Рішення

від 24.02.2014 по справі 161/18566/13-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18566/13-ц

Провадження № 2/161/271/14

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі - Шандерик В.В.,

з участю:

представника позивача - Кравчука Р.С.,

представників відповідача ТзОВ «Факторія» - Войтовича В.А., ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія» про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія» до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» про визнання недійсним договору, розірвання договору іпотеки, треті особи на стороні відповідача, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізолфа Сервіс», приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі -ПАТ АКБ «Львів») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа Сервіс» (далі -ТзОВ «Ізолфа Сервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія» (далі -ТзОВ «Факторія») про про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свій позов обґрунтовує тим, що 13.09.2010 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Ізолфа Україна» був укладений генеральний кредитний договір № 41, за яким останньому було відкрито відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 510000 євро, під 11,5% річних, з кінцевим терміном повернення 11.09.2015 р. на умовах, визначених договором та додатковими угодами.

13.09.2010 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Ізолфа Україна» був укладений генеральний кредитний договір № 42, за яким останньому було відкрито відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 1270000 євро, під 11,5% річних, з кінцевим терміном повернення 11.09.2015 р. на умовах, визначених договором та додатковими угодами.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.09.2010 р. та 24.06.2011 року між ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_5, ТзОВ «Ізолфа Сервіс» були укладені окремі договори поруки з додатковими угодами до них, за умовами яких поручителі на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях боржника, які виникають з умов генеральних кредитних договорів від 13.09.2010 р.

В ході розгляду справи, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмета позову, яку обґрунтовує тим, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитними договорами, 24.06.2011 р. між ПАТ АКБ «Львів», ТзОВ «Ізолфа Україна» та ТзОВ «Ізолфа Сервіс» укладено договір поруки зі змінами та доповненнями, за умовами якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях боржника, які виникають з умов генеральних кредитних договорів від 13.09.2010 р.

Крім того, в забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Факторія» 16.09.2010 року укладено договір іпотеки зі змінами та доповненнями, внесеними договором №1 від 24.06.2011 року та договором № 2 від 12.04.2012 року, які посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нежитлове приміщення загальною площею 1374,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Посилається на те, що ТзОВ «Ізолфа Україна» неналежним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, в зв'язку з чим утворилася значна заборгованість.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ТзОВ «Ізолфа Сервіс», як поручителів, в користь ПАТ АКБ «Львів» кредитну заборгованість в сумі 2 054 035 (два мільйони п?ятдесят чотири тисячі тридцять п?ять) євро 90 євроцентів, що в еквіваленті по курсу Національного Банку України станом на 14.11.2013 р. становить 22 024 623,82 грн., до якої входить: заборгованість по договору кредитної лінії № 41 від 13.09.2010 року в сумі 543 218,60 євро, що в еквіваленті згідно курсу Національного Банку України становить 5 923 798,83 грн., з яких : заборгованість по кредиту - 510 000,0 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 5 561 550,00 грн., заборгованість по процентах - 3 1899,63 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 347 865,46 грн., пеня - 1 318,97 євро.; заборгованість по кредитному договору № 42 в сумі 1 289 962,74 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 14 067 043,68 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 1 210 000 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 13 195 050,00 грн., заборгованість по процентах - 75 683,41 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 825 327,59 грн., пеня - 4 279,33 євро).

Крім того, в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії №41 від 13.09.2010 року та за кредитним договором №42 від 13.09.2010 року, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 1 374,7 кв.м., в т.ч. підвал площею 123,2 кв.м., перший поверх площею 873,9 кв.м., другий поверх площею 377,6 кв.м., реєстраційний номер 8535410, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності майновому поручителю ТзОВ «Факторія». Спосіб реалізації предмета іпотеки визначити - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідач ТзОВ «Факторія» подав зустрічний позов до ПАТ АКБ «Львів» про визнання недійсним договору, розірвання договору іпотеки, треті особи на стороні відповідача, ОСОБА_5, ТзОВ «Ізолфа Сервіс», приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу (далі- приватний нотаріус) ОСОБА_6 Свої вимоги обґрунтовує тим, що Договір №2 від 12 квітня 2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16 вересня 2010 року особисто не підписаний директором товариства ОСОБА_4 та неуповноваженою особою завірений печаткою, а тому на підставі ст.203, 215 ЦК України просить суд визнати вказаний правочин недійсним.

Крім того, з підстав, передбачених ст..651, 652 ЦК України, ТзОВ «Факторія» просить суд розірвати укладений в забезпечення виконання кредитних договорів між ним та банком договір іпотеки від 16 вересня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 367, зі зняттям заборони відчуження нерухомого майна, яке являється предметом договору.

Зазначає, що ТзОВ «Факторія», як іпотекодацець, у порушення до вимог ст.19 Закону України «Про іпотеку» не було повідомлене банком про збільшення розміру основного зобов?язання у зв?язку із збільшенням строків кредитування, так як додатковий договір №2 від 12.04.2012 року, яким вносилися відповідні зміни до іпотечного договору належним чином не укладений, що на думку відповідача є істотним порушенням банком умов іпотечного договору.

Ухвалою суду від 18.11.2013 р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача Кравчук Р.С. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, та наявних у справі письмових поясненнях. Просив суд, первісний позов задовольнити. Зустрічний позов не визнав, суду пояснив, що вимоги про визнання недійсним договору про внесення змін до договору іпотеки та розірвання договору іпотеки не ґрунтуються на вимогах закону. Просив суд, відмовити в задоволенні зустрічного позову за безпідставністю вимог.

Представники відповідача ТзОВ «Факторія» Войтович В.А., ОСОБА_4, кожен зокрема, в судовому засіданні первісний позов в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не визнали, суду пояснили, що банк істотно порушив умови договору іпотеки, збільшивши відповідальність майнового поручителя із порушенням вимог закону. Вимоги зустрічного позову підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві, та наявних у справі письмових поясненнях. Просили суд, в задоволенні первісного позову відмовити в частині звернення стягнення на належне ТзОВ «Факторія» майно, а зустрічний позов задовольнити.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам, проте подала суду заяву про слухання справи у її відсутності. Інші учасники процесу в судове засідання не з?явилися по невідомим суду причинам, хоча вчасно та належним чином повідомлялися судом про час та місце слухання справи.

Суд вважає за можливим розглянути справу по наявним у справі доказам за відсутності учасників процесу, що не з?явилися в судове засідання.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний та зустрічний позови підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13.09.2010 р. між ПАТ АКБ "Львів" та "Ізолфа Україна" було укладено генеральний кредитний договір № 41 (далі - кредитний договір-1) (а.с. 6-14 том №1).

Згідно п.1.1 кредитного договору-1 банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 450 000 євро, для рефінансування кредитної заборгованості та поповнення обігових коштів. Надання коштів за кредитною лінією здійснюється Банком окремими частинами (надалі - траншами) на підставі офіційних листів Позичальника, в межах вищезазначеної суми кредитної лінії (надалі ліміту), з обов'язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, цільове призначення, термін користування кредитом (його частиною), рахунки для обліку кредиту (його частини) та відсотків за користування кредитом по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. У всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони керуються умовами цього договору. Погашення відкличної невідновлювальної кредитної лінії здійснюється згідно з графіком пониження ліміту (додаток 1), який є невід'ємною частиною даного договору, але не пізніше 12 вересня 2011 року (а.с. 6 том №1).

24.06.2011 р., 12.04.2012 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Ізолфа Україна» були укладені додаткові угоди до кредитного договору-1, за умовами яких були внесені зміни, а саме: генеральний кредитний договір №41 перейменовано на договір кредитної лінії № 41, узгоджено ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі 510 000 Євро, процентну ставку 11,5% річних, строк дії кредитної лінії до 11.09.2015 р., а також було погоджено графік пониження ліміту кредитної лінії (а.с 14-24 том №1).

13.09.2010 р. між ПАТ АКБ «Львів» та «Ізолфа Україна» було укладено генеральний кредитний договір № 42 (далі - кредитний договір-2) (а.с. 25-32 том №1).

Згідно п.1.1 кредитного договору-2 банк відкриває позичальнику інвестиційний кредит по програмі енергозбереження (в рамках співпраці з НЕФКО) відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 950 000 євро, для придбання обладнання для виробництва пелет, в т.ч. оплата пов'язаних з цим транспортних послуг, митних та податкових платежів та рефінансування кредитної заборгованості. Надання коштів за кредитною лінією здійснюється банком окремими частинами (надалі - траншами) на підставі офіційних листів позичальника, в межах вищезазначеної суми кредитної лінії (надалі ліміту), з обов'язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, цільове призначення, термін користування кредитом (його частиною), рахунки для обліку кредиту (його частини) та відсотків за користування кредитом по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. У всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони керуються умовами цього договору. Погашення відкличної відновлювальної кредитної лінії здійснюється згідно графіку пониження ліміту (додаток 1), який є невід'ємною частиною даного договору, але не пізніше 11.09.2015 р. (а.с. 25)

22.02.2011 р., 24.06.2011 р., 12.04.2012 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Ізолфа Україна» були укладені додаткові угоди до кредитного договору-2, за умовами яких були внесені зміни, а саме: генеральний кредитний договір №42 перейменовано на кредитний договір № 42, узгоджено розмір і валюту кредиту в сумі 950 000 євро, процентну ставку 11,5% річних, строк дії кредитної лінії до 11.09.2015 р., а також було досягнуто згоди щодо збільшення суми кредиту до 1 270 000 євро, погоджено графік повернення кредиту, зміни щодо предмету забезпечення за кредитним договором, внесення змін до графіку повернення кредиту (а.с. 35-48 том №1).

Згідно п.4.4 кредитного договору-1 позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати проценти, нараховані відповідно до п.4.2 цього договору, у валюті отриманого кредиту, не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (а.с. 39 том №1).

Відповідно до п.5.9 кредитного договору-1 обумовлено, що у випадках, передбачених п.2.7 цього договору, зокрема у випадку несвоєчасної сплати процентів, банк має право вимагати дострокового повернення кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором (а.с. 40 том №1).

Умовами п.5.1. Кредитного договору-2 визначено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього (а.с. 39 том №1).

Також, умовами п.4.4. кредитного договору-2 передбачено, що позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати проценти, нараховані відповідно до п.4.2 цього договору, у валюті отриманого кредиту, не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (а.с. 39 том №1).

Пунктом 5.8. кредитного договору-2 сторонами було обумовлено, що у випадках, передбачених п.2.8. цього договору, зокрема у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини, банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що повідомляє позичальника (а.с. 40 том №1).

Згідно з п. 7.1. кредитних договорів - 1, 2, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню: за зобов'язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки; за зобов'язаннями в іноземній валюті - 0,05 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми (а.с. 40 том №1).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2013 року, яке набрало законної сили, встановлено факт отримання спірних коштів та неналежного виконання основним боржником ТзОВ «Ізолфа-Україна» своїх зобов?язань перед банком по укладеним між ними кредитним договорам-1, 2 (а.с.57-59 том №2).

Таким чином, зазначена обставина згідно ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Зі змісту ст.533 Цивільного кодексу України вбачається, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що у зв?язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язання за кредитними договорами-1, 2 станом на 14.11.2013 р. утворилась значна заборгованість.

Зокрема, по кредитному договору-1 заборгованість станом на 14.11.2013 р. становить 543 218,60 євро, що в еквіваленті згідно курсу Національного Банку України становить 5 923 798,83 грн., з яких : заборгованість по кредиту - 510 000,0 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 5 561 550,00 грн., заборгованість по процентах - 3 1899,63 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 347 865,46 грн., пеня - 1 318,97 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 14 383,97 грн., що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості (а.с. 125-127 том №2).

Заборгованість за кредитним договором-2 станом на 14.11.2013 р., становить 1 289 962,74 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 14 067 043,68 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 1 210 000 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 13 195 050,00 грн., заборгованість по процентах - 75 683,41 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 825 327,59 грн., пеня - 4 279,33 євро, що в еквіваленті згідно курсу НБУ становить 46 666,09 грн., що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості (а.с. 128-130 том №2).

Згідно вимог ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами -1, 2, 13.09.2010 р. між ПАТ АКБ «Львів», ТзОВ «Ізолфа Україна», ОСОБА_5, а 24.06.2011 р. між ПАТ АКБ «Львів», ТзОВ «Ізолфа Україна» та ТзОВ «Ізолфа Сервіс» були укладені окремі трьохсторонні договори поруки, за умовами яких ТзОВ «Ізолфа Сервіс», ОСОБА_5, як поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях ТзОВ «Ізолфа Україна», які виникають з умов кредитних договорів-1, 2 від 13.09.2010 р. (а.с. 97-100, 151 том №1).

24.06.2011 р., 12.04.2012 р. між вищевказаними сторонами були укладені додаткові угоди до договору поруки, за умовами яких поручителі погоджували збільшення обсягу відповідальності боржника (а.с.101-104, 152 том №1).

Передбачених ст. 559 ЦК України підстав для припинення поруки ТзОВ «Ізолфа Україна», ОСОБА_5 суд не вбачає, оскільки, банк пред?явив вимогу про дострокове погашення боргу 18.09.2012 року, а звернувся до суду з даним позовом 16.11.2012 року (а.с. 1, 111-124 том №1). Крім того, збільшення розміру відповідальності основного боржника погоджувалося із поручителями належним чином шляхом укладення відповідних додаткових угод до договорів поруки.

Отже, ОСОБА_5 та ТзОВ «Ізолфа Сервіс» несуть солідарну відповідальність з ТзОВ «Ізолфа Україна» за невиконання останнім умов кредитних договорів-1, 2, а тому із ОСОБА_5 та ТзОВ «Ізолфа Сервіс», як поручителів, слід солідарно стягнути в користь банку вищезазначену кредитну заборгованість, так як основний боржник ТзОВ «Ізолфа Україна» порушив вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 536, 549, 550, 554, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, умови кредитних договорів.

Проте, не підлягають до задоволення решта вимог первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв?язку із частковою підставністю вимог зустрічного позову.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ «Ізолфа Україна» за кредитними договорами-1, 2, 16.09.2010 року між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Факторія» укладений укладено договір іпотеки зі змінами та доповненнями, внесеними договором №1 від 24.06.2011 року та договором № 2 від 12.04.2012 року, які посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (далі - договір іпотеки), відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нежитлове приміщення загальною площею 1374,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 157-165 том №1).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України одним із способів волевиявлення сторін є укладення правочину у письмовій формі.

Згідно ч.3 ст.639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що уповноважена особа відповідача ТзОВ «Факторія» - директор ОСОБА_4, що згідно статуту підприємства має право підписувати договори та завіряти їх печаткою (а.с.191 зворот том №2), 12.04.2012 року особисто не підписувала Договір №2 від 12 квітня 2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16 вересня 2010 року (а.с. 29-30 том №3).

Зазначена обставина підтверджується висновком судової технічної та почеркознавчої експертизи №1215 від 16.12.2012 року в даній справі, згідно якого підпис від імені директора ТзОВ «Факторія» ОСОБА_4 у вищезазначеному правочині виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою із наслідуванням підпису останньої (а.с.2-8 том №3).

Крім того, як показала суду свідок ОСОБА_8, вона, працюючи головним бухгалтером ТзОВ «Факторія» самостійно в нотаріальній конторі засвідчила печаткою підприємства Договір №2 від 12.04.2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16.09.2010 року, не погодивши таких дій із директором ОСОБА_4, вважаючи, що підпис на правочині належить директору підприємства.

За таких обставин, суд вважає, що ТзОВ «Факторія» належним чином не виразила свого волевиявлення на укладення Договір №2 від 12.04.2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16.09.2010 року, оскільки, цей правочин не підписаний особисто уповноваженою особою - директором підприємства ОСОБА_4 та в порушення вимог п.п.10.3 статуту підприємства скріплений печаткою не директором, а головним бухгалтером, яка не мала права вчиняти такі дії.

За таких обставин, оспорюваний позивачем Договір №2 від 12.04.2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16.09.2010 року слід визнати недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

У зв?язку із задоволенням вимоги про визнання недійсним вказаного правочину, підлягає також до задоволення вимога зустрічного позову про розірвання іпотечного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Крім того, будь яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Згідно п.п. 1.1. зазначеного договору іпотеки в редакції згідно умов договору №1 від 24.06.2011 року про внесення змін до іпотечного договору, ТзОВ «Факторія», як майновий поручитель, була повідомлена про розмір відповідальності боржника ТзОВ «Ізолфа Україна» по кредитному договору-1, зокрема, що сума кредиту становить 510 000 євро із строком погашення до 12.09.2013 року, а по кредитному договору-2, що сума кредиту становить 1 270 000 євро із строком погашення до 11.09.2015 року (а.с.162, 163 том №1).

Відповідно до п.п.7.4. договору іпотеки, зміни та доповнення до договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відомості про зміну умов обтяження предмета іпотеки іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. У випадку збільшення розміру основного зобов?язання зміни до договору іпотеки відносно такого збільшення вносяться тільки після державної реєстрації відповідних відомостей про це, яка (реєстрація) проводиться за повідомленням іпотекодержателя (а.с.161 том №1).

Як було судом зазначено вище, 12.04.2012 року між банком та ТзОВ «Факторія» був укладений Договір №2 від 12.04.2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16.09.2010 року, згідно якого майновий поручитель погоджував збільшення строку кредитування за кредитним договором-1 з 12.09.2013 року до 11.09.2015 року (а.с. 29-30 том №3). Проте, вказаний договір є недійсним із вищенаведених судом причин.

Крім того, в даному випадку банк належним чином не провів державної реєстрації змін до обтяження внаслідок укладення Договору №2 від 12.04.2012 року та не повідомив майнового поручителя про вчинення таких дій.

Судом встановлено, що про збільшення умов відповідальності за кредитним договором-1 ТзОВ «Факторія», як майновий поручитель, іншим способом не повідомлялася банком.

Виходячи із таких умов кредитного договору ТзОВ «Факторія» укладала договір іпотеки, розраховуючи, що боржник ТзОВ «Ізолфа Україна» самостійно виконає умови основного зобов?язання, а в разі невиконання - зобов?язувалась забезпечити всі вимоги іпотекодержателя, які випливають із кредитного договору виходячи із первинно встановленого строку користування користування кредитом.

Внаслідок внесення змін до названого кредитного договору-1, відповідальність боржника за кредитним договором, а відповідно і ризик настання відповідальності майнового поручителя ТзОВ «Факторія» збільшилась, оскільки було збільшено строк кредитування за кредитним договором-1 з 12.09.2013 року до 11.09.2015 року, на що не розраховував майновий поручитель при укладенні договору іпотеки.

Положення іпотечного договору не містять будь-яких умов про можливість збільшення основного зобов?язання без попередньої згоди іпотекодавця.

За таких обставин, банк як іпотекодержатель майна, збільшуючи строк кредитування по кредитному договору-1, зобов?язаний був повідомити позивача про такі зміни та належним чином внести відповідні зміни і доповнення до договору іпотеки, а також здійснити державну реєстрацію таких змін, як цього вимагає ст. 19 Закону України «Про іпотеку».

В даному випадку, змінюючи умови кредитного договору-1 шляхом укладення додаткової угоди до кредитного договору, банк не повідомив іпотекодавця та належним чином не узгодив з ним внесення змін до основного зобов?язання, шляхом його збільшення, що, на думку суду, є істотним порушенням умов іпотечного договору та вимог Закону України «Про іпотеку», а тому ТзОВ «Факторія» як сторона договору іпотеки вправі його розірвати у відповідності до вимог ст.651 ЦК України.

Отже, ПАТ АКБ «Львів» допустив істотне порушення іпотечного договору, а тому позовні вимоги зустрічного позову про розірвання зазначеного договору є підставними та підлягають до задоволення.

Щодо заявлених ТзОВ «Факторія» вимог зустрічного позову про зняття заборони відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору, то, на думку суду, такі вимоги до задоволення не підлягають, оскільки згідно ст. 74 Закону України «Про нотаріат» вирішення питання щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна відноситься до виключної компетенції нотаріуса, а не суду.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку що первісний та зустрічний позови слід задовольнити частково та розподілити між сторонами відповідні документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203 - 210, 215, 216, 526, 527, 533, 546, 553, 554, 572, 575, 577, 626, 629, 631, 638, 639, 651, 652, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст.18, 19 Закону України «Про іпотеку», ст. 74 Закону України «Про нотаріат», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа Сервіс», ідентифікаційний номер 35323231, в користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», ідентифікаційний номер 09801546, кредитну заборгованість в сумі 2 054 035 (два мільйони п?ятдесят чотири тисячі тридцять п?ять) євро 90 євроцентів, що в еквіваленті по курсу Національного Банку України станом на 14.11.2013 р. становить 22 024 623 (двадцять два мільйони двадцять чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 82 коп., до якої входить:

- заборгованість по договору кредитної лінії № 41 від 13.09.2010 року в сумі 606 130 (шістсот шість тисяч сто тридцять) євро 90 євроцентів, що в еквіваленті згідно курсу Національного Банку України станом на 14.11.2013 р. становить 6 499 304 (шість мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч триста чотири) грн. 64 коп., з яких : заборгованість по кредиту - 510 000,00 євро, заборгованість по процентах - 91 622,10 євро, пеня - 4 508,80 євро, що в еквіваленті згідно курсу Національного Банку України станом на 14.11.2013 року становить 48 346,10 грн.;

- заборгованість по кредитному договору № 42 в сумі 1 447 905 (один мільйон чотириста сорок сім тисяч дев'ятсот п?ять) євро 00 євроцентів, що в еквіваленті згідно курсу Національного Банку України станом на 14.11.2013 р. становить 15 525 319 (п?ятнадцять мільйонів п?ятсот двадцять п?ять тисяч триста дев?ятнадцять) грн. 18 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 1 210 000 євро, заборгованість по процентах - 217 515,15 євро, пеня - 20 389,85 євро, що в еквіваленті згідно курсу Національного Банку України станом на 14.11.2013 року становить 218 632,39 грн.).

В решті вимог відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа Сервіс» в користь Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк «Львів» 3219 (три тисячі двісті дев?ятнадцять) грн. сплаченого судового збору по 1609 (одна тисяча шістсот дев?ять) грн. 50 окоп. З кожного.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія» задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір №2 від 12 квітня 2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16 вересня 2010 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторія», посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 367.

Розірвати договір іпотеки від 16 вересня 2010 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторія», посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1071.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», ідентифікаційний номер 09801546, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія» 473 (чотириста сімдесят три) грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк