Постанова

від 11.06.2014 по справі 816/5382/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 р. Справа № 816/5382/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Бєлєнкіної Л.А.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 816/5382/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" - звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0003192202/919 від 24.05.2013 року та №0003202202/920 від 24.05.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" ( код ЄДРПОУ 364103382) зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 20.03.2009 року за № 1 585 102 0000 006732. Підприємство взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ 24.03.2009 року за № 42091. У періоді, який перевірявся, позивач був платником податків, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток.

В період з 18.02.2013 року по 22.04.2013 року податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (далі по тексту - ТОВ "ВО "КрАСЗ") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатом якої складено акт № 3536/22.2-12/36410382 від 29.04.2013 року. ( т.1 а.с.47-136), яким встановлено порушення ТОВ "КрАСЗ" п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п.п.138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, абз. "б" п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10. ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 217 938,0 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року на суму 41 796 грн.; за 1 квартал 2012 року на суму 21 010 грн.; за 3 квартал 2012 року на суму 155132 грн.;

- порушення п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19140000 грн., в тому числі за листопад 2011 року у сумі 19140000 грн;

- п.164.5 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.169.2.2 п. 169.2 ст.169, абз. "а" п.177.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 4629,93 грн.

На акт перевірки № 3536/22.2-12/36410382 від 29.04.2013 року позивачем подані письмові заперечення.( т.2 а.с.4-14).

Відповідач листом від 21.05.2013 року за вих.№ 13888/10/22.2-08 надав відповідь на заперечення до акту перевірки, яким повідомив, що зауваження, викладені в запереченнях, є безпідставними, а акт № 3536/22.2-12/36410382 від 29.04.2013 року відповідає вимогам чинного законодавства. (т.2 а.с. 15-31)

За результатами проведеної перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003202202/920, яким ТОВ "КрАСЗ" донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19 140 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9 570 000 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0003192202/919, яким ТОВ "КрАСЗ" донараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 217 938 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 88 071 грн.

Позивач вище вказані податкові повідомлення - рішення оскаржив в адміністративному порядку до ДПА в Полтавській області( т.2 а.с.32-42).

За результатами розгляду скарги Головне управління Міндоходів у Полтавській області прийняло рішення від 02.08.2013 року за № 575/10/16-31-10-03-06, яким залишило без задоволення скаргу , а податкові повідомлення - рішення № 0003192202/919 від 24.05.2013 року та №0003202202/920 від 24.05.2013 року залишило без змін. ( т.2 а.с.46-61).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 0003192202/919 від 24.05.2013 року та №0003202202/920 від 24.05.2013 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач доказів на користь своєї правової позиції не надав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про заниження ТОВ "ВО КрАСЗ" доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 р. на загальну суму 281769 грн., в тому числі: занижено «Інші доходи» ( р.03) за ІV квартал 2011 року - на 181722 грн., за 1 квартал 2012 року - на 100 047 грн. Таке заниження валового доходу, на думку податкового органу, відбулося за рахунок не включення до його складу безоплатно отриманих послуг.Оскільки по рахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» не встановлено розрахунків між ТОВ "ВО "КрАСЗ" та ТОВ "ХК "КрАСЗ" за період з 01.10.2011 року по 20.02.2012 року, тому податковий орган дійшов висновку, що підприємство користувалось основними засобами на безоплатній основі.

При цьому, як убачається із акту перевірки, податковим органом, виходячи із щомісячної орендної плати 49 406,40 грн., визначеної в договорі оренди нежитлових приміщень №20-09/ВО від 19.06.2009 року розраховано орендну плату : за 4 квартал 2011 року- 136 798 грн., в тому числі: жовтень 2011 року -45828,00 грн., листопад 2011 року -45599,00 грн., грудень 2011 року - 45371,00 грн. та за 1 квартал 2012 року - 75 089 грн., в тому числі : січень 2012 року 45144,00 грн., лютий 2012 року-29945,00 грн. ( за 20 днів місяця). Також податковим органом, виходячи із щомісячної орендної плати 14974,56 грн., визначеної договором оренди № 10-09/ВО, розраховано орендну плату до вищевказаного договору, а саме: за 4 квартал 2011 року - 44 924 грн., в тому числі : за жовтень 2011 року -14974,56 грн., за листопад 2011 року - 14974,56 грн, за грудень 2011 року - 14974,56 грн.; за 1 квартал 2012 року - 24958,00 грн, в тому числі : за січень 2012 року - 14974,56 грн., за лютий 2012 р. - 9983,04 грн.

Відповідно до п.п.14.1.13 п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Тобто, основною ознакою безоплатності надання товарів ( робіт, послуг) є відсутність будь - якої компенсації вартості таких товарів, робіт або послуг.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. ( ч.3 ст.180 Господарського кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування валового доходу в податковому обліку з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток унормовані ст.135 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, до складу інших доходів підлягає включенню вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "ХК "КрАСЗ" ( Орендодавець) та ТОВ "ВО "КрАСЗ" ( Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 20-09/ВО від 19.06.2009 року, за яким ТОВ "ХК "КрАСЗ" надало ТОВ "ВО "КрАСЗ" в оплатне користування будівлі та споруди, вказані в додатку до договору, що знаходяться у м.Кременчуці вул. Салганна, 14. Термін оренди встановлюється з моменту підписання акту приймання - передачі і до 31.12.2011 року. ( т.4 а.с.14 -16). Відповідно до додаткової угоди №1 до Договору № 20-09/ВО від 19.06.2009 року сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору в наступній редакції : «Термін оренди встановлюється з моменту підписання Акту приймання - передачі об'єктів і до 31.12.2012 року». ( т.4 а.с.27).

Як убачається із матеріалів справи, Акт приймання - передачі сторонами підписано 10.07.2009 року. ( т.4 а.с.19-20).

Згідно п.4.1 вказаного Договору, орендар щомісячно вносить орендну платню в розмірі, вказаному в додатку до даного договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця.

Крім того, між ТОВ "ХК "КрАСЗ" (Орендодавець) та ТОВ "ВО "КрАСЗ" (Орендар) 12.05.2009 року укладено договір оренди № 10-09/ВО, за яким ТОВ "ХК "КрАСЗ" надало ТОВ "ВО "КрАСЗ" в оплатне користування нерухоме майно та рухоме майно для ведення виробничо-господарської діяльності, яке зазначено в додатку до цього Договору. ( т.4 а.с.28-29).

Згідно п.1.2 вказаного Договору термін оренди встановлюється з моменту підписання договору і до 31.12.2011 року.

Акти приймання - передачі майна сторонами підписані 10.07.2009 року.( т .4 а.с.34-127).

Відповідно до п.п. 4.2 цього Договору орендна плата нараховується з моменту підписання актів приймання - передачі.

Матеріали справи свідчать, що позивачем, основним видом діяльності якого є виробництво автомобілів, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля пальним, інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу, орендовано ряд приміщень з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України, яка визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Умовами договорів оренди, укладених між ТОВ "ВО "КрАСЗ" та ТОВ "ХК "КрАСЗ", сторони визначили всі основні умови договору оренди майна відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема предмет, ціну та строк дії договорів, що не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, сторони досягли згоди по всіх істотних умовах та зобов'язались виконувати їх належним чином. Жодних змін щодо умов оплати за вказаними договорами сторонами не вносилось.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законодавчо визначених умов вважати договори оренди майна, які укладені між ТОВ "ВО "КрАСЗ" та ТОВ "ХК" "КрАСЗ" такими, що підпадають під ознаки безоплатно наданих товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів вважає неправомірними висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 41796 грн. та у 1 кварталі 2012 року на суму 21010 грн.

Також, податковий орган за наслідками перевірки дійшов висновку про те, що платником занижено податок на прибуток у зв'язку із включенням позивачем до складу валових витрат за 3 квартал 2012 року коштів у сумі 738726 грн., що були сплачені позивачем відповідно до договору № 12.07-397 від 25.07.2012 року ПАТ "Перший Український міжнародний банк" як відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 1746949,00 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.258 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком - резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Згідно п.п. 14.1.206 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

До складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (п.п. 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Кодексу).

За змістом п.п.14.1.127 Податкового кодексу України поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З матеріалів справи убачається, що позивачем отримано кредитні кошти від ПАТ "Перший Український міжнародний банк" за договором № 12.07-397 від 25.07.2012 року.

Згідно умов вказаного договору, цільове призначення кредитних коштів - "сплата за договором № 43/12-ВО поворотної фінансової допомоги від 02.07.2012 року".

Строк повернення кредиту за цим договором - 24.07.2015 року.

Додатковою угодою до кредитного договору від 25.07.2012 року доповнено цільове призначення отримання кредиту: "поповнення обігових коштів, сплата придбання комплектуючих та запасних частин для збору автомобілів".

Матеріали справи свідчать, що кредитні кошти 25.07.2012 року отримані ТОВ "ВО "КрАСЗ" на розрахунковий рахунок та в цей же день - 25.07.2012 року перераховані підприємству ПП "Еккаунт-С" відповідно до умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 43/12-ВО від 02.07.2012 року.

Нараховані відсотки по вказаному кредиту при отриманні коштів для надання фінансової допомоги, позивачем включені до складу витрат за ІІІ кв. 2012 року в сумі 738726 грн.

Умовами для кваліфікації витрат платника як валових витрат є їх понесення в рамках господарської діяльності, а також документальна підтвердженість.

При цьому господарський характер витрат визначається з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект в результаті реальної економічної діяльності, а не в залежності від фактично одержаного доходу.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що отримані позивачем на підставі кредитного договору кошти використані ним в господарській діяльності для забезпечення безперервного процесу діяльності підприємства, їх використання в повному обсязі підтверджується первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, при віднесенні нарахованих відсотків за користування кредитними коштами до складу витрат позивач правомірно керувався пунктом 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, відповідно до якого до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з "нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. суму 738726,00 грн.

Щодо порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3,п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість у листопаді 2011 року на загальну суму 19140000,0 грн. за рахунок неправомірного включення відповідної суми до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Вказана сума включена до складу податкового кредиту за наслідком операції з придбання ТОВ "ВО "КрАСЗ" у ТОВ "СКОУП" виключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема комп'ютерну програму "Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів" - на загальну суму 60200000 грн., в т.ч. ПДВ - 10033333, 33 грн.; комп'ютерну програма "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції авто дилера" на загальну суму 54640000 грн., в т.ч. ПДВ - 9106666,67 грн.

На обґрунтування своєї правової позиції ДПІ посилається на те, що підприємством не надавались документи щодо продажу, введення в експлуатацію та використання в господарській діяльності придбаних майнових прав, розрахунки за придбані комп'ютерні програми не проводилась. Контрагент позивача- ТОВ "СКОУП" (код ЄДРПОУ 37640453)- припинено (ліквідовано, закрито), свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.01.2012р. (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) а також те, що основними постачальниками ТОВ "СКОУП" є підприємства, які мають сумнівний характер. При цьому, податковий орган посилався на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (№5/3-23-70-37640453 від 06.01.2012р.) про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "СКОУП" (код ЄДРПОУ " 37640453). Крім того, за наслідками дослідження наданих до перевірки документів податковим органом не встановлено отримання доходу ТОВ "ВО "КрАСЗ" в результаті отримання виключних майнових прав на комп'ютерні програми.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу зважаючи на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

За правилами п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю ( отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів /послуг.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Слід зазначити, що платник здійснює фінансово - господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак платник вправі самостійно обирати виконавців послуг.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "СКОУП ( Продавець) та ТОВ "ВО "КрАСЗ" (Покупець) укладено авторський договір №031011 від 03.10.2011р. (відчуження виключних майнових прав автора), згідно п.2.1 якого Продавець передає у власність Покупця права на твори (комп'ютерна програма, програмний комплекс (одна або декілька комп'ютерних програм), перелік яких наведено в додатку №1 до договору), а саме:

- Комп'ютерна програма "Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів" на загальну суму 60200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10033333,33 грн.,

- Комп'ютерна програма "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції авто дилера" на загальну суму 54640000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9106666,67 грн. ( т.4 а.с.166-171).

Згідно п.2.3.Договору за передачу у власність Покупця прав, Покупець сплатить Продавцю винагороду в розмірі, передбаченому додатком №1 до Договору.

Винагорода - сума коштів та/або вартість майна, що передається покупцем продавцю в якості оплати за передачу прав продавцем у власність покупця.( п.1.2 Договору)

За змістом п.3.1, п.3.4. Договору Продавець зобов'язаний підтвердити передачу прав у власність покупця шляхом підписання акту прийому-передачі у власність виключних прав. З моменту підписання акту прийому-передачі у власність виключних прав, покупець має виключне право використовувати твори будь - яким способом, а також дозволяти або перешкоджати в тому числі забороняти використання творів іншими особами.

Згідно додатку №1 до вищевказаного авторського договору продавець (ТОВ "СКОУП") передає у власність покупцю (ТОВ "ВО "КрАСЗ") виключні майнові права на Комп'ютерну програму "Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів" розмір винагороди за передачу прав на яку становить 60200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10033333,33 грн. Покупець повинен сплатити продавцеві суму винагороди в розмірі 100020,00 грн. не пізніше 30.11.2011р. В повному об'ємі всю суму винагороди покупець повинен сплатити продавцеві не пізніше 03.10.2013р.

Фактично права на комп'ютерну програму "Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів" отримано ТОВ "ВО "КрАСЗ" 31.10.2011р. (акт прийому-передачі у власність виключних прав №1 від 31.10.2011р.).

Згідно актів звірки кредиторська заборгованість ТОВ "ВО "КрАСЗ" перед ТОВ "СКОУП" станом на 01.01.2012р. та 01.02.2012р. складає 60 200 000,00 грн.

Реєстрація авторського договору №031011 від 03.10.2011р. про передачу (відчуження) майнових прав відбулася 16.12.2011р. (реєстраційний №1736) про що Державною службою інтелектуальної власності України (код СДРПОУ 37552556) видано ТОВ "СКОУП" рішення про реєстрацію договору, згідно якого майнові права на твір комп'ютерна програма "Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів" ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 передають ТОВ "ВО "КрАСЗ".

Згідно авторського договору №141011 від 14.10.2011р. (відчуження виключних майнових прав автора) ТОВ "СКОУП", в особі директора ОСОБА_8, (далі - Продавець) передає у власність ТОВ "ВО "КрАСЗ", в особі Генерального директора ОСОБА_9, (далі - Покупець) права на твори (комп'ютерна програма, програмний комплекс (одна або декілька комп'ютерних програм), перелік яких наведено в додатку №1 до договору). За передачу у власність покупця прав, покупець сплатить продавцю винагороду в розмірі, передбаченому додатком №1 до договору. Винагорода - сума коштів та/або вартість майна, що передається покупцем продавцю в якості оплати за передачу прав продавцем у власність покупця.

Продавець зобов'язаний підтвердити передачу прав у власність покупця шляхом підписання акту прийому-передачі у власність виключних прав. З моменту підписання акту прийому-передачі у власність виключних прав, покупець має виключне право використовувати твори будь - яким способом, а також дозволяти або перешкоджати в тому числі забороняти використання творів іншими особами.

Згідно додатку №1 до вищевказаного авторського договору продавець (ТОВ "СКОУП") передає у власність покупцю (ТОВ "ВО "КрАСЗ") виключні майнові права на Комп'ютерну програму "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера" розмір винагороди за передачу прав на яку становить 54640000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9106666,67 грн. Покупець повинен сплатити продавцеві суму винагороди в розмірі 100020,00 грн. не пізніше 30.11.2011р. В повному об'ємі всю суму винагороди покупець повинен сплатити продавцеві не пізніше 14.10.2013р.( т.6 а.с.26).

Фактично права на комп'ютерну програму "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера" отримано ТОВ "ВО "КрАСЗ" 31.10.2011р. (акт прийому-передачі у власність виключних прав №1 від 31.10.2011р.).

Згідно актів звірки кредиторська заборгованість ТОВ "ВО "КрАСЗ" перед ТОВ "СКОУП" станом на 01.01.2012р. та 01.02.2012р. складає 54 640 000,00 грн.

Реєстрація авторського договору №141011 від 14.10.2011р. про передачу (відчуження) майнових прав відбулася 06.03.2012р. (реєстраційний №1828) про що Державною службою інтелектуальної власності України (код СДРПОУ 37552556) видано ТОВ "СКОУП" рішення про реєстрацію договору, згідно якого майнові права на твір комп'ютерна програма "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера" ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7 передають ТОВ "ВО "КрАСЗ".

Як убачається із матеріалів справи, згідно договору №050711 від 05.07.2011р. з тимчасовим науково-технічним колективом, ТОВ "Скоуп" (Замовник) в особі директора ОСОБА_13 доручає, а тимчасовий науково-технічний колектив в особі керівника ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, пов'язаних з розробкою науково-технічної продукції на основі детально розроблених технічним описом та іншими додатками даного договору, в яких вказуються перелік робіт, строки виконання та умови оплати робіт для комп'ютерної програми "Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів". Моментом (днем) передачі права на науково-технічну продукцію для вищевказаної комп'ютерної програми є день підписання сторонами акта здачі-прийому робіт. Терміни виконання робіт з 05.07.2011р. по 30.09.2011р. Результати науково-технічної продукції оформлюються та передаються Замовнику на електронних носіях.

Згідно акта здачі-прийому робіт від 24.09.2011р. (до договору №050711 від 05.07.2011р.) тимчасовий науково-технічний колектив передав, а ТОВ "Скоуп" прийняв роботи по створенню комп'ютерної програми "Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів" на загальну суму 15000,00 грн.

Відповідно до договору №10212/09 від 02.12.2009р. з тимчасовим науково-технічним колективом, ДОВ "Прима -Консалтинг" (Замовник) в особі директора ОСОБА_15 доручає, а тимчасовий науково-технічний колектив в особі керівника ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, пов'язаних з розробкою науково-технічної продукції на основі детально розроблених технічним описом та іншими додатками даного договору, в яких вказуються перелік робіт, строки виконання та умови оплати робіт для комп'ютерної програми "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера". Моментом (днем) передачі права на науково-технічну продукцію для вищевказаної комп'ютерної програми є день підписання сторонами акта здачі-прийому робіт. Терміни виконання робіт з 02.12.2009р. по 27.02.2010р. Результати науково-технічної продукції оформлюються та передаються Замовнику на електронних носіях. По закінченню виконання вищевказаних робіт Замовник виплачує тимчасовому науково-технічному колективу винагороду у розмірі 17000,00 грн. Виплата здійснюється на основі протоколу розподілу винагороди. Протоколом №2 до договору №10212/09 від 02.12.2009р. винагорода отримана: ОСОБА_4 в розмірі 6000,00 грн., ОСОБА_5 в розмірі 4000,00 грн., ОСОБА_7 в розмірі 3500,00 грн. та ОСОБА_12 в розмірі 3500,00 грн.

За договором №01/18-2010р. від 18.01.2010р. ТОВ "Прима-Консалтинг" (код ЄДРПОУ 32552724) (Продавець) в особі директора ОСОБА_15 передає у власність ІП ТОВ "Автоцентр- Харків" (код ЄДРПОУ 35407761) (Покупець) в особі директора ОСОБА_16 права на твори. Згідно акта прийому-передачі у власність виключних прав №1 від 28.03.2010р. до авторського договору (відчуження виключних майнових прав автора) № 01/18-2010 від 18.01.2010р. ТОВ "Прима- Консалтинг" передало права на комп'ютерну програму "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера" в кількості 1 шт. ІП ТОВ "Автоцентр-Харків".

Відповідно до договору №ДП/01 від 24.06.2011р. ІП ТОВ "Автоцентр-Харків" (код ЄДРПОУ 5407761) (Продавець) в особі директора ОСОБА_16 передає у власність ТОВ "Іст-Інвест" (код ЄДРПОУ 37480906) (Покупець) в особі директора ОСОБА_17 права на твори. Згідно акта прийому - передачі у власність виключних прав №1 від 24.06.2011р. до авторського договору (відчуження виключних майнових прав автора) №ДП/01 від 24.06.2011р. ІП ТОВ "Автоцентр-Харків" передало права на комп'ютерну програму "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера" в кількості 1 шт. ТОВ "Іст-Інвест";

Згідно договору №111003 від 03.10.2011р. ТОВ "Іст-Інвест" (код ЄДРПОУ 37480906) (Продавець) в особі директора ОСОБА_17 передає у власність ТОВ "Скоуп" (код ЄДРПОУ 37640453) (Покупець) в особі директора ОСОБА_8 права на твори. Згідно акта прийому-передачі у власність виключних прав №1 від 03.10.2011р. до авторського договору (відчуження виключних майнових прав автора) №111003 від 03.10.2011р. ТОВ "Іст-Інвест" передало права на комп'ютерну програму "Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера" в кількості 1 шт. ТОВ "Скоуп".

Також, до матеріалів справи позивачем надано договори відступлення права вимоги (Цесії) від 24.02.2012р. №У1 та №У2, згідно яких ТОВ "Скоуп" (Цедент) відступає ТОВ "Інтер-Гамма Естейт" (Цесіонарій) право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за авторськими договорами (відчуження виключних майнових прав автора) №031011 від 03.10.2011р. та №141011 від 14.10.2011р. між Цедентом і ТОВ ВО "КрАСЗ" (надалі Боржник). За вищевказаними договорами відступлення права вимоги Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання з виплати винагороди. Крім того, надано повідомлення про відступлення права вимоги від 15.03.2012р., відповідно до якого ТОВ "Скоуп" (Первісний кредитор), за Договорами відступлення права вимоги №У1 та №У2 від 24.02.2012р. відступило підприємству ТОВ "Інтер-Гамма Естейт" право вимоги сплати винагороди, що виникло на підставі авторських договорів №031011 від 03.10.2011р. та №141011 від 14.10.2011р, укладених між ТОВ "ВО "КрАСЗ" та Первісним кредитором.

Згідно актів звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012р. у ТОВ "ВО "КрАСЗ" обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Інтер-Гамма Естейт" на загальну суму 114840000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2012р. по справі №5019/369/12, за позовом ТОВ "КрАСЗ" до відповідача ТОВ "Скоуп" про визнання вищевказаних авторських договорів недійсними та за зустрічним позовом ТОВ "СКОУП" (19.03.2012р.) до ТОВ "КрАСЗ" про стягнення боргу в сумі 200040,00 грн. встановлено, що авторські договори №031011 від 03.10.2011р. та №141011 від 14.10.2011р. відповідають вимогам ст.180 ГК України та не містять умов, за яких можуть бути визнані судом недійсними. Крім того, вказані договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи вищевикладене, будь-які ознаки порушень публічного порядку, що передбачені ст. 228 ЦК України, а також порушення вимог ст. 227 ЦК України під час укладання оспорюваних правочинів - відсутні, відтак в задоволені первісних позовних вимог відмовлено.

Однак, оскільки ТОВ "ВО "КрАСЗ" в порушення умов авторських договорів у визначені строки не сплатив ТОВ "СКОУП" передбачену договорами частину суми винагороди вищевказаним рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2012р. задоволено зустрічний позов ТОВ "СКОУП" до ТОВ "КрАСЗ" про стягнення боргу в сумі 200040,00 грн.

Ці обставини відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу, судом не виявлено.

На час видачі податкових накладних контрагент позивача ТОВ «СКОУП» був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Предметом доказування у відповідній категорії справ є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Податковим органом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «СКОУП» і які б підтверджували висновки акту перевірки .

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентом - ТОВ «СКОУП» податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на додану вартість є необґрунтованим.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відповідно позивача фінансових санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим податкові повідомлення рішення № 0003192202/919 від 24.05.2013 року та №0003202202/920 від 24.05.2013 року Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 11.02.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати по справі підлягають розподілу в порядку ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 816/5382/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0003192202/919 від 24.405.2013 року та №0003202202/920 від 24.05.2013 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (код 36410382) з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 16.06.2014 р.