Постанова

від 04.03.2014 по справі 815/6950/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6950/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Вербицької Н.В., судді -Федусика А.Г. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» (надалі - позивач, товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 16.09.2013 року №0002102201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 8382459 грн..

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від №353/15-03-22-01-0301/31541451 від 30.08.2013 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року (надалі - акт перевірки).

За актом перевірки підставою для винесення спірного повідомлення-рішення стали викладені податковим органом в акті перевірки висновки про неправомірність формування позивачем валових витрат на суму 8382459,00 грн. по операціям із придбання соняшникової олії у ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що наведені в акті перевірки висновки податкового органу про завищення валових витрат по операціям ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» є безпідставними, суперечать положенням податкового законодавства, які врегульовують порядок формування валових витрат та спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які підтверджують факти отримання товарів від вказаного постачальника.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат по операціях із придбання соняшникової олії у ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» як порушення п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем, на думку ДПІ, завищене від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 8382459,00 грн., у тому числі за II квартал на 5915814,00 грн. та за ІІІ квартал на 2466645,00 грн..

В акті перевірки ДПІ стверджує, що позивачем до складу собівартості включені витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» на підставі документів, які не містять зміст та обсяг господарських операцій та не дають можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Зі змісту п.3.1.2 акту перевірки видно, що висновок про нереальність операцій позивача із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» податковий орган обґрунтовує виключно з посланням на інформацію, яка міститься в акті ДПІ Малиновському районі м. Одеси ДПС в Одеській від 29.10.2012 року №323/22-214/31094984/2601, а також у вироку Куйбишевського району суду м. Донецька від 03.06.2013 року.

Так, в акті ДПІ Малиновському районі м. Одеси ДПС в Одеській від 29.10.2012 року №323/22-214/31094984/2601 викладені певні обставини діяльності таких постачальників ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», як ПП «Гамма-Плюс», ПП «Дари Азова», ТОВ «Негоціант-Агро», ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «Марін Груп Україна», на підставі яких цей податковий орган стверджує про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року.

У вироку Куйбишевського району суду м. Донецька від 03.06.2013 року (т.3 а.с.80-100) викладені певні обставини діяльності групи фізичних осіб, які мають відношення до фіктивної діяльності ряду суб'єктів господарювання, одне з яких - ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон» фігурує як контрагент ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс».

Будь-яких інших підстав для невизнання відповідачем задекларованих позивачем валових витрат по операціях із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» в акті перевірки не наведено.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог та погоджуючись з висновками ДПІ, суд першої інстанції, окрім обставин, які викладені в акті перевірки, навів також і інші підстави, на які не посилалось ДПІ в акті перевірки.

Зокрема, суд першої інстанції вказав на те, що позивач не доказав дотримання ним вимог Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску олії соняшникової під час виконання поставок від ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», не надав документального підтвердження відображення в бухгалтерському та податковому обліку понесених витрати на транспортування вантажів, а надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по вказаним операціями не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що договір поставки між позивачем та ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» не дає можливості ідентифікувати товар, який замовлявся позивачем з товаром, який він отримав.

Приведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем валових витрат по операціям із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат.

В акті перевірки ДПІ підтверджує надання позивачем всіх необхідних первинних документів по операціям із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», але, як вже зазначено вище, вважає ці документи такими, що не розкривають змісту та обсягу господарських операцій та не дають можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що такі висновки акту перевірки не можна вважити обґрунтованими, оскільки в даному випадку ДПІ необхідно було конкретно зазначити, які саме з наданих позивачем первинних документів не розкривають зміст та обсяг господарських операцій. Такий обов'язок ДПІ передбачений наказом ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 22.12.2010 року №984.

На спростування вказаних висновків акту перевірки позивач долучив до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими оформлювались поставки соняшникової олії від ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», а також операції позивача з оприбуткування та використання цієї олії у власній господарській діяльності (т.1 а.с.70-269, т.2 а.с.1-270, т.3 а.с.2-62).

Такими документами є договір поставки з ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» №12/86-К від 14.03.2012 року, специфікації до договору на кожну партію з визначенням виду товару, його кількості, вартості, порядку оплати та умов поставки; рахунки на оплату, банківські виписки про оплату позивачем товару; видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні на перевезення олії; звіти про відвантаження олії з визначенням ваги кожної партії товару, реквізитів ТТН та номерів вантажних автомобілів; декларації з податку на прибуток та ПДВ, реєстри отриманих податкових накладних; лімітно-заборні карти та виробничо-технічні звіти про використання олії у виробничому циклі позивача, видаткові накладні на реалізацію виготовлено продукції.

Аналіз цих документів свідчить про їх відповідність вимогам бухгалтерського та податкового обліку.

На думку колегії суддів, ці документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавались позивачем при проведенні перевірки, є належним підтвердженням дотримання позивачем приписів податкового законодавства, яке зобов'язує платника податків документально підтвердити показники своєї податкової звітності.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат по операціям з ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» є доведеним.

В той же час , колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання соняшникової олії у ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання товарів від цього контрагента.

А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак таких доказів відповідач суду не надав.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що податкове законодавство визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із вказаними контрагентами.

Посилання ДПІ в обґрунтування своїх висновків на акт ДПІ Малиновському районі м. Одеси ДПС в Одеській від 29.10.2012 року №323/22-214/31094984/2601 та вирок Куйбишевського району суду м. Донецька від 03.06.2013 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці документи жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при придбанні товарів у ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс»

Оцінюючи наведені в акті ДПІ Малиновському районі м. Одеси обставини діяльності контрагентів позивача у першому та другому ланцюгах поставок, колегія виходить з того, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» та його контрагентів в матеріалах справи відсутні , і ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Слід також зазначити, що ДПІ в акті перевірки не посилається на те, що поставлена в адрес позивача соняшникова олія була раніше придбана ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» у ПП «Гамма-Плюс», ПП «Дари Азова», ТОВ «Негоціант-Агро», ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «Марін Груп Україна», до діяльності яких у податкового органу є претензії.

Отже, не встановленого того факту, що ПП «Гамма-Плюс», ПП «Дари Азова», ТОВ «Негоціант-Агро», ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «Марін Груп Україна» є постачальниками олії позивачу у другому ланцюгу поставок.

У вироку Куйбишевського району суду м. Донецька від 03.06.2013 року не наведено жодних обставин чи висновків, які б стосувались операцій позивача із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс».

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з цим контрагентом, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно додатково наведених судом першої інстанції доводів неправомірності формування позивачем валових витрат по операціям з ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», колегія суддів зазначає наступне.

По-перше. Інструкція про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску олії соняшникової, на недотримання якої вказує суд першої інстанції, не є нормативним документом з питань оподаткування, а тому недотримання платником податків положень цієї інструкції не буде мати вплив на показники податкової звітності цього платника.

Крім того, які вірно зазначив апелянт, ця Інструкція врегульовує відносини, які пов'язані з забезпеченням державного матеріального резерву і є обов'язковою для підприємств та організацій, які входять до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву, а позивач до таких підприємств не відноситься.

По-друге. Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем доказів відображення у бухгалтерському та податковому обліку понесених витрати на транспортування олії від ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», оскільки за умовами договору поставки №12/86-к від 14.03.2012 року витрати на перевезення олії покладаються на продавця, і жодного доказу окремого включення позивачем витрат на перевезення цієї олії до складу валових витрат ДПІ не надає і взагалі на наявність таких обставин не вказує.

Також не можна погодитися з твердженнями суду першої інстанції, що договір поставки між позивачем та ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» не дає можливості ідентифікувати товар, який замовлявся позивачем з товаром, який він отримав.

Предмет договору поставки №12/86-к від 14.03.2012 року чітко визначений у п.1.1 цього договору - олія соняшникова нерафінована. Поставка позивачу кожної окремої партії оформлена специфікаціями до договору, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, в яких вказано про поставку, оплату та перевезення того самого товару, про який йдеться у п.1.1 вказаного договору.

На підставі всього вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки про завищення позивачем валових витрат по операціям із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» суперечать положенням податкового законодавства та не підтверджені належними доказами, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ від 16 .09.2013 року № 0002102201 підлягає скасуванню як неправомірне.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги дорівнює 3441,00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2012 року - скасувати та винести по справі нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16 вересня 2013 року №0002102201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» (код ЄДРПОУ 31541451) судові витрати в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 березня 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька А.Г. Федусик