Ухвала

від 07.05.2014 по справі 810/217/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/217/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Бориспільського міського споживчого товариства про визнання правомірним нарахування податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного з позовом до Бориспільського міського споживчого товариства та просила підтвердити правомірність нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок застосування звичайних цін до господарських операцій відповідача на загальну суму 617099,00 грн. та стягнути з податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, нараховані внаслідок застосування звичайних цін до господарських операцій відповідача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 19.04.2013 по 05.06.2013 посадовими особами Податкового органу на підставі наказів №267 від 10.04.2013 та 302 від 19.04.2013, направлень №№ 216, 217, 218, 219 та 220 від 19.04.2013, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Бориспільського міського споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №347/22-1/01702081 від 12.06.2013.

У висновках Акту перевірки встановлено наступні порушення з боку відповідача:

1) ст.1.20, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 39.1 ст. 39, пп. 139.1.9 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 316536 грн.;

2) п. 4.1 ст. 4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 275821 грн.;

3) пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.176.2-а ст. 176 та п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України - виплата 3 фізичним особам - підприємцям (ознака доходу « 157» - дохід виплачений самозайнятій особі) доходу без наявності платіжних повідомлень про сплату авансових платежів ПДФО або свідоцтв платника єдиного податку, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1609,50 грн.;

4) порушено пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 178.2 ст.178 та 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів, виплачених приватному нотаріусу в 2-х випадках, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 232,50 грн.;

5) порушено п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме: податковий розрахунок форми № 1-ДФ за 1 квартал 2012 року подано з неповними даними про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб - підприємців.

6) п. 2.6. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

До зазначених висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними викладеними в Акті перевірки обставинами:

«Відповідно до договорів оренди об'єкти (магазини) які здаються в оренду розташовані як у центрі так і на околиці міста, однак здаються в оренду за різними цінами, а саме: для осіб які не є засновниками Бориспільського міського споживчого товариства середня ціна складає 130 грн. за 1 м. кв., для осіб які є засновниками (пов'язаними особами) з підприємством середня ціна складає 25-30 грн. за 1 кв. м. з урахуванням комунальних платежів). Приміщення, які здаються в оренду, є ідентичними та мають однакові характерні ознаки.

Враховуючи те, що одні й ті ж самі приміщення здаються за різними цінами (пов'язаним особам ) за нижчою ціною ніж іншим споживачам підприємством занижено доходи від надання послуг оренди за період 01.01.2010 по 31.03.2011 на загальну суму 512784 грн., в тому числі: 1 кв. 2010 року - 101901 грн., 2 кв. 2010 року - 101901 грн., 3 кв. 2010 року - 101901 грн., 4 кв. 2010 року - 101901 грн., 1 кв. 2011 року - 105180 грн. Дане порушення вплинуло на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість».

Також зі змісту Акту перевірки судом першої інстанції вірно встановлено, що Податковий орган, посилаючись на нікчемність правочинів, укладених між Бориспільським міським споживчим товариством та ТОВ «ПСВ Тернар Логік», дійшов висновку про безпідставність формування податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за результатами фінансово-господарських відносин із вказаним контрагентом.

На підставі Акту перевірки Податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0000312210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 244491,75 грн., у тому числі за основним платежем 204007,00 грн., штрафні санкції - 40 484,75 грн.;

- №0000322210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43453,75 грн., у тому числі за основним платежем 37849,00 грн., штрафні санкції - 5604,75 грн.;

- №0000332210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 289321,50 грн., у тому числі за основним платежем 251230,00 грн., штрафні санкції - 38091,50 грн.;

- №0000342210 від 05.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 39832,00 грн., у тому числі за основним платежем 39831,00 грн., штрафні санкції - 1 грн.

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області №797/10/10-36-10-01-206/587 від 12.09.2013 скасовані податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ №0000322210 від 05.07.2013 та №0000342210 від 05.07.2013. Підставою для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень стала неправомірність висновків Податкового органу щодо порушення Товариством вимог п. 4.1 ст. 4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», оскільки в матеріалах перевірки відсутня відповідна доказова база для їх підтвердження.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Право на звернення контролюючими органами до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін передбачено підпунктом 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент звернення до суду.

До 01.01.2013 процедура визначення органами державної податкової служби звичайних цін була врегульована пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до підпункту 1.20.6 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковий орган дійшов висновку про заниження відповідачем доходів від надання послуг оренди та необхідність застосування звичайних цін, посилаючись на те, що відповідно до договорів оренди об'єкти (магазини), які здаються в оренду, здаються відповідачем за різними цінами, а саме - пов'язаним особам за нижчою ціною ніж іншим споживачам.

З копій договорів, наданих позивачем, вбачається, що нежитлові приміщення дійсно здавалися відповідачем фізичним особам-підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за ціною, нижчою, ніж іншим орендарям, однак доказів того, що наведені особи є пов'язаними особами з відповідачем позивачем суду не надано.

Також судом першої інстанції вірно проаналізовано наявні в справі договори оренди та встановлено, що договори, укладені між відповідачем та нібито його членами, датовані 2012 роком, а решта договорів укладені у 2008, 2009, 2010, 2011 роках, а тому не підлягають порівнянню, оскільки укладені в різні періоди та з різною метою.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу і на те, що позивач просить підтвердити правомірність нарахування податковим органом та стягнути з відповідача податкові зобов'язання в загальній сумі на загальну суму 617099,00 грн., однак, розрахунків чи інших документів на підтвердження нарахування саме цієї суми, не надав.

Інші доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній постанові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що Бориспільською ОДПІ не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування відповідачу податкових зобов'язань та наявності підстав для їх стягнення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2014 року

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.