Постанова

від 21.05.2009 по справі 1/101-74

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/101-74

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2009 р.                                                                                    № 1/101-74  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

СуддівШевчук С.Р. (доповідач)Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну          скаргу Ковельської оптово-торгової бази Волинської Облспоживспілки

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009року.

у справі №1/101-74  

за позовомКовельської оптово-торгової бази Волинської Облспоживспілки

доМіжрайміського споживчого товариства"Волиньгоспторг"

провизнання недійсним статуту

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Даниліка Ф.Я. дов. №11 від 20.05.2009р.

-          відповідача: не з?явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.08.2008р. (суддя Гончар М.М.) у справі № 1/101-74  позов Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки  задоволено частково. Визнано недійсним статут Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг", зареєстрований виконкомом Луцької міської ради народних депутатів 30.06.1999 року, розпорядженням №330-РВ, реєстраційний номер 04051327100060241. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009р. (головуючий Марко Р., судді Бонк Т., Бойко С.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою постановою  позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач  не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 28 червня 1999 року рішенням зборів засновників (протокол №1) затверджено статут Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг", зареєстрований виконкомом Луцької міської ради народних депутатів 30.06.1999 року, який позивач просить визнати недійсним.

 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що статут Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" : м. Луцьк, пр. Перемоги, 34, код 30473583 не відповідає ст. 8 Закону України "Про кооперацію", порушує інтереси позивача, оскільки в статуті не зазначено склад його учасників.

  Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки на час затвердження і державної реєстрації статуту Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг", зареєстрованого виконкомом Луцької міської ради народних депутатів 30.06.1999 року правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні визначалися Законом України "Про споживчу кооперацію", ст. 5 якого передбачає, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

 Основним документом, що регулював діяльність споживчого товариства  був статут, в якому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.  Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Отже, оспорюваний статут МСТ "Волиньгоспторг" відповідає вимогам Закону України "Про споживчу кооперацію" в редакції станом на час затвердження і державної реєстрації статуту.

Натомість застосований місцевим господарським судом Закон України "Про кооперацію"  не міг бути підставою для визнання недійсним статуту МСТ "Волиньгоспторг", зареєстрованого виконкомом Луцької міської ради народних депутатів 30.06.1999 року, оскільки вказаний закон прийнятий 10.07.2003р.  і не має зворотної сили.

Помилковим визнаний і висновок суду першої інстанції про те, що оскільки в статуті не зазначено склад його учасників, даним статутом порушено право позивача, оскільки основні права і обов'язки члена кооперативу визначені нормами Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про споживчу кооперацію", іншими нормами чинного законодавства України та статуту і їх реалізація не обмежена зазначенням  в статуті саме списку його членів (засновників).

З огляду на вищевикладене, враховуючи  відсутність правових підстав для визнання статуту Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг", зареєстрованого виконкомом Луцької міської ради народних депутатів 30.06.1999 року недійсним, Львівський апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції, яким невірно застосовано ст. 8 Закону України "Про кооперацію" та відмовив в позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову такими, що зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки оспорюваний статут відповідає умовам Закону України "Про споживчу кооперацію", який був чинний на момент затвердження спірного статуту.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

За таких обставин, враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ковельської оптово-торгової бази Волинської Облспоживспілки залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009р. у справі №1/101-74  залишити без змін.

Головуючий                                                                        Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.