Постанова

від 27.02.2014 по справі 804/1856/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2014 р. Справа № 804/1856/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретарі за участю: представника позивача представника відповідача Малих Т.П. Чохелі Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003141503 від 27.12.2013 року , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 р. №0003141503.

В обґрунтування позивних вимог зазначено, що у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області не було достатніх правових підстав для обрахунку на власний розсуд розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності спірного податкового повідомлення-рішенням, оскільки у відповідності до норм чинного законодавства України були задекларовані та сплачені суми орендної плати за земельну ділянку державної власності, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, №№41,43, - у розмірах визначених відповідно до умов нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 року, укладеного із Дніпропетровською міською радою (Орендодавець). Зокрема, орендна плата була визначена Сторонами цього Договору в розмірі, передбаченому нормативними актами, що діяли на час його укладення, а саме у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому як зазначає позивач, жодних змін до вказаного Договору оренди земельної ділянки, зокрема, в частині розміру орендної плати з моменту його укладення та на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення сторонами не вносилося.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, також надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

З 07.11.2013 року по 13.11.2013 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області провела документальну невиїзну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» (код ЄДРПОУ 31911915) з питань повного нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року, за результатами якої складений Акт від 20.11.2013р. № 2216/1503/31911915.

В ході проведення вказаної перевірки встановлено порушення п.п.16.1.4., 16.1 ст.16 та п.276.3 ст.276 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена орендна плата за земельну ділянку, яка розташована за адресою м. Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, в районі будинків №№41,43, за 2011 рік на 41 030 ,12 грн. за 2012 рік на 41 030, 49 грн., за січень - вересень 2013 року на 30 772,62 грн..

Висновок відповідача у акті перевірки обґрунтований тим, що позивач подаючи декларації із сплати землю, вказував розмір орендної плати у 2011, 2012 та січні - вересні 2013 роках без урахування коефіцієнту, який визначений у п. 276.3 ст. 276 ПК України, у розмірі 1,5 - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

27.12.2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області на підставі вказаного Акта документальної перевірки прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0003141503, яким згідно з підпунктом 54.3.3 п. 54.3.ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п.п.16.1.4., 16.1 ст.16 та п.276.3 ст.276 Податкового кодексу України визначила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» в розмір 135 913, 78 грн., в тому числі 112 833,23 грн. - основного платежу, 23 080,55 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не погоджується з доводами відповідача, які викладені у акті перевірки з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2007 року між позивачем (Орендарем) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі (реєстраційний запис за № 8540), відповідно до якого позивачу передавалась у строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 0,3921 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, в районі будинків №№41,43, - для проектування та будівництва житлово-торгівельно-ділового центру.

Згідно п.4.1. цього Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі ( у гривнях в розмірі 1.5 % її нормативної грошової оцінки. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку(п. 4.6 цього Договору).

У пункті 5.2 договору оренди вказано про те, що цільовим призначенням земельної ділянки є: землі історико-культурного призначення.

Пунктами 12.1 і 12.2 вказаного Договору передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього Договору здійснюються в письмовій формі.

27.02.2008 року та 03.06.2010 року позивачем (Орендарем) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) було укладено додаткові договори до договору оренди земельної ділянки, які нотаріально посвідчені (реєстраційний запис за №№ 1177, 2401).

Протягом всього часу з моменту укладення згаданого Договору оренди земельної ділянки, в т.ч. за 2013 року, позивачем сплачувались до державного бюджету суми орендної плати за вказану земельну ділянку у розмірах, передбачених цим Договорами.

Одночасно судом встановлено, що позивачем та Дніпропетровською міською радою складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок, про що безпосередньо вказано у п.14.3 договорів оренди.

З розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена судом встановлено, що розмір орендної плати визначено у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексів інфляції, однак сторони не застосували до ставки земельного податку коефіцієнт 1,5 як це було визначено у статті 7 Закону України «Про плату за землю» (чинного на час укладення договорів оренди землі) та пункті 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України.

Одночасно судом на підставі пояснень позивача встановлено, що останній використовує земельні ділянки з цільовим призначенням: землі історико-культурного призначення, способом, який не пов'язаний з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» (чинного на час укладення договорів оренди) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Законом України «Про оренду землі» (в редакції станом на день укладення договорів оренди землі) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Статтею 7 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, зокрема, місцевого значення - 1,5.

Суд зазначає, що у Податковому кодексі України у пунктах 276.3 ст. 276, п.281.1 ст. 281 та 285.5.1 ст. 285 встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір орендної плати для інших категорій земель не може бути меншим трикратного розміру земельного податку; податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів місцевого значення - 1,5.

Таким чином, судом встановлено, що із набранням чинності Податковим кодексом України не змінились ставки орендної плати, коефіцієнти за використання земельних ділянок на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів порівняно із Законом України «Про плату за землю», а також те, що саме договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892) договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи те, що сторони у розрахунках розміру орендної плати, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок, не застосували коефіцієнт 1,5 до ставки земельного податку - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд доходить до висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі до моменту приведення його положень у відповідність до норм чинного законодавства України.

Суд зазначає, що відповідач не в праві втручатися у відносини сторін договорів оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі.

Але відповідач має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, у зв'язку з чим ініціювати питання стосовно приведення умов договору оренди землі у відповідність із чинним законодавством України та звертатися до суду із позовом про визнання недійсними окремих положень договори оренди землі як таких, що порушують публічний порядок, у разі їх не відповідності чинному законодавству України.

На підставі викладеного суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003141503 від 27.12.2013 року - задольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003141503 від 27.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс» (ЄДРПОУ 31911915) судовий збір в розмірі 271 (двісті сімдесят одна) гривня 83 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко