Постанова

від 04.03.2014 по справі 822/401/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/401/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. за участі:представників позивача та відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Старокостянтинівського районного управління юстиції Ткачука В.М. №9686340 від 30.12.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, яка належить їй відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ в„–127597 , виданого Старокостянтинівською райдержадміністрацією 09.01.2007 року, та зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації права власності.

На думку позивача, державний реєстратор безпідставно відмовив в державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку. Вважає, що подані ним для здійснення державної реєстрації правовстановлюючі документи відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року N 1952-IV (надалі - Закон 1952-IV) і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (надалі - Порядок №703).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вважає законним рішення №9686340 від 30.12.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам Зазначає, що ОСОБА_3, як іноземна громадянка, набувши громадянства Російської Федерації з 03.11.2012 року, повинна була відчужити належну їй земельну ділянку (пай) до 03.11.2013 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв"язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з урахуванням наведеного нижче.

Суд встановив, що 19.12.2013 року до реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції представник позивача подала заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (пай) кадастровий номер 6824287700:06:018:0173, що розташована за адресою: Сахновецька сільська рада, Старокостянтинівський район, Хмельницька область. До заяви додала: нотаріально посвідчену довіреність №908 від 22.07.2013 року та державний акт на право власності на земельну ділянку в„–127597 , виданий 09.01.2007року Старокостянтинівським відділом земельних ресурсів.

Розглянувши подані документи, державний реєстратор прийняв рішення від 30.12.2013 року №9686340 про відмову у державній реєстрацїї права власності на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 6824287700:06:018:0173 на підставі ст.24 Закону 1952-IV) і п.п.16 і 23 Порядку №703 у зв»язку з тим, що з заявою про реєстрацію права власності звернулась неповноважна особа.

Досліджуючи правомірність спірного рішення відповідача, суд враховує наведене нижче.

У відповідності до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон N 1952-IV та Порядок №703.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону N 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

В силу ч.1 ст.5 Закону N 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком (п. 26 Порядку №703).

Згідно до п.27 Порядку №703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є: 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (документ, що посвідчує його особу) (п.28 Порядку №703).

Частиною 4 ст.3 Закону N 1952-IV встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

В силу ст.2 Закону N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, Законом N 1952-IV передбачено, що у тому випадку, коли право власності на нерухоме майно виникло та зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення до набрання чинності цим Законом, державний реєстратор лише підтверджує факт виникнення такого права власності шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд встановив, що право власності на земельну ділянку площею 1,2342 га, що розташована на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивач, як громадянка України, набула 09.01.2007 року, до набрання чинності Законом N 1952-IV. Реєстрація права власності проведена у відповідності до законодавства, на момент його виникнення.

Пунктом 23 Порядку №703 встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений ст. 24 Закону N 1952-IV.

За змістом ч.1 ст. 24 Закону N 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо: У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч.2 ст. 24 Закону N 1952-IV).

Враховуючи зазначене вище, підстави для відмови у позивачу державній реєстрації права власності на земельну ділянку, набутого та зареєстрованого відповідно до законодавства, яке діяло до прийняття Закону N 1952-IV, відсутні.

Суд вважає, що порушення позивачем вимог ч.ч. 1 і 2 ст. 145 Земельного кодексу України, відповідно до яких якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права, не може слугувати підставою для відмови у державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку. У цьому випадку правовим наслідком невиконання особою приписів ч.ч. 1 і 2 ст. 145 Земельного кодексу України є звернення органів Державного агентства земельних ресурсів України до суду з позовом про примусовому відчуження земельної ділянки.

В силу ч.4. ст. 24 Закону N 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Суд вважає, що правовстановлюючі документи, подані позивачем для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку відповідають вимогам ч.1 ст. 19 Закону N 1952-IV, і не можуть слугувати підставою для відмови у державній реєстрації права власності позивача.

Згідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі судового розгляду справи відповідачем не доведена правомірність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Старокостянтинівського районного управління юстиції Ткачука В.М. №9686340 від 30.12.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, яка належить їй відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ в„–127597 , виданого Старокостянтинівською райдержадміністрацією 09.01.2007 року, тому позовні вимоги про його скасування необхідно задовольнити.

В той же час суд враховує, що Законом N 1952-IV повноваження щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно покладені на державних реєстраторів і суд не може підміняти їх функції, в тому числі щодо реєстрації таких прав. Тому, позовні вимоги про зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації права власності не підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції №9686340 від 30.12.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 6824287700:06:018:0173.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 36,54 грн. судового збору шляхом безспірного списання зазначених коштів з розрахункового рахунку Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2014 року

Суддя /підпис/О.К. Ковальчук "Згідно з оригіналом" Суддя