Постанова

від 04.03.2014 по справі 910/21882/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа№ 910/21882/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Ситниченко О.В. - представник за дов. № 1 від 23.07.2013р.;

від відповідача: Галанзовський С.В. - представник за дов. № 135 від 21.10.2013р.;

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р.

у справі № 910/21882/13 (суддя: Мандриченко О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтед Україна";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект";

про стягнення 28 465,15 грн.

В судовому засіданні 04.03.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хайтед Україна" (далі - ТОВ "Хайтед Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект" (далі - ТОВ "НБК-Проект", відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 26000,00 грн., за договором оренди обладнання № HUA-Р-076-12, 1935,50 грн. пені, 529,65 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 1720,50 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. (повний текст складено 09.12.2013р.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "НБК-Проект" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не встановив, що обладнання за договором відповідачу не передавалося, а відтак відсутні підстави для стягнення орендної плати та неустойки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "НБК-Проект" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.01.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., яка прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 04.03.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з лікарняного, враховуючи перебування судді Майданевича А.Г. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

У судовому засіданні 04.03.2014 р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також подав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи копію акту здачі-приймання робіт, а також копію товаро-транспортної накладної, укладених між позивачем та відповідним перевізником, обґрунтувавши неможливість подання зазначених доказів відповідно до ст. 101 ГПК України. В судовому засіданні сторона обґрунтувала неможливість подання даних доказів в суд першої інстанції через те, що лише зараз отримала їх від перевізника. Суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання та долучив докази до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2014 р. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2012 року між ТОВ "Хайтед Україна" (орендодавець за умовами договору) та ТОВ "НБК-Проект" (орендар за умовами договору) було укладено договір оренди обладнання № HUA-Р-076-12 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язаний передати відповідачу обладнання, а відповідач зобов'язаний прийняти обладнання в оренду, здійснювати оплату за оренду обладнання відповідно до п. 5.1 договору.

Згідно з п. 1.3 договору, акт приймання-передачі обладнання - документ, складений у двох екземплярах, підписаний сторонами, який фіксує передачу обладнання в оренду та повернення обладнання з оренди.

Пунктом 4.1. договору встановлено термін оренди обладнання, що становить 73 (сімдесят три) доби, тобто період з 18 грудня 2012 року по 28 лютого 2013 року.

В якості доказу фактичного передання майна в оренду позивач надав акт приймання-передачі обладнання в оренду від 18.12.2012 р.

Доводи апелянта про те, що акт приймання-передачі підписаний неуповноваженою особою з боку орендаря, оскільки п. 3.3. передбачає вичерпний перелік осіб, які мають право підписувати такі акти, не є підставою для скасування рішення, оскільки саме цей пункт договору також передбачає можливість підписання документів іншими уповноваженими особами за відсутності при передачі обладнання осіб, перелічених у цьому пункті.

Крім того, апелянт не надав доказів того, що в спірний період експлуатував будь-яке інше обладнання до моменту підключення електроживлення, окрім об'єкту оренди. Також, матеріали справи не містять письмової мотивованої відмови орендаря від прийняття об'єкту оренди, як того вимагають умови договору у разі невиконання орендодавцем договірних зобов'язань.

Статтею 241 ЦК України обумовлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, окремою підставою вважати правочин схваленим з боку орендаря є часткове оплата рахунку № 1820, виставленого на підставі договору. Оплата відбулася з боку орендаря у розмірі 5850,00 грн. саме за фактичну оренду майна та експлуатаційні витрати, пов'язані з орендою (а/с 20), що свідчить про фактичне користування відповідачем об'єктом оренди на час сплати рахунку, а відтак про належне виконання договірних зобов'язань з боку орендодавця щодо передання в користування обладнання.

Відповідно до п. 8.1.4. договору, відповідач має право достроково припинити оренду обладнання, письмово попередивши позивача за 3 доби.

Місцевий суд правомірно встановив, що відповідач скористався своїм правом, та листом від 22 січня 2013 року вих. № 41 просив припинити дію договору з 01 лютого 2013 року.

Підставою для припинення дії договору у вказаному листі відповідач зазначив саме факт підключення об'єкту до електроживлення. Ніяких інших підстав, зокрема, тих на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, вказано не було.

Таким чином, місцевим судом правомірно встановлено, що фактичний термін оренди обладнання становив 45 діб, в період з 18 грудня 2012 року по 31 січня 2013 року.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що орендна плата становить 650,00 грн., з урахуванням ПДВ, за кожну добу оренди обладнання.

Відповідно до п. 5.3.1. договору, вартість доставки обладнання зі складу позивача на об'єкт відповідача та повернення обладнання на склад позивача становить 2 600,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції також досліджено акт здачі-приймання робіт № 287 від 18.12.2012р. та товарно-транспортну накладну № 002362 від 18.12.2012р., якими, крім іншого, підтверджується факт надання послуг перевезення зазначеного обладнання на адресу відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що загальний розмір наданих послуг становить 31850,00 грн. (що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи), з яких відповідачем було частково сплачено 5850,00 грн. Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 26000,00 грн.

Враховуючи той факт, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції відповідач боргу не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав, зазначена сума заборгованості підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Позивач також просив стягнути з відповідача 529,65 грн. розмір трьох відсотків річних та 1935,50 грн. пені.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок суми пені та 3% річних, наданий позивачем, та дійшов висновку, що даний розрахунок про стягнення 3% річних у розмірі 529,65 грн. та пені у розмірі 1935,50 грн. за заявлені позивачем періоди - є вірним, обґрунтованим, його арифметична правильність не заперечується відповідачем, а відтак вимога про стягнення зазначених сум правомірно задоволена судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. у справі № 910/21882/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. у справі № 910/21882/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21882/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 07.03.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова