Постанова

від 25.02.2014 по справі п/811/272/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року Справа № П/811/272/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

при секретарі - Дигас В.М.

за участю:

представника позивача - Кулик А.М.

представників відповідача - Щербини В.С., Шаповалова Р.М.

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Агрофірма "Престиж" до Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, відділу Держземагенства у Новгородківському районі Кіровоградської області, Реєстраційної служби Новгородківського управління юстиції Кіровоградської області та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ПП "Агрофірма "Престиж" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Новгородківської РДА Кіровоградської області, відділу Держземагенства у Новгородківському районі Кіровоградської області, Реєстраційної служби Новгородківського РУЮ Кіровоградської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 розпордження Новогородківської районної державної адміністрації від 28.11.2013 року № 01-09-463/1 "Про вирішення земельних питань", щодо розірвання договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 07.09.2006 року за №718 (зі змінами від 07.03.2012 року зареєстрованими за №352340004001890);

- зобов'язати відділ Держземагентства у Новогородківському районі Кіровоградської області поновити запис про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 01.08.2006 року, між ПП "Агрофірма "Престиж" та Новгородківською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 07.09.2006 року за №718(зі змінами від 07.03.2012 року, зареєстрованими за №352340004001890), ляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його поновлення;

- зобов'язати Реєстраційну службу Новгородківського районного управління юстиції зареєструвати речове право ПП "Агрофірма "Престиж" на земельну ділянку загальною площею 6,1796 га ріллі (кадастровий номер 3523480400:02:002:0498, №498 на Плані), яка розташована за межами населеного пункту, на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 07.09.2006 року за №718 (зі змінами від 07.03.2012 року зареєстрованими за №352340004001890), шляхом внесення відповідного запису (відомостей) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП «Агрофірма Престиж» укладено договір оренди землі з Новгородківською РДА, який згідно розпорядження від 22.11.2013 р. №302-р розірвано. Дане розпорядження підприємство вважає протиправним, оскільки в п.7 договору оренди зазначено про те, що в разі отримання власниками земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства, дія договору автоматично припиняється, в той час як в оскаржуваному договорі зазначено про те, що договір розірвано у зв'язку з отриманням свідоцтва на право власності на земельну ділянку.

З огляду на вищезазначене, підприємство зазначає про необхідність внесення даних про чинність договору оренду у поземельну книгу та державний реєстр речових прав.

Новгородківська РДА Кіровоградської області надала суду заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що в договорі оренди обумовлено таку підставу для розірвання договору, як отримання власником документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. В договорі оренди визначено, як строк його дії так і термін - до певної події. Отримавши документи, які посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, Новгородківськоа РДА прийняла оскаржуване розпорядження з огляду на витребування даної земельної ділянки.

Відділ Держземагенства у Новгородківському районі Кіровоградської області не визнаючи позов надав заперечення, які обґрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження є факт набуття права власності, в той час як Державний акт на право власності на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на нерухоме майно маюать ідентичний правовий зміст та юридичне значення. Крім того, з 01.01.2013 р. повноваження Держземагенства в частині державної реєстрації на земельні ділянки припинено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову, просив суд задовольнити його з підстав, наведених в позові. Крім того, представник позивача зазначив про те, що в п.7 договору оренди зазначено про те, що дія договору оренди припиняється у зв'язку з певними обставинами, в той час, як в оскаржуваному розпорядженні зазначено про «розірвання» договору оренди, що на думку представника позивача є підставою для скасування розпорядження Новгорордківської РДА.

Представник Новгородківської РДА Кіровоградської області (далі відповідач-1) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених в запереченнях.

Представник відділу Держземагенства у Новгородківському районі Кіровоградської області (далі відповідач-2) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених в запереченнях.

Представник реєстраційної служби Новгородківського РУЮ в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника реєстраційної служби.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що у ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право власності, а відтак Новгородківська РДА правомірно прийняла оскаржуване розпорядження з огляду на передачу земельної ділянки її власнику.

Заслухавши позивача, представників відповідачів та третьої особи, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору оренди землі від 01.08.2006 р., укладеного між Новгородківською РДА та ПП «Агрофірма Престиж», підприємству передано в оренду земельну ділянку №498 загальною площею 6,18 га, у тому числі 6,18 га ріллі за рахунок не витребуваних паїв на території Верблюзької сільської ради (а.с.26-29). Сторонами 01.03.2011 р. підписано додаткову угоду до договору оренди землі від 0.09.2006 р., якою викладено пункту 7, 8, 10 та 38 договору оренди в іншій редакції (а.с.25)

Новогородківською РДА Кіровоградської області винесено розпорядження від 22.11.2013 р. №302-р «Про вирішення земельних питань», яким затверджено акти визначення збитків власників землі і землекористувачів та розірвано договір оренди землі (далі оскаржуване розпорядження, а.с.36).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного розпорядження Новгородківської РДА, зобов'язання відділ Держземагенства поновити запис про державне реєстрацію договору оренди та зобов'язання реєстраційну службу Новгородківського РУЮ внести запис про договір оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження Новгородківської РДА Кіровоградської області, суд зазначає наступне.

Оскаржуване розпорядження РДА містить два пункти, першим пунктом затверджено акти визначення збитків власників землі та землекористувачів, а другим розірвано договір оренди землі, укладеного між Новгородківською РДА та ПП «Агрофірма Престиж» (а.с.36).

Стосовно першого пункту розпорядження, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні представником позивача не були наведені обставини, з якими він пов'язує незаконність розпорядження в частині затвердження актів визначення збитків власників землі та землекористувачів.

Відповідно до пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держсільгоспінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Отже, відповідач-1, затверджуючи акти визначення збитків, діяв у межах та у спосіб визначений законодавчими актами. Більш того, даний пункт розпорядження взагалі не стосується жодним чином позивача.

Суд зазначає про відсутність порушеного права у позивача, з огляду на затвердження актів визначення збитків власників землі та землекористувачів у зв'язку з вилученням земельних ділянок у приватну власність громад для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому в цій частині позову належить відмовити.

Стосовно другого пункту розпорядження, суд зазначає наступне.

Другим пунктом оскаржуваного розпорядження відповідач-1 у зв'язку з отриманням власником земельної ділянки ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на нерухоме майно розірвав договір оренди землі.

Позивач зазначав про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є тим документом на підставі якого можливе припинення (розірвання) договору.

Такі посилання позивача суд оцінює критично, оскільки вони йдуть усупереч нормам нормативно-правових актів.

Так, відповідно статті 14 Конституції України, Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 126 Земельного Кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно пункту 8-1 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Отже, з 01.01.2013 р. правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку та видається державним реєстратором є свідоцтво про право власності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що «Державний акт на право власності на земельну ділянки» та «Свідоцтво про право власності на нерухоме майно» є правовстановлюючими документами, які відрізняються лише за формою, а не змістом, оскільки обидва є правовстановлюючими документами, форми, яких були затверджені нормативно-правовими актами, які діяли у певний проміжок часу.

Крім того, позивач як на протиправність оскаржуваного розпорядження посилається на те, що відповідач-1 у зв'язку з отриманням свідоцтва на право власності на землю ОСОБА_5 розірвав договір оренди, в той час, як розірвання договору оренди у односторонньому порядку не допускається.

Згідно пункту 2 договору оренди землі від 01.08.2006 р. позивачу передана земельна ділянка загальною площею 6,18 га за рахунок земель невитребуваних паїв.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З огляду на вищеописане, договір оренди укладений позивачем може бути припинений у зв'язку з набуттям права власності на землю особою.

Отже, відповідач-1 після отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно зобов'язаний був повідомити позивача про припинення дії договору оренди та повернення земельної ділянки. Проте, на законодавчому рівні не закріплена форма такого повідомлення.

Новгородківська РДА, як сторона договору оренди наділена правом мати намір розірвати договір, про що зобов'язана повідомити іншу сторону договору. Проте, повідомлення позивача про намір розірвати договір чи розірвання договору оренди шляхом винесення розпорядження жодним чином не впливає на права та інтереси позивача, які перебувають в площині адміністративної юрисдикції.

Суд зазначає про те, що в договорі оренди зазначено про припинення дії договору, в той час в оскаржуваному розпорядженні зазначено про розірвання такого договору.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Отже, у будь-якому випадку, чи то розірвання договору чи то припинення, у зв'язку з отриманням особи правовстановлюючих документів на право власності на землю, наслідком є повернення земельної ділянки.

Як зазначається в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненному правопорушенню».

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, контроль за легітимністю прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень у разі їх оскарження у встановленому законом порядку.

Представник позивача зазначав про те, що своє порушене право він убачає у поновленні дії договору, відновленні реєстрації даного договору в усіх державних реєстрах та у продовженні користуватись земельною ділянкою.

Проте, суд зазначає, що дійсність договору оренди не є предметом спору в даній справі, оскільки позивачем не заявлено таких вимог.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, законодавство надає можливість Новгородківській РДА мати намір розірвати укладений раніше договір оренди земельної ділянки.

Натомість в судовому засіданні представник позивача стверджував про відсутність підстав для розірвання укладеного договору оренди, чим і мотивував протиправність оскаржуваного розпорядження.

Згідно статті 32 Закону України "Про оренду землі" у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Суд вважає, що наявність або відсутність підстав для розірвання договору є предметом дослідження під час розгляду судом спору про розірвання договору в судовому порядку, який може ініціюватись сторонами договору оренди після прийняття оскаржуваного розпорядження за відсутності згоди обох сторін на розірвання договору, а тому обґрунтування протиправності самого рішення про розірвання базуватись на таких обставинах не може.

Суд вважає, що оскаржуване розпорядження не порушує прав позивача оскільки не несе будь-яких правових наслідків для чинності договору оренди оскільки припинення його дії визначено самим договором та законом у випадку дострокового розірвання (угода про розірвання договору, укладена сторонами, або рішення суду про розірвання договору), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відділ Держземагенства у Новгородківському районі поновити запис про державну реєстрацію договору оренди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні представником позивача не були наведені докази, які підтверджували факт наявності в поземельній книзі запису про припинення договору оренди.

Більш того, представник відділу Держземагенства у Новгородківському районі в судовому засіданні зазначив, що з 01.01.2013 р. Держземагенства не здійснює реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди та їх припинення, а поземельні книги на земельну ділянку передані до архіву де і зберігаються. Крім того, представник відділу Держземагенства у Новгородківському районі зазначив, що оскільки обставини щодо припинення дії договору відбулись у 2013 р. (після змін земельного законодавства), а тому жодної інформації у поземельну книгу щодо припинення дії договору не вносилось.

Враховуючи відсутність доказів звернення позивача до Держземагенства у Новгородківському районі, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права, що є підставою відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання реєстраційну службу Новгородківського РУЮ зареєструвати речове право позивача на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Стосовно даної вимоги представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відділ Держземагенства після 01.01.2013 р. був зобов'язані надати дані реєстраційній службі для проведення державної реєстрації речового права.

Такі посилання представника позивача суд не приймає до уваги, оскільки останні не ґрунтуються на норма закону.

Суд констатує, що жодного нормативно-правового акту, який би зобов'язував чи то орендодавця (Новгородківську РДА), чи відділ Держземагенства у Новгородківському районі звертатись до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації договору оренди укладеного між ПП «Агрофірма «Престиж» з Новгородківською РДА, в юридичній площині не має.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Проте, позивач не надав суду доказів звернення до державного реєстратора із заявою про проведення реєстраційних дій, що на думку суду виключає взагалі наявність спору між позивачем та реєстраційною службою Новгородківського управління юстиції Кіровоградської області.

Судовому захисту підлягає лише порушене право, а відсутність порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не встановлена наявність порушеного права позивача, що виключає можливість судового захисту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного приватного підприємства "Агрофірма "Престиж" до Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, відділу Держземагенства у Новгородківському районі Кіровоградської області, Реєстраційної служби Новгородківського управління юстиції Кіровоградської області та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Текст постанови у повному обсязі виготовлено 01 березня 2014 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна