Рішення

від 03.03.2014 по справі 911/4415/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" березня 2014 р. Справа № 911/4415/13

за позовом Приватного підприємства «Менком Груп», м. Волочиськ, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», с. Гаврилівка, Вишгородський район

про стягнення 40 725, 43 грн.

Головуючий суддя Щоткін О.В.

Суддя Мальована Л.Я.

Суддя Лилак Т.Д.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - Шишковський М.Б. предст., дов.№110/КАМ/Ю від 23.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Менком Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення 40 725,43 грн., з яких 35 201,19 грн. основного боргу, 4440,78 грн. пені та 3% річних у розмірі 1083,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору поставки №01-09/2012/12-1476/БЗК-ю від 10.09.2012р. в частині своєчасної оплати вартості товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2013р. у справі №911/4415/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 16.12.2013р.

16.12.2013р. через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 27.01.2014р. у зв'язку з неявкою у судове засідання повноважного представника позивача.

27.01.2014р. через канцелярію суду відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, проте у судовому засіданні представник відповідача не наполягав на його розгляді.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2014р. було продовжено строк розгляду справи у порядку ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 27.01.2014р. було оголошено перерву на 10.02.2014р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2014р. призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2014р. прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - О.В. Щоткін, судді: Т.Д. Лилак, Л.Я. Мальована та розгляд справи призначено на 03.03.2014р.

Позивач в судове засідання 03.03.2014р. не з'явився, хоча про час та місце наступного судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 3120000373792, клопотання про відкладення до суду від позивача не надходило.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

встановив:

10.09.2012р. між Приватним підприємством «Менком Груп» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (філія «Бориспільський комбікормовий завод») (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 01-09/2012/12-1476/БКЗ-ю (надалі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався поставити і передати на умовах даного договору у власність покупця товар з оформленням відповідних документів, а покупець зобов'язується провести оплату за запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Відповідно до п. 4.1., порядок розрахунків, вартість одиниці і загальна кількість товару визначається специфікацією, як невід'ємною частиною даного договору.

Приписами п. 4.4., 4.5. договору встановлено, що загальна сума кожної окремої поставки визначається на підставі рахунка-фактури, до кожної окремої партії товару. Загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару протягом строку даного договору.

У п. 5.1. договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних та акту приймання-передачі.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації, оплата товару здійснюється на наступних умовах - передоплата в розмірі 70% від загальної вартості визначеної в даній специфікації перераховується на поточний рахунок постачальника, а решту 30% від загальної вартості визначеної у вищевказаній специфікації перераховується на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після поставки товару та підписання видаткових накладних.

Загальна вартість товару, згідно специфікації, становить 118 891,25 грн.

26 вересня 2012 року ТОВ «Комплекс Агромарс» перерахував кошти в сумі 83223,87 грн. по платіжному дорученню від 26.09.2012р., як передоплата в розмірі 70% згідно договору.

Позивач на виконання умов договору, відвантажив товар у відповідності до підписаних уповноваженими особами, видаткових накладних: РН-0000863 від 10.10.12р. на суму 94709,58 грн.; РН-0000899 від 17.10.12р. на суму 8504,35 грн.; РН-0000996 від 22.11.12р. на суму 14378, 92 грн.; РН-0000130 від 21.02.13р. на суму 1298,40 грн., всього на суму 118891,25 грн., а відповідач отримав запасні частини на загальну суму 118891,25 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідачем здійснена лише часткова оплата поставленого товару в сумі 466, 19 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 35 201,19 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу було надіслано претензію від 06.11.2013р. № 24 з вимогою погасити існуючу заборгованість. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ним було застосовано положення п. 6.5. договору та здійснено утримання штрафу у розмірі 34 910,76 грн. та пені у розмірі 290,43 грн., які були нараховані позивачу за несвоєчасну поставку товарів.

19.04.2013р. відповідач надіслав позивачу повідомлення № 42/2013-ЮД про утримання штрафу, а 23.10.2013р. повідомлення № 195/2013-ЮД про утримання пені.

Заслухавши заперечення відповідача та розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до 6.5. договору, покупець вправі здійснювати погашення сум неустойки (штрафів, пені), збитків, що передбачені даним договором за порушення постачальником своїх обов'язків, шляхом відповідного утримання належних до сплати платежів за поставлений товар. Під утриманням мається на увазі право покупця автоматично відраховувати розмір штрафних санкцій постачальника від тих грошових сум, що належать до сплати постачальнику. Таким чином, покупець перераховує постачальнику грошову суму, зменшену на суму утриманих санкцій. Про такі свої дії покупець повідомляє постачальника шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на його адресу, зазначену у реквізитах даного договору з наступним підписанням протоколу взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не складався та, як наслідок, не підписувався такий протокол, на підставі якого сторони могли здійснити взаємозалік своїх вимог.

Також варто зазначити, що вимога відповідача про стягнення з позивача штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товарів, за своєю правовою природою є вимогою, правомірність заявлення якої доводиться заявником та може заперечуватися особою, на яку зазначені вимоги направлені, тобто є спірними. А тому такі вимоги заявляються за правилами позовного (самостійного, зустрічного) провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.09.2012 р. у справі № 5011-30/2796-2012.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що положення п. 6.5. договору у даному випадку застосовуватися не можуть, в зв'язку з чим, доводи відповідача судом не приймаються до уваги.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк, за отриманий товар за договором не розрахувався, доказів погашення заборгованості суду не надав, позовні вимоги про стягнення з 35 201,19 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4440,78 грн.

Відповідно до 6.3.1. договору, покупець за порушення строків оплати товару, визначених специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості поставленого, але неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, вважає за необхідне зазначити, що п. 3.1. та 3.2. Специфікації передбачено, що розрахунок за товар здійснюється наступним чином 70% передплата, а решта 30% від загальної вартості товару, визначеної в специфікації, перераховується на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після поставки товару та підписання видаткових накладних.

З огляду на те, що відповідачем 26 вересня 2012 року вже здійснена передоплата, що не заперечується і позивачем, обов'язок покупця полягає у сплаті 30% від загальної вартості товару, яка визначена специфікацією, а отже і пеня мала бути обрахована від 30% від вартості товару.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем невірно визначено порядок нарахування пені, оскільки розрахунок ним здійснювався від загальної суми поставки, без урахування здійснених відповідачем проплат у розмірі 70%.

В зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок пені на 30 % сум кожної поставки, відповідно до вимог чинного законодавства, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, з урахуванням періоду, який встановлений позивачем та встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 4440,78 грн. пені, підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у розмірі 308,26 грн.

Відповідачем також заявлено до стягнення 1083,46 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних, та встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 1083,46 грн. 3% річних, підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 782,84 грн. 3% річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частково та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 35 201,19 грн. боргу, 308,26 грн. пені, 782,84 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Приватного підприємства «Менком Груп» (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 7, код ЄДРПОУ 34707986) - 35 201 (тридцять п'ять тисяч двісті одну) грн. 19 коп. боргу, 308 (триста вісім) грн. 26 коп. пені, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 84 коп. 3% річних та 1533 (одну тисячу пятсот тридцять три) грн. 22 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 07.03.2014р.

Головуючий суддя О.В. Щоткін

Суддя Л.Я. Мальована

Суддя Т.Д. Лилак