Ухвала

від 26.02.2014 по справі 826/3938/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3938/13-а(в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Кася» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Кася» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 року № 0001602250.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 18 червня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Кася» зареєстровано Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.12.2003 року, взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі міста Києва 11.12.2003 року, зареєстровано як платник податку на додану вартість 10.01.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «РМА «Монамі» (код ЄДРПОУ 36375673) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Кася», код за ЄДРПОУ 32662781, з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «РМА «Монамі» (код ЄДРПОУ 36375673) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року № 603/22-221-32662781 від 14.02.2013 року (надалі - Акт перевірки № 603/22-221-32662781).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки № 603/22-221-32662781, позивачем порушено вимоги п.5.1 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 996859,00 грн., в т.ч. по періодах: ІV кв. 2009 року у сумі 875366,00 грн., І кв. 2010 року на суму 121493,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки № 603/22-221-32662781 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001772220 від 28.02.2013 року (надалі - ППР №0001772220), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 182240,00 грн., з яких 121493,00 грн. - за основним платежем, а 60747,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Між ПП «Кася», як замовником, та ТОВ «РМА «Монамі», як виконавцем, був укладений Договір про надання маркетингових послуг № 12/4 від 03.11.2009 року (надалі - Договір № 12/4), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги (маркетингові дослідження за тематикою попередньо визначеною замовником), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим Договором. За надання зазначених послуг замовник сплачує на користь виконавця суму грошових коштів, що визначаються сторонами у відповідних актах здачі-приймання наданих послуг.

На виконання умов Договору № 12/4, ТОВ «РМА «Монамі» надало позивачу маркетингові послуги на загальну суму 583164,00 грн., в т.ч. ПДВ 97194,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-приймання наданих послуг: № 28/12/1 від 28.12.2009 року - на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; № 29/12/1 від 29.12.2009 року - на суму 111000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18500,00 грн.; № 30/12/1 від 30.12.2009 року - на суму 116000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19333,33 грн.; №31/12/1 від 31.12.2009 року - на суму 120154,00 грн., в т.ч. ПДВ 20025,67 грн.; № 31/12/2 від 31.12.2009 року - на суму 116010,00 грн., в т.ч. ПДВ 19335,00 грн.).

Судом встановлено, що ТОВ «РМА «Монамі» були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 583164,00 грн., в т.ч. ПДВ 97194,00 грн. (№ 281201 від 28.12.2009 року - на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; № 291201 від 29.12.2009 року - на суму 111000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18500,00 грн.; № 301201 від 30.12.2009 року - на суму 116000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19333,33 грн.; № 311201 від 31.12.2009 року - на суму 120154,00 грн., в т.ч. ПДВ 20025,67 грн.; № 311202 від 31.12.2009 року - на суму 116010,00 грн., в т.ч. ПДВ 19335,00 грн.).

Суд звертає увагу, на те, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 12/4 позивачем були сплачені кошти на суму 583164,00 грн., в т.ч. ПДВ 97194,00 грн., що підтверджується, дослідженими судом банківськими виписками.

Факт надання ТОВ «РМА «Монамі» позивачу послуг за Договором № 12/4 також підтверджується відповідними звітами до Договору № 12/4.

Суд зазначає, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання недійсним Договору № 12/4.

Що стосується реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів того, що контрагент позивача, - ТОВ «РМА «Монамі», не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Доводи відповідача про нікчемність Договору № 12/4, укладеного між позивачем та ТОВ «РМА «Монамі», є необгрунтованими, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідно до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «РМА «Монамі», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є неспеціалізована оптова торгівля, надання інших інформаційних послуг, діяльність у сфері права, консультування з питань комерційної діяльності, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Судом встановлено, що Договір № 12/4 був укладений позивачем з метою використання отриманих за цим договором послуг у власній господарській діяльності на підставі рішення засновника № 01/06-09/1 від 01.06.2009 року з метою забезпечення належного формування інформаційної бази позивача задля досягнення мети діяльності позивача з огляду на необхідність підвищення рівня надання послуг.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ «РМА «Монамі» з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби без задоволення, а постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.