Ухвала

від 18.11.2014 по справі 826/7657/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/800/32137/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

у справі № 826/7657/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» (далі - ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна»; позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000204050 від 04 квітня 2013 року та № 0000194050 від 04 квітня 2013 року. Судові витрати в розмірі 2 294,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Грейн Корн», Приватним підприємством «Ріст», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техмашгруп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіони», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Агротрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кваркон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-К.М.Б.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродукт ЛТД» за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2012 року, за результатами якої складено акт № 331/40-50/35919521 від 21 березня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000204050 від 04 квітня 2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 28 892 782,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 935 492,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000194050 від 04 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 243 489,50 грн. (6 525 531,00 грн. - основний платіж, 1 717 958,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» залишено без задоволення, а оспорювані акти індивідуальної дії - без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Агропродукт ЛТД», ТОВ «Агро-Регіони», ТОВ «Дон-Агротрейд», ТОВ «Кваркон», ТОВ «Сервіс-К.М.Б.», ТОВ «Техмашгруп», ПП «Ріст», ТОВ «ТК «Грейн Корн» за нікчемними правочинами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок та зустрічних звірок названих суб'єктів господарювання, в яких вказано про неперебування постачальників позивача за зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також викладено думку про те, що укладені зазначеними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, відповідач вказував про порушення кримінальної справи № 69-0146 за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання юридичних осіб, зокрема, ТОВ «Агро-Регіони» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а також ненадання позивачем на запит МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП № 23889/10/40-447 від 02 вересня 2011 року пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ТОВ «Техмашгруп» в липні - жовтні 2010 року з огляду на те, що письмову вимогу контролюючого органу оформлено неналежним чином та направлено за відсутності законодавчо визначених підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій з придбання товариством української пшениці третього класу групи «А» в ТОВ «Агропродукт ЛТД», насіння українського соняшника врожаю 2010 року в ТОВ «Агро-Регіони», української пшениці четвертого та п'ятого класів групи «Б», фуражної пшениці шостого класу врожаю 2010 року, насіння українського соняшника врожаю 2010 року в ТОВ «Дон-Агротрейд», насіння сої українського походження врожаю 2011 року, української кукурудзи врожаю 2011 року в ТОВ «Кваркон», української пшениці четвертого та п'ятого класів групи «Б», фуражної пшениці шостого класу врожаю 2011 року, ячменю українського походження врожаю 2011 року, насіння сої українського походження врожаю 2011 року, української кукурудзи врожаю 2011 року в ТОВ «Сервіс-К.М.Б.», української пшениці четвертого та п'ятого класів групи «Б», другого та третього класів групи «А», фуражної пшениці шостого класу врожаю 2010 року, ячменю українського походження врожаю 2010 року, насіння українського соняшника врожаю 2010 року в ТОВ «Техмашгруп» позивачем долучено до матеріалів справи належним чином складені податкові та видаткові накладні, картки рахунку 631, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, складські квитанції на зерно, транспортну документацію.

Також, правомірність формування ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» даних податкового обліку в охоплений перевіркою період підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 7189/7190/13-45/471-474/14-45 від 31 січня 2014 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

При цьому, на переконання колегії суддів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийняли до уваги подані позивачем первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Техмашгруп» з огляду на те, що це узгоджується з положеннями статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Крім того, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Визнаючи правомірним віднесення ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Ріст» та ТОВ «ТК «Грейн Корн», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт реальності проведених позивачем із вказаними постачальниками операцій в охоплений перевіркою період встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 2а-13140/11/2670 та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року у справі № 2а-6474/12/267, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Однак, як встановлено судами, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції щодо безтоварності розглядуваних поставок не надано жодного належного доказу.

Що ж стосується посилання контролюючого органу на факт порушення кримінальної справи № 69-0146 як на підставу для виключення із складу податкового кредиту сформованих позивачем за проведеними з ТОВ «Агро-Регіони» операціями сум податку на додану вартість, то слід зазначити, що сам по собі факт порушення кримінальної справи та матеріали досудового слідства не можуть слугувати належним доказом безтоварності (фіктивності) вчинених операцій до часу їх закріплення належним процесуальним шляхом.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження наведених доводів вироку в указаній кримінальній справі не надано.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Острович С.Е.