Постанова

від 12.02.2014 по справі 810/217/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року П/810/217/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Макаренка С.В., представника відповідача Ситенка О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Бориспільського міського споживчого товариства про визнання правомірним нарахування податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач, Податковий орган) до Бориспільського міського споживчого товариства (далі - відповідач, Товариство), в якій позивач просить:

1) підтвердити правомірність нарахування Податковим органом Товариству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок застосування звичайних цін до господарських операцій Товариства на загальну суму 617099,00 грн.

2) стягнути з Товариства на користь держави в особі Податкового органу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, нараховані внаслідок застосування звичайних цін до господарських операцій Товариства, на загальну суму 617099,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства, за результатами якої складено акт №347/22-1/01702081 від 12.06.2013 «Про результати планової виїзної перевірки Бориспільського міського споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012» (далі - Акт перевірки), та було встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку Товариства, а також прийнято низку податкових повідомлень-рішень. Посилаючись на викладені в Акті перевірки обставини, позивач просить підтвердити правомірність нарахування Товариству податкових зобов'язань та стягнути їх на користь Державного бюджету України. Доводи позовної заяви та обставини, викладені в Акті перевірки, зводяться до заниження Товариством доходів від надання послуг з оренди, оскільки, на думку Податкового органу, Товариством одні й ті ж приміщення здавалися за різними цінами - пов'язаним особам за нижчою ціною, ніж іншим споживачам, та до завищення валових витрат за результатом фінансово-господарських відносин з ТОВ «ПСВ Тернар Логік».

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що частина з прийнятих Податковим органом на підставі Акту перевірки податкових повідомлень-рішень були скасовані рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідач вважає безпідставними та недоведеними висновки Акту перевірки та наполягає, що Товариством не було вчинено порушень податкового законодавства в період, що перевірявся.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ від 11.03.1997 та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 10.01.1995 Бориспільське міське споживче товариство, код за ЄДРПОУ 01702081, зареєстроване як юридична особа 10.01.1995 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області.

Відповідно до Довідки форми № 4-ОПП №427 від 03.08.2000 позивач як платник податків перебуває на обліку Бориспільській ОДПІ.

Зі Свідоцтва форми №5-р №13569670 (бланк НВ№950930) від 29.09.1997 вбачається, що Товариство є платником податку на додану вартість.

З 19.04.2013 по 05.06.2013 посадовими особами Податкового органу на підставі наказів №267 від 10.04.2013 та 302 від 19.04.2013, направлень №№ 216, 217, 218, 219 та 220 від 19.04.2013, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Бориспільського міського споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №347/22-1/01702081 від 12.06.2013.

У висновках Акту перевірки встановлено наступні порушення з боку Товариства:

1) ст.1.20, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 39.1 ст. 39, пп. 139.1.9 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 316536 грн., в тому числі: І кв. 2010 року - 25475грн., 2 кв. 2010 року - 25475грн., 3 кв. 2010 року - 25475 грн., 4 кв. 2010 року - 25475 грн., 1 кв. 2011 року - 26355 грн., 2 кв. 2011 року - 38186 грн., 3 кв. 2011 року - 42544 грн., 4 кв. 2011 року - 31614 грн., 1 кв. 2012 року -18984 грн., 2 кв. 2012 року -18984 грн., 3 кв. 2012 року - 18984 грн., 4 кв. 2012 року - 18985 грн.;

2) п. 4.1 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 275821 грн., в тому числі: січень 2010 року - 6793 грн., лютий 2010 року - 6793 грн., березень 2010 року - 6793 грн., квітень 2010 року - 6793 грн., травень 2010 року - 6793 грн., червень 2010 року - 6793 грн., липень 2010 року 6793 грн., серпень 2010 року - 6793 грн., вересень 2010 року 6793 грн., жовтень 2010 року - 6793 грн., листопад 2010 року 6793 грн., грудень 2010 року 6793 грн.; січень 2011 - 7012 грн., лютий 2011 року - 7012 грн., березень 2011 року - 10277 грн., квітень 2011 року - 12887 грн., травень 2011 року - 10635 грн., червень 2011 року - 9683 грн., липень 2011 року -13331 грн.,серпень 2011 року - 12362 грн., вересень 2011 року - 11303 грн., жовтень 2011 року - 10000 грн., листопад 2011 року - 10479 грн., грудень 2011 року - 7012 грн.; січень 2012 року - 6026 грн., лютий 2012 року - 6026 грн., березень 2012 року - 6026 грн., квітень 2012 року - 6026 грн., травень 2012 року - 6026 грн., червень 2012 року - 6026 грн., липень 2012 року - 6026 грн., серпень 2012 року - 6026 грн., вересень 2012 року - 6026 грн., жовтень 2012 року - 6026 грн., листопад 2012 року - 6026 грн., грудень 2012 року - 6026 грн.

3) пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.176.2-а ст.176 та п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України - виплата 3 фізичним особам - підприємцям (ознака доходу « 157» - дохід виплачений самозайнятій особі) доходу без наявності платіжних повідомлень про сплату авансових платежів ПДФО або свідоцтв платника єдиного податку, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1609,50 грн.;

4) порушено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 178.2 ст.178 та 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів, виплачених приватному нотаріусу в 2-х випадках, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 232,50 грн.;

5) порушено п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме: податковий розрахунок форми № 1-ДФ за 1 квартал 2012 року подано з неповними даними про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб - підприємців.

6) п. 2.6. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

До зазначених висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними викладеними в Акті перевірки обставинами:

«Відповідно до договорів оренди об'єкти (магазини) які здаються в оренду розташовані як у центрі так і на околиці міста, однак здаються в оренду за різними цінами, а саме: для осіб які не є засновниками Бориспільського міського споживчого товариства середня ціна складає 130 грн. за 1 м. кв., для осіб які є засновниками (пов'язаними особами) з підприємством середня ціна складає 25-30 грн. за 1 кв. м. з урахуванням комунальних платежів). Приміщення, які здаються в оренду, є ідентичними та мають однакові характерні ознаки.

Враховуючи те, що одні й ті ж самі приміщення здаються за різними цінами (пов'язаним особам ) за нижчою ціною ніж іншим споживачам підприємством занижено доходи від надання послуг оренди за період 01.01.2010 по 31.03.2011 на загальну суму 512784 грн., в тому числі: 1 кв. 2010 року - 101901 грн., 2 кв. 2010 року - 101901 грн., 3 кв. 2010 року - 101901 грн., 4 кв. 2010 року - 101901 грн., 1 кв. 2011 року - 105180 грн. Дане порушення вплинуло на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. »

Також зі змісту Акту перевірки вбачається, що Податковий орган, посилаючись на нікчемність правочинів, укладених між Бориспільським міським споживчим товариством та ТОВ «ПСВ Тернар Логік», дійшов висновку про безпідставність формування податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за результатами фінансово-господарських відносин із вказаним контрагентом.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Товариство направило до Податкового органу відповідні заперечення, за результатами розгляду яких листом Податкового органу №15/10/22-1 від 03.07.2013 висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0000312210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 244491,75 грн., у тому числі за основним платежем 204007,00 грн., штрафні санкції - 40 484,75 грн.;

- №0000322210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43453,75 грн., у тому числі за основним платежем 37849,00 грн., штрафні санкції - 5604,75 грн.;

- №0000332210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 289321,50 грн., у тому числі за основним платежем 251230,00 грн., штрафні санкції - 38091,50 грн.;

- №0000342210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 39832,00 грн., у тому числі за основним платежем 39831,00 грн., штрафні санкції - 1 грн.

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області №797/10/10-36-10-01-206/587 від 12.09.2013 скасовані податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ №0000322210 від 05.07.2013 та №0000342210 від 05.07.2013.

Зі змісту рішення Головного управління Міндоходів у Київській області №797/10/10-36-10-01-206/587 від 12.09.2013 вбачається, що підставою для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень стала неправомірність висновків Податкового органу щодо порушення Товариством вимог п. 4.1 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», оскільки в матеріалах перевірки відсутня відповідна доказова база для їх підтвердження.

На обгрунтування позовних вимог позивач надав копії договорів, з яких вбачається наступне.

Відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №4 від 30.12.2009 орендодавець (Товариство) зобов'язується здати, а орендар (ФОП ОСОБА_4) прийняти в користування площу в магазині НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» для прокату відеопродукції загальною площею 10 кв.м. Строк дії договору - з 01.01.2010 по 31.12.2010. Орендна плата за даним договором встановлена в сумі 1300,00 грн./міс.

Відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №4 від 30.12.2011 орендодавець (Товариство) зобов'язується здати, а орендар (ФОП ОСОБА_4) прийняти в користування площу в магазині НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» для прокату відеопродукції загальною площею 10 кв.м. Строк дії договору - з 01.01.2012 по 31.12.2012. Орендна плата за даним договором встановлена в сумі 1510,00 грн./міс.

Відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №3 від 30.12.2010 орендодавець (Товариство) зобов'язується здати, а орендар (ФОП ОСОБА_5) прийняти в користування місце для торгівлі друкованою продукцією в магазині НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 10 кв.м. Строк дії договору - з 01.01.2011 по 31.03.2011. Орендна плата за даним договором встановлена в сумі 1430,00 грн./міс.

Відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №3 від 29.12.2008 орендодавець (Товариство) зобов'язується здати, а орендар (ФОП ОСОБА_5) прийняти в користування місце для торгівлі друкованою продукцією в магазині НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 10 кв.м. Строк дії договору - з 01.01.2010 по 31.12.2010. Орендна плата за даним договором встановлена в сумі 1300,00 грн./міс.

Відповідно до умов договору оренди приміщення від 01.01.2012 орендодавець (Товариство) передає, а орендар (ФОП ОСОБА_6) бере у тимчасове володіння частину приміщення магазину НОМЕР_1, який розташований в АДРЕСА_1, площею 29 кв.м. Термін оренди складає 1 рік з моменту підписання акту здачі-приймання. Розмір орендної плати складає 960,00 грн. за місяць. Відповідно до розрахунку орендної плати до даного договору щомісячна орендна плата за 19 кв.м. торгової площі складає 760,00 грн. (40,00 грн. за 1 кв.м.), за 10 кв.м. підсобних приміщень - 200,00 грн. (20,00 грн. за 1 кв.м.).

Відповідно до умов договору оренди приміщення від 01.01.2012 орендодавець (Товариство) передає, а орендар (ФОП ОСОБА_7) бере у тимчасове володіння частину приміщення магазину НОМЕР_1, який розташований в АДРЕСА_1, площею 21 кв.м. Термін оренди складає 1 рік з моменту підписання акту здачі-приймання. Розмір орендної плати складає 740,00 грн. за місяць. Відповідно до розрахунку орендної плати до даного договору щомісячна орендна плата за 11 кв.м. торгової площі складає 440,00 грн. (40,00 грн. за 1 кв.м.), 10 кв.м. підсобних приміщень - 200,00 грн. (20,00 грн. за 1 кв.м.), холодильного прилавку - 100 грн.

Відповідно до умов договору оренди приміщення від 01.01.2012 орендодавець (Товариство) передає, а орендар (ФОП ОСОБА_3) бере у тимчасове володіння частину приміщення магазину НОМЕР_1, який розташований в АДРЕСА_1, площею 35 кв.м. Термін оренди складає 1 рік з моменту підписання акту здачі-приймання. Розмір орендної плати складає 1100,00 грн. за місяць. Відповідно до розрахунку орендної плати до даного договору щомісячна орендна плата за 15 кв.м. торгової площі складає 600,00 грн. (40,00 грн. за 1 кв.м.), 20 кв.м. підсобних приміщень - 400,00 грн. (20,00 грн. за 1 кв.м.), прилавків - 50,00 грн., холодильного прилавку - 100 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Право на звернення контролюючими органами до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін передбачено підпунктом 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент звернення до суду.

Статтею 14 Податкового кодексу України, серед іншого, надано, наступні визначення:

ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219);

звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71);

Підпунктом 14.1.159 цієї ж статті встановлено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Відповідно до пункту 8 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стаття 39 Податкового кодексу України вступила в дію 01.01.2013.

Отже, до 01.01.2013 процедура визначення органами державної податкової служби звичайних цін була врегульована пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до підпункту 1.20.1 вказаного пункту якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

За приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до підпункту 1.20.6 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як було зазначено вище, основним доводом Податкового органу щодо заниження Товариством доходів від надання послуг оренди є твердження, що відповідно до договорів оренди об'єкти (магазини), які здаються в оренду, здаються Товариством за різними цінами, а саме - пов'язаним особам за нижчою ціною ніж іншим споживачам.

У зв'язку з викладеним Податковий орган дійшов висновку, що ціни, за якими Товариством здавалися у оренду нежитлові приміщення пов'язаним особам, не відповідають рівню справедливих ринкових цін, та дійшов висновку про необхідність застосування звичайних цін.

На підтвердження правомірності нарахування податкових зобов'язань позивачем були надані приведені вище копії Акту перевірки та договорів оренди. З останніх вбачається, що дійсно, нежитлові приміщення здавалися Товариством різним суб'єктам господарювання за різною ціною, а саме фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 за ціною, нижчою, ніж іншим орендарям.

Однак, доказів того, що наведені особи є членами Бориспільського міського споживчого товариства позивачем суду не надано.

В судовому засіданні представник позивача пояснити, з чого виходили посадові особи, які здійснювали перевірку Товариства та складали Акт перевірки, не зміг.

Суд наголошує, що в силу положень частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В Акті перевірки не міститься інформації щодо того, які саме договори оренди були об'єктом порівняння при проведенні перевірки, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості підтвердити або спростувати правомірність висновків Податкового органу та нарахування ним грошових зобов'язань.

У зв'язку з наведеним, з метою всебічного розгляду справи, судом у позивача було витребувано всі документи, на підставі яких Податковий орган дійшов висновків, викладених в Акті перевірки.

Однак, на вимогу суду позивачем було надано лише частину відповідних договорів, при цьому представник позивача зазначив, що решта використаних при проведенні перевірки документів у Податкового органу відсутня, оскільки під час проведення перевірки посадові особи були позбавлені можливості зробити їх копії.

Наведений довід позивача суд не бере до уваги оскільки відповідно до положень підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України під час проведення перевірок контролюючі органи мають право вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Жодних актів чи інших документів, які би свідчили про перешкоджання Товариством посадовим особам реалізовувати свої права при проведенні перевірки суду не надано.

Відповідно до положень частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Також суд звертає увагу на те, що з аналізу наявних матеріалах справи договорів оренди вбачається, що договори, укладені між Товариством та нібито його членами, датовані 2012 роком. При цьому решта договорів укладені у 2008, 2009, 2010, 2011 роках.

Таким чином, не підлягають порівнянню договори, укладені у різні періоди, а також з різною метою.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

В позовній заяві позивач просить підтвердити правомірність нарахування Податковим органом та стягнути з Товариства податкові зобов'язання в загальній сумі на загальну суму 617099,00 грн., проте, суду не надано розрахунків чи інших документів на підтвердження нарахування саме цієї суми. З Акту перевірки розрахунку нарахованих позивачем податкових зобов'язань також не вбачається.

При цьому судом взято до уваги, що рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області №797/10/10-36-10-01-206/587 від 12.09.2013 скасовано частину прийнятих на підставі Акту перевірки податкових повідомлень-рішень у зв"язку з відсутністю доказової бази.

З огляду на викладені норми та обставини суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем правомірності нарахування Податковим органом Товариству податкових зобов'язань та наявності підстав для їх стягнення доведено не було.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що адміністративний позов був поданий суб'єктом владних повноважень, звільненим від сплати судового збору, та за відсутності документально підтверджених понесених відповідачем судових витрат, положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.