Постанова

від 21.05.2009 по справі 18/207-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/207-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2009 р.                                                                                    № 18/207-07  

                   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:суддів:Добролюбової Т.В.Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційного подання Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.07.07

у справі№ 18/207-07   

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Факел" (надалі - товариство)

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаФастівської міської ради Київської області Фастівського міжміського бюро технічної інвентаризації

про визнання права власності

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Міщенко О.В. - за дов. від 26.12.08;

від відповідача: Ткаченко І.М. –за дов. від 26.04.09;

від третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційного подання;

від прокуратури: Савицька О.В. –прокурор ГПУ, посв. №231;

від скаржника: Кирпичова Т.Б. –за дов. від 05.05.09.

Відкритим акціонерним товариством «Факел»у травні 2007 року заявлений позов, з урахуванням змін від 18.06.07, до Фастівської міської ради Київської області про визнання за товариством права власності на п'ятиповерхову будівлю-гуртожиток, розташовану в місті Фастів на вул. Якубовського,66\64. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що

доповідач: Добролюбова Т.В

спірний гуртожиток збудований за замовленням Фастівського заводу газомазутних пальникових пристроїв і газовикористовуючих приладів»(надалі - Завод ГППіГП) та на земельній ділянці, виділеній заводу рішенням виконкому Фастівської міськради від 26.11.76, прийнятий ним в експлуатацію за актом від 29.12.83 і зарахований на баланс. При цьому,  товариство наголошувало на тому, що в 1991 році Завод ГППіГП  перейменовано  в Державне підприємство Фастівський завод газового обладнання «Факел», правонаступником якого і є позивач.  Товариство зазначало, що гуртожиток є складовою частиною переданого йому під час приватизації майнового комплексу Державного підприємства Фастівський завод газового обладнання «Факел»та увійшов у вартість статутного фонду ВАТ "Факел". Позивач зауважував на тому, що  відповідачем вчиняються дії, які свідчать про невизнання права власності товариства на спірний гуртожиток, зокрема, міськрадою заявлявся позов про визнання спірного об'єкту безхазяйним майном. Водночас, позивач вказував, що  документи, підтверджуючі право власності втрачені, тому  просив визнати за ним право власності на вказаний гуртожиток на підставі приписів статті 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.06.07, ухваленим суддею Кошиком А.Ю., позовні вимоги задоволено повністю.  Вмотивовуючи рішення суд встановив, що позивач є правонаступником Державного підприємства Фастівський завод газового обладнання «Факел»та набув право власності на спірний гуртожиток як на складову частину приватизованого цілісного майнового комплексу підприємства. Судом також установлено, що вартість гуртожитку не була відокремлена від вартості майнового комплексу корпоратизованого підприємства, оскільки спірний об'єкт відсутній у переліку об'єктів, які не увійшли до статутного фонду позивача, і які залишились у державній власності. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 15, 328, 392 Цивільного кодексу України,  статті 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", частини 2 статті 48 Закону України "Про власність", статті 10, частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", положеннями Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 08.09.93 №717, Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.92 №686.  

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Писаної Т.О.- головуючого, Мазур Л.М., Фаловської І.М., постановою від 31.07.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Фастівської міської ради Київської області залишив без задоволення.

Перший заступник прокурора  Київської області не погоджуючись з рішеннями у справі звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, в якому просив, з урахуванням змін заявлених в судовому засіданні,  рішення і постанову у справі скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційного подання прокурор вказує на те, що спірна будівля-гуртожиток належала Заводу ГППіГП на праві повного господарського відання і відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», статей 4, 127-131 Житлового кодексу Української РСР, пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР від 03.06.86 №208, статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спірний гуртожиток є об'єктом державного житлового фонду та не підлягав приватизації. Окрім цього, прокурор наголошує на тому, що спірне майно не увійшло до статутного фонду позивача під час корпоратизації, про що свідчить акт приймання - передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Факел», складений у відповідності до переліку такого майна, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 07.12.04 №781. На думку прокурора, здійснення приватизації державного майна, згідно зі статтею 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»покладено на Фонд державного майна України, однак який до участі у справі залучений не був. Відтак прокурор вважає, що визнання права власності на спірний об'єкт, який є державним майном,  за позивачем,  порушує інтереси держави.   

          Від Відкритого акціонерного товариства "Факел"  надійшов відзив на касаційне подання, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційне подання –без задоволення.  

          Від Фастівської міської ради Київської області, Фастівського міжміського бюро технічної інвентаризації відзиву на касаційне подання судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді  Добролюбової Т.В. і пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду першої інстанції,  залишеним без змін постановою апеляційного суду, визнано право власності за Відкритим акціонерним товариством «Факел»на п'ятиповерхову будівлю-гуртожиток, розташовану в місті Фастів на вул. Якубовського,66\64. Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати касаційне подання. В даному випадку, Перший заступник прокурора Київської області  оскаржує судові рішення у справі в інтересах держави в особі Фонду державного майна України. Прокурор обґрунтовуючи необхідність залучення до участі у справі Фонду державного майна України посилається на те, що спірне майно є державною власністю та відноситься до житлового фонду, яке не підлягає приватизації, тому вважає, що судові рішення порушують інтереси держави у сфері власності.  За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 345 вказаного Кодексу однією з підстав набуття права власності є приватизація державного майна. Статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна"  визначено поняття приватизації, а саме: Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Відповідно до статті 7 названого Закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.07.92  № 2558 –ХII “Про тимчасове положення про Фонд державного майна України” також визначено, що Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна. Згідно пункту 4 цього Положення основними завданнями Фонду є: захист майнових прав України на її території та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності;  здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів; сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників. Оскільки, фактично спір у справі виник з приводу належності позивачеві спірного гуртожитку на праві власності, яке на його думку, він набув в процесі приватизації, колегія суддів погоджується з твердженням прокурора про те, що ухвалені судові акти, зачіпають права Фонду державного майна України, як органу на який, зокрема, покладено завдання стосовно захисту майнових прав України та здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації. Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права, зокрема у разі прийняття рішення та постанови, які стосуються прав особи, яку не було залучено до участі у справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування судових актів. За таких обставин, доводи прокуратури про порушення судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства знайшли своє підтвердження. Відтак, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

         Виходячи з викладеного та керуючись статтями  1115,  1117, 1118, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України-

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.07.07 у справі № 18/207-07 і рішення Господарського суду Київської області  від 18.06.07 у цій справі  скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Київської області.

Касаційне подання Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задовольнити.  

Головуючий     суддя                                                              Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                Т.Гоголь

                                                                                                    В.Швець