Постанова

від 11.03.2014 по справі 5/30/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 5/30/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ"Атлантік Оіл" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.12.13 р.

у справі № 5/30/2012/5003 (суддя Стефанів Т.В. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "БСТ"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

кредиторів - Кучерява І.П. (довіреність №2514/114-09-110 від 09.12.13р.);

боржника - не з'явився;

арбітражного керуючого - Гонта О.А.;

апелянта - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.12.2013 року у справі №5/30/2012/5003 визнано недійсними наступні договори: Установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю, укладений 06 вересня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім "Індар" та ТОВ "Атлантік-Оіл" (код ЄДРПОУ 35533636); договір застави №06-09/12/1, укладений 06 вересня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім "Індар" та ТОВ "Атлантік-Оіл"; договір застави №06-09/12/2, укладений 06 вересня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім "Індар" та ТОВ "Атлантік-Оіл"; договір застави №06-09/12/3, укладений 06 вересня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім "Індар" та ТОВ "Атлантік-Оіл"; договір застави №06-09/12/4, укладений 06 вересня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім "Індар" та ТОВ "Атлантік-Оіл".

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТОВ "Атлантік Оіл" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви арбітражного керуючого Гонти О.А. про визнання недійсними договорів відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Представник кредитора (ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар") та арбітражний керуючий Гонта О.А. у відзивах на апеляційну скаргу та безпосередньо в судовому засіданні вважають ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники апелянта та кредиторів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до п.5 ухвали апеляційного суду від 14.02.2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника кредитора та арбітражного керуючого, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2012 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ" господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою суду від 22.01.2013 р. призначено розпорядником майна ТОВ "Торговий дім "Індар" арбітражного керуючого Гонту Оксану Анатоліївну.

Постановою господарського суду Вінницької області від 06.08.2013 року визнано ТОВ "Торговий дім "Індар" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гонту Оксану Анатоліївну.

04.12.2013 року ліквідатор Гонта Оксана Анатоліївна звернулася до господарського суду Вінницької області з заявою про визнання недійсними договорів у справі №5/30/2012/5003, а саме: установчого договору від 06.09.2012 р.; договору застави №06-09/12/1 від 06.09.2012 р.; договору застави №06-09/12/2 від 06.09.2012 р.; договору застави №06-09/12/3 від 06.09.2012 р. та договору застави №06-09/12/4 від 06.09.2012 р., укладених між ТОВ "Торговий Дім "Індар" та ТОВ "Атлантік-Оіл" (т.13, а.с.37-44).

Місцевий господарський суд посилаючись на те, що зміст вищевказаних договорів суперечить вимогам законодавства, зокрема, вимогам ст.ст. 13,20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч.ч. 1,2,3 ст.203 ЦК України, прийшов до висновку про задоволення заяви ліквідатора та визнання недійсними цих договорів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2012 року між ТОВ "Атлантік-Оіл", в особі директора Мерзлюка С.І., та ТОВ "ТД "Індар", в особі ліквідатора Борового О.В., був укладений установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕКС" (далі - договір, т.13, а.с.68-69).

Згідно п.1.4 даного договору метою створення товариства є відновлення позицій на фармацевтичному ринку України шляхом створення нової юридичної особи. Товариство може приймати участь у процесі розпорядження майном, санації, ліквідації ТОВ "ТД "Індар" з метою повного або частково відновлення його платоспроможності.

Пунктами 3.5, 3.6 договору сторони передбачили, що учасники не відповідають за зобов'язаннями товариства, але несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Учасники погодили укласти окремі договори застави між учасниками щодо зобов"язання учасників внески до статутного фонду.

Для забезпечення діяльності товариства статутний капітал товариства утворюватися з грошових коштів і будь-якими майновими та немайновими правами для забезпечення господарської діяльності товариства і відновлення роботи учасника 2 (ТОВ "ТД "Індар") на фармацевтичному ринку (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.3 договору, розподіл статутного капіталу між засновниками відбувається наступним чином: п.5.3.1. учасник 1 (ТОВ "Атлантік-Оіл") зобов'язуються внести вклади в статутний капітал Учасника 1 (ТОВ "Атлантік-Оіл") до 31.08.2013 право вимоги на суму 578 000 грн., що виникла на підставі договору поставки і підтверджена рішення суду у справі № 16/5025672/11 від 08 червня 2011 року господарського суду Хмельницької області, що відповідає 16,2% статутного капіталу товариства, про що підписується відповідні документи; учасник 2 (ТОВ "ТД "Індар") зобов'язуються внести вклади в статутний капітал учасника 1 (ТОВ "Атлантік-Оіл") до 31.08.2013 року на суму у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн. 00 коп. шляхом перерахунку зазначеної суми на рахунок р/р 26004001221751 ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, що відповідає 83,8% (статутного капіталу товариства).

На виконання установчого договору між сторонами також були укладені договори застави, зокрема, договір застави №06-09/12/1 від 06.09.2012р.; предметом якого є майно (майнові права) на грошові кошти, що розміщені на рахунках ТОВ "ТД "Індар"- рахунок №26005044688001 в Подільському відділенні №27 АТ "ТАСкомбанк", МФО 339500 у сумі 1 693 751 грн. 57 коп.; договір застави №06-09/12/2 від 06.09.2012р.; предметом якого є майно (майнові права) на грошові кошти, що розміщені на рахунках ТОВ "ТД "Індар"- рахунок №26005044688002 у Подільському відділенні №27 АТ "ТАСкомбанк", МФО 339500 у сумі 47 085, 45 доларів США; договір застави №06-09/12/3 від 06.09.2012р.; предметом якого є майно (майнові права) на грошові кошти, що розміщені на рахунках ТОВ "ТД "Індар" - рахунок №26007001021683 у ПАТ "Перший інвестиційний банк", МФО 300506 у сумі 613 015, 35 грн.; договір застави №06-09/12/4 від 06.09.2012р., предметом якого є майно (майнові права) на грошові кошти, що розміщені на рахунках ТОВ "ТД "Індар"- рахунок №26000006009401/980 у Печерському відділенні АТ "Сведбанк", МФО 300164 у сумі 106 956 грн. (т.13, а.с.50-65).

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 21.08.2013 р. на підставі всіх чотирьох вищезазначених договорів зареєстровано приватне обтяження на грошові кошти (т.13, а.с.66-67).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на час порушення справи №5/30/2012/5003 про банкрутство ТОВ "ТД "Індар", далі - Закон про банкрутство), в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення процедури розпорядження майном і призначається розпорядник майна в порядку, встановленому Законом. Згідно із ч.ч. 13-16 цієї ж статті встановлено випадки укладення керівником боржника угод за погодженням з розпорядником майна та встановлено, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Тобто, при введенні судом процедури розпорядження майном боржника керівник банкрута продовжує виконувати свої повноваження з певними обмеженнями, встановленими законом.

Як встановлено судами обох інстанцій, всі вищевказані договори підписано від імені ТОВ "ТД "Індар" - Боровим О. В. (в установчому договорі - як ліквідатором; в договорах застави - як керівником).

Разом з тим, відповідно до Витягу з ЄДРЮОФЛП від 20.06.2013р. керівником боржника ТОВ "ТД "Індар" є Романюк Віктор Миколайович; інших осіб, які б мали право представляти інтереси боржника- немає (т.13, а.с.74-76).

Крім того, станом на 06.09.2012 року щодо ТОВ "ТД "Індар" тривала процедура розпорядження майном.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що оспорювані правочини укладені особою, яка не мала повноважень діяти від імені ТОВ "ТД "Індар".

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що укладення оспорюваних договорів Боровим О.В. за власною ініціативою не свідчить про волю на укладення цих договорів самим боржником ТОВ "ТД "Індар", місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що оспорювані правочини вчинено без вільного волевиялення боржника.

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Під час процедури розпорядження майном право підписувати договори мав керівник боржника - Романюк В.М.

Натомість, як вже зазначалося вище, спірні договори підписано ліквідатором Боровим О.В., повноваження якого були припинені в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури за рішенням власника, порушення судом справи про банкрутство та введення процедури розпорядження майном.

Оскільки, повноваження Борового О.В., як ліквідатора, були припинені до укладення оспорюваних правочинів, на момент укладення останніх повноважень у Борового О.В. діяти від імені боржника - не було, а відтак оспорювані договори були укладені від імені боржника з обмеженням його цивільної дієздатності.

Крім того, ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.07.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТД "Індар" та заборонено боржнику відчуження всього рухомого і нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, реорганізацію та ліквідацію, створення юридичних осіб, участь в інших юридичних особах, створення філій, представництв, передачу без дозволу арбітражного керуючого майна в оренду, заставу, видачу доручень, гарантій.

Відповідно до ч.13 ст.13 Закону про банкрутство, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо, зокрема, розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

В даному випадку, спірними є установчий договір, за яким боржник зобов'язується брати участь у створенні юридичної особи шляхом внесення коштів у розмірі 3 000 000 грн., та договори застави, укладені в забезпечення виконання зобов'язань за установчим договором.

При цьому, взяті на себе боржником зобов'язання у розмірі 3 000 000 гри. перевищують один відсоток балансової вартості його активів, що вбачається з балансу боржника, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, спірні договори укладено з порушенням прямої заборони суду та з порушенням вимог ст.13 Закону про банкрутство.

Як вже зазначалося вище, предметом установчого договору, було створення нової юридичної особи - ТОВ "ПЕКС".

Пунктом 1.4 установчого договору визначено, що новостворене товариство може приймати участь у процесі розпорядження майном, санації, ліквідації ТОВ "ТД "Індар" з метою повного або часткового відновлення його платоспроможності.

В п.5.1 установчого договору встановлено, що формування статутного фонду здійснюється для забезпечення господарської діяльності товариства і відновлення роботи учасника 2 - ТОВ "ТД "Індар".

В п.5.3.1 установчого договору передбачено, що ТОВ "Атлантік-Оіл" зобов'язується внести вклад у свій статутний капітал в сумі 578 000 грн., а ТОВ "ТД "Індар" зобов'язується внести вклад у статутний капітал ТОВ "Атлантік-Оіл" у розмірі 3 000 000 грн.

Тобто, договором фактично передбачено поповнення статутного капіталу ТОВ "Атлантік-Оіл", тоді як, у відповідності до ст.144 ЦК України статутний капітал має формуватись саме у новоствореної особи.

На забезпечення виконання саме таких зобов'язань між сторонами були укладені договори застави.

Крім того, згідно вимог ст.142 ЦК України, договір про створення товариства встановлює порядок заснування, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному фонді кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Натомість, в оспорюваному установчому договорі взагалі відсутні умови здійснення спільної діяльності при створенні товариства. Тобто, зміст договору суперечить вимогам вищевказаної статті, що свідчить про недотримання сторонами договору вимог ч.1 ст.203 ЦК України.

Як вбачається з установчого договору, зобов'язання ТОВ "ТД "Індар" з внесення коштів не кореспондуються з обов'язками іншої сторони правочину. Фактично будь-яких дій на виконання установчого договору вчинено не було. Докази виконання ТОВ "Атлантік - Оіл" своїх зобов'язань, передбачених установчим договором - відсутні.

Таким чином, даний договір свідчить про те, що боржник прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що є підставою для визнання недійсним такого договору згідно з приписами ч.1 ст.20 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону про банкрутство, у разі якщо після порушення справи про банкрутство боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог такий договір може бути визнано недійсним.

В даному випадку всі договори застави укладено після порушення справи про банкрутство ТОВ "ТД "Індар".

В цілому, боржник взяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог в сумі 3 000 000 грн. Такі правочини суперечать основним засадам та меті процедури банкрутства - відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів у порядку, передбаченому законом.

Стосовно договорів застави слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про заставу", застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Оскільки установчий договір, на виконання зобов'язань за яким укладено договори застави - підлягає визнанню недійсним, недійсними є і договори застави.

Також слід зазначити, що предметом кожного із договорів застави є майно (майнові права) на грошові кошти.

Відповідно до ст.576 ЦК України, ч.2 ст.4 Закону України "Про заставу", предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Тобто, закон встановлює дві умови до предмету застави: можливість відчуження і можливість звернення стягнення.

Разом з тим, ст. 192 ЦК України передбачено, що грошова одиниця гривня України є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом.

Тобто, грошові кошти є платіжними засобами, їх неможливо відчужити як окремий об'єкт. Отже, самі по собі грошові кошти не можуть бути предметом застави.

Крім того, інші умови договорів застави, зокрема, умови про утримання та збереження заставленого майна, реалізацію заставленого майна, звернення стягнення на заставлене майно, не узгоджуються та не можуть застосовуватись до предмету застави - грошових коштів.

Також в договорах застави неодноразово повторюються умови про виконання зобов'язань за кредитним договором, хоча заставою забезпечено виконання установчого договору.

Судами обох інстанцій встановлено, що в договорах застави передбачені такі умови як, наприклад, про заборону банку закривати рахунок або перераховувати кошти на інший рахунок та умови про відповідальність банку на суму застави (п.6), в той час як банк не є стороною договору.

Зазначене, в свою чергу, вказує на те, що зміст договорів застави суперечить вимогам ст.576 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що вільного волевиявлення на укладення оспорюваних договорів з боку ТОВ "ТД "Індар" - не було; договори не виконувались, відсутні докази виконання свого зобов'язання ТОВ "Атлантік-Оіл"; новостворену особу - ТОВ "ПЕКС" так і не створено, договір від імені ТОВ "ТД "Індар" підписано не уповноваженою на те особою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні договори укладені з порушенням вимог ст.ст. 13, 20 Закону про банкрутство в частині заборони прийняття боржником зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони та прийняття боржником заставних зобов'язань для виконання грошових вимог; з порушенням вимог ч.1 ст.203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити нормам цього кодексу, з порушенням вимог ч.2 ст.203 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та з порушенням вимог ч.3 ст.203 ЦК України, якою передбачено вільне волевиявлення учасника правочину на його вчинення.

З огляду на це, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення заяви ліквідатора та, відповідно, правомірно визнав недійсними установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю, договір застави №06-09/12/1, договір застави №06-09/12/2, договір застави №06-09/12/3, договір застави №06-09/12/4, укладені 06 вересня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім "Індар" та ТОВ "Атлантік-Оіл".

При цьому, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ"Атлантік Оіл" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.12.2013 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.