Постанова

від 31.07.2018 по справі 825/4218/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №825/4218/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4057/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у складі судді Бородавкіної С.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у складі суддів Ключковича В.Ю., Бабенка К.А., Петрика І.Й. у справі №825/4218/13-а за позовом Приватного комерційно-виробничого підприємства Полісся - Ліфтсервіс до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

13 листопада 2013 року Приватне комерційно-виробниче підприємство Полісся - Ліфтсервіс (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 14 жовтня 2013 року №0004942200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 255085 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 65771 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

16 грудня 2013 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, задоволений позов Підприємства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 14 жовтня 2013 року №0004942200.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит за квітень, червень, липень,серпень, вересень, жовтень 2012 року сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення.

11 березня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки, стосовно дослідження взаємовідносин позивача з його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Олеся та Товариством з обмеженою відповідальністю Карат - ліфтокомплект .

Пославшись на неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, відповідач не зазначив того, у чому полягає неправильне застосування цих норм судами.

04 квітня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 12 березня 2014 року, справа із суду першої інстанції не була витребувана.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду не направлялись, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

15 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/4057/18 передані до Верховного Суду.

16 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/4057/18 прийняті до провадження та справу №825/4218/13-а витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду.

19 лютого 2018 року справа № 825/4218/13-а надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 32016252, перебуває на податковому обліку з 03 червня 2002 року, є платником податку на додану вартість з 13 червня 2002 року. Податковим органом у вересні 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 жовтня 2013 року №547/22/32016252 (далі - акт перевірки).

14 жовтня 2013 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004942200, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 255085 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63771 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфткомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Олеся" укладені та виконані договори на виготовлення та постачання ліфтового обладнання, ліфтових запчастин та їх подальше використання у господарській діяльності Підприємства.

Оцінюючи доводи сторін судами обґрунтовано відхилено позицію податкового органу про іноземне походження (виробництво) ліфтів, зазначених у податкових накладних від 03 жовтня 2012 року №1938, від 25 червня 2012 року №1162, від 20 липня 2012 року №1352, від 24 липня 2012 року №1357, від 25 липня 2012 року №1365, з огляду на дослідження паспортів, сертифікати перевірки типу модуля В технічного регламенту ліфтів, які містяться в матеріалах справи та підтверджують вітчизняне виробництво ліфтів.

Відтак, оцінюючи спірні операції, суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача продукції виробничо-технічного призначення та використанні її у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, встановлених судами попередніх інстанцій, їх реальний характер, доводять правомірність віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Олеся", з огляду на те, що зафіксований актом податкового органу факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №825/4218/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер