Ухвала

від 15.09.2015 по справі 810/217/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/28322/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014

у справі № 810/217/14-а

за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

до Бориспільського міського споживчого товариства

про визнання правомірним нарахування податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014, в задоволенні адміністративного позову про підтвердження правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок застосування звичайних цін до господарських операцій відповідача на загальну суму 617 099,00 грн. та стягнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, нарахованих внаслідок застосування звичайних цін до господарських операцій відповідача, відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позивачем документальної планової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 347/22-1/01702081 від 12.06.2013, в якому встановлені, порушення відповідачем вимог: ст.1.20, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 39.1 ст. 39, пп. 139.1.9 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 316 536,00 грн.; п. 4.1 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 275 821,00 грн.; пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.176.2-а ст.176 та п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України - виплата 3 фізичним особам - підприємцям (ознака доходу « 157» - дохід виплачений самозайнятій особі) доходу без наявності платіжних повідомлень про сплату авансових платежів ПДФО або свідоцтв платника єдиного податку, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1609,50 грн.; пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 178.2 ст.178 та 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів, виплачених приватному нотаріусу в 2-х випадках, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 232,50 грн.; п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме: податковий розрахунок форми № 1-ДФ за 1 квартал 2012 року подано з неповними даними про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб - підприємців та п. 2.6. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 05.07.2013 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000312210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 244 491,75 грн., у тому числі за основним платежем 204 007,00 грн. та штрафними санкціями - 40 484,75 грн.; №0000322210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43 453,75 грн., у тому числі за основним платежем 37 849,00 грн. та штрафними санкціями - 5 604,75 грн.; №0000332210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 289 321,50 грн., у тому числі за основним платежем 251 230,00 грн. та штрафними санкціями - 38 091,50 грн.; № 0000342210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 39 832,00 грн., у тому числі за основним платежем 39 831,00 грн. і штрафними санкціями - 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скасовані податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 05.07.2013 №0000322210 та №0000342210 з підстав неправомірності висновків податкового органу щодо порушення товариством вимог п. 4.1 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», оскільки в матеріалах перевірки відсутня відповідна доказова база для їх підтвердження.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

Право на звернення контролюючих органів до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін передбачено підпунктом 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент звернення до суду.

До 01.01.2013 процедура визначення органами державної податкової служби звичайних цін була врегульована пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

У відповідності із пп. 1.20.6 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, податковий орган дійшов висновку про заниження відповідачем доходів від надання послуг оренди та необхідність застосування звичайних цін, посилаючись на те, що, відповідно до договорів оренди об'єкти (магазини), які здаються в оренду, здаються відповідачем за різними цінами, а саме - пов'язаним особам за ціною нижчою ніж іншим споживачам.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення дійсно здавалися відповідачем фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ціною, нижчою, ніж іншим орендарям, однак, доказів того, що наведені особи є особами, пов'язаними з відповідачем, податковим органом не надано.

Також, як було вірно встановлено судами, договори оренди не можуть порівнюватись, оскільки їх було укладено в різні періоди та з різною метою.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач просить підтвердити правомірність нарахування податковим органом та стягнути з відповідача податкові зобов'язання в загальній сумі 617 099,00 грн., однак, розрахунків чи інших документів на підтвердження нарахування саме цієї суми позивачем надано не було.

З урахуванням того, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження правомірності нарахування відповідачу податкових зобов'язань та наявності підстав для їх стягнення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль