Ухвала

від 29.01.2014 по справі 704/1533/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Готри Т.Ю.

суддів - Джуги С.Д., Кеміня М.П.,

при секретарі - Свіді Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 25 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту та відновлення пошкоджених водопроводу і каналізації, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 ОСОБА_1 звернувся до Воловецького районного суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту та відновлення пошкоджених водопроводу і каналізації.

Позов обґрунтовано тим, що ним на підставі належним чином погодженого проекту та отриманого дозволу на виконання будівельних робіт розпочато будівництво магазину продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 на приватизованій ним земельній ділянці. Відповідачем ОСОБА_2 у вересні 2011 року виконувались будівельні роботи на суміжній земельній ділянці через яку позивачем прокладено водопровід. Під час виконання вказаних робіт даний водопровід було зруйновано. Після чого відповідач без його відома зайнявся ремонтом водопроводу з грубим порушенням будівельних норм. У відповідь на запит позивача, Воловецька селищна рада повідомила, що суміжна земельна ділянка знаходиться в користуванні ОСОБА_4.

У червні 2012 року при виконані робіт по ремонту каналізаційного колодязя, відповідачем ОСОБА_3 було пошкоджено каналізаційний колектор, побудований позивачем згідно з проектом.

На підставі наведеного просив суд: зобов'язати відповідачів привести пошкоджені ними водопровід та каналізацію до стану, передбаченого проектом; встановити земельний сервітут на право обслуговування трубопроводів, прокладених через земельну ділянку гр.ОСОБА_4.

Рішенням Воловецького районного суду від 25.02.2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено земельний сервітут на право прокладення та експлуатації ОСОБА_1 водопроводу та каналізаційного трубопроводу через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4. У решті позовних вимог - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в задоволенні вимог про поновлення водопроводу; вирішити питання про демонтаж дров'яного складу. На обґрунтування скарги посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин та неправильну оцінку доказів. Зокрема зазначає, що висновок архітектора про допущене ним відхилення від проектної документації не відповідає дійсності.

У решті рішення суду сторонами не оскаржується.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, який представляє інтереси відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції позивачем ОСОБА_1 оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відновити водопровід, то колегія суддів, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Згідно положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1, згідно держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №014905, є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Як встановлено місцевим судом і не заперечується сторонами відповідачем ОСОБА_2 при виконанні будівельних робіт на суміжній земельній ділянці було пошкоджено водопровід, який був прокладений позивачем ОСОБА_1.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Зі змісту ст. 1166 ЦК України слідує, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідна наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка відповідача; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 проводив будівельні роботи внаслідок яких було пошкоджено водопровід, за проханням власника (користувача) суміжної земельної ділянки ОСОБА_4.

Згідно приписів ст.ст. 90, 95 ЗК України власник чи землекористувач земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

ОСОБА_1 в обґрунтування даної позовної вимоги посилається на те, що даний водопровід ним було побудовано відповідно до проекту та отриманого ним дозволу (а.с.4, 18, 19).

Разом з тим, згідно акту комісії Воловецької селищної ради фактичне залягання водопроводу, збудованого ОСОБА_1, не відповідає проекту (а.с.8). Вказана обставина стверджується також листом-відповіддю відділу містобудування, архітектури та цивільного захисту Воловецької РДА № 15 від 21.02.2013 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 проводились будівельні роботи по прокладенню водопроводу з дуже значним відхиленням від проектної документації (а.с.58, 59). При цьому посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що дане твердження архітектора не відповідає дійсності не береться до уваги, оскільки позивачем не надано жодних доказів на його спростування.

Отже оцінюючи всі докази в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами належними і допустимими доказами спростовано той факт, що позивач здійснив будівництво водопроводу відповідно до проекту.

Дана обставина, з врахуванням приписів ст.ст. 90, 95 ЗК України, свідчить про недоведеність протиправності поведінки відповідачів при пошкодженні водопроводу, що є підставою для відмови у задоволенні даної позовної вимоги.

Що стосується вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про демонтаж дров'яного сараю, то колегія суддів констатує, що така вимога позивачем в суді першої інстанції не заявлялася, а тому апеляційний суд не вправі її розглядати.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивача відхиленню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Воловецького районного суду від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :