Постанова

від 05.03.2014 по справі 826/15887/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15887/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Бабенка К.А., Ключковича В.Ю., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» пред'явило позов до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2013 №0001024230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 серпня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №894/42-30/01386326 від 31.07.2013, прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу за порушення п. 198.3 , 198.6 , 201.1 , 201.6 , 201.10 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 498750грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 399000грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 99750грн.

Так, на думку посадових осіб контролюючого органу, оскільки приміщення, орендовані позивачем, протягом строку дії договору оренди орендодавцем були відчужені на користь третьої особи, то позивач не мав права на формування податкового кредиту по податковим накладним, в яких у графі «вид цивільно-правового договору» зазначено відповідний договір оренди, в той час як на думку ДПІ, має бути зазначено відповідний договір суборенди. Крім того, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на обставинах не реєстрації контрагентом позивача виданих ним податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.03.2011 між позивачем та ТОВ «Ностромо Плюс» укладено два договори оренди об'єктів нерухомості №МД/24-37 та №50-УМ, які, власне, і вказані в не сприйнятих податковим органом податкових накладних в якості виду цивільно-правового договору.

Проте, 03.03.2012 року ТОВ «Ностромо Плюс» дані об'єкти нерухомості було відчужено на користь нерезидента Monumentumbezit RE B.V. (договори від 03.03.2012 №МД/27-30 та УМ/137). Враховуючи вказані обставини, податковий орган прийшов до переконання, що податкові накладні, видані ТОВ «Ностромо Плюс» на користь позивача в період з 31.07.2012 по 28.02.2013, не відповідають вимогам п.201.1 ПК України (невірний вид цивільно-правового договору), внаслідок чого позивач позбавлений права на податковий кредит за такими податковими накладним.

Тобто, виходячи з наведених обставин, посилання в податкових накладних на вид цивільно-правового договору як на «Договір оренди», визначення номенклатури товарів/послуг як «оренда будівлі, споруди» та вказівка в них реквізитів договорів від 23.03.2011 №МД/24-34 та №50-УМ є, з позиції контролюючого органу, протизаконним і таким, що не відповідає визначеним вказаними договорами дійсним правовідносинам, що склалися між трьома підприємствами, їх правосуб'єктності, як то визначено нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України .

Так, відповідно до ст.134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, в тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що передаючи майно в оренду, TOB «Ностромо Плюс» здійснило правомочність власника майна - надало його в користування іншій юридичній особі, розпорядилося ним, не маючи на це відповідної правосуб'єктності, оскільки всіма укладеними договорами і цивільним, господарським законодавством передбачено право орендаря передавати майно лише в суборенду.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 761 ЦК України чітко встановлює, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст.770 ЦК України, на яку посилається Позивач у разі зміни - власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Тобто наймодавцем має стати новий власник речі, відтак для цілей податкового облікувін і вважається продавцем товарів(послуг).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 774 ЦК України чітко передбачає існування в цивільному законодавстві поняття «піднайм», що є тотожним поняттю «суборенда». Так відповідно до вищенаведеної статті передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, посилання в податкових закладних на вид цивільно-правового договору як на «Договір оренди», визначення номенклатури товарів/послуг як «оренда будівлі, споруди» та вказівка в них реквізитів договорів «від 23.03.2011» «№ МД/24-37» та «№ 50-УМ» є незаконним і таким, що не відповідає визначеним договорами дійсним правовідносинам, що склалися між вищенаведеними підприємствами, їх правосуб'єктності, що визначено нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Носторомо Плюс» виписано на користь ПАТ «Мостобуд» податкові накладні на суму ПДВ 399 000 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.201.1 ст.201 ПК України ПАТ «Мостобуд» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, в яких не вказані обов'язкові реквізити: невідповідність предмету та номера договору, а також місцезнаходження юридичної особи - продавця.

Відповідно до вимог п.201.1 ст.201. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.4 Порядку заповнення податкової накладної Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/200714) (далі - Порядок) у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дані фактичні відносини мають бути визначені договором піднайму (суборенди) з ТОВ «Ностромо Плюс» або договором найму з власником майна - ТОВ «Monumentebezit RE B.V.». В той же час, позивачем у накладних зазначений невідповідний вид цивільно-правового договору.

Відповідно п.45.2.ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається із матеріалів справи, «Станом на дату складання акту TOB «Ностромо Плюс» (код ЄДРПОУ - 35373298) має стан 9 - «НАПРАВЛЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ». 26 жовтня 2012 року управлінням оподаткування юридичних осіб Вінницької ОДПІ до ГВПМ Вінницької ОДПІ передано запит на встановлення місцезнаходження платника податків - TOB «Костромо Плюс» (код ЄДРПОУ - 35373298). На виконання даного запиту працівниками ГВПМ Вінницької ОДПІ здійснено виїзд за податковою адресою TOB «Ностромо Плюс»: м.Вінниця, пр-т Юності, 14 А та встановлено, що за вказаною адресою підприємство відсутнє. За даним фактом ГВПМ Вінницької ОДПІ складено відповідну довідку, яку 26 жовтня 2012 року направлено до відділу реєстрації та обліку платників податків Вінницької ОДПІ для зміни стану платника податків.»

Окрім того, відповідно до квитанцій від Позивача про відмову реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних через наявність помилки - «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є додатковим підтвердженням вищенаведеного факту та відсутності права Позивача формувати податковий кредит за такими податковими накладними.

Зокрема, відповідно п.201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відмова продавця товарів/послуг надати податкову накладну або порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН передбачає надання покупцем таких товарів/послуг до декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

У разі недотримання платником вимог п.201.10 ст. 201 ПК України (подання Заяви без документів або після встановленого Кодексом терміну) право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно з податковими накладними, не зареєстрованими у ЄПРН або порушення ним порядку її заповнення, не виникає.

ПАТ «Мостобуд» подано до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.07.2012р. по 31.08.2012р., з 01.10.2012р. по 28.02.2013р заяву із скаргою на контрагентів, в тому числі ТОВ «Ностромо Плюс», тільки по податковим накладним, які не зареєстровані в Єдиному реєстру податкових накладних в установлені терміни.

Відповідно до пп.6.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статі 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на вищезазначене, враховуючи той факт, що оскільки приміщення, орендовані позивачем, протягом строку дії договору оренди орендодавцем були відчужені на користь третьої особи, а контрагентом позивача не зареєстровані видані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не мав права на формування податкового кредиту по податковим накладним, в яких у графі «вид цивільно-правового договору» зазначено відповідний договір оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А.

Ключкович В.Ю.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.