Постанова

від 27.02.2014 по справі 801/6381/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6381/13-а

27.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кононова Ю. С. ) від 04.12.2013 по справі № 801/6381/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК Крименергосети" (вул. Крилова, 135, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04 грудня 2013 року у справі № 801/6381/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Крименергосети» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене 04.06.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим Державної податкоовї служби №0005152208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153120 гривень, у тому числі за основним платежем - 122496 гривень та штрафними санкціями - 30624 гривень; визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене 04.06.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005142208 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 452491,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 413544 гривень та штрафними санкціями - 38947,25 гривень.

Судом також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04 грудня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що документи, що видані від імені ПП «Інтерметал-СП», АТ «Електроград», ТОВ «Прімус Інтер Парес», ФОП ОСОБА_3 та РОСМЕН ВОІ СОІУ не можуть бути підставою для підтвердження фінансово-господарських операцій позивача із вказаними суб'єктами господарської діяльності, оскільки не підтверджено сам факт здійснення господарських операцій.

У судові засідання представник сторін двічі не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 436544 грн. за основним платежем та 44697,25 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2013 року № 0005142208 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 122496 грн. за основним платежем та у сумі 30624 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2013 року № 0005152208.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту від 23.05.2013 року № 3119/22.8/34835821 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕК Крименергосеті» (ЄДРПОУ 34835821) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., яким було встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у загальній сумі 436544 грн., у т.ч.: за 2 квартал 2011 року у сумі 126940 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 130815 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 34545 грн., 3 квартал 2012 року у сумі 49455 грн., 4 квартал 2012 року у сумі 94789 грн. та встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 122496 грн., у т.ч.: листопад 2011 року на суму 16698 грн., грудень 2011 року на суму 12789 грн., лютий 2012 року на суму 13009 грн., червень 2012 року на суму 32900 грн., серпень 2012 року на суму 47100 грн.

Вказані порушення позивачем вимог податкового законодавства були встановлені за фінансово-господарськими операціями позивача із ПП «Інтерметал-СП», АТ «Електроград», ТОВ « Юридична фірма Прімус Інтер Парес», ФОП ОСОБА_3 та РОСМЕН ВОІ СОІУ внаслідок завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за вказаними операціями.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, вказаними положеннями Податкового кодексу передбачено, що понесені платником податків витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

З акту перевірки вбачається, щодо складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат позивачем були віднесені відповідні суми по фінансово-господарським операціям із ПП «Інтерметал-СП» за Договором № 250305 від 25.03.2012 року, згідно умов якого позивач - Замовник комплексу робіт - ремонт приміщень, фасадів, ремонт дорожнього покриття. При цьому згідно відповідної інформації ПП «Інтерметал-СП» має стан платника - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності у позивача Договору на виконання будівельних робіт на загальну суму 480000 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати за травень 2012 року, відповідно до якої їх вартість склала 480000 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 80000 грн., актів приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 480000 грн., податкових накладних на загальну суму 480000 грн. та відсутності між сторонами за Договором заборгованості.

Але, поза увагою суду залишилося те, що у Договорі № 250305 від 25.03.2012 року не вказано назви об'єктів та об'єми будівельних робіт та місцезнаходження об'єкту будівництва.

Згідно актів приймання-передання будівельних робіт, роботи були виконані за адресою:м. Сімферополь, вул. Г. Васильєва, 26а, тоді як юридична адреса позивача - м. Сімферополь, вул.. Крилова, 135.

Суд першої інстанції не з'ясував ці обставини, не дослідив, яким чином виконання ПП «Інтерметал-СП» будівельних робіт за Договором № 250305 від 25.03.2012 року пов'язано із здійсненням власної господарської діяльності позивача. Вказаним обставинам не надана судом першої інстанції належна юридична оцінка.

Враховуючи, що позивач у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, та враховуючи, що за наявними у матеріалах справи доказами не вбачається безпосередній зв'язок понесених позивачем валових витрат у сумі 400000 грн. та витрат по сплаті ПДВ у сумі 80000 грн. за Договором № 250305 від 25.03.2012 року із ПП «Інтерметал-СП», судова колегія позбавлена можливості встановити ці обставини самостійно.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Щодо взаємовідносин позивача із АТ «Електроград» судова колегія зазначає наступне.

Суд першої інстанції виходів із наявності у позивача Договору поставки № 40/Э від 11.03.2008 року, відповідно до якого позивач є покупцем товару в асортименті, що зазначений у Договорі та Специфікаціях до нього, наявності додаткових угод до Договору, видаткових накладних, податкових накладних та документів у підтвердження часткової оплати за товар.

