Постанова

від 04.03.2014 по справі 5008/976/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа № 5008/976/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Галушко Н.А., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Ковач В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок» на рішення господарського суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року у справі №5008/976/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок», просила стягнути з відповідача на її користь 28774,80 грн. заборгованості з орендної плати за червень - жовтень 2012 року та 11509,92 грн. неустойки за користування орендним майном за час прострочення повернення майна.

Відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок») подав зустрічний позов, у якому просив суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 234025,00 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів і розірвати з 03.09.2012 року укладений сторонами договір оренди від 02.01.2012 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012 року в задоволенні зустрічного та первісного позовів відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012 року у справі №5008/976/2012 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Закарпатблок" на користь ФОП ОСОБА_3 28774,80 грн. заборгованості з орендної плати та 1149,64 грн. судового збору; в задоволенні позову в частині стягнення 11509,92 грн. неустойки відмовлено; рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012 року у справі №5008/976/2012 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 року задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок". Скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012 року у справі №5008/976/2012 в частині розгляду первісного позову про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 28774,80 грн. та в частині розгляду зустрічного позову про стягнення 234025,00 грн. збитків (упущеної вигоди), справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду.

При цьому Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський помилково відмовив у стягненні орендної заборгованості з підстав підписання акту приймання передачі майна власником цього майна, а не орендодавцем.

Разом з тим Вищий господарський суд України визнав передчасними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення орендної плати за заявлений позивачем період, оскільки не взяв до уваги доводи ТОВ "Закарпатблок" про те, що з 22.06.2012 року до 24.07.2012 року та з 03.09.2012 року до 23.10.2010 року об'єкт оренди не міг бути ним використаний за призначенням у господарській діяльності у зв'язку з відключенням електричної енергії за заявою ФОП ОСОБА_3, а ФОП ОСОБА_3 цей факт не оспорює. Суд апеляційної інстанції не зазначив докази, на підставі яких він дійшов висновку про наявність у ТОВ "Закарпатблок" заборгованості у сумі 691,85 грн. за спожиту електроенергію, а також взагалі не з'ясував обставини, з яких було припинено постачання електроенергії з 03.09.2012 року та правомірність дій ФОП ОСОБА_3 щодо подання відповідної заяви до Мукачівського МРЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго". Вищий господарський суд вказав, що встановлення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на визначений договором оренди різний розмір орендної плати - у місяці ведення господарської діяльності орендна плата становить 720 дол. США, а у місяці зберігання обладнання - 360 дол. США.

Щодо зустрічного позову Вищий господарський суд констатував, що суди з'ясували з недостатньою повнотою питання наявності протиправної поведінки, яке є одним з елементів складу цивільного правопорушення й підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Вищий господарський суд України у постанові від 27.03.2013 року вказав судам під час нового розгляду врахувати викладене у постанові, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити доводи сторін та подані ними докази, що мають значення для її розгляду, вичерпно встановити права і обов'язки сторін, і виходячи з цього, - визначитись із застосуванням усіх норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, здійснити належну правову кваліфікацію відносин сторін та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Господарський суд Закарпатської області (суддя Мокану В.В.) рішенням від 07.10.2013р. у справі №5008/976/2012 задовольнив первісний позов і стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатблок" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 28774,80 грн. заборгованості по орендній платі. У задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Закарпатблок" (позивач за зустрічним позовом) подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 07.10.2013 року у справі №5008/976/2012 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Скаржник вважає оскаржене рішення суду у частині відмови в задоволенні зустрічного позову необґрунтованим і незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; викладені у рішенні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до винесення неправильного рішення. За твердженням скаржника ФОП ОСОБА_3 безпідставно відключила від електропостачання орендоване ТОВ "Закарпатблок" приміщення, у зв'язку з чим, позивач не міг використовувати приміщення у господарській діяльності за призначенням і йому були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатблок" апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Представник позивача надав пояснення, рішення суду першої інстанції вважає законним і обгрунтованим, просить залишити без змін. Серед іншого стверджує, що у вартість орендної плати входила й вартість послуг з електропостачання; окремо кошти за електропостачання товариство не сплачувало. Виробництво на орендованому об'єкті розпочато у травні 2012 року, що підтверджено наказом по ТОВ „Закарпатблок" та відповідною звітністю товариства. Період до 03.05.2012 року оцінює як термін зберігання обладнання. Також стверджує, що саме з вини орендодавця (фізичної особи-підприємця ОСОБА_3) було припинено електропостачання з 22.06.2012 року по 24.07.2012 року та з 03.09.2012 року, що підтверджено актами від 25.06.2012 року, від 03.09.2012 року та листом Мукачівського МРЕМ від 13.09.2012 року.

У зв'язку із висловленими представником позивача сумнівами щодо підпису і подання фізичною особо-підприємцем ОСОБА_3 наявних у матеріалах справи розрахунків позовних вимог і визначеним періодом стягнення, суд апеляційної інстанції викликав у судове засідання позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 для дачі пояснень.

У судовому засіданні фізична особа-підприємець ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила. Пояснила, що сума 28774,80 грн. заборгованості з орендної плати нарахована за період з січня до жовтня 2012 року. При цьому враховано сплачені відповідачем кошти, а також період здійснення відповідачем господарської діяльності. Покликаючись на положення договору оренди заперечила твердження відповідача про урахування в орендній платі й вартості електропостачання. Пояснила, що керівник ТОВ „Закарпатблок" домовився тимчасово підключитися до електролічильника ТОВ „Алекс-Т", яке мало всі дозвільні документи на споживання електроенергії, не здійснювало господарську діяльність, а розпочинало процедуру ліквідації підприємства. 3 вересня 2012 року ТОВ „Алекс-Т" звернулося до Мукачівського МРЕМ про розірвання договору поставки електроенергії у зв'язку з початком процедури ліквідації. Наголошує на відсутності будь-якого відношення орендодавця до відключення орендованих товариством приміщень від електромережі, оскільки між сторонами договору оренди ніяких відносин щодо електропостачання не існувало. Проти зустрічного позову заперечила, посилаючись на відсутність у її діях складу цивільного правопорушення.

У судовому засіданні 19 лютого 2014 року оголошено перерву на 24 лютого 2014 року, а в судовому засіданні 24 лютого 2014 року - на 04 березня 2014 року для завершення розгляду справи та проголошення судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 і вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

Як вже зазначено, постановою Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року справа №5008/976/2012 передана на новий розгляд Господарського суду Закарпатської області лише в частині розгляду первісного позову про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 28774,80 грн. та в частині розгляду зустрічного позову про стягнення 234025,00 грн. збитків (упущеної вигоди).

Прийняті у справі №5008/976/2012 судові рішення у частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 11509,92 грн. неустойки за користування орендним майном за час прострочення повернення майна залишено без змін й такі набрали законної сили.

Постановляючи оскаржене рішення, Господарський суд Закарпатської області встановив, що 02.01.2012 року сторони уклали договір № б/н, відповідно до умов якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (орендодавець) надає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок" (орендар) приймає у строкове платне користування частину виробничого цеху площею 300 кв. м з прилеглою ділянкою площею 400 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 терміном на 11 місяців для здійснення господарської діяльності.

Власником приміщення і земельної ділянки, які є об'єктом оренди, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.09.2010 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 541032 є ОСОБА_4, у якого ОСОБА_3 орендує приміщення площею 1000 кв. м з прилеглою ділянкою площею 1000 кв. м за договором оренди від 02.01.2012 року, умовами якого орендарю надано право передавати об'єкт в суборенду (п. 6.2.3). Передачу об'єкта оренди ТОВ „Закарпатблок" підтверджено актом передачі -прийняття від 03.01.2012 року, підписаним власником ОСОБА_4 та директором ТОВ „Закарпатблок".

Договір оренди від 02.01.2012 року достроково припинений не був.

За умовами пункту 4.1 договору розмір орендної плати складає: у місяці ведення господарської діяльності - 720 дол. США в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати; у місяці зберігання обладнання - 360 дол. США в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати. Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця (п. 4.2).

Стверджуючи, що заборгованість відповідача з орендної плати за червень-жовтень 2012 року становить 28774,80 грн., позивач додав до матеріалів справи розрахунки, які містять різні періоди нарахування.

Суд першої інстанції на підставі пояснень представників сторін та наданих доказів дійшов висновку про правомірність нарахування протягом періоду січень-квітень 2012 року орендної плати, виходячи з розміру 360 доларів США в перерахунку на грн. згідно офіційного курсу НБУ на день оплати, зважаючи на подані відповідачем докази початку виробництва з травня місяця, та визначення розміру орендної плати за травень - жовтень 2012 року виходячи з суми 720 доларів США в перерахунку на гривні за офіційним курсом НБУ на день оплати. Фактично сплачено відповідачем з врахуванням сум, перерахованих у 2011 році, суму 16960 грн. Також суд вказав, що за період з червня до жовтня 2012 року включно орендна плата визначена позивачем виходячи з розміру 720 доларів США за кожен місяць, що становить 28774,80 грн. Означена сума нарахована відповідно до умов договору оренди, доказів сплати цієї суми суду не надано, тому така підлягає стягненню.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача, що саме з вини позивача та інших осіб він (відповідач) не міг використовувати орендоване майно з тих причин, що внаслідок відключення об'єкту оренди від електропостачання було зупинено виробництво блоків, що в силу положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому суд констатував, що укладений сторонами договір оренди від 02.01.2012 року не містить умов про включення до розміру орендної плати як витрат з оплати електропостачання, так і інших експлуатаційних витрат орендаря. Більш того, п. 6.13. договору оренди встановлено обов'язок орендаря нести всі витрати з експлуатації об'єкту, що орендується. Витрати на електроспоживання належать до експлуатаційних витрат. Відповідач не укладав договір на постачання електроенергії з Мукачівським МРЕМ, а договірні відносини на постачання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 існували між Мукачівським МРЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс-Т". Відтак відключення від електропостачання товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс-Т" не належить до обставин, які дають підстави для застосування щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок" (орендаря) ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Вирішення питання споживання електроенергії на орендованому об'єкті у відповідності до приписів ст. 26 Закону України „Про електроенергетику", п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 з наступними змінами належить до обов'язків господарюючого суб'єкта - споживача електроенергії. Відповідач не надав суду доказів вчинення ним дій по забезпеченню електропостачання виробничого процесу у відповідності до нормативно встановлених правил. Звернення ОСОБА_3 як директора ТОВ „Алекс-Т" до Мукачівського МРЕМ з заявами про припинення подачі електроенергії стосується договірних відносин між ТОВ „Алекс-Т" з енергопостачальною організацією, у яких ТОВ „Закарпатблок" участі не брало.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення первісного позову: стягнення з ТОВ „Закарпатблок" на користь позивача 28774,80 грн. заборгованості по орендній платі. Судові витрати розподілено пропорційно задоволеній сумі позову, як це передбачено ст. 49 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК, ч. 1 ст. 283 ГК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК).

Відповідно до частини 1 ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК).

Строк договору найму є однією із істотних умов договору оренди, він визначається за погодженням сторін (ч. 1, ч. 4 ст. 284 ГК. ч. 1 ст. 763 ЦК).

У силу ст. 288 ГК, ст. 774 ЦК за згодою наймодавця орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду (піднайм), якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору суборенди (піднайму) не може перевищувати строку договору найму. До договору суборенди (піднайму) застосовуються положення про договір найму.

З матеріалів справи слідує, що позивач, який орендує майно у третьої особи ОСОБА_4 (власник майна), уклав з відповідачем договір оренди від 02.01.2012р. предметом якого є передача відповідачу в оренду частини орендованого майна терміном на 11 місяців, тобто, уклав договір суборенди. Слід зазначити, що за договором оренди, укладеним позивачем з власником майна, позивачу надане право передавати майно в суборенду без згоди власника. Поряд з цим акт від 03.01.2012р.про передачу майна відповідачу підписаний власником майна ОСОБА_4 та директором відповідача. Відповідач теж підтверджує факт передачі йому майна в оренду за вказаним актом. Таким чином, підписання акту приймання-передачі майна не орендодавцем, а власником майна, не може бути підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати за користування майном, яке фактично йому було передане в користування на умовах оренди.

Відповідач повністю сплатив орендну плату в сумі 16960 грн. (за січень-квітень 2012р. з розрахунку 360 дол. США за місяць, а за травень 2012р. - 720 дол. США в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати). За період з червня по жовтень 2012 року підлягала до сплати орендна плата в сумі 28774,80 грн. (720 дол. США в місяць в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати), однак ця орендна плата не сплачена. Докази сплати вказаної суми відсутні у матеріалах справи й таких не надано суду апеляційної інстанції.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 28774,80 грн. заборгованості по орендній платі є законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно відхилив, як безпідставні, твердження відповідача, що саме з вини позивача та інших осіб він (відповідач) не міг використовувати орендоване майно, оскільки внаслідок відключення об'єкту оренди від електропостачання було зупинено виробництво блоків, що у силу положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому суд констатував, що укладений сторонами договір оренди від 02.01.2012 року не містить умов про включення до розміру орендної плати як витрат з оплати електропостачання, так і інших експлуатаційних витрат орендаря. Більш того, п. 6.13. договору оренди встановлено обов'язок орендаря нести всі витрати з експлуатації об'єкту, що орендується. Витрати на електроспоживання належать до експлуатаційних витрат. Відповідач не укладав договір на постачання електроенергії з Мукачівським МРЕМ, а договірні відносини на постачання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 існували між Мукачівським МРЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс-Т". Відтак відключення від електропостачання товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс-Т" не належить до обставин, які дають підстави для застосування щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок" (орендаря) ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України й звільнення від сплати орендних платежів.

За приписами ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 з наступними змінами, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін; споживання електричної енергії без договору не допускається.

Отже, відповідач (ТОВ „Закарпатблок"), як споживач електроенергії, повинен був у встановленому порядку вирішити питання споживання ним електроенергії на орендованому об'єкті, оплачувати вартість спожитої електроенергії. Таких доказів суду не надано.

Заява ТОВ „Алекс-Т" за підписом директора ОСОБА_3 до Мукачівського МРЕМ про припинення подачі електроенергії стосується договірних відносин між товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс-Т" і енергопостачальною організацією - Мукачівським МРЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго".

Товариство з обмеженою відповідальністю „Закарпатблок" не надало суду жодних доказів укладення ним договорів з товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс-Т" чи енергопостачальною організацією - Мукачівським МРЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго" щодо забезпечення електроенергією орендованого об'єкта.

Відтак немає жодних законних підстав для звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає, як це передбачено ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Щодо зустрічного позову.

Зустрічні позовні вимоги відповідача про стягнення з позивача за первісним позовом збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 234 025,00 грн. заявлені на підставі ч. 1 ст. 224 ГК та п. 2 ч. 1 ст. 225 ГК.

Як визначено ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

За змістом ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Верховний Суд України неодноразово у постановах висловив правову позицію, що для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Отже, тягар доведення протиправності поведінки та вини відповідача, наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідач розрахував суму збитків виходячи з того, що за період з 22.06-24.07 2012р.та з 03.09.-23.10.2012р. (55 робочих днів) підприємство не могло здійснювати господарську діяльність через відключення електроенергії з вини позивача. За цей період підприємство могло виготовити 126500 стінових блоків (2300 блоків за 1 день блоків), собівартість 1 блока 5,35 грн., ціна 7,20 грн., різниця між якими 1,85 грн. (7.20-5.35) помножена на кількість блоків складає суму збитків 234 025 грн. (126500 х 1.85).

Однак укладеним сторонами договором оренди від 02.01.2012 року не врегульоване питання між орендодавцем та орендарем щодо відшкодування витрат за електроенергію, яка буде споживатись орендарем. Натомість п. 6.1.3. договору оренди установлено обов'язок орендаря нести всі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується.

Із змісту листа Мукачівського МРЕМ від 13.09.2012р. № 6-3/573 слідує, що договір на постачання електроенергії до приміщення цеху за адресою: АДРЕСА_1 був укладений між Мукачівським МРЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" і ТзОВ "Алекс-Т". 22.06.2012р. та 03.09.2012р. від директора ТзОВ "Апекс-Т" ОСОБА_3 на адресу Мукачівського МРЕМ надійшли заява про припинення подачі електроенергії (т. 1, а.с. 50).

Дії/бездіяльність ОСОБА_3, як директора ТОВ „Алекс-Т", у вирішенні питань електропостачання за укладеним між Мукачівським МРЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго" та ТОВ „Алекс-Т" договором не можна ототожнювати із діями/бездіяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - орендодавця за договором оренди, укладеним 02 січня 2012 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок». Означені двосторонні договори укладені між різними сторонами щодо різних правовідносин.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують існування зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс-Т" забезпечувати електропостачанням приміщення, які орендує товариство з обмеженою відповідальністю „Закарпатблок".

Таким чином у матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (орендодавця) та її вини у припиненні електропостачання на орендований товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок» об'єкт.

Щодо тверджень про перешкоджання у завезенні матеріалів, вивозі продукції, відновленні електропостачання, підтверджених копіями звернень до правоохоронних органів, протоколами, постанов ВДМ Мукачівського МВ УМВС України у Закарпатській області від 11 і 31 жовтня 2012 року суд першої інстанції правильно вказав, що такі не можуть бути визнані належними доказами з огляду на ст. 35 ГПК України, відповідно до якої лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Ураховуючи викладені вище обставини та приписи закону, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Постанови ВДМ Мукачівського МВ УМВС України у Закарпатській області від 07 вересня 2012 року, від 11 жовтня 2012 року та від 31 жовтня 2012 року прийнято в порядку КПК України за результатами перевірки заяв на предмет вчинення хуліганських дій і наявності ознак злочину, передбаченого ст. 296 КК України та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно Ковача В.С., ОСОБА_3 та інших осіб. Відповідно названі постанови не є письмовими доказами у розумінні ст. 36 ГПК України за визначенням якої письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 4-2 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У силу ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Закарпатської області вірно застосував приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Закарпатської області, викладених у рішенні від 07 жовтня 2013 року.

Відтак немає жодних законних підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року у справі №5008/976/2012.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду рішення господарського суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року у справі №5008/976/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатблок» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.