Ухвала

від 23.09.2014 по справі 804/1856/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/1856/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Маркс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «К.Маркс» у січні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, № 0003141503 від 27.12.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 07.11.2013 по 13.11.2013 було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «К.Маркс» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 по 31.10.2013, за результатами якої складено Акт № 2216/1503/31911915 від 20 листопада 2013 року.

В акті перевірки зафіксовані порушення, допущені позивачем, а саме заниження орендної плати за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса в районі будинків № 41, № 43, за 2011 рік - на 41030,12 грн., за 2012 рік - на 41030,49 грн., за січень-вересень 2013 року - на 30772,62 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем сформовано показники податкових декларації з плати за землю за 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік на підставі укладеного 28 грудня 2007 року між ним та Дніпропетровською міською радою договору оренди землі, без урахування коефіцієнту 1,5, визначеного статтею 276 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0003141503 від 27.12.2013, яким ТОВ «К.Маркс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 135913,78 грн., в тому числі, за основним платежем - 112833,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23080,55 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 14 Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено( ст. 271 ПК України).

Статтею 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору оренди землі (п. 1.2.) цільове використання земельних ділянок (УКЦВЗ) є 1.13.2 (житлова забудова і комерційне використання). Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» (п. 4.1.). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. (п. 4.2.). Невід'ємними частинами вищезазначених договорів є розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (п. 14.3.).

Згідно з розрахунком ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» - 1 відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати - 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнт індексації - 1,028.

Пунктом 4.3. договору сторони закріпили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, відповідачем не спростовано, що зміни до вищевказаного договору оренди землі внесені не були.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином зміна розміру земельного податку є лише підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі в порядку, визначеному чинним законодавством, і не тягне за собою автоматичного донарахування податкового зобов'язання як самим платником податків, так і податковим органом.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року в адміністративній справі № 804/1856/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 26 вересня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко