Постанова

від 21.08.2018 по справі 826/3938/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №826/3938/13-а

касаційне провадження №К/9901/3591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2013 (суддя Шрамко Ю.Т.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Мєзєнцева Є.І., Файдюк В.В.) у справі №826/3938/13-а за позовом Приватного підприємства Кася до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Кася звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому заявило вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0001602250 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 182240грн., в тому числі: 121493грн. основного платежу та 60747грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 18.06.2013 позов задовольнив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2014 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2013 без змін.

Звернувшись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР, статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, частини третьої статті 212 Кримінального кодексу України.

При цьому наголошує на тому, що судовими інстанціями не повно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю РМА Монамі за період з 01.01.2009 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 14.02.2013 №603/22-221-32662781.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення Приватним підприємством Кася пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат IV квартал 2009 року та за І квартал 2010 року витрат за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю РМА Монамі маркетингових послуг.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на те, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю РМА Монамі не мають реального характеру з огляду на:

неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю РМА Монамі щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями з червня 2009 року по грудень 2011 року, що підтверджується відповідним актом від 29.10.2012 № 833/3-22-80;

в провадженні Головного слідчого управління ДФС України знаходиться кримінальна справа, порушена щодо директора ТОВ Євро класс трейд ОСОБА_1 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (умисне ухилення від сплати податків). Матеріали названої кримінальної справи містять відомості про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю РМА Монамі створене групою осіб без наміру здійснювати господарську діяльність в рамках злочинної схеми сприяння мінімізації податкових зобов'язань. Реквізити та банківські рахунки вказаної юридичної особи використовувалися задля оформлення неіснуючих операцій.;

Київським міським центром зайнятості не підтверджено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю РМА Монамі дозволу на використання праці іноземних громадян (лист від 02.03.2012 №14187), зокрема ОСОБА_2 (громадянка Білорусії), яка є директором та бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю РМА Монамі та якою підписано первинну документацію за спірними операціями з позивачем;

у Державної прикордонної служби України відсутні відомості щодо перетину державного кордону України ОСОБА_2 за період з 2009 по 2011 роки (лист від 19.12.2011 №4539/5/07-6016).

На підставі висновків перевірки контролюючим органом 28.02.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001772220 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 182240грн., в тому числі: 121493грн. основного платежу та 60747грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суду апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом мали реальний характер та підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних послуг.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

У справі, що розглядається, суди вказали на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю РМА Монамі фактично здійснені, первинні бухгалтерські документи відображають реальність таких операцій.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством Кася та ТОВ РМА Монамі укладено договір від 03.11.2009 № 12/4 про надання маркетингових досліджень за попередньо визначеною замовником тематикою та за умови оплати замовником суми, визначеної сторонами у актах здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження фактичного виконання вищезазначених операцій позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення, звіти про виконані роботи.

Враховуючи специфіку маркетингових послуг, сутність яких полягає у вивченні послуг, що користуються попитом на ринку, та послуг, які підприємство (замовник) може запропонувати з прибутком для себе та у більш ефективний, ніж конкуренти, спосіб, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити відповідність видів діяльності, якими займається позивач, тематиці маркетингових досліджень.

Крім того, в обов'язковому порядку необхідно було встановити обсяги здійснених маркетингових досліджень контрагентом позивача.

Натомість, суди попередніх інстанцій не надали оцінки вищезазначеним обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, податковий орган в обґрунтування правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень посилався на наявність досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012000000000001 від 21.11.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в якому містяться відомості про фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю РМА Монамі .

Судам попередніх інстанцій необхідно було надати належну оцінку зазначеним обставинам, з'ясувати результати розслідування/розгляду кримінальної справи, у разі необхідності - допитати осіб, які значаться керівником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю РМА Монамі , встановити за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки позивача та контрагента, та, в залежності від встановлених обставин та оцінки доказів кожного окремо та в їх сукупності, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Також, на обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на непричетність директора та бухгалтера до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю РМА Монамі .

В свою чергу, суди, задовольняючи заявлений позов, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі ОСОБА_2 в діяльності контрагента позивача, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, у даній справі висновки судів про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування валових витрат по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю РМА Монамі є передчасними та зроблені без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі №826/3938/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк