Ухвала

від 25.02.2014 по справі 803/252/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 876/5228/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 803/252/13-а за позовом Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2013 року Ковельська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс», яким просила стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 22987,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача є податковий борг, який складається з нарахованої пені по податку на додану вартість в сумі 13913,51 грн та пені по миту на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 9074,04 грн. Пеня виникла внаслідок невчасної сплати грошових зобов'язань, які визначені контролюючими органами в податкових повідомленнях-рішеннях від 25 грудня 2007 року №3 та №4.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковель-Агро-Альянс" в доход Державного бюджету України податковий борг в розмірі 22987,55 грн.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що податкове зобов'язання не було узгодженим, оскільки було оскаржене до суду, а відтак пеня нараховуватись не могла.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з 12 червня 2007 року по 14 вересня 2007 року Волинською митницею було проведено перевірку стану дотримання відповідачем законодавства України з питань митної справи за період з 1 січня 2004 року по 31 травня 2007 року.

За результатами перевірки складено акт №18/7/201000000/0032895297 від 14 вересня 2007 року (а. с. 17-20). На основі даного акту позивачем було прийнято податкові повідомлення №3 та №4 від 25 грудня 2007 року (а. с. 25), якими відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18527,38 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 9263,71 грн, а також збільшено суму грошового зобов'язання з оплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 12083,09 грн та 6041,55 грн за штрафними санкціями.

Відповідач в судовому порядку оскаржив акт перевірки №18/7/201000000/0032895297 від 14 вересня 2007 року та податкові повідомлення №3 та №4 від 25 грудня 2007 року.

21 січня 2009 року Господарський суд Волинської області (а. с. 28-31) своєю постановою відмовив в задоволенні позову відповідача. Ця постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року (а. с. 34-35).

19 липня 2011 року Ягодинська митниця надіслала позивачу лист №6/26-5581 (а. с. 12) та подання №116 та №117 від 19 липня 2011 року про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків. Зокрема вказано, що податковий борг відповідача складається з нарахованої пені по податку на додану вартість в сумі 13913,51 грн та по миту на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 9074,04 грн (а. с. 13-14).

На основі цього листа та податкових повідомлень позивачем була виставлена відповідачу податкова вимога №142 від 22 липня 2011 року про сплату пені в розмірі 22987,55 грн (а. с. 37). Дана вимога була отримана представником відповідача 9 серпня 2011 року. Дана пеня виникла через несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, визначених Волинською митницею в податкових повідомленнях від 25 грудня 2007 року №3 та №4.

Щодо узгодження податкового зобов'язання то порядок такого узгодження закріплено в Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.2.1 статті 5 даного Закону передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

В пункті 5.2.2 цієї статті встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Пунктом 5.2.3 цієї ж статті роз'яснено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відтак з аналізу положень цього Закону зрозуміло, що єдиною підставою зупинення виконання податкового зобов'язання є адміністративне оскарження податкового повідомлення чи акту перевірки. Судове оскарження не зупиняє виконання податкового зобов'язання, а відтак і нарахування пені.

Безпідставними є посилання позивача на положення Податкового кодексу, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин щодо узгодження податкового зобов'язання такий кодекс ще не був прийнятий.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 цього Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 16.1.2 статті 16 даного Закону нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього закону.

Податкові повідомлення від 25 грудня 2007 року №3 та №4 були отримані відповідачем 12 січня 2008 року, отже граничний термін сплати такого зобов'язання 22 січня 2008 року. Суму податкового боргу відповідач сплатив лише 14 липня 2011 року.

Оскільки податковий борг не був сплачений відповідачем вчасно, Волинська митниця нарахувала пеню, яка станом на 24 вересня 2012 року становить з податку на додану вартість 13913,51 грн та 9074,04 грн з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Облікова ставка Національного банку України, на день виникнення податкового боргу становила 12% річних, а кількість прострочених днів станом на 24 вересня 2012 року становила 1269, тому розмір пені з прострочення податкових зобов'язань з податку на додану вартість - 13913,51 грн (27791,09 грн х 1269 днів х 12 % х 1,2: 365= 13913,51 грн), а з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - 9074,04 грн (18124,64 грн х 1269 днів х 12 % х 1,2: 365= 9074,04 грн), разом - 22987,55 грн.

Проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку, що пеня була нарахована відповідачу на законних підставах, без порушення процедури і правильному розмірі. На період виникнення податкового боргу податкове зобов'язання не було оскаржене, а отже після спливу строку добровільної сплати на нього була нарахована пеня. Оскільки така пеня не була сплачена відповідачем добровільно, то позивач підставно звернувся про стягнення податкової заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковель-Агро-Альянс» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 803/252/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.