Ухвала

від 18.02.2014 по справі 810/3264/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3264/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспада Плюс» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області, про скасування податкових повідомлень-рішеннь, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Еспада Плюс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.02.2013 року № 0000072202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 295536,00 грн. (за основним платежем - 197024,00 грн. та за штрафними санкціями - 98512,00 грн.); від 20.02.2013 року № 00000082202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 281463,00 грн. (за основним платежем - 187642,00 грн. та за штрафними санкціями - 93821,00 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Васильківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області (як правонаступник Фастівської ОДПІ Київської області ДПС) подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Екітем» та ТОВ «Ювілайт» за період з 05.09.2011 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.01.2013 року № 32/2202-37871032(надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000072202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 295536,00 грн. (за основним платежем - 197024,00 грн. та за штрафними санкціями - 98512,00 грн.); від 20.02.2013 № 00000082202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 281463,00 грн. (за основним платежем - 187642,00 грн. та за штрафними санкціями - 93821,00 грн.).

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 17.04.2013 року № 911/10/10-206/180-181, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 року № 0001032202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 294591,26 грн. (за основним платежем - 196394,17 грн. та за штрафними санкціями - 98197,00 грн.).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

01.06.2012 року між позивачем та ТОВ «Екітем» укладено договір купівлі-продажу № 26.

За умовами договору продавець (ТОВ «Екітем») зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Еспада Плюс») товар, зокрема, меблеву фурнітуру, пластик декоративний, профіль, шпалери, арки МДФ, перфоровані панелі, ротангове полотно, ДСП, ДВП, дзеркало, скло в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків-фактур та податкових накладних. Датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару.

З урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.06.2012 року до договору купівлі-продажу від 01.06.2013 року № 26 умови поставки товару визначено: DDР (Інкотермс в редакції 2000 року).

На підтвердження факту поставки товарів за договором ТОВ «Екітем» виписало позивачеві видаткові накладні на поставку меблевої фурнітури.

Поряд із цим, ТОВ «Екітем» виписало на адресу позивача податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, 06.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Ювілайт» укладено договір купівлі-продажу № 35.

За умовами договору продавець (ТОВ «Ювілайт») зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Еспада Плюс») товар, зокрема, меблеву фурнітуру, пластик декоративний, профіль, шпалери, арки МДФ, перфоровані панелі, ротангове полотно, ДСП, ДВП, дзеркало, скло в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків-фактур та податкових накладних. Датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару.

З урахуванням додаткової угоди № 35/1 від 07.08.2012 року до договору купівлі-продажу від 06.08.2012 року № 35 умови поставки товару визначено: DDР (Інкотермс в редакції 2000 року).

На підтвердження факту поставки товарів за договором ТОВ «Ювілайт» виписало позивачеві видаткові накладні на поставку меблевої фурнітури.

Поряд із цим, ТОВ «Ювілайт» виписало на адресу позивача податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що дані господарські операції відображено у податковому обліку позивача шляхом віднесення суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним до складу податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, умовами вищенаведених договорів передбачено наявність сертифікатів якості на поставлений товар. Такі сертифікати було надано позивачем до матеріалів справи.

Товари (меблева фурнітура), отримані від контрагентів за спірними угодами, було використано позивачем для виробництва власної продукції, яку у подальшому було реалізовано іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ «Новус Україна», ТОВ «ДЦ Україна», ТОВ «Суматра ЛТД» та ПАТ «Фоззі-Фарм».

Так, на підтвердження наявності у позивача власних виробничих потужностей, представником позивача надано до матеріалів справи договори оренди приміщення, договір оренди виробничого обладнання, реєстри виданих доручень, витяги з журналу обліку надходження та вибуття ТМЦ, копії відомостей по заробітній платі та копії звітів по найманим працівникам.

Дослідивши надані документи, судом першої інстанції встановлено, що позивач має відповідні трудові та адміністративні потужності для здійснення основного виду діяльності.

Окрім того на підтвердження факту реалізації власної виготовленої продукції позивачем надано договори поставки обладнання, укладені з ТОВ «Новус Україна», ТОВ «ДЦ Україна», ТОВ «Суматра ЛТД» та ПАТ «Фоззі-Фарм», видаткові накладні, платіжні доручення та банківські виписки, реєстри бухгалтерського обліку

З огляду вищевказане, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що факт отримання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Таким чином, враховуючи, що спірні правочини, предметом яких є купівля меблевої фурнітури, яка у свою чергу використовувалася позивачем для виготовлення меблевого обладнання, що у подальшому поставлялося позивачем іншим суб'єктам господарювання та беручи до уваги вид діяльності позивача, є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Екітем» і ТОВ «Ювілайт» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.