Рішення

від 03.03.2014 по справі 927/1605/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 2013, факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

03.03.2014 Cправа № 927/1605/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегічний партнер - ІТ",

площа Жовтнева, 12, офіс 416, м. Дніпропетровськ, 49027;

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова",

вул. 19-го Березня, 7, с. Озеряни, Варвинський район, Чернігівська область, 17612;

про стягнення 152 243,07грн

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін:

від позивача: О.В.Пересунько, довіреність б/н від 18.11.2013, представник;

від відповідача: О.І.Буряк, довіреність від 30.12.2013 №30/12-17, представник.

У судовому засіданні 03.03.2014 на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стратегічний партнер - ІТ" подано позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" про стягнення 130 000,00грн основного боргу за надані послуги за договором №15/12 від 17.12.2012, 5 633,30грн витрат по відрядженню, 12 064,08грн пені, 3% річних у розмірі 4 523,69грн та відповідного судового збору.

До початку судового засідання 03.03.2014 через канцелярію суду позивачем подано письмове клопотання б/н та б/д про залучення до матеріалів справи: копії нотаріально посвідчених пояснень громадянина Попенка Володимира Миколайовича від 24.02.2014, з яких вбачається, зокрема, що на час зайняття ним посади заступника генерального директора з юридичних питань та корпоративної безпеки СТОВ «Дружба-Нова» він був повідомлений про укладення договору на здійснення опису бізнес-процесів між ТОВ "Стратегічний партнер - ІТ" та групою компаній «Дружба-Нова». Робочі зустрічі проводились у кімнатах для нарад або службових кабінетах керівників підрозділів, оскільки за розпорядженням генерального директора всі зустрічі супроводжувались аудіо- та відеозаписами. Про розпорядження було проінформовано та отримано згоду всіх учасників робочих зустрічей.

У результаті проведеної роботи було сформовано та передано керівнику проектної групи на включення до переліку документів на затвердження генеральним директором наступні документи: схеми процесів та регламентуючі документи (перелічені у даному поясненні), та інше.

Одночасно, до вказаного клопотання долучено: протоколи зустрічей по проекту, реєстр аудіозаписів зустрічей на паперовому та електронному носії (СD-диск) та копія комерційної пропозиції на проведення консалтингового проекту.

Вказані документи долучено до матеріалів справи.

Відповідачем до початку судового засідання через канцелярію суду подано письмове клопотання б/н та б/д про залучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали суду від 11.02.2014, а саме копій: Статутів СТОВ «Дружба-Нова» в редакціях станом на 23.05.2012, 03.06.2013 та 03.10.2013; наказів про призначення осіб на посади генерального директора та директора відповідача від 21.04.2010, від 23.07.2013, від 24.07.2013, від 03.10.2013, від 04.10.2013, від 02.12.2013, від 03.12.2013; Витягу з ЄДР щодо відповідача станом на 04.02.2014 та письмові пояснення директора СТОВ «Дружба-Нова» від 28.02.2014 №28/02-03 (з додатком) з повідомленням суду про відсутність відомостей щодо використання відповідачем спірного програмного продукту «Business Studio», який мав бути зроблений та переданий згідно договору №15/12 від 17.12.2012. Одночасно зазначено, що ТОВ «Стратегічний партнер - ІТ» внаслідок лише часткового виконання робіт по вказаному договору на суму 60 000,00грн має перед відповідачем дебіторську заборгованість у розмірі 160 000,00грн.

З доданого до пояснення односторонньо підписаного відповідачем акту звірки за період з 01.09.2012 по 28.02.2014 вбачається, що у графі «Дебет» зазначено суму 260 888,46грн, у графі «Кредит» - 100 888,46грн, у рядку «Залишок на кінець вибраного періоду» у графі «Дебет» - 160 000,00грн.

Вказані документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом та долучено до матеріалів справи.

В усних поясненнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті за договором №15/12 від 17.09.2012.

Зазначив, що позивачем було виконано обсяг робіт, згідно вказаного у акті №2 здачі-приймання робіт від 31.01.2013 переліку на суму 290 000,00грн, натомість, відповідач суму боргу за виконані роботи у розмірі 130 000,00грн не сплатив.

Крім того, відповідач не здійснив оплату витрат позивача по відрядженнях за актами №10 від 26.12.2012 та №11 від 18.01.2013 на суму 5 655,30грн.

Додатково пояснив, що у прохальній частині позовної заяви було допущено описку при написанні суми витрат по відрядженню, а саме зазначено 5 633,30грн замість 5 655,30грн.

Представник відповідача в усних поясненнях проти позову заперечив посилаючись на викладені у відзиві та письмових поясненнях підстави.

Звернув увагу суду на наявні в матеріалах справи документи, які подано безпосередньо позивачем, а саме копії: акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2013, в якому зазначено про виконання позивачем робіт на суму 60 000,00грн; зовнішньої сторони (захисного шару) диску «Результати консалтингового проекту «Опис бізнес-процесів компанії «Дружба-Нова» з використанням програмного продукту «Business Studio 3.6.» із зазначенням дати - 28.02.2013; листа від 18.02.2013 за №4 з проханням до відповідача узгодити нові строки виконання робіт та роздруківку електронного листа позивача від 17.01.2013 про відрядження 07-08 лютого 2013 для узгодження окремих бізнес-процесів.

На думку представника відповідача ці документи є беззаперечними доказами на підтвердження того, що станом на 31.01.2013 (дату акту про виконання робіт №2) роботи за спірним договором позивачем виконано не було.

Представник позивача щодо вищезазначеного пояснив, що сторонами планувалось збільшення об'єму робіт за спірним договором, тому велися переговори щодо збільшення необхідних для виконання робіт строків.

Будь-яких інших заяв чи клопотань представниками сторін до суду не подано.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

Відповідно до частини першої ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтями 843, 854 ЦК України унормовано, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань.

Згідно зі частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини першої ст. 175 ГК України, майново-господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Виконання зобовязань з оплати виконаних робіт згідно акта №2 від 31.01.2013 здачі-приймання робіт на надання консультаційних послуг по договору №15\12 від 17.09.2012 та актів №10 від 26.12.2012 і №11 від 18.01.2013 на відшкодування видатків на відрядження по договору №15\12 від 17.09.2012, доданих до матеріалів справи, і є предметом спору у даній справі.

Так, 17.09.2012, сторонами укладено договір №15/12 про надання консультаційних послуг (надалі - Договір) за умовами якого СТОВ «Дружба-Нова» (замовник) доручило, а ТОВ «Стратегічний партнер - ІТ» (виконавець) прийняло на себе зобов'язання по наданню інформаційно-консультативних послуг: опис бізнес-процесів компанії з використанням програмного продукту «Business Studio».

Відповідно до п.1.3. Договору, реалізація проекту в межах даного Договору включає три етапи:

- Етап 1. Аналіз існуючих у компанії описів бізнес-процесів, навчання проектної команди, формування моделі процесів компанії верхнього рівня;

- Етап 2. Формалізація бізнес-процесів компанії до рівня структурних підрозділів;

- Етап 3. Формалізація і регламентація бізнес-процесів одного з напрямків Комерційної дирекції до рівня виконавців.

Згідно з п.1.4. Договору, кінцевим результатом надання послуг за договором є:

- Модель бізнес-процесів компанії до рівня структурних підрозділів;

- Модель бізнес-процесів одного з напрямків Комерційної дирекції до рівня виконавців;

- Регламентуючі документи для співробітників Комерційної дирекції: а) посадові інструкції, б) матриці відповідальності, в) положення про підрозділи, г) регламенти процедур;

- Методика формалізації й актуалізації процесів у компанії;

- Навчена проектна команда співробітників.

У п.1.5. Договору сторонами визначено, що виконання робіт за Договором здійснюється згідно Технічного завдання (Додаток №1) та Статуту проекту, які є невід'ємними частинами Договору.

Строк дії Договору: 17.09.2012 - 28.02.2013 (п. 1.7.Договору).

У розділі 3 Договору „Вартість робіт та порядок розрахунків" сторонами узгоджено, зокрема, що вартість робіт за Договором складає 400 000,00грн, без ПДВ.

Розрахунки здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі.

Оплата робіт здійснюється наступним чином:

- авансовий платіж у сумі 100 000,00грн - перераховується на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше трьох днів з моменту підписання цього Договору;

- два авансові платежі в сумі 100 000,00грн кожен перераховується - не пізніше 01.11.2012 та 20.12.2012 відповідно;

- четвертий платіж у сумі 50 000,00грн перераховується - не пізніше 25.01.2013;

- залишкова частина вартості Договору у сумі 50 000,00грн перераховується - після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Замовник зобов'язався оплатити понесені виконавцем витрати на дату рахунку протягом п`яти робочих днів після його виставлення та надання документів на підтвердження понесений витрат (п. п. 3.4., 3.5. Договору).

Умовами розділу 4 Договору „Порядок передачі-приймання робіт" сторонами врегульовано, що по закінченню кожного з етапів робіт виконавець передає замовнику кінцево оформлені документи згідно п.1.5. Договору в двох примірниках у твердій копії та на електронному носії, в файлі текстового редактора MS Word, комп'ютерну модель у програмному продукті «Business Studio» і презентацію в MS PowerPoint.

Робота вважається повністю виконаною після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язується протягом десяти робочих днів підписати відповідний акт надання послуг, або надати письмову мотивовану відмову від підписання. У випадку, якщо замовник в установлений строк не надасть виконавцю підписаний акт про надані послуги, і не надасть документовану відмову, то послуги виконавця вважатимуться такими, що прийняті замовником.

Замовник вправі відмовитися від прийняття виконаних робіт, повідомивши про це виконавця мотивованою відмовою. У такому випадку сторони в додатковій угоді визначають перелік необхідних доопрацювань і строки їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що замовником /відповідачем у справі/ здійснено авансові платежі за спірним Договором на суму 220 000,00грн, а саме:

- платіжним дорученням №378 від 28.09.2012 на суму 100 000,00грн;

- платіжним дорученням №1138 від 21.11.2012 на суму 20 000,00грн;

- платіжним дорученням № 6548 від 27.12.2012 на суму 80 000,00грн;

- платіжним дорученням № 6549 від 27.12.2012 на суму 20 000,00грн.

Відповідно до акту №1 здачі-приймання робіт по наданню консультаційних послуг за договором №15/12 від 17.09.2012, позивачем виконано перелічені в акті роботи по Етапу 1. «Аналіз існуючих у компанії описів бізнес-процесів, навчання проектної команди, формування моделі процесів компанії верхнього рівня» на суму 60 000,00грн.

Даний акт підписано сторонами Договору 12.12.2012.

В якості доказів на підтвердження виконання виконавцем решти робіт передбачених умовами спірного Договору, а саме по Етапу 2. «Формалізація бізнес-процесів компанії до рівня структурних підрозділів» та Етапу 3. «Формалізація і регламентація бізнес-процесів виробничо-комерційної діяльності, а також процесів управління земельними ресурсами, інформаційно-технічного забезпечення, юридичного забезпечення і управління персоналом», позивачем складено та одноособово підписано акт №2 від 31.01.2013.

Вартість виконаних робіт за актом №2 складає 290 000,00грн.

На момент підписання акту оплаті підлягає 130 000,00грн.

У свою чергу, як вже зазначалося судом вище, порядок здачі-приймання робіт сторонами було узгоджено умовами розділу 4 даного Договору, в якому врегульовано, зокрема, що по закінченню кожного з етапів робіт виконавець передає замовнику кінцево оформлені документи згідно п.1.5. Договору в двох примірниках у твердій копії та на електронному носії, в файлі текстового редактора MS Word, комп'ютерну модель у програмному продукті «Business Studio» і презентацію в MS PowerPoint.

Натомість, з матеріалів справи вбачається та не спростовано самим позивачем надсилання ним акту №2 від 31.01.2013 на адресу відповідача лише 22.11.2013 /оригінали фіскального чеку поштового відділення №7027 від 22.11.2013 та опису вкладення в цінний лист від 22.11.2013 знаходяться в матеріалах справи/, при тому, що строк дії спірного Договору сплинув 28.02.2013 (п. 1.7. Договору).

Пояснення позивача, що протягом тривалого часу /до 22.11.2013/ ним вчинялися дії направлені на передачу виконаних робіт та підписання спірного акту №2 від 31.01.2013 шляхом спілкування з відповідачем в усному порядку, в телефонних розмовах та електронною поштою, не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази відповідно до норм ст.ст. 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки в силу вказаних статей, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Повторно подані позивачем 03.03.2014 з письмовим клопотанням б/н та б/д матеріали, зокрема: протоколи зустрічей по проекту та реєстр аудіозаписів зустрічей на паперовому та електронному носії (СD-диск) не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази на підтвердження належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором №15/12 від 17.09.2012, оскільки з даних документів суду не вбачається, що аудіозаписи та протоколи зустрічей проведено позивачем без порушення конституційних гарантій прав і свобод громадян.

Суд повторно повідомляє позивачу, що нормами ст.37 ГПК України встановлено, що речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Аудіо- та відеозаписи не повинні проводитись з порушенням конституційних гарантій прав і свобод громадян.

Що ж до доданої позивачем до вказаного клопотання копії нотаріально посвідчених пояснень громадянина Попенка Володимира Миколайовича від 24.02.2014, то вони також не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ у розумінні вищевказаних статей ГПК України на підтвердження здійснення позивачем належного виконання робіт за договором №15/12 від 17.09.2012, а також проведення ним аудіо- та відеозаписів без порушення конституційних гарантій прав і свобод громадян, оскільки з тексту цього пояснення вбачається, що всі робочі зустрічі між сторонами Договору супроводжувались аудіо- та відеозаписами за розпорядженням генерального директора відповідача, про яке було проінформовано всіх учасників робочих зустрічей та отримано згоду.

Натомість відповідного розпорядження на підтвердження вищевказаного позивачем, як учасником робочих зустрічей, а також належних доказів на отримання згоди всіх учасників цих робочих зустрічей на проведення аудіо- та відеозаписів, суду не надано.

Одночасно в поясненнях Попенка В.М. зазначено, що на час зайняття ним посади заступника генерального директора з юридичних питань та корпоративної безпеки СТОВ «Дружба-Нова» він був повідомлений про укладення договору №15/12 від 17.09.2012.

Його безпосередня участь полягала, як одного з учасників зі сторони замовника:

- у визначенні груп фахівців підпорядкованих йому відділів (юридичного та земельного) для проведення анкетування та інтерв`ювання з метою уточнення та формалізації посадових обов`язків (складання робочих інструкцій, посадових інструкцій, матриць відповідальності);

- у організації робочих зустрічей його підлеглих з консультантами для формалізації бізнес-процесів.

У результаті проведеної роботи було сформовано та передано керівнику проектної групи на включення до переліку документів на затвердження генеральним директором перелічені у даному поясненні схеми процесів та регламентуючі документи.

У свою чергу, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження повноважень громадянина Попенка В.М., як то наказів про: призначення його на посаду, наділення його певним обсягом повноважень, доручення йому на виконання визначеного кола робіт чи виконання ним завдань, тощо.

Зокрема, в жодному з поданих позивачем реєстрів зустрічей по проекту Попенко Володимир Миколайович, як учасник зі сторони замовника, так і взагалі, не зазначений.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 599, 610 та частиною першою ст. 612 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ані умовами договору №15/12 від 17.09.2012, ані Технічним завданням на консалтинговий проект (додаток №1 до договору №15/12 від 17.09.2012) не було передбачено строків виконання робіт замовником.

Натомість, як вже зазначалось судом вище, відповідно до п.1.7. строк дії даного Договору: 17.09.2012 - 28.02.2013.

Відповідно до частини першої ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У свою чергу, доказів укладення з відповідачем додаткових угод чи додатків до договору щодо продовження строку дії спірного Договору позивачем суду не надано, як і не надано доказів виконання робіт у повному обсязі, належним чином і в строк дії договору №15/12 від 17.09.2012 .

З поданої позивачем копії акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2013, підписаного позивачем в односторонньому порядку, вбачається вартість фактично виконаних робіт згідно актів у сумі 60 000,00грн; оплачено замовником 220 000,00грн; виконано додаткових робіт на суму 46 543,76грн, оплачено замовником додаткових робіт - 40 888,46грн, заборгованість за виконані додаткові роботи складає 5 655,30грн.

У свою чергу, з акту здачі-приймання робіт №2 по наданню консультаційних послуг за договором №15/12 від 17.09.2012, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, вбачається, що повний обсяг робіт на суму 290 000,00грн позивачем було виконано станом на 31.01.2013.

З доданої ж позивачем до позовної заяви копії зовнішньої сторони (захисного шару) диску «Результати консалтингового проекту «Опис бізнес-процесів компанії «Дружба-Нова» з використанням програмного продукту «Business Studio 3.6» вбачається зазначення дати - 28.02.2013, смт. Варва - м. Дніпропетровськ.

Зокрема, в судовому засіданні 28.01.2014, на підтвердження факту виконання робіт за актом №2 від 31.01.2013, представниками позивача було надано суду примірник результатів консалтингового проекту (книги 2-7 та компакт-диск «Результаты консалтингового проекта «Описание бизнес-процессов компании «Дружба-Нова» с использованием программного продукта «Business Studio 3.6.», але враховуючи відсутність у суду спеціальних знань для належного дослідження вказаних матеріалів по результатах консалтингового проекту, судом було запропоновано проведення відповідної судової експертизи.

У свою чергу представники сторін відмовились від проведення судової експертизи для здійснення відповідного дослідження вказаних вище матеріалів по результатах консалтингового проекту, у зв`язку з чим суд повернув зазначені документи представникам позивача, про що детально зазначено в ухвалі суду від 11.02.2014 у даній справі..

Відповідно до частини другої п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Доказами у господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин. На яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування. Оцінити достовірність доказів - означає виявити відповідність дійсності відомостей про факти. Достовірність залежить від доброякісності джерела, з якого отримано доказ, перевіряється у зіставленні кількох доказів, при їх оцінці у сукупності.

У свою чергу, ст.129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.33 ГПК України).

Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, позиція позивача про виконання ним повного обсягу робіт на суму 290 000,00грн станом на 31.01.2013 спростовується наявними в матеріалах даної справи документами.

Зокрема, відмова позивача від проведення відповідної судової експертизи для здійснення належного дослідження результатів консалтингового проекту (зокрема, за книгами 2-7 та компакт-диском «Результаты консалтингового проекта «Описание бизнес-процессов компании «Дружба-Нова» с использованием программного продукта «Business Studio 3.6.», робить неможливим зробити суду беззаперечні висновки, як щодо об`єму виконаних позивачем робіт, так і щодо вимоги позивача про стягнення з СТОВ «Дружба-Нова» 130 000,00грн боргу, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 12 064,08грн пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання у розмірі 130 000,00грн за період з 21.09.2012 по 25.07.2013 та 3% річних у розмірі 4 523,69грн за той же період.

В обґрунтування даних позовних вимог по стягненню пені позивач посилається на норми ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою передбачено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нормами ст.ст. 549, 546, 547 ЦК України визначено, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналіз норм наведених вище статей вказує, що умова стосовно визначення розміру відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у формі пені має бути викладена у письмовій формі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Разом з тим, з доданої позивачем до позовної заяви копії договору №15/12 від 17.09.2012 вбачається відсутність умови стосовно застосування відповідальності боржника у вигляді пені.

З огляду на зазначене заявлена позивачем вимога про стягнення 12 064,08грн пені за період з 21.09.2012 по 25.07.2013 є безпідставною, задоволенню не підлягає.

У частині другій ст. 625 ЦК України законодавцем визначено правові наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Зокрема, на вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також має сплатити кредиторові три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем заявлено вимогу про стягнення з СТОВ «Дружба-Нова» 3% річних у сумі 4 523,69грн за період з 21.09.2012 по 25.07.2013, а саме по основному боргу в розмірі 4 370,14грн та за прострочення оплати по відрядженнях у розмірі 153,55грн.

У свою чергу, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 370,14грн є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу, тому задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю вимог позивача щодо заборгованості відповідача в розмірі 130 000,00грн.

Одночасно, п.п. 2.3., 3.4. та 3.5. договору №15/12 від 17.09.2012 сторонами узгоджено, що замовник зобов'язується компенсувати затрати на проживання та проїзд співробітників виконавця.

Оплачувати понесені виконавцем витрати по відрядженнях на дату рахунку, протягом п'яти робочих днів після виставлення рахунку.

При наданні виконавцем послуг за межами м. Дніпропетровськ, замовник зобов'язується після виставлення рахунку відшкодувати виконавцю наступні витрати, пов'язані з відрядженням: вартість проїзду (в обидва кінця), вартість проживання, добові.

На підставі вказаних вище пунктів Договору позивачем заявлено до стягнення витрат по відрядженнях згідно акту №10 від 26.12.2012 на суму 2 643,66грн та акту №11 від 18.01.2013 на суму 3 011,64грн, всього 5 655,30грн.

З акту №10 від 26.12.2012 вбачається підпис директора С.А.Гайдай та мокрий відбиток печатки відповідача.

Заперечення представника відповідача щодо відтворення підпису директора на акті №10 технічними засобами шляхом проставлення факсиміле у зв`язку з недосягненням згоди між сторонами спростовуються наявним на акті мокрим відбитком печатки відповідача.

У свою чергу, акт №11 від 18.01.2013 не містить взагалі підпису посадової особи та печатки СТОВ «Дружба-Нова».

Матеріалами справи підтверджено, що даний акт було надіслано відповідачу 22.11.2013 цінним листом з описом вкладення.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору №15/12 взагалі не містять застережень щодо звільнення відповідача від сплати витрат по відрядженнях у разі не підписання ним відповідних актів, а належних доказів неотримання відповідачем акту №11 від 18.01.2013 на відшкодування витрат по відрядженнях за спірним Договором останнім суду не надано.

У свою чергу, у судовому засіданні 05.02.2014 судом було досліджено оригінали документів, у тому числі актів №10 від 26.12.2013 та №11 від 18.01.2013; посвідчень про відрядження; розрахунків: первинних документів щодо витрат по відрядженнях, та встановлено їх справжність.

Враховуючи вищевикладені обставини, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 643,66грн заборгованості по сплаті витрат на відрядження за актом №10 від 26.12.2012 та 3 011,64грн за актом №11 від 18.01.2013 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Зокрема, за невиконання умов Договору в частині сплати витрат по відрядженнях, позивачем нараховано 3% річних за актом №10 від 26.12.2012 у розмірі 74,10грн за період з 05.01.2013 по 10.12.2013 та за актом №11 від 18.01.2013 у розмірі 79,46грн за період з 25.01.2013 по 10.12.2013.

Стосовно вказаної вимоги суд звертає увагу позивача на те, що акти №10 від 26.12.2012 та №11 від 18.01.2013 було надіслано ним відповідачеві лише 22.11.2013 цінним листом з описом вкладення.

Отже, враховуючи умови Договору щодо сплати витрат протягом п'яти робочих днів (п.3.4.) заборгованість за актами №10 від 26.12.2013 та №11 від 18.01.2013 відповідач мав сплатити по 29.11.2013 включно.

Враховуючи вищезазначені обставини вимога позивача щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме за період з 30.11.2013 по 10.12.2013 у розмірі 5,11грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме у сумі 5 655,30грн боргу та 3% річних у розмірі 5,11грн по відрядженнях.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст.49 ГПК України з нього пропорційно задоволеним вимогам на користь позивача підлягає стягненню 113,22грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 37, 43, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», вул. 19-го Березня, 7, с. Озерни, Варвинський район, Чернігівська область, 17612, код 31333767, ІРН 313337625054 (п/р 26002500045282 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стратегічний партнер - ІТ», площа Жовтнева, 12, офіс 416, м. Дніпропетровськ, 49027, код 37732004 (р/р 26001060357665 в ПАО КБ «Приватбанк», МФО 305299) 5 655,30грн боргу, 3% річних у розмірі 5,11грн та 113,22грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2014.

Суддя А.В.Романенко