Постанова

від 11.03.2014 по справі 826/7657/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року письмове провадження № 826/7657/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування наказу №519 від 09.08.2013 р., визнання протиправними дій

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2013 № 0000204050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 28 892 782,00 грн. та накладено штрафні санкції на суму 935 492,25 грн. та від 04.04.2013 № 0000194050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 525 531,00 грн. та застосовано 1 717 958,50 грн. штрафної санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) проти позову заперечувала, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 28.02.2014 представник позивача не прибув, подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з по взаємовідносинам з ПП «Ріст» (код ЄДРПОУ 34671871), ТОВ «Торгівельна компанія «Грейн Корн» (код ЄДРПОУ 34534450), ТОВ «Техмашгруп» (код ЄДРПОУ 3649460), ТОВ «Агро-Регіони» (код ЄДРПОУ 37118963), ТОВ «Дон-Агротрейд» (код ЄДРПОУ 336443018), ТОВ «Кваркон» (код ЄДРПОУ 36955574), ТОВ «Сервіс - К.М.Б.» (код ЄДРПОУ 36880441), ТОВ «Агропродукт ЛТД» (код ЄДРПОУ 31134817) за період з 01.02.2009р. по 31.01.2012р.

За результатами перевірки складено акт № 331/40-50/35919521 від 21.03.2013. В ході перевірки встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1998 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» занижено податок на додану вартість на суму 6 369 287,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 28 892 782,00 грн.

На підставі акта перевірки 331/40-50/35919521 від 21.03.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000194050, № 0000204050 від 04.04.2013.

Із акта перевірки та заперечень відповідача вбачається, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у м. Херсоні від 16.05.2012 № 843/22-4/31134817 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Агропродукт ЛТД» (код ЄДРПОУ 31134817) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Агро ВВ» (код ЄДРПОУ 35686260) за січень 2012 року».

Як зазначено в акті ДПІ у м. Херсоні від 16.05.2012 № 843/22-4/31134817, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних транспортування товару отриманого ТОВ «Агропродукт ЛТД» у підприємства ФГ «Агро ВВ» реалізованого на адресу ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» та встановлено, що по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників за січень 2012 року до контрагентів-покупців не встановлено фактичного руху товару і операцій з даним товаром.

ДПІ у м. Херсоні на підставі зазначених обставин зробила висновок про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Агропродукт ЛТД» ФГ «Агро ВВ» та контрагентами-покупцями, що свідчить про те, що правочини вчинені між ТОВ «Агропродукт ЛТД» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Суд не бере до уваги висновки акта ДПІ у м. Херсоні від 16.05.2012 № 843/22-4/31134817 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Агропродукт ЛТД» (код ЄДРПОУ 31134817) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Агро ВВ» (код ЄДРПОУ 35686260) за січень 2012 року» з огляду на наступне.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у Листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Жодних порушень податкового законодавства з боку самого позивача по взаємовідносинам із контрагентом не встановлено. Всі виявлені фактичні порушення стосуються контрагентів. В зв'язку з цим, притягнення позивача до відповідальності за порушення чинного законодавства контрагентами є неправомірним.

Позивач є самостійною юридичною особою і не може нести відповідальність за відсутності вини. В протилежному випадку порушуються основні конституційні засади, а саме: ст. 8 «Дотримання принципу справедливості», ст. 61 «Індивідуальний характер відповідальності» та ст. 129 «Забезпечення доведеності вини» Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Агропродукт ЛТД» укладено договір № 16637 від 31.01.2012.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Агропродукт ЛТД» було поставлено та передано у власність ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» українську пшеницю класу групи «А». Виконання сторонами зазначених договорів підтверджується належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, карткою рахунку 631, оборотно-сальдовою відомістю.

Передача та зберігання товару здійснювалось на ТОВ «Новоолексіївський елеватор» та підтверджується складськими квитанціями на зерно.

Також, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.07.2012 № 1675-22-222-37118963 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-Регіони» (код ЄДРПОУ 37118963) щодо підтвердження взаємовідносин з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Кримспецтехнолиджи» (код ЄДРПОУ 36693441), БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.».

Як зазначено в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.07.2012 №1675-22-222-37118963, що до податкової надійшли листи ДПС у м. Києві від 05.06.2012, від 24.05.2012 та постанова старшого слідчого ГСУ ДПС України Осадчука С.В. від 15.05.2012 щодо проведення по кримінальній справі № 69-0146 документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Регіони» з питань своєчасності, достовірності, нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 01.01.2009 по 31.01.2012.

В ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

Слідством встановлено, що одним з суб'єктів підприємницької діяльності України, яке протягом 2009-2012рр. мало фінансово-господарські стосунки із зазначеними вище контрагентами являлось ТОВ «Агро-Регіони».

Відповідач зазначає про відсутність у КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолиджи», БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутності фактичних дій спрямованих взятих на себе зобов'язань, а отже, відсутності наміру реального створення правових наслідків, внаслідок того, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та вважається таким, що порушує публічний порядок.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.07.2012 № 1675-22-222-37118963 на підставі зазначених обставин зробила висновок про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Агро-Регіони» та КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолиджи», БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, вважаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів».

Суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.07.2012 № 1675-22-222-37118963 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-Регіони» (код ЄДРПОУ 37118963) щодо підтвердження взаємовідносин з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Кримспецтехнолиджи» (код ЄДРПОУ 36693441), БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.07.2010 по 31.12.2010» з огляду на таке.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом - аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

Відповідно до вимог п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України із змінами та доповненнями встановлено, що докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, як зазначено в акті від 16.07.2012 № 1675-22-222-37118963 КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолиджи», БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» були не єдиними постачальниками ТОВ «Агро-Регіони» за період з 01.07.2010 по 31.12.2010. Первинна документація ТОВ «Агро-Регіони» податковим органом не досліджувалась.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України із змінами та доповненнями, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

В той же час, відповідачем не було надано вироку суду, яким було встановлено, що КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолиджи», БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Агро-Регіони» (з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на постанову від 15.05.2012 стосовно непричетності до діяльності вказаних підприємств, складені в рамках кримінальної справи, не можуть вважатися доказами, що доводять обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

До того ж, пояснення вказаних осіб не можуть бути підтвердженням того, що операції з поставки товарів з такими підприємствами фактично не відбувались, а також того, що всі правочини, укладені з цими підприємствами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Таким чином, посилання відповідача лише на сам факт порушення кримінальної справи №826/5361/13-а та на інформацію, яка міститься у протоколах допиту, не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем і ТОВ «Агро-Регіони».

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Як вбачається з акта перевірки, однією з підстав для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Агро-Регіони» та КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолиджи», БВП «СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані податкової звітності контрагентів.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товарів, що передані позивачу зазначеними вище контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Зазначене вище спростовує доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для постачання товарів ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та ТОВ «Агро-Регіони» укладено:

- Договір № 13099 від 31.08.2010;

- Договір № 13811 від 21.10.2011;

- Договір № 13880 від 21.10.2011.

На виконання зазначених Договорів ТОВ «Агро-Регіони» було поставлено та передано у власність ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» насіння українського соняшника врожаю 2010 року. Виконання сторонами зазначених договорів підтверджується належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, карткою рахунку 631, оборотно-сальдовою відомостю, реєстром платіжних доручень.

Передача та зберігання товару здійснювалось на ТОВ «Тесслагруп-Елеватор» та підтверджується складськими квитанціями на зерно.

Також, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 08.07.2011 № 156/23-2/36443018 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дон-Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36413018) з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період 2010 - лютий 2011 року».

Як зазначено в акті ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 08.07.2011 № 156/23-2/36443018, що по ТОВ «Дон-Агротрейд» відсутні необоротні активи, основні фонди (в т.ч. складські приміщення для зберігання ТМЦ, транспортні засоби), земля та нематеріальні активи у вартісному виразі.

Суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 08.07.2011 № 156/23-2/36443018 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дон-Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36413018) з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період 2010 - лютий 2011 року» з огляду на таке.

Як було зазначено вище, суд не погоджується із твердженнями відповідача про фіктивність правочинів з тих причин, що контрагенти позивача не мають адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, однією з підстав для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Дон-Агротрейд» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані податкової звітності контрагента.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товарів, що передані позивачу зазначеними вище контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Зазначене вище спростовує доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для постачання товарів ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та ТОВ «Дон-Агротрейд» були укладені Договори за серпень - листопад 2010 року.

На виконання зазначених Договорів ТОВ «Дон-Агротрейд» було поставлено та передано у власність ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» українську пшеницю 4-5 класу «Б», фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2010 року та насіння українського соняшника врожаю 2010 року. Виконання сторонами зазначених договорів підтверджується належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю, карткою рахунку 631, реєстром платіжних доручень, реєстром вантажів до Договорів.

В підтвердження передачі товару були надані копії реєстру вантажів ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» від ТОВ «Дон-Агротрейд».

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 10.01.2012 № 36/23-325/36955574 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Кваркон» (код ЄДРПОУ 36955574) щодо підтвердження господарських відносинах з платником податків - постачальником ТОВ «Магріс» та контрагентами - покупцями за період жовтень 2011 року».

Як зазначено в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 10.01.2012 № 36/23-325/36955574, ТОВ «Кваркон» не знаходиться за юридичною адресою, опитано директора ОСОБА_4, зі слів директора метою проведення господарських операцій між підприємством ТОВ «Кваркон» та ТОВ «Магріс» було отримання прибутку.

Суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 10.01.2012 №36/23-325/36955574 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Кваркон» (код ЄДРПОУ 36955574) щодо підтвердження господарських відносинах з платником податків - постачальником ТОВ «Магріс» та контрагентами - покупцями за період жовтень 2011 року» з огляду на таке.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у Листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства із змінами та доповненнями, докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, як зазначено в акті від 10.01.2012 № 36/23-325/36955574 ТОВ «Магріс» в період жовтень 2011 року, первинна документація підприємства податковим органом не досліджувалась.

У зв'язку з цим, перевірка фактично була проведена без дослідження первинної документації.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ТОВ «Магріс» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Кваркон» (з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаного контрагента позивачу фактично не передавались.

До того ж, пояснення посадової особи не може бути підтвердженням того, що операції з поставки товарів з такими підприємствами фактично не відбувались, а також того, що всі правочини, укладені з цими підприємствами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Таким чином, враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на інформацію, яка міститься у поясненнях директора контрагента ТОВ «Магріс», не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем і ТОВ «Кваркон».

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній постачальник позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податкових органах як платник податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду доказів того, що станом на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Кваркон» було ліквідовано або його діяльність була припинена в установленому законом порядку чи підприємство було виключено з ЄДРПОУ.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та ТОВ «Кваркон» були укладені:

- Договір від 24.10.2011 № 16132;

- Договір від 24.10. 2011 № 16191;

- Договір від 24.10.2011 № 16192;

- Договір від 27.10.2011 № 16208;

- Договір від 28.10.2011 № 16209;

- Договір від 31.10.2011 № 16213.

На виконання зазначених Договорів ТОВ «Кваркон» було поставлено та передано у власність ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» насіння сої українського походження врожаю 2011 року, українську кукурудзу врожаю 2011 року. Виконання сторонами зазначених договорів підтверджується належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю, карткою рахунку 631, реєстром платіжних доручень.

В підтвердження передачі та зберігання товару були надані копії складських квитанцій ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» від ТОВ «Кваркон».

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 14.11.2011 року № 6653/7/23-113 від 14.11.2011 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сервіс К.М.Б.» (код ЄДРПОУ 36880441) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень, серпень та вересень 2011 року».

Як зазначено в акті ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №6653/7/23-113 від 14.11.2011, ТОВ «Сервіс К.М.Б.» не надано жодних документів податкового та бухгалтерського обліку щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних фондів та нематеріальних активів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Суд не бере до уваги висновки акта ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 14.11.2011 № 6653/7/23-113 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сервіс К.М.Б.» (код ЄДРПОУ 36880441) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень, серпень та вересень 2011 року з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, як зазначено в акті від 14.11.2011 № 6653/7/23-113 ТОВ «Сервіс К.М.Б.» за період липень, серпень та вересень 2011 року, первинна документація ТОВ «Сервіс К.М.Б.» податковим органом не досліджувалась.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Як було зазначено вище, суд не погоджується із твердженнями відповідача про фіктивність правочинів з тих причин, що контрагент позивача не має адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, однією з підстав для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Сервіс К.М.Б.» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані податкової звітності контрагента.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товарів, що передані позивачу зазначеними вище контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Зазначене вище спростовує доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для постачання товарів ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та ТОВ «Сервіс К.М.Б.» були укладені:

- Договір від 31.07.2011 № 15102;

- Договір від 10.08. 2011 № 15300;

- Договір від 11.08.2011 № 115312;

- Договір від 12.08.2011 № 115312;

- Договір від 22.08.2011 № 115578;

- Договір від 23.08.2011 № 15625;

- Договір від 31.08.2011 № 15818;

- Договір від 20.09.2011 № 16002;

- Договір від 22.09.2011 № 16012;

- Договір від 27.10.2011 № 16208;

- Договір від 26.09.2011 № 16027;

- Договір від 26.09.2011 № 16030.

На виконання зазначених Договорів ТОВ «Сервіс К.М.Б.» було передано у власність ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» українську пшеницю 4-5 класів класу «Б», фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2010 року, ячмінь українського походження врожаю 2011 року та українська кукурудза врожаю 2011 року. Виконання сторонами зазначених договорів підтверджується належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю, карткою рахунку 631, реєстром платіжних доручень, доставка товару здійснювалася згідно з договорами поставки товару та реєстрів вантажів.

В підтвердження передачі товару були надані копії складських квитанцій ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» від ТОВ «Сервіс К.М.Б.».

Також, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт ненадання відповіді на запит Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби податкової від 02.09.2011 № 23889/10/40-447 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з ТОВ «Техмашгруп» в липні - жовтні 2010 року.

Суд не бере до уваги висновки Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби з огляду на таке.

На вказаний запит, ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» листом від 26.07.2012 №961/01 надано відповідь в якій зазначається, що письмова вимога контролюючого органу оформлена неналежним чином, з відсутністю підстав для надсилання запиту, тому вищезазначений запит залишився без виконання.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та ТОВ «Техмашгруп» були укладені Договори за період з 01.08.2010 по 30.11.2010.

На виконання зазначених Договорів ТОВ «Техмашгруп» було передано у власність ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» українську пшеницю 4-5 класів класу «Б» та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2010 року, українська пшениця 2 класу групи «А» врожаю 2010 року, насіння українського соняшника, пшениця 3 класу групи «А» врожаю 2010 року та ячмінь українського походження врожаю 2010 року. Виконання сторонами зазначених договорів підтверджується належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю, карткою рахунку 631, реєстром платіжних доручень.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України із змінами та доповненнями встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що факт реальності операцій поставки ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» та ПП «Ріст» та ТОВ «Грейн Корн» вже встановлений постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 по справі № 2а-13140-/11/2670 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 по справі № 2а-6474/12/267 та згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує подальшого доказування.

До видів діяльності TOB «Нобл Ресорсіз Україна» за КВЕД відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносяться: 63.12.0 «Складське господарство», 63.40.0 «Організація перевезення вантажів», 15.41.0 «Виробництво нерафінованих олії та жирів», 51.21.0 «Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин», 65.23.0 «Інше фінансове посередництво», 74.14.0 «Консультування з питань комерційної діяльності та управління».

Слід зауважити, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на визначення податкових зобов'язань.

Також, на підтвердження реальності операцій з поставки товару позивачем надано: договори поставки, податкові, видаткові накладні, довідку з банку, договори складського зберігання, складські квитанції елеваторів, товарно - транспортні накладні, залізничні накладні, карантинні сертифікати, картки аналізу якості зерна, копії вагових відомостей, договори подальшої реалізації товару, вантажно-митні декларації.

Вказані документи недійсними не визнавалися та належать третім особам (елеваторам, перевізникам/експедиторам, Укрзалізниці). Якщо операції є нереальними, це повинно кваліфікуватися як підробка документів зі сторони даних осіб, що за відсутності вироку суду не є належним доказом.

Належним доказом підтвердження реальності операцій поставки товару, а також погашення складських квитанцій є витяги з Державного реєстру складських квитанцій на зерно.

Судом встановлено, що контрагенти позивача є посередниками між виробниками товару і споживачами, а не виробниками товару, тому відсутня необхідність у виробничих, транспортних та трудових ресурсах. При цьому, відсутність інформації про наявність ресурсів, не означає відсутності таких ресурсів на момент виконання операцій з поставки товару.

Також, контрагентам не заборонено укладати договори оренди складських приміщень та користуватися послугами третіх осіб (перевізників, експедиторів), що і мало місце в розглянутій справі, товар перевозили перевізники, зберігали зерно в елеваторах.

Суд зазначає, що в рамках поставок, позивач приймав товар, який уже знаходився на елеваторі. Там же відбувалось переоформлення товару на позивача, так як зерно є специфічним товаром, який повинен зберігатися в спеціальних приміщеннях (елеваторах).

Підтвердженням цього є наявні в матеріалах справи складські квитанції, в яких зазначається, що товар за відповідними кількісними і якісними характеристиками переоформлено з контрагентів на позивача.

В акті перевірки від 21.03.2013 № 331/40-50/35919521 відповідач аналізує фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Ріст» та ТОВ «Грейн Корн» з їх контрагентами, на підставі чого робить висновок про нереальність договорів позивача.

Вказані висновки ґрунтуються виключно на актах перевірок відносно контрагентів.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у Листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Більше того, позивачу взагалі не відомі описані в акті перевірки підприємства, оскільки фінансово-господарських взаємовідносин з ними у ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з ними не було.

Підсумовуючи все вищевикладене, необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з ПП «Ріст» (код ЄДРПОУ 34671871), ТОВ «Торгівельна компанія «Грейн Корн» (код ЄДРПОУ 34534450), ТОВ «Техмашгруп» (код ЄДРПОУ 3649460), ТОВ «Агро-Регіони» (код ЄДРПОУ 37118963), ТОВ «Дон-Агротрейд» (код ЄДРПОУ 336443018), ТОВ «Кваркон» (код ЄДРПОУ 36955574), ТОВ «Сервіс - К.М.Б.» (код ЄДРПОУ 36880441), ТОВ «Агропродукт ЛТД», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання зернової продукції для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю цих підприємств з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України із змінами та доповненнями, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України із змінами та доповненнями встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України із змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України із змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні постачальники позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем товару та придбання такого товару з метою його використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За визначенням наведеним у пункті 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад - це юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Статтею 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері. Тобто, сертифікації підлягає не будь-яка діяльність, пов'язана із зерновою продукцією, а лише послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження до первинних документів позивача, оформлених за результатами вчинених операцій поставок товару. Відповідно зазначені документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства і недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Також, суд зазначає, що висновки відповідача спростовуються висновком судово-економічної експертизи за № 7189/7190/13-45/471-474/14-45 від 31.01.2014, де встановлено, що у ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, наявні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ за договорами поставки товару з контрагентами за період з 01.02.2009 по 31.01.2012 в розмірі 36 462 301,47 грн.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, те, що відповідачем не надано доказів правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000194050, № 0000204050 від 04.04.2013 року суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування даних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000204050 від 04.04.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28 892 782,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 935 492,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000194050 від 04.04.2013 року, яким Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 525 531,00 грн. та застосовано 1 717 958,50 грн. штрафної санкції.

Судові витрати в сумі 2 294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій