» (боржника) цінним листом була направлена вимога № 1/02-12 від 02.12.2013 р., в якій позивач просить боржника виконати зобов'язання відповідно до угоди про визначення суми боргу та погасити основну суму боргу у розмірі 181589 грн., штраф - 36317,80 грн., пеню - 2004, 02 грн. та 3 % річних - 462,68 грн., усього на суму 220373, 50 грн., про що свідчить копія фіскального чеку № 1095 від 03.12.2013 р. та опису вкладення від 03.12.2013 р. (а.с. 26-27).

16.12.2013 р. на адресу ТОВ «Терса» (поручителя) була направлена цінним листом вимога № 01/16-12, в якій позивач, у зв'язку із невиконанням боржником своїх зобов'язань по оплаті боргу, просить поручителя виконати умови договору поруки та погасити основну суму боргу у розмірі 181589 грн., штраф - 36317,80 грн., пеню - 2004, 02 грн. та 3% річних - 462,68 грн., усього на суму 220373,50 грн. До даної вимоги додані докази направлення вимоги № 1/02-12 на адресу ТОВ «Запорожець», про що свідчить копії опису вкладення від 16.12.2013 р. та фіскального чеку № 4407 від 16.12.2013 р. (а.с 28-29).

Вказані вимоги позивача були залишені боржником та поручителем без відповіді та задоволення.

Пунктом 4.3 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати прострочене зобов'язання боржника в термін 5 банківських днів з моменту направлення кредитором звернення на адресу поручителя, відповідно до п. 4.2 цього договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі вищевикладеного, вбачається, що у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем за невиконання боржником зобов'язань по оплаті поставок товару відповідно до вищевказаних видаткових накладних та угоди про визначення суми боргу від 31.01.13 р. на загальну суму 181589 грн. - починаючи з 23.12.13 р., а також пені, штрафу, 3% та втрат від інфляції, нарахованих на основний борг з 01.11.13 р. - дати порушення зобов'язань боржником за угодою про визначення суми боргу від 31.01.2013 р.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати заборгованості за договором поруки від 31.01.2013 р., вимога позивача про стягнення 181589 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.

Крім того, ТОВ «Прогрес-Агро» просить стягнути з відповідача 3% річних за період: з 01.11.2013 р. по 15.01.2014 р. у розмірі 1134,31 грн. та індекс інфляції за період: з листопада 2013 р. по січень 2014 р. у розмірі 1272,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та втрат від індексу інфляції та встановлено, що вимоги позивача в цій частині законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4915,34 грн. пені за період: з 01.11.2013 р. по 15.01.2014 р. та штрафу у розмірі 36317,80 грн.

Вимоги щодо стягнення пені та штрафу позивач обґрунтовує п. 1.1. договору поруки, який передбачає, що поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язків, передбачених угодою про визначення суми боргу (основний договір). Відповідно до умов угоди про визначення суми боргу від 31.01.2013 р., у випадку порушення строку, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої (простроченої) суми за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 20 % від розміру загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та штрафу та встановлено, що дані вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терса» (70132, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Терсянка, вул. Карташова Євгена, буд. 49, ідентифікаційний код юридичної особи: 03751184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» (70040, Запорізька область, Вільнянський район, с. Антонівка, вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 32636746) 181589 (сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. основного боргу, 36317 (тридцять шість тисяч триста сімнадцять) грн. 80 коп. штрафу, 4915 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 34 коп. пені, 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 31 коп. 3 % річних, 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 94 коп. втрат від інфляції, 4504 (чотири тисячі п'ятсот чотири) грн. 59 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2014 р.

Суддя А.О. Науменко