В той же час суд першої інстанції не надав юридичної оцінки доводам податкового органу, що були викладені у акті перевірки про відсутність у позивача транспортних та супроводжувальних документів на підтвердження фактичного відвантаження товарів та реального їх транспортування та документів, у яких би був відображений рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

З'ясування вказаних обставин у справі на думку судової колегії є суттєвим, оскільки згідно пункту 2 Договору поставки № 40/Э від 11.03.2008 рок, Постачальник - ЗАТ «Електроград» здійснює поставку товару на умовах СРТ- м. Ялта. Згідно Правил ІНКОТЕРМС-2000 СРТ означає фрахт перевезення оплачений до м. Ялта, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був з'ясувати питання: яким чином доставлений АТ «Електроград» товар у м. Ялта був отриманий позивачем та доставлений до місця обліку позивача, оскільки місцезнаходження позивача - м. Сімферополь. Крім того, підлягало з'ясуванню питання яким чином отриманий від АТ «Електрогад» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, оскільки податковим органом спростовується реальне здійснення господарських операцій між позивачем та АТ «Електроград».

За наявними у матеріалах справи судова колегія позбавлена можливості з'ясувати вказані питання. Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив та не виконав вимоги пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо фінансово-господарських правовідносин позивача із ТОВ « Юридична фірма Прімус Інтер Парес», ФОП ОСОБА_3 судова колегія встановила наступне.

У акті перевірки податкова інспекція зафіксувала, що позивачем до складу адміністративних витрат в 4 кварталі 2012 року віднесено суму 451375 грн., сплачену за юридичні послуги ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Юридична фірма Прімус Інтер Парес», директором якого є також ОСОБА_3

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Юридична фірма Прімус Інтер Парес» судова колегія встановила, що правовідносини виникли на підставі Договору щодо надання юридичних послуг від 01.03.2012 року, відповідно до умов п.1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику (позивачу) юридичні послуги, перелік яких зазначений в договорі, окремих письмових дорученнях Замовника за обумовлену абонентську плату. Згідно пункту 3 Договору за юридичні послуги Замовник сплачує Виконавцю грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. та Виконавець має право на відшкодування додаткових витрат, які безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору та є логічно необхідною умовою його належного виконання (транспортні видатки тощо); додаткові витрати Виконавця, пов'язані з виконанням п.1.1. Договору відшкодовуються Замовником додатково після закінчення відповідного місяця; рішення про необхідність додаткових витрат, щомісячний розмір яких обмежений 5000,000 грн. приймається Виконавцем самостійно без додаткового погодження із Замовником; рішення про необхідність додаткових витрат, щомісячний розмір яких перевищує 5000,00 грн. приймається Виконавцем тільки після попереднього письмового погодження.

Витрати на оплату абонентської плати за юридичне обслуговування безумовно відносять до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування згідно положень статті 138 Податкового кодексу України. З цього приводу спору між сторонами не існує.

Щодо документального підтвердження понесених позивачем витрат, то суд першої інстанції ретельно з'ясував це питання, дослідив умови вищевказаного Договору, акти приймання-передання робіт. Витрати понесені позивачем у розмірі, що передбачені Договором, а тому витрати у сумі на оплату юридичних послуг у розмірі 35751,05 грн. підлягають включенню до складу валових витрат позивача.

Щодо понесених позивачем витрат за Договором щодо надання юридичних послуг від 01.03.2012 року, укладеному із ФОП ОСОБА_3, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із наявності у позивача вказаного Договору, протоколів про узгодження розміру винагороди за Договором, актів приймання-передання робіт за договором, факту оплати за Договором та наявної заборгованості за ним.

В той же час, суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки обставинам (доводам), які зазначені податковим органом у акті перевірки щодо необхідності понесених позивачем витрат за Договором із ФОП ОСОБА_3 з огляду на те, що юридичні послуги отримуються позивачем від ТОВ «Юридична фірма Прімус Інтер Парес» за Договором від 01.03.2012 року, директором якого також є ОСОБА_3

Тобто позивач повинен був довести економічну необхідність здійснення ним додаткових витрат з отримання юридичних послуг, що обумовлено саме проведенням власної господарської діяльності (довести зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю). При цьому судова колегія зазначає, що суб'єкт господарської діяльності вільний у своєму виборі щодо цивільно-правових відносин, але якщо виконання таких угод безпосередньо впливає на його розрахунки із бюджетом, то суб'єкт господарювання повинен довести зв'язок понесених витрат із метою провадження господарської діяльності.

Як зазначалося вище, позивач отримує юридичні послуги від ТОВ «Юридична фірма Прімус Інтер Парес». В матеріалах справи відсутні докази того, що за вказаним Договором послуги з юридичного супроводу (процесу підготовки, укладення, внесення змін, узгодження змісту та предмету, а також інших суттєвих умов) цивільно-правових угод, які укладаються позивачем із контрагентами та які є предметом Договору із ФОП ОСОБА_3, не є предметом юридичних послуг за Договором із ТОВ «Юридична фірма Прімус Інтер Парес». Крім того, відповідно до наказу позивача від 01.12.2009 року № 49/2-рок, у позивача на посаді юрисконсульта за сумісництвом працює на 0,5 ставки ОСОБА_5

При таких обставинах справи судова колегія не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо правильності формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3

Що стосується господарських операцій позивача із РОСМЕН ВОІ СОІУ, судова колегія зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що до складу загальновиробничих витрат за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року включена сума витрат у розмірі 551913 грн. по взаємовідносинам із РОСМЕН ВОІ СОІУ за агентську винагороду за підписання договорів на виконання підрядних робіт з ТД «Южний берег», пансіонат «Море», корпорацією «Строители автомобільних доріг» та інші.

Податкова інспекція вказує, що основний вид діяльності підприємства РОСМЕН ВОІ СОІУ - виробництво м'ясних продуктів, що не відповідає характеру наданих послуг. Підприємство РОСМЕН ВОІ СОІУ не має необхідних умов для ведення відповідної господарської, економічної діяльності, у підприємства відсутні трудові ресурси та необхідні основні засоби для здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності у позивача Договору від 15.01.2010 року із підприємством «РОСМЕН» всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» (комерційний агент), протоколу узгодження агентської винагороди, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Доводи податкової інспекції відносно видів діяльності підприємства РОСМЕН ВОІ СОІУ та неможливості ним здійснювати діяльність з надання агентських послуг, судом першої інстанції не спростовані, оскільки вказані обставини судом не з'ясовувалися.

Крім того, згідно Агентського договору від 15.01.2010 року Комерційний агент надає послуги: пошук замовників (клієнтів) на виконання позивачем робіт; надає інші послуги, що сприяють укладенню договорів та інших угод між позивачем та його замовниками.

У актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано про те, що підприємство РОСМЕН ВОІ СОІУ були проведені такі роботи (надані такі послуги): агентська винагорода за підписання договорів на виконання підрядних робіт. Таким чином, у актах здачі-прийняття робіт не визначено які саме послуги були надані позивачу, а саме: чи пошук замовників (клієнтів) чи інші послуги, що сприяють укладенню договорів та в чому такі послуги полягають.

Сам по собі факт укладення позивачем угод із третіми особами, не може свідчить про те, що угоди укладенні саме внаслідок наданих підприємством РОСМЕН ВОІ СОІУ послуг.

Згідно пункту 2 Договору Комерційний агент зобов'язаний інформувати клієнтів про умови встановлення позивачем зв'язків, умовах надання позивачем підрядних робіт та інших умов діяльності позивача у відповідності із письмовими інструкціями, отриманими від позивача; інформувати позивача про усі укладені ним договори а також про результати виконаної ним роботи по залученню нових клієнтів.

Згідно пункту 4 Договору позивач зобов'язаний забезпечити Комерційного агента бланками типових договорів на надання позивачем послуг та довіреністю від свого ім'я на право підписання Комерційним агентом договору від імені позивача, після чого Комерційний агент зобов'язаний почати роботу по виконанню доручення позивача.

Комерційний агент інформує позивача про кожний укладений ним договір та щомісячно надає позивачу звіт про виконану роботу.

В матеріалах справи відсутній жодний документ, що передбачений вказаними умовами Договору, а саме: відсутні письмові інструкції, відсутні довіреності для виконання Комерційним агентом доручення позивача, відсутні звіти Комерційного агента про виконану роботу.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів у підтвердження правомірності формування ним валових витрат по фінансово-господарським правовідносинам із РОСМЕН ВОІ СОІУ.

Суд першої інстанції на ці обставини увагу не звернув.

Судова колегія оцінює висновок експерта по справі критично, оскільки експерт при наданні висновку, виходить із наявності у позивача первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та не може надавати юридичної оцінки спірним правовідносинам у справі.

З врахуванням всього вищевикладеного, судова колегія вважає, що зменшення позивачу суми податкового кредиту за фінансово-господарськими операціями із ПП «Інтерметал-СП» та АТ «Електроград» та збільшення грошових зобов'язань з ПДВ здійснено податковою інспекцією правомірно, у зв'язку з чим в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0005152208 слід відмовити.

Щодо податку на прибуток, то судова колегія погоджується із висновками податкового органу щодо неправомірного формування позивачем валових витрат по фінансово-господарським операціям із: ПП «Інтерметал-СП», АТ «Електроград», ФОП ОСОБА_3 та підприємством РОСМЕН ВОІ СОІУ.

По фінансово-господарським операціям із ТОВ «Юридична фірма Прімус Інтер Парес» судова колегія підтверджує правомірність формування позивачем валових витрат.

Але, судова колегія не має можливості самостійно вирахувати суму податку на прибуток, що підлягає збільшенню позивачу з врахуванням вказаних висновків та суму штрафних (фінансових) санкцій. Суд вирішує виключно правові питання.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що розрахунок суми податкових зобов'язань з податку на прибуток, що був зроблений податковою інспекцією за результатами акту перевірки є неправильним, податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0005142208 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 413544 грн. - за основним платежем та у сумі 38947,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2013 по справі № 801/6381/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0005142208 Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 413544 грн. - за основним платежем та у сумі 38947,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська