Ухвала

від 14.12.2016 по справі 815/6950/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/16721/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Бухтіярової І .О .

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014

у справі № 815/6950/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16.09.2013 № 0002102201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04 по 31.12.2012, складено акт № 353/15-03-22-01-0301/31541451 від 30.08.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 382 459 грн., у тому числі по податковим періодам: ІІ квартал 2012 року - 5 915 814 грн., ІІІ квартал 2012 року - 2 466 645 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002102201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 382 459 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем до складу собівартості включені витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» на підставі документів, які не містять зміст та обсяг господарських операцій та не дають можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій. Висновок про нереальність операцій позивача із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» податковий орган обґрунтовує посланням на інформацію, яка міститься в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ДПС в Одеській області від 29.10.2012 № 323/22-214/31094984/2601, а також у вироку Куйбишевського районного суду міста Донецька від 03.06.2013.

Так, в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ДПС в Одеській області від 29.10.2012 № 323/22-214/31094984/2601 викладені певні обставини діяльності таких постачальників ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», як ПП «Гамма-Плюс», ПП «Дари Азова», ТОВ «Негоціант-Агро», ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «Марін Груп Україна», на підставі яких цей податковий орган стверджує про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» за період з 01.03 по 31.08.2012.

У вироку Куйбишевського районного суду міста Донецька від 03.06.2013 (ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України) викладені певні обставини діяльності групи фізичних осіб, які мають відношення до фіктивної діяльності ряду суб'єктів господарювання, одне з яких - ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон» фігурує як контрагент ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс».

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» укладено договір поставки № 12/86-К від 14.03.2012, за умовами якого продавець (ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс») зобов'язується передати у власність покупця (ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат») олію соняшникову нерафіновану, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених даним договором.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду були надані специфікації до договору на кожну партію з визначенням виду товару, його кількості, вартості, порядку оплати та умов поставки; рахунки на оплату, банківські виписки про оплату позивачем товару; видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні на перевезення олії; звіти про відвантаження олії з визначенням ваги кожної партії товару, реквізитів ТТН та номерів вантажних автомобілів; декларації з податку на прибуток та ПДВ, реєстри отриманих податкових накладних; лімітно-заборні карти та виробничо-технічні звіти про використання олії у виробничому циклі позивача, видаткові накладні на реалізацію виготовленої продукції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів дотримання ним вимог Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску олії соняшникової під час виконання поставок від ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», не надав документального підтвердження відображення в бухгалтерському та податковому обліку понесених витрат на транспортування вантажів, а надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по вказаним операціями не відповідають вимогам законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що спірні господарські операції підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими оформлювались поставки соняшникової олії від ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», а також підтверджені операції позивача з оприбуткування та використання цієї олії у власній господарській діяльності; Інструкція про порядок і умови поставки закладення, зберігання і відпуску олії соняшникової, не є нормативним документом з питань оподаткування, а тому недотримання платником податків положень цієї інструкції не буде мати вплив на показники податкової звітності цього платника; витрати на перевезення олії згідно договору поставки покладались на продавця і жодного доказу окремого включення позивачем витрат на перевезення цієї олії до складу валових витрат податковим органом не надано і взагалі на наявність таких обставин не вказано; викладені в акті перевірки висновки про завищення позивачем валових витрат по операціям із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» суперечать положенням податкового законодавства та не підтверджені належними доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні витрат, підстави для позбавлення останнього права на зазначені витрати відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт вчинення господарських операцій між позивачем та його безпосереднім постачальником з поставки товару, в результаті чого встановлено, що така операція мала реальний характер, підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що порушення вимог Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску олії соняшникової не є порушенням вимог податкового законодавства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько