Рішення

від 04.03.2014 по справі 907/973/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2014 Справа № 907/973/13

Господарський суд Закарпатської області у складі колегії суддів: головуючої судді Бобрик Г.Й., суддів Ушак І.Г., Мокану В.В., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом приватного підприємства спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж", м. Ужгород

до відповідача Комунального підприємства "Ужгородліфт", м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Ужгородська міська рада, м. Ужгород 43 629,32 грн. штрафу; усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення нежитлових приміщень

та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Ужгородліфт", м. Ужгород

до відповідача приватного підприємства спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж", м. Ужгород

про стягнення 59 407,00 грн. витрат здійснених на капітальний ремонт службових приміщень

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) - Остапов А.М.- директор, Мигальчич Л. А. - представник

від відповідача (за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом) - Сорока С. Ю., директор, Власова Н.Е. - представник

від третьої особи - Пекар В. І., представник

Суть спору за первісним позовом: Приватне підприємство спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж", м. Ужгород звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Ужгородліфт", м. Ужгород про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення нежитлових приміщень та стягнення заборгованості в сумі 82 017,40 грн. та штрафу в розмірі 43 629,32 грн. (з урахуванням збільшення, уточнення та зміни позовних вимог).

Комунальне підприємство "Ужгородліфт", м. Ужгород заявило зустрічний позов до приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж", м. Ужгород про стягнення 59 407,00 грн. витрат здійснених на капітальний ремонт службових приміщень.

Позивач (за первісним позовом) зазначає, що йому належать на праві власності приміщення:

- під літерою „Б" (адміністративний корпус) загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу № 701 від 25.06.2010 року, укладеним між Департаментом Ужгородської міської ради та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстроване Ужгородським БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 26842511 від 28.07.2010 року;

- під літерою „Б" (адміністративний корпус) на Ѕ частки загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 31.01.2013 року, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстроване в Державному реєстру прав на нерухоме майно (витяг № 227910 від 31.01.2013 року);

- під літерою „Б" (адміністративний корпус) на Ѕ частки загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 01.02.2013 року, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (витяг № 239476 від 01.02.2013 року);

- під літерою „Д" (гараж) на Ѕ частки загальною площею 99,0 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 05.03.2012 року, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстроване Ужгородським БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33581293 від 23.03.2012 року;

- під літерою „Д" (гараж) на Ѕ частки загальною площею 99,0 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 06.04.2012 року, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстроване Ужгородським БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33978539 від 27.04.2012 року;

- під літерою „Ж" (складські приміщення) площею 90,4 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 20.03.2012 року, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж".

Вказаними приміщеннями на час їх відчуження користувався відповідач, який був поінформований про придбання позивачем приміщень та попереджений про необхідність звільнення таких або ж укладення договору оренди (найму). Але договору не укладено, приміщення не звільнені, чим порушено права позивача як власника. Позивач просить зобов'язати відповідача звільнити належні йому на праві власності приміщення та не чинити перешкод у користуванні ними, а також стягнути суму заборгованості (в. т. ч. штраф) за користування майном, мотивуючи тим, що відповідач, користуючись його приміщенням, перебував з ним у фактичних договірних відносинах.

Заявою від 16.01.2014 року позивач в порядку ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив та уточнив позовні вимоги.

Уповноважені представники позивача підтримують позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог та додатково поданих доказів, покликаючись на обставини справи та у зв'язку з недосягненням з відповідачем домовленостей щодо письмового оформлення користування майном, непогашення боргу, не повернення майна із незаконного користування.

Представники позивача наголошують, що відповідач порушує права та інтереси позивача, користуючись його майном, не укладає договір оренди (найму) та не відмовляється від його укладення, тобто відкладає укладення договору; не платить за користуванням майном, не звільняє його, внаслідок чого виникла заборгованість, про стягнення якої позивач подав до суду позов, і, відповідно, про зобов'язання відповідача звільнити займані приміщення. Попередньо надіслані відповідачеві листи, вимоги, з метою добровільного врегулювання спору, результатів не дали.

Відповідач (КП „Ужгородліфт") та його уповноважені представники в ході судового розгляду проти первісного позову заперечують з підстав, зазначених у зустрічних позовних вимогах (а. с. 57-60 ).

У наданому суду відзиві та усними поясненнями (а. с. 129-132) представники відповідач КП „Ужгородліфт" вимоги позивача не визнають з наступних підстав:

- КП „Ужгородліфт" Ужгородської міської ради, відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого наказом начальника управління майном Ужгородської міської ради № 34 від 25.03.2011 року, засноване на власності територіальної громади міста і є майном Ужгородської міської ради, підпорядковане Управлінню майном міста;

- 25 грудня 2009 року рішенням Ужгородської міської ради № 1327 КП "Ужгородліфт" передано у повне господарське відання частину будівлі літ. „Б" (193,3 кв. м.); будівлі літ. „Г", „Д" за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4;

- 29 березня 2013 року рішенням Ужгородської міської ради № 848 КП "Ужгородліфт" передано у господарське відання будівлю літ. „Ж" (90,4 кв. м.) за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Відповідач зазначає, що Договір оренди, який надіслав позивач, не підписано, оскільки позивач до нього не долучив правовстановлюючих документів про право власності позивача на зазначені нежитлові приміщення, які є предметом договору, та не погоджується із пропонованою позивачем площею, вважає її завищеною. Вважає, що станом на день розгляду справи договорів не укладав, а тому немає зобов'язань перед позивачем. Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення займаних ним нежитлових приміщень вважає, що позивачу необхідно звернутися з цим питанням для вирішення до Ужгородської міської ради.

16.01.2014 року відповідач за первісним позовом (КП "Ужгородліфт") у судовому засіданні подав клопотання про призначення будівельно - технічної експертизи для визначення точної суми, на яку збільшилася вартість майна по вул. Польова, 4, м. Ужгород після понесених КП "Ужгородліфт" витрат на ремонтні роботи даних приміщень. У зв'язку з чим просив суд зупинити провадження у даній справі.

Колегія суду відхилила клопотання відповідача про призначення будівельно - технічної експертизи та зупинення провадження у справі з підстав необґрунтованості та безпідставності.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 25.11.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Ужгородську міську раду, м. Ужгород.

Уповноважений представник третьої особи подав суду письмові пояснення, якими заперечує проти позову, покликаючись на те, що вимоги позивача про стягнення плати за користування спірним майном є незаконними. Посилається на те, що відповідач займає спірне приміщення на підставі Рішень Ужгородської міської ради, які залишились чинними на даний час. Разом з тим, не спростовує правомірність придбання позивачем будівлі літ. „Б", „Д". Стосовно будівлі літ. „Ж" вважає правомірним користування відповідачем, яке одержане у господарське відання на підставі Рішення Ужгородської міської ради від 29.03.2013 року № 848, проте правовстановлюючих документів на будівлю літ. „Ж" суду не надав.

Стверджує, що КП "Ужгородліфт" правомірно та на законних підставах користується приміщенням, тобто на підставі рішення Ужгородської міської ради „Про передачу приміщень у повне господарське відання" від 25.12.2009 року № 1327 та рішення Ужгородської міської „Про передачу будівлі у господарське відання" від 29.03.2013 року № 848, займає нежитлові приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Зустрічний позов

КП „Ужгородліфт", до початку розгляду справи по суті, 08.11.2013 року подав до суду зустрічний позов про стягнення з ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" 59 407,00 грн. витрат, здійснених на капітальний ремонт спірних приміщень, який відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв до провадження для спільного розгляду з первісним. -

Позивач стверджує, що має право регресної вимоги на підставі ст. 228 Господарського кодексу України до ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" (позивача за первісним позовом) про відшкодування зазначених витрат на капітальний ремонт приміщень будівлі літ. „Б".

22.11.2013 року відповідач подав суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом. Відзив мотивований тим, що капітальний ремонт КП "Ужгородліфт" здійснив в 2010 році, а право власності на будівлю в ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" виникло в період з 03.2012 року по 03.2013 року; на момент проведення капітального ремонту ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" власником будівлі не було і підстави для відшкодування ремонту відсутні. Крім того, відповідач додатково вказав на те, що ремонтні роботи були зроблені для покращення комфортних умов без згоди Ужгородської міської ради та попереднього власника спірного приміщення АТ ВАТ „Укрліфт". Спір про власність будівель був закінчений в судових інстанціях в 2012 році.

У попередніх судових засіданнях, за згодою сторін, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд оголошував перерви та, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжував строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 17.12.2013 року змінено склад суду по розгляду справи № 907/973/13 та її розгляд розпочато заново.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суду

ВСТАНОВЛЕНО:

Первісний позов

Відповідно до частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач - приватне підприємство спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" є власником майна, яке є предметом спору на підставі договорів купівлі - продажу:

- Договір купівлі - продажу № 701 від 25.06.2010 року на вбудоване приміщення літ. „Б" загальною площею 63,7 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, укладеним між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований Ужгородським БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 26842511 від 28.07.2010 року;

- Договір купівлі - продажу від 05.03.2012 року на Ѕ частки загальною площею 99,0 кв. м. гаражу літ. „Д" розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований Ужгородським БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33581293 від 23.03.2012 року;

- Договір купівлі - продажу від 06.04.2012 року на Ѕ частки загальною площею 99,0 кв. м. гаражу літ. „Д" розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований Ужгородським БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33978539 від 27.04.2012 року;

- Договір купівлі - продажу від 31.01.2013 року на Ѕ частки загальною площею 63,7 кв. м. адмінбудівлі літ. „Б" розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Згідно витягу за № 227910 від 31.01.2013 року з Державного реєстру прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності власником є позивач;

- Договір купівлі - продажу від 01.02.2013 року на літерою „Б" Ѕ частки загальною площею 63,7 кв. м. адмінбудівлі літ. „Б" розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Згідно витягу № 239476 від 01.02.2013 року з Державного реєстру прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності власником є позивач;

- Договір купівлі - продажу від 20.03.2012 року на самовільно збудовану будівлю гаражу літ. „Ж" розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, укладеним між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт" та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж".

Той факт, що спірні приміщення належать позивачу на праві приватної власності відповідачу було відомо, оскільки він був учасником майнових спорів між АТ ВАТ „Укрліфт, ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" та Ужгородською міською радою.

Після набуття права власності на спірні приміщення, позивач листами просив відповідача звільнити займані приміщення або здійснювати плату за користування, оформивши правовідносини шляхом укладення письмового договору оренди (найму).

Позаяк відповідач продовжував займати спірні приміщення позивача, відмовився звільнити їх, не здійснював оплату за користування, позивач надсилав листи про необхідність звільнення їх та/або укладення договору оренди (лист від 06.02.2013 року № 28 та від 07.03.2013 року № 45).

Як вбачається з матеріалів справи позивач, після попередньо надісланих листів про звільнення займаних приміщень, 15 травня 2013 року звернувся до відповідача з проханням підписати проект Договору про користування майном, Акт наданих послуг та рахунок для оплати.

В п.2.1 проекту Договору вказано щомісячний розмір плати за користування майном - 8 201,00 грн., а в п. 1.1 проекту Договору зазначена площа нежитлових приміщень, які займає відповідач.

Відповідач, отримавши проект договору, листом від 18.06.2013 року повідомив, що суттєво завищена площа адмінкорпусу (літ. „Б"), яка використовується ним; гаражі літ. „Д" звільнені і передані, а складські приміщення - належать міській раді і передані КП "Ужгородліфт" у господарське відання Ужгородською міською радою. Водночас у змісті листа вказав на те, що після повернення коштів витрачених на ремонт будівлі під літ. „Б" в сумі 59 407,00 грн.. повернеться до розгляду питання по наданню послуг з користування майном.

Позивач вважає, що відповідач у місячний термін не надав заперечень щодо укладення даного договору, та не вчинив дій стосовно звільнення із займаних приміщень, а продовження користування його приміщеннями, на думку позивача, свідчить про намір затягнути підписання договору та про прийняття пропозиції, але відтерміновується підписання договору.

Представники позивача у судових засіданнях звертають увагу суду на те, що відповідач у листі від 18.06.2013 року № 100 не заперечує проти факту користування приміщеннями позивача, але не погоджується з площею займаного приміщення, не написавши протокол розбіжностей для їх врегулювання та не відмовився від підписання договору по наданню послуг з користуванням майном. Відтак позивач вважає себе таким, що перебуває в договірних зобов'язаннях з відповідачем.

У договорі можна б було визначити поведінку сторін. Тож недарма в ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України закріплено правило, відповідно до якого зобов'язання має ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, тобто тих моральних постулатів, якими мають керуватися у своїй поведінці учасники будь - яких цивільних прав, у т. ч., договірних. Закон не лише закріплює відповідні форми і способи реалізації цього принципу, а й містить певні захисні механізми, які можуть бути реалізовані у судовому рішенні задля відновлення порушених прав та інтересів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є лише однією з підстав виникнення зобов'язань, а не навпаки. Зокрема, в наймача є зобов'язання оплатити заборгованість за користування майном, а в наймодавця є обов'язок прийняти об'єкт оренди за актом.

За наведених обставин, коли відповідач з березня місяця 2013 року користується майном позивача, затягує укладення договору, не звільняє займані ним приміщення, позивач 09.08.2013 року надіслав відповідачеві лист (вимогу) про сплату заборгованості за користування майном та/або звільнення приміщень, покликаючись на ст. 762 Цивільного кодексу України відповідно до якої за користування майном з наймача справляється плата.

Так як відповідач користувався спірними приміщеннями з березня 2013 року, позивач надсилав йому рахунки на оплату та акти про надання послуг з березня по грудень 2013 року. Доказів оплати яких відповідач не надав.

Відповідач не оплатив рахунки, акти не підписав, приміщення не звільнив, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав та інтересів, шляхом заявлення позову про стягнення заборгованості за користуванням приміщеннями, в т. ч. штрафу та усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення займаного приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є власником спірних приміщень літ. „Б" площею (193,3 кв. м.), літ. „Д" площею (16,2 кв. м.), які займає відповідач. Зазначені приміщення з часу їх придбання позивачем безпідставно та безоплатно займає відповідач.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

У ході розгляду справи представник позивача пояснив, що в розрахунку заборгованості за користування майном враховано вартість майна указану в договорах купівлі - продажу, середню ринкову ціну в м. Ужгороді та оцінку вартості будівлі спірного нежитлового приміщення зазначену у поданому відповідачем звіті (а.с. 67-75).

За розрахунками суду належною є плата за користування приміщеннями площею 193,3 кв. м. літ. „Б" та літ. „Д" - 16,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4 за період з травня по грудень 2013 року в розмірі 45 633,00 грн. При цьому суд приймає до уваги розрахунки позивача, які ґрунтуються на вартості майна позивача, яке займає відповідач згідно договорів купівлі - продажу та з урахуванням середніх ринкових цін в м. Ужгороді та займаної площі відповідача.

Оскільки відповідач (наймодавець) не підписує договір та не звільняє зайняті приміщення, то такий факт встановлений судом при розгляді спору.

За таких обставин, порушене право власності позивача підлягає захисту судом шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди та стягнення плати за фактичне користування приміщеннями позивача за період з травня 2013 року, з моменту надіслання проекту договору, по грудень 2013 року, і як наслідок, суд прийшов до обґрунтованого висновку про неналежне виконання орендарем свого обов'язку звільнити об'єкт оренди у зв'язку із його викупом та про стягнення плати за користування майном в сумі 45 633,00 грн. за період з 20 травня по грудень 2013 року. В стягненні іншої частини боргу суд відмовляє.

У задоволенні заявленої позивачем до стягнення суми 43 629,32 грн. штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати згідно умов договору п. 5.1 суд відмовляє як такої, що заявлена безпідставно, оскільки у сторін відсутні договірні відносини.

Що ж стосується вимоги позивача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею літ. „Б" та літ. „Д", то колегія суду дійшла обґрунтованого висновку щодо задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушеного свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 вказаного вище Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що з 2012 року спірне майно у встановленому порядку належить ПП СРБУ „Закарпатліфтмонтаж", відповідач належні докази, які б підтверджували належність приміщень йому суду не надав, проте вчиняє дії, направлені на перешкоджання вільному користуванню приміщеннями літ. „Б", „Д".

Наведене свідчить, що відповідач перешкоджає господарській діяльності позивача та підтриманню будівлі у придатному стані, що може призвести до значного погіршення спірного майна та порушує право власності позивача, яке є доведеним, відтак підлягає захисту.

Заперечення відповідача про те, що КП "Ужгородліфт" займає приміщення літ. „Б" згідно рішення Ужгородської міської ради спростовується рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/1324/2011, яке набрало законної сили 24.09.2012 року Постановою Львівського апеляційного господарського суду, яким скасовано свідоцтво на праві власності на нерухоме майно будівлі літ. „Б", „В", „Г", „Д" власником якої була Ужгородська міська рада, з подальшим визнанням власності за АТ ВАТ „Укрліфт" адмінбудівлі літ. „Б", що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4 та у 2010 році позивачем згідно договору купівлі - продажу придбано приміщення.

Покликання відповідача на те, що звільнено приміщення літ. „Д" судом не взято до уваги через неподання відповідачем належних доказів щодо даного звільнення.

У судовому засіданні, за участю представників сторін встановлено, що будівля літ. „Г" не є предметом даного спору ні за первісним позовом, ні за зустрічним позовом ; спір по будівлі під літ. „Г" відсутній.

Зустрічний позов

Позивач (КП "Ужгородліфт") заявило зустрічний позов про стягнення 59 407,00 грн. здійснених на капітальний ремонт приміщення.

Зустрічний позов мотивований тим, що у 2010 році КП "Ужгородліфт" поніс значні витрати по виконанню капітального ремонту приміщень під літ. „Б" (згідно технічного паспорту № 4, копія якого долучена до позову) на суму 59 407,00 грн. Витрати підтверджуються довідками про вартість виконаних підрядних робіт Ф № КБ- 3 та актами приймання виконаних підрядних робіт Ф № КБ-2в за березень, квітень, травень та червень 2010 року (а. с.76-96)

Для визначення вартості об'єкту експертним оцінювачем здійснена оцінка вартості будівель, що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, про що складено 05.02.2010 року звіт вартості будівель (а. с. 67-75 )

Як на підставу заявлення зустрічного позову позивач КП „Ужгородліфт" зазначає частину 4 статті 390 Цивільного кодексу України, за змістом якої добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди; якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат в сумі, на яку збільшилася його вартість.

Відповідач, у наданому суду відзиві на позов та усними поясненнями, заперечує проти його задоволення, покликаючись на те, що капітальний ремонт КП "Ужгородліфт" здійснив в 2010 році, а право власності на будівлю в ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" виникло в період з 03.2012 року по 03.2013 року; на момент проведення капітального ремонту ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" власником будівлі не було і підстави для відшкодування ремонту відсутні.

КП „Ужгородліфт" у 2010 році здійснив капітальний ремонт службових приміщень будівлі літ. „Б" на суму 59 407,00 грн. На підтвердження наведеного до зустрічної позовної заяви долучено довідки про вартість виконаних робіт за березень та квітень місяці 2010 року Ф № КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт Ф № КБ-2в за березень, квітень, травень та червень місяці 2010 року. Замовником та підрядником даних підрядних робіт є сам позивач КП „Ужгородліфт". Відповідно договір не укладався на виконання робіт, згода з власником будівлі літ. „Б", яким на той час був - АТ ВАТ „Укрліфт" - відсутня, як і відсутнє погодження на ремонт даної будівлі з Ужгородською міською радою.

За наведених обставин та враховуючи заперечення відповідача, суд не знаходить доведеними та обґрунтованими вимоги позивача за зустрічним позовом. Позивач, як недобросовісний володілець взагалі не має права вимагати від власника відшкодування вартості підрядних робіт зроблених собі для поліпшення майна.

Недобросовісному володільцю було відомо про незаконність свого володіння.

Таким чином позовні вимоги за зустрічним позовом суд визнає неправомірними та необґрунтованими.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, суд в задоволенні зустрічного позову відмовляє.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 720,50 грн. підлягають віднесенню на позивача за зустрічним позовом; а за первісним позовом суд покладає відшкодування судових витрат в сумі 2 476,29 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22,33, 44, 49, 60, ч.3 ст. 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ужгородліфт" (м. Ужгород, вул. Польова, 4; код ЄДРПОУ 32216036) на користь Приватного підприємства спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" (м. Ужгород, вул. Польова, 4; код ЄДРПОУ 35335467) суму 45 633 (сорок п'ять тисяч шістсот тридцять три грн.) боргу та 2 476,29 (дві тисячі чотириста сімдесят шість грн. 29 коп.) на відшкодування сплачених судових витрат.

3. Зобов'язати комунальне підприємство "Ужгородліфт" (м. Ужгород, вул. Польова, 4; код ЄДРПОУ 32216036) усунути перешкоди приватному підприємству спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" (м. Ужгород, вул. Польова, 4; код ЄДРПОУ 35335467) в користуванні майном літ. „Б" та „Д", що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4 шляхом звільнення нежитлових приміщень .

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати віднести на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено 04.03.2013 року.

Рішення складено 12.03.2013 року.

Головуючий суддя Бобрик Г.Й.

Суддя Ушак І.Г.

Суддя Мокану В.В.