Постанова

від 11.02.2014 по справі 816/5382/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/5382/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мандрика Х.С.,

представника позивача - Хоменко С.І.,

представників відповідача - Пасько Т.Г., Столєтнєва М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО"Кременчуцький автоскладальний завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

У своєму позові ТОВ «Виробниче об'єднання «Кременчуцький автоскладальний завод» (надалі по тексту - ТОВ "ВО "КрАСЗ") просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0003192202/919 від 24.05.2013 року та №0003202202/920 від 24.05.2013 року.

В обґрунтування таких вимог позивач, а також представник позивача у своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні, посилався на протиправність та необґрунтованість оскаржуваних рішень, стверджуючи, що підприємством не вчинено порушень податкового законодавства.

При цьому позивач спростовував висновки Акту планової перевірки від 29.04.2013 року, за якими податковий орган констатував заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, 1, 3 квартали 2012 року на загальну суму 217 938,0 грн; заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року на загальну суму 19 140 000 грн.

Заниження податку на прибуток податковий орган пов'язував із безоплатним отриманням платником послуг з оренди приміщень та майна ТОВ «ХК «КрАСЗ», які використовувалися на підставі договору оренди, але будь-які платежі з оренди не проводилися. Позивач вказував, що, по-перше, податковий орган безпідставно застосовував до даних правовідносин Закон України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки дане майно є приватною власністю. По-друге, відсутність оплати за орендовані приміщення і майно пов'язана із тим, що орендодавець за договором не виставляв рахунки позивачу, але він не є припиненим і має право вимагати або ж не вимагати виконання контрагентом зобов'язань за договором оренди.

Частково сума донарахованих зобов'язань з податку на прибуток була пов'язана податковим органом із тим, що платником безпідставно та з порушенням норм Податкового кодексу була віднесена до складу валових витрат сума сплачених процентів за банківським кредитом, який був отриманий платником. Кредитні кошти платником були направлені на надання поворотної фінансової допомоги іншому суб'єкту господарювання, що не передбачала нарахування відсотків. Податковий орган виходив із того, що надання безвідсоткової фінансової допомоги не відповідає визначеному критерію господарської діяльності, оскільки така діяльність не спрямована на отримання прибутку. А тому за правилами ст. 141 Податкового кодексу України, відсотки за кредитні кошти, що не призначені для використання в господарській діяльності суб'єкта господарювання, не можуть бути включені до складу валових витрат. Таку позицію позивач спростовував, стверджуючи, що надання ним безвідсоткової фінансової допомоги своєму контрагенту є одним із проявів господарської діяльності.

Донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад місяць 2011 року податковий орган вчинив у зв'язку із тим, що платником було включено до складу податкового кредиту суму коштів 19 140 000 грн. за наслідком операції з придбання авторських прав на комп'ютерні програми. Цей правочин податковий орган вважав непідтвердженим належними первинними документами, посилався при цьому на наявні докази того, що ці програми були придбані іншими суб'єктами господарювання за значно менші суми коштів, тобто в даній операції з метою заниження податкових зобов'язань платником було в багато разів завищено вартість товару. Позивач же з даного приводу стверджував, що законність угоди підтверджена рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2012 року, також фактом реєстрації угоди з передачі авторських прав Державною службою інтелектуальної власності України, первинними документами, маркетинговим дослідженнями предмету угоди. Крім того дії ДПІ Голосіївського району м.Києва щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «СКОУП», у якого ТОВ «КрАСЗ» придбало авторські права, визнані протиправними постановою окружного адміністративного суду м.Київ та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року. Тому посилання Кременчуцької ОДПІ на зазначений акт перевірки ДПІ Голосіївського району м.Києва є неправомірним. Крім того відсутність порушень у сфері оподаткування щодо цього правочину підтверджується довідкою Кременчуцької ОДПІ від 29.03.2012 року, складеною за наслідками позапланової виїзної перевірки, що проводилася по взаємовідносинам із ТОВ «СКОУП».

Відповідач проти позову заперечував.

У наданих письмових запереченнях відповідач, як і його представники у судовому засіданні, стверджували про порушення позивачем Податкового кодексу України, що виразилося у невключенні до складу оподаткованого доходу безоплатно отриманих послуг з оренди; безпідставному включенні до складу валових витрат зі сплати процентів за кредитом, що не був пов'язаний зі здійсненням господарської діяльності. А також відповідач наполягав на безпідставності включення до складу податкового кредиту в відповідному податковому періоді вартості отриманих авторських прав. На користь таких тверджень відповідав приводив доводи, які, головним чином, відповідали викладеному в Акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд приходить до таких висновків.

За фактичними обставинами судом встановлено, що з 18.02.2013 року по 22.04.2013 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ВО «КрАСЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт № 3536/22.2-12/36410382 від 29.04.2013 року (по тексту - Акт перевірки).

Висновками Акту встановлено порушення ТОВ «КрАСЗ» пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п.п.138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 абз. «б» п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10. ст. 137 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 217 938,0 грн.

У тому числі:

за 4 квартал 2011 року на суму 41 796 грн.;

за 1 квартал 2012 року на суму 21 010 грн.;

за 3 квартал 2012 року на суму 155 132 грн.

Крім того, порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19 140 000 грн. за листопад 2011 року.

Інші встановлені порушення не стосуються предмету спору у даній адміністративній справі.

За змістом Акту та за матеріалами справи такі порушення були допущені за наступних обставин.

За період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «ВО «КрАСЗ» було допущено заниження валового доходу на 281 769 грн.: за 4 квартал 2011 року - на 181 722 грн., за 1 квартал 2012 року - на 100 047 грн.

Таке заниження валового доходу відбулося за рахунок не включення до його складу безоплатно отриманих послуг (орендного майна).

Так, між позивачем, ТОВ «ВО «КрАСЗ», та ТОВ «ХК «КрАСЗ» було укладено договір оренди нежитлових приміщень від 19.06.2009 року, за яким ТОВ «ХК «КрАСЗ» було надано ТОВ «ВО «КрАСЗ» в оплатне користування будівлі та споруди, вказані в додатку в договорі, що знаходяться у АДРЕСА_1. Термін оренди - з моменту підписання Акту прийому - передачі і до 31.12.2011 року. Акт прийому передачі було підписано 10.07.2009 року. Згідно договору, орендна плата за вказаний період складає щомісячно 49 406,40 грн. Податковим органом розраховано, що орендна плата за 4 квартал 2011 року мала складати 136 798 грн., за 1 квартал 2012 року - 75 089 грн.

Крім того, між позивачем, ТОВ «ВО «КрАСЗ», та ТОВ «ХК «КрАСЗ» 12.05.2009 року було укладено договір оренди № 10-09/ВО, за яким ТОВ «ХК «КрАСЗ» було надано ТОВ «ВО «КрАСЗ» в оплатне користування нерухоме майно та рухоме майно для ведення виробничо-господарської діяльності, вказані в додатку в договорі. Термін оренди - з моменту підписання договору і до 31.12.2011 року. Акти прийому передачі було підписано 10.07.2009 року. Згідно договору, орендна плата за вказаний період складає щомісячно 14974,56 грн. Податковим органом розраховано, що орендна плата за 4 квартал 2011 року мала складати 44 924 грн., за січень-лютий 2012 року - 24 958 грн.

Оскільки з липня 2010 року ТОВ «ХК «КрАСЗ» не звітується та у листопаді 2011 року воно визнано банкрутом, крім того, у ході перевірки, встановлено, що ТОВ «ВО «КрАСЗ» орендна плата за вищезгаданими договорами, не нараховувалася й не сплачувалася, будь-яки облік цієї заборгованості відсутній - податковий орган зробив висновок про те, що користування орендованим позивачем майном відповідає критеріям безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України. А тому вартість користування (не нарахована й не сплачена орендна плата) має бути включена до вкладу валових доходів.(а.с. 52 - 54).

Крім того, у ході перевірки було встановлено факт завищення платником валових витрат завдяки включення до їх складу витрат у сумі 738 726 грн. за 3 квартал 2012 року, що були сплачені ПАТ «Перший Український міжнародний банк» як відсотки за користування кредитом. Кредит був отриманий від вказаної банківської установи за договором № 12.07-397 від 25.07.2012 року. Згідно вказаного договору, цільове призначення кредитних коштів - «сплата за договором № 43/12-ВО поворотної фінансової допомоги від 02.07.2012 року». Строк повернення кредиту за цим договором - 24.07.2015 року. Додатковою угодою до кредитного договору від 25.07.2012 року було доповнено цільове призначення отримання кредиту: «поповнення обігових коштів, сплата придбання комплектуючих та запасних частин для збору автомобілів». Податковим органом встановлено, що кредитні кошти були отримані ТОВ «ВО «КрАСЗ» на розрахунковий рахунок 25.07.2012 року та в цей же день, 25.07.2012 року були перераховані ПП «Еккаунт-С» відповідно до вже згаданого договору про надання поворотної фінансової допомоги № 43/12-ВО від 02.07.2012 року. Повернення отриманої допомоги здійснювалося ПП «Еккаунт-С» у липні, вересні 2012 року.

Оскільки надання поворотної фінансової допомоги не відповідає визначенню господарської діяльності, так як не має на меті отримання прибутку, то, як на думку податкового органу, відсотки за кредитом, що не був призначений для використання у власній господарській діяльності, не можуть бути віднесені до складу валових витрат. А віднісши їх до таких, платник порушив п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України. (а.с. 58 - 59).

Таким чином, внаслідок завищення валових витрат та заниження валового доходу, що описані, платник занизив свої грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 217 938 грн.

Крім того, Актом перевірки встановлено факт заниження платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість у листопаді 2011 року на загальну суму 19 140 000,0 грн. за рахунок неправомірного включення відповідної суми до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Так, дана сума була включена до складу податкового кредиту за наслідком операції з придбання ТОВ «ВО «КрАСЗ» у ТОВ «СКОУП» виключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності: комп'ютерна програма «ІНФОРМАЦІЯ_1» на загальну суму 60 200,00 тис.грн., в т.ч. ПДВ - 10 033,333 тис. грн.; комп'ютерна програма «ІНФОРМАЦІЯ_2» на загальну суму 54 640, 000 тис. грн., в т.ч. ПДВ - 9 106,667 тис.грн. Усього на загальну суму 114 840,00тис. грн., в т.ч. ПДВ 19 140,000 тис. грн.

Вказані комп'ютерні програми (виключні права на них) були придбані ТОВ «ВО «КрАСЗ» у ТОВ «СКОУП» за авторським договорами (відчуження виключних майнових прав автора) від 03.10.2011 року та від 14 жовтня 2011 року.

За договорами оплата здійснюється у безготівковому вигляді, а також у вексельній формі.

Строк розрахунку за договорами - не пізніше 03 жовтня 2013 року та, відповідно, не пізніше 14 жовтня 2013 року

Вказані договори зареєстровані Державною службою інтелектуальної власності України у грудня 2011 року. Згідно рішень про реєстрацію договорів, відчужуються на користь ТОВ «ВО «КрАСЗ» майнові права на твір громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Придбані майнові права до складу основних засобів, витрат, нематеріальних активів в податковому обліку на момент проведення податкової перевірки (і до моменту винесення рішення у справі) - не включались.

Розрахунки за придбані майнові права не проведені.

Документи щодо продажу, введення в експлуатацію, використання у господарській діяльності майнових прав на перевірку не надані.

Податковий орган, приймаючи рішення про донарахування грошових зобов'язань у цій частині, опирався на такі доводи.

До податкового органу надійшли окремі матеріали щодо кримінальної справи, яка перебуває у провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва.

З цих матеріалів встановлено, що одним із основних постачальників ТОВ «СКОУП» у перевірений період було ТОВ «Ортекс-К». За даними матеріалами податковий орган стверджував про часткове формування своїх податкових зобов'язань ТОВ «СКОУП», які відображені частково наступним у ланцюгу постачання контрагентом, ТОВ «ВО «КрАСЗ», за рахунок операцій з ТОВ «Ортекс-К». Встановлено у ході розслідування кримінальної справи відсутність фактичної передачі товарів, надання робіт, послуг. Особа, що рахувалася директором ТОВ «Ортекс-К», документів щодо його діяльності не підписувала.

Відповідно до наявної у податкового органу інформації щодо зміни посадових осіб ТОВ «СКОУП», керівником підприємства з 04.07.2011 року по 21.12.2011 року був ОСОБА_10, з 22.12.2011 року по 07.06.2012 року - ОСОБА_11, з 08.06.2012 року по 29.11.2012 року - ОСОБА_12

При цьому гр. ОСОБА_11 надав працівникам податкової міліції пояснення про те, що йому нічого не відомо ні про наявність ТОВ «СКОУП», ні ТОВ «ВО КрАСЗ», жодних документів він не підписував.

Згідно відомостей ЄДР, внесено запис щодо ТОВ «СКОУП» від 29.11.2012 року про припинення цього Товариства у зв'язку із наявністю рішення Господарського суду Запорізької області від 21.1.2012 року про визнання ТОВ «СКОУП» банкрутом.

У ході перевірки податковим органам надано договори відступлення права вимоги (цесії) № У1 та № У2 від 24.02.2012 року між ТОВ «СКОУП» (підписано від імені гр. ОСОБА_11) та ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт», за якими ТОВ «СКОУП» відступає на користь ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт» права вимоги за договорами про відчуження виключних майнових прав автора від 03 жовтня та 14 жовтня 2011 року, що були укладені між ТОВ «СКОУП» та ТОВ «ВО «КрАСЗ». Також надано акти звірки взаємних розрахунків, за якими підтверджено заборгованість ТОВ «ВО «КрАСЗ» перед ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт».

У той же час, згідно бази даних звітності, ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт» анульовано свідоцтво платника ПДВ 17.07.2009 року, основні засоби та працюючі не задекларовані, податкова звітність за період з 2010 року по 2013 рік вказує на повну відсутність діяльності.

Крім того, у березні 2012 року до Господарського суду Рівненської області звернулось ТОВ «ВО «КрАСЗ» із позовом до ТОВ «СКОУП» про визнання Авторських договорів від 03 жовтня 2011 року та 14 жовтня 2011 року недійними. ТОВ «СКОУП» звернулось із зустрічним позовом у цій же справі про стягнення боргу у сумі 200 040 грн. (передплата, передбачена згаданими Авторськими договорами).

Рішенням суду від 20 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ВО КрАСЗ», договори визнані дійсними, задоволено зустрічний позов ТОВ «СКОУП», стягнуто на його користь з ТОВ «ВО «КрАСЗ» заборгованість з передплати за Авторськими договорами від 03 жовтня 2011 року та 14 жовтня 2011 року у сумі 200 040 грн.

У той же час, згідно наданих податковому органу документів, станом на час розгляду згаданої справи у господарському суді (березень 2012 року) ТОВ «СКОУП» було відступлено право вимоги за Авторськими договорами від 03 та 14 жовтня 2011 року на користь ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт» - за вищезгаданими договорами цесії від 24 лютого 2012 року.

Крім того, органами податкової міліції встановлено, що придбання комп'ютерних програм «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» було вчинене у Тимчасового науково-технічного колективу за 17 тис. грн. та 15 тис. грн. відповідно. Авторами цих програм є особи, що вказані у Свідоцтвах про реєстрацію Авторських договорів від 03 та 14 жовтня 2011 року: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Вказані особи є студентами та працівниками НТУ «Київський політехнічний інститут» і розроблені ними комп'ютерні програми є складовою частиною дипломних проектів.

Підтвердженням цього є наданий податковим органам договір між ТОВ «СКОУП» та Тимчасовим науково-технічним колективом (в особи керівника ОСОБА_6) від 05.06.2011 року на розробку комп'ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» ; договір підряду від 02.12.2009 року ТОВ «Прима-Консалтинг» (контрагент ТОВ «СКОУП» за Системою автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) та тим же Тимчасовим науково-технічним колективом (в особи керівника ОСОБА_6) на розробку комп'ютерної програми «Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера».

Під час перевірки отримано та досліджено договори та акти прийому-передачі, за якими виключні права на останню комп'ютерну програму були передані за ланцюгом: ТОВ «Прима-консалтинг» - ПП «ТОВ «Автоцентр-Харків» - ТОВ «Іст-Інвест» - ТОВ «СКОУП».

Також податковий орган посилався на висновок суб'єкта оцінювальної діяльності ОСОБА_13, за яким вартість досліджуваних комп'ютерних програм становить 15 тис. грн. та 17 тис. грн. (а.с.69 - 92)

З огляду на наведені факти податковий орган вважав суму податкового кредиту 19 140 000 грн. непідтвердженою належними первинними бухгалтерськими та господарськими документами.

За наслідками перевірки та на підставі висновків Акту, Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003202202/920, яким ТОВ «КрАСЗ» донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19 140 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9 570 000 грн.; № 0003192202/919, яким ТОВ «КрАСЗ» донараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 217 938 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 88 071 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх законність та правомірність у зв'язку з таким.

Як уже зазначалося, податковим органом встановлено, що платником ТОВ «ВО КрАСЗ» допущено за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 заниження валового доходу на 281 769 грн.: за 4 квартал 2011 року - на 181 722 грн., за 1 квартал 2012 року - на 100 047 грн.

Таке заниження валового доходу відбулося за рахунок невключення до його складу безоплатно отриманих послуг (орендного майна).

Так, між позивачем, ТОВ «ВО «КрАСЗ», та ТОВ «ХК «КрАСЗ» було укладено договір оренди нежитлових приміщень від 19.06.2009 року, за яким ТОВ «ХК «КрАСЗ» було надано ТОВ «ВО «КрАСЗ» в оплатне користування будівлі та споруди, вказані в додатку в договорі, що знаходяться у АДРЕСА_1. Термін оренди - з моменту підписання Акту прийому - передачі і до 31.12.2011 року. Акт прийому передачі було підписано 10.07.2009 року. Згідно договору, орендна плата за вказаний період складає щомісячно 49 406,40 грн. Податковим органом розраховано, що орендна плата за 4 квартал 2011 року мала складати 136 798 грн., за 1 квартал 2012 року - 75 089 грн.

Крім того, між позивачем, ТОВ «ВО «КрАСЗ», та ТОВ «ХК «КрАСЗ» 12.05.2009 року було укладено договір оренди № 10-09/ВО, за яким ТОВ «ХК «КрАСЗ» було надано ТОВ «ВО «КрАСЗ» в оплатне користування нерухоме майно та рухоме майно для ведення виробничо-господарської діяльності, вказані в додатку в договорі. Термін оренди - з моменту підписання договору і до 31.12.2011 року. Акти прийому передачі було підписано 10.07.2009 року. Згідно договору, орендна плата за вказаний період складає щомісячно 14974,56 грн. Податковим органом розраховано, що орендна плата за 4 квартал 2011 року мала складати 44 924 грн., за січень-лютий 2012 року - 24 958 грн.

Відповідно до п.п.14.1.13 п. 14.1. ст.14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги є:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Правила формування валового доходу в податковому обліку з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток внормовані ст.135 ПК України.

Згідно п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, до складу інших доходів підлягає включенню вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п. 137.10 ст. 137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

За наслідками судового розгляду суд погоджується з висновками податкового органу про те, що платником у даному разі було безоплатно отримано послуги з оренди рухомого та нерухомого майна, які не були належним чином включені до складу валового доходу та, відтак, оподатковані.

Доказом цього є податкова звітність платника, договори оренди майна між ТОВ «ВО «КрАСЗ» та ТОВ «ХК «КрАСЗ» від 19.06.2009 року та 12.05.2009 року, за яким ТОВ «ХК «КрАСЗ» було надано ТОВ «ВО «КрАСЗ» в оплатне користування будівлі та споруди, а також рухоме майно господарського призначення; акти прийому-передачі майна.

Платник не заперечував факту користування переданим йому за згаданими договорами та актами майном.

У той же час платник не надав суду ані доказів вчинення будь-яких розрахунків за договорами оренди, ані навіть доказів наявності відповідної облікової заборгованості перед орендодавцем.

Також суд приймає до уваги неспростоване твердження податкового органу про те, що з липня 2010 року ТОВ «ХК «КрАСЗ» (орендодавець) не звітується та у листопаді 2011 року воно визнано банкрутом.

Таким чином, суд погоджується із висновком Акту перевірки про те, що користування орендованим позивачем майном відповідає критеріям безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

А тому вартість користування (ненарахована й несплачена орендна плата) має бути включена до вкладу валових доходів.

Також, як уже було вказано, податковий орган за наслідками перевірки прийшов до висновку про те, що платником було завищено валові витрати.

Таке завищення відбулося внаслідок включення платником до складу валових витрат коштів у сумі 738 726 грн. за 3 квартал 2012 року, що були сплачені ПАТ «Перший Український міжнародний банк» як відсотки за користування кредитом. Кредит був отриманий від вказаної банківської установи за договором № 12.07-397 від 25.07.2012 року. Згідно вказаного договору, цільове призначення кредитних коштів - «сплата за договором № 43/12-ВО поворотної фінансової допомоги від 02.07.2012 року». Строк повернення кредиту за цим договором - 24.07.2015 року. Додатковою угодою до кредитного договору від 25.07.2012 року було доповнено цільове призначення отримання кредиту: «поповнення обігових коштів, сплата придбання комплектуючих та запасних частин для збору автомобілів».

Кредитні кошти були отримані ТОВ «ВО «КрАСЗ» на розрахунковий рахунок 25.07.2012 року та в цей же день, 25.07.2012 року були перераховані ПП «Еккаунт-С» відповідно до вже згаданого договору про надання поворотної фінансової допомоги № 43/12-ВО від 02.07.2012 року. Повернення отриманої допомоги здійснювалося ПП «Еккаунт-С» у липні, вересні 2012 року.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України надано визначення господарської діяльності: це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування валових витрат у податковому обліку з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток встановлені ст. 138 ПК України, згідно п.п. 138.10 якої, до складу інших витрат включаються: (138.10.5) фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

Статтею 141 ПК України встановлені особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями. Відповідно до п. 141.1 цієї статті, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

У ході розгляду справи суд пропонував позивачу надати докази того, що отримання кредиту та надання кредитними коштами ПП «Еккаунт-С» відповідно до наявного договору поворотної фінансової допомоги має зв'язок із господарською діяльністю ТОВ «ВО «КрАСЗ». Однак таких доказів суду надано не було.

З матеріалів адміністративної справи неможливо зробити висновок про те, що сплата процентів за кредит, кошти якого були надані як поворотна фінансова допомога ПП «Еккаунт-С», має ознаки господарської діяльності і мало хоча б якісь ознаки, передбачені п.п. 14.1.36 ПК України - ознаку мети отримання доходу.

Таким чином, висновки податкового органу в цій частині платником податку (позивачем) жодним чином не були спростовані.

Таким чином, внаслідок завищення валових витрат та заниження валового доходу, що описані, платник занизив свої грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 217 938 грн.

Відтак, суд не вбачає ознак протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003192202/919, яким ТОВ «ВО «КрАСЗ» донараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 217 938 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 88 071 грн., суд вважає його обґрунтованим та правомірним.

Тому позовні вимоги в частині скасування вказаного податкового повідомлення -рішення задоволенню не підлягають.

Аналогічно не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування №0003202202/920, яким ТОВ «КрАСЗ» донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19 140 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9 570 000 грн.

Так, податковим органом було встановлено факт заниження платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість у листопаді 2011 року на загальну суму 19 140 000,0 грн. за рахунок неправомірного включення відповідної суми до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Дана сума була включена до складу податкового кредиту за наслідком операції з придбання ТОВ «ВО «КрАСЗ» у ТОВ «СКОУП» виключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності: комп'ютерна програма «ІНФОРМАЦІЯ_1» на загальну суму 60 200,00 тис.грн., в т.ч. ПДВ - 10 033,333 тис. грн.; комп'ютерна програма «ІНФОРМАЦІЯ_2» на загальну суму 54 640, 000 тис. грн., в т.ч. ПДВ - 9 106,667 тис.грн. Усього на загальну суму 114 840,00тис. грн., в т.ч. ПДВ 19 140,000 тис. грн.

Вказані комп'ютерні програми (виключні права на них) були придбані ТОВ «ВО «КрАСЗ» у ТОВ «СКОУП» за авторським договорами (відчуження виключних майнових прав автора) від 03.10.2011 року та від 14 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак, як на думку суду, наведеним нормам закону проведення операція включення до складу податкового кредиту сум коштів за авторськими договорами ТОВ «ВО «КрАСЗ» з ТОВ «СКОУП» (відчуження виключних майнових прав автора) від 03.10.2011 року та від 14 жовтня 2011 року - не відповідає.

До такого висновку суд приходить, вивчивши сукупність встановлених податковим органом фактів.

Так, вказані договори зареєстровані Державною службою інтелектуальної власності України у грудня 2011 року. Згідно рішень про реєстрацію договорів, відчужуються на користь ТОВ «ВО «КрАСЗ» майнові права на твір громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. ( т. 3 а.с. 21-22)

Податковим органом надано інформацію щодо того, що придбання комп'ютерних програм «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» було вчинене ТОВ «СКОУП» та ТОВ «Прима-Консалтинрг» у Тимчасового науково-технічного колективу за 17 тис. грн. та 15 тис. грн. відповідно. Авторами цих програм є особи, що вказані у Свідоцтвах про реєстрацію Авторських договорів від 03 та 14 жовтня 2011 року: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Підтвердженням цього є наданий податковим органам договір між ТОВ «СКОУП» та Тимчасовим науково-технічним колективом (в особи керівника ОСОБА_6) від 05.06.2011 року на розробку комп'ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» ; договір підряду від 02.12.2009 року ТОВ «Прима-Консалтинг» (контрагент ТОВ «СКОУП» за Системою автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) та тим же Тимчасовим науково-технічним колективом (в особи керівника ОСОБА_6) на розробку комп'ютерної програми «Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера». (т. 2 а.с. 234-241)

Під час перевірки отримано та досліджено договори та акти прийому-передачі, за якими виключні права на останню комп'ютерну програму були передані за ланцюгом: ТОВ «Прима-консалтинг» - ПП «ТОВ «Автоцентр-Харків» - ТОВ «Іст-Інвест» - ТОВ «СКОУП».

Також суд звертає увагу на те, що згідно відомостей ЄДР, до нього внесено запис щодо ТОВ «СКОУП» від 29.11.2012 року про припинення цього Товариства у зв'язку із наявністю рішення Господарського суду Запорізької області від 21.1.2012 року про визнання ТОВ «СКОУП» банкрутом.

При цьому суду надано договори відступлення права вимоги (цесії) № У1 та № У2 від 24.02.2012 року між ТОВ «СКОУП» та ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт», за якими ТОВ «СКОУП» відступає на користь ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт» права вимоги за договорами про відчуження виключних майнових прав автора від 03 жовтня та 14 жовтня 2011 року, що були укладені між ТОВ «СКОУП» та ТОВ «ВО «КрАСЗ». Також надано акти звірки взаємних розрахунків, за якими підтверджено заборгованість ТОВ «ВО «КрАСЗ» перед ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт». ( т. 4 а.с. 154 - 165)

У той же час, згідно наданих податковим органом доказів, ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт» анульовано свідоцтво платника ПДВ 17.07.2009 року, основні засоби та працюючі не задекларовані, податкова звітність за період з 2010 року по 2013 рік вказує на повну відсутність діяльності.

Крім того, у березні 2012 року до Господарського суду Рівненської області звернулось ТОВ «ВО «КрАСЗ» із позовом до ТОВ «СКОУП» про визнання Авторських договорів від 03 жовтня 2011 року та 14 жовтня 2011 року недійними. ТОВ «СКОУП» звернулось із зустрічним позовом у цій же справі про стягнення боргу у сумі 200 040 грн. (передплата, передбачена згаданими Авторськими договорами).

Рішенням суду від 20 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ВО КрАСЗ», договори визнані дійсними, задоволено зустрічний позов ТОВ «СКОУП», стягнуто на його користь з ТОВ «ВО «КрАСЗ» заборгованість з передплати за Авторськими договорами від 03 жовтня 2011 року та 14 жовтня 2011 року у сумі 200 040 грн.

У той же час, станом на час розгляду згаданої справи у господарському суді (березень 2012 року) ТОВ «СКОУП» було відступлено право вимоги за Авторськими договорами від 03 та 14 жовтня 2011 року на користь ТОВ «Інтер-Гамма-Істейт» - за вищезгаданими договорами цесії від 24 лютого 2012 року.

Таким чином, суд не може оцінювати надані договори цесії як достовірні.

Окремо суд приймає до уваги, що придбані майнові права до складу основних засобів, витрат, нематеріальних активів в податковому обліку на момент проведення податкової перевірки (і до моменту винесення рішення у справі) - не включались.

Розрахунки за придбані майнові права не проведені, хоча строк розрахунку за договорами - не пізніше 03 жовтня 2013 року та, відповідно, не пізніше 14 жовтня 2013 року.

Документи щодо продажу, введення в експлуатацію, використання у господарській діяльності майнових прав - не надані.

При цьому суд неодноразово наголошував позивачу у ході розгляду справи про необхідність надання відповідних доказів.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач доказів на користь своєї правової позиції суду не надав, на відміну від відповідача.

Посилання позивача на довідку позапланової виїзної перевірки ТОВ «КрАСЗ» №458/22-209/36410382 від 29.03.2012 року, що проведена Кременчуцькою ОДПІ, не спростовують висновку Акту планової перевірки, як на думку суду, оскільки під час позапланової перевірки не було досліджено того комплексу доказів, що досліджувався під час перевірки планової.

Аналогічно не спростовує висновки Акту перевірки висновок про вартість майнових прав, наданий Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності ( т. 4 а.с. 174 - 254, т. 5 а.с. 1- 96).

Окремо суд вважає за необхідне вказати на те, що у даній справі за клопотанням позивача була проведена судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилися питання щодо правильності й документальної обґрунтованості висновків Акту перевірки, та дій платника з формування спірних сум валових витрат, валового доходу та податкового кредиту.

Суд, дослідивши висновки експерта приходить до висновку про неможливість врахування їх у справі, оскільки експертом у тексті висновку неодноразово вказується на неможливість підтвердити висновки акту перевірки з огляду на надані первинні документи та неможливість проведення експертом окремих ревізійних дій, без з'ясування яких експерт не може висновки Акту підтвердити. Даний висновок є достатньо суперечливим, оскільки не підтверджуючи висновки податкового органу, експерт і не спростовує їх та не дає жодної оцінки правильності ведення платником свого податкового обліку у спірних питаннях. (т. 5 а.с. 98 - 115).

Таким чином, обставини справи слід оцінювати з урахуванням усієї сукупності доказів, наявних у справі, чого експертний висновок не враховує.

А за наслідками оцінки всебічно досліджених зібраних у справі доказів суд прийшов до висновку про непідтвердженість позовних вимог належними доказами, а відтак - про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ст.94 КАС України, судові витрати поверненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2014 року.

Суддя І.С. Шевяков