Ухвала

від 26.02.2014 по справі 825/4218/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4218/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: м. Київ

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Бабенка К.А.,

Петрика І.Й..

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного комерційно-виробничого підприємства "Полісся-Ліфтсервіс" до Державної податкової інспекції в м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 14 жовтня 2013 року №0004942200.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нове рішення, яким закрити провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що в свою чергу свідчить про необхідність їх скасування.

З таким висновком погоджується колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, Працівниками ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №547/22/32016252 від 07.10.2013.

Перевіркою було встановлено порушення п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 255085,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0004942203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 318856,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, застосування відповідачем п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України та списання податкового кредиту є неправомірним, оскільки вимоги законодавства України при оформленні документів нами були дотримані та підтверджені податковими накладними.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, 01.05.2011 між ТОВ "Карат-Ліфткомплект" (Постачальник) та ПКВП "Полісся-Ліфтсервіс" (Покупець) було укладено договір постачання №68, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити ліфтове обладнання надалі - продукція, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти й сплатити за таку продукцію.

На підтвердження виконання даного договору позивачем до матеріалів справи додано: видаткові накладні, виписки по рахунку та податкові накладні, виписані ТОВ "Карат-Ліфткомплект" на загальну суму 460800,00 грн., які позивачем внесено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, подальше використання придбаних ліфтів у господарській діяльності позивача підтверджується видатковими накладними, довіреностями згідно яких дана продукція реалізована до ТОВ "Чернігів-Житлобудсервіс", ДП «УкрС».

Щодо твердження апелянта в апеляційній скарзі про іноземне виробництво ліфтів, зазначених у податкових накладних: від 03.10.2012 №1938, від 25.06.2012 №1162, від 20.07.2012 №1352, від 24.07.2012 №1357, від 25.07.2012 №1365, колегія суддів зазначає, що воно спростовується, копіями паспортів, сертифікатами перевірки типу модуля В технічного регламенту ліфтів, які містяться в матеріалах справи та підтверджують вітчизняне виробництво ліфтів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові накладні, виписані ТОВ "Карат-Ліфткомплект", відповідають вимогам Податкового кодексу України, і відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит на їх підставі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2012 між ТОВ - фірма "Олеся" (Постачальник) та ПКВП "Полісся-Ліфтсервіс" (Покупець) було укладено договір поставки №0307, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві ліфтові запчастини в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

На підтвердження фактичного виконання даного договору позивачем до матеріалів справи додано: рахунки, накладні, виписки по рахункам та податкові накладні, виписані ТОВ - фірма «Олеся» на загальну суму 19800,00 грн., які позивачем внесено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Одержане обладнання було відображено в складському обліку позивача, що підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво, які містяться у матеріалах справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що придбане ліфтове обладнання було використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується актами виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та актами приймання виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Дані операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку 201, карткою рахунку 685.1, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:

Також дані операції були відображені в податковому обліку товариства, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); реєстрами податкових накладних , які містяться в матеріалах справи.

Для ведення своєї господарської діяльності позивач має у власності склад, гараж літ. Д-1, Д1-1 площею 535,7 кв.м., приміщення адміністративно-побутового корпусу з надбудовою літ. В-3, В-1: « 1-58», « 1-60»-« 1-63», « 1-65»-« 1-72», площею 172,5 кв.м., навіс для зварки літ. Д2-1 площею 57,0 кв.м, за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, просп. Миру (вул. Леніна), буд. 235, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про державну реєстрацію права.

Встановлено, що на момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ - фірма "Олеся" було належним чином зареєстровано в якості суб'єкта господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію юридичних осіб та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було платником ПДВ.

Обґрунтовано судом першої інстанції не взято до уваги посилання податкового органу як на підставу висновку про нереальність господарських операцій Приватного комерційно-виробничого підприємства "Полісся-Ліфтсервіс" з ТОВ - фірма "Олеся" на акт перевірки від 21.01.2013 №156/221/21917949 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ - фірма "Олеся" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень-листопад 2012 року», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за квітень-листопад 2012 року, оскільки названий акт сам по собі не може бути підтвердженням безтоварності однієї з господарських операцій, здійснених названим товариством.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ "Карат-Ліфткомплект" та ТОВ - фірма "Олеся" встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій та проведення оплати за них, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 14 жовтня 2013 року №0004942203, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: К.А. Бабенко

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.