Рішення

від 12.03.2014 по справі 916/3553/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2014 р.Справа № 916/3553/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Рога С.І. (довіреність № 1/12 від 10.12.2013р.) ,

від відповідача - Реутов Б.О. (довіреність № 181 від 04.09.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АНГРІ"

до відповідача - концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" концерну „Військторгсервіс"

про стягнення 245 435,68 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АНГРІ" (ТОВ „АНГРІ") звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" концерну „Військторгсервіс" (філії „ОУВТ") про стягнення 245 435,68 грн., з яких: 178 290,30грн. - основна заборгованість, 17 829,03грн. - штраф, 20 075,98грн. - 3% річних, 17 361,30грн. - інфляційні нарахування, 11 879,07грн. - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог договору підряду від 04.01.2010р., укладеного між концерном „Військторгсервіс", від імені якого діяла філія „Одеське управління військової торгівлі", та приватним підприємством „ЗЕНИТ ПЛЮС" (ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС"), у вигляді невиконання відповідачем свого обов`язку оплатити виконані роботи. При цьому, позивач зазначає, що 26.06.2012 р. між ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" та ТОВ „АНГРІ" укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" передало ТОВ „АНГРІ" належне йому право вимоги до концерну „Військторгсервіс" в особі філії „ОУВТ" згідно з договором від 04.01.2010р. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо погашення заборгованості перед ТОВ „АНГРІ", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2013р. порушено провадження у справі № 916/3553/13 за позовом ТОВ „АНГРІ", розгляд справи призначено на 22.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.01.2014р. розгляд справи відкладено на 19.02.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням всіх витребуваних судом документів.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 17.02.2014р., у зв'язку зі знаходженням судді Мостепаненко Ю.І. на навчанні, справу № 916/3553/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2014р. суддею Никифорчуком М.І. справу № 916/3553/13 прийнято до свого провадження.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 03.03.2014р. справу № 916/3553/13, у зв'язку з поверненням судді господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І. з навчання, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.03.2014р. суддею Мостепаненко Ю.І. справу № 916/3553/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.03.2014р.

В ході розгляду справи позивач підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, що вбачається з долучених до справи письмових пояснень від 22.01.2014р. (вх. № 1653/14) та від 12.03.2014р. (вх. № 6162/14).

Відповідач проти заявлених вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов від 18.02.2014р. (вх. № 4319/14), просив суд застосувати строки позовної давності, відмовивши у задоволення позову.

Згідно із приписами ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.03.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне.

04.01.2010р. між концерном „Військторгсервіс", від імені якого діяла філія „ОУВТ", (Замовником) та ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" (Підрядником), укладено договір підряду (на виконання робіт) (Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Підрядник зобов'язався за завданням Замовника, на свій ризик, за рахунок власних сил з використанням матеріалу Замовника та власного, і відповідно до умов цього Договору, виконати ремонтно-будівельні роботи щодо реконструкції номерів спального корпусу № 2 бази відпочинку „Приморськ" згідно з переліком робіт, що відображені у кошторису, що є невід`ємною частиною цього договору.

П. 2.1 Договору сторони узгодили, що вартість робіт встановлена у відповідності до кошторисної документації, яка є додатком до цього Договору, згідно державних будівельних норм, є твердою і становить 186 000 грн. (з урахуванням ПДВ). До вартості робіт включено всі витрати Підрядника, його винагорода, а також вартість матеріалу Підрядника, що використовується при виконанні цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Підрядник приступає до виконання робіт після підписання цього Договору сторонами.

Згідно ч. 2 п. 4.2 Договору Замовник зобов'язаний прийняти установленим порядком та оплатити виконані роботи.

Розділом 10 Договору передбачено наступне:

- приймання-передача закінчених робіт здійснюється в порядку, встановленому загальними умовами та цим Договором підряду (п. 10.1 Договору);

- Замовник починає приймання робіт за місцем їх виконання на протязі 15 робочих днів з часу отримання повідомлення від Підрядника про їх закінчення (п. 10.2 Договору);

- передача закінчених робіт Підрядником та приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 10.3 Договору);

- підписання акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 10.6 Договору).

Відповідно до розділу 11 Договору сторони дійшли наступних домовленостей:

- розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником на протязі 30 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, шляхом переказу на розрахунковий рахунок Підрядника залишку коштів (п. 11.1 Договору);

- розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартості. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються Підрядником та передаються Замовнику. Підрядник може переуступити право вимоги за цим Договором на користь третіх осіб тільки після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 11.2 Договору).

Ч. 5 розділу 13 Договору встановлено, що за порушення умов остаточного розрахунку, у разі підписання акту приймання-передачі, Замовник сплачує Підряднику штраф у розмірі 10% від невиплаченої суми.

Ч. 2 розділу 15 Договору встановлено, що Договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до моменту його остаточного виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, свої зобов'язання за договором підрядником - ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" виконано в повному обсязі, при цьому, замовник прийняв їх без зауважень, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2010р. та Актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року на суму 186 000грн., які підписані сторонами 29.01.2010р.

Листом вих. № 88/буд. від 21.12.2010р. начальник філії „ОУВТ" концерну „Військторгсервіс" ОСОБА_3, повністю підтвердивши свої зобов'язання по розрахункам за виконані будівельні роботи за договором підряду від 04.01.2010р., в зв'язку зі складним фінансовим станом на підприємстві, запропонував ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" здійснення поетапної оплати заборгованості в сумі 186 000грн. протягом 2011р. - 2012р.

06.02.2012р. між ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" та філією „ОУВТ" концерну „Військторгсервіс" укладено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач визнав перед ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" суму заборгованості за договором від 04.01.2010р. та актом виконаних робіт від 29.01.2010р. - 178 290,30 грн.

Як з'ясовано судом, відповідачем не було оплачено підряднику виконані ним підрядні роботи за вказаним договором підряду від 04.01.2010 р., - у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед підрядником.

На підставі зазначеного 26.06.2012 р. між ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" (Первісним кредитор) та ТОВ „АНГРІ" (Новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги (Договір 2), згідно умов якого сторони узгодили наступне:

- Новий кредитор приймає право вимоги виконання зобов'язань, що належить Первісному кредитору за Договором № б/н від 04.01.2010р. (Основний договір), а Первісний кредитор передає належне йому право вимоги за Основним договором. Загальна сума вимоги виконання зобов'язань за Основним договором складає 186 000 грн. Згідно акту звірки розрахунків та корегованому акту виконаних робіт, уточнена сума виконаних зобов'язань за Основним договором становить 178 290,30 грн. (п. 1.1 Договору 2);

- Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього Договору (п. 1.2 Договору 2);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 26.06.2013р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 Договору 2).

Листом № 5/11 від 03.07.2012р. ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" повідомило відповідача про договір про відступлення права вимоги від 26.06.2012р., про те, що сума боргу філії „ОУВТ" концерну „Військторгсервіс" перед ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" за договором підряду у розмірі 178 290,30 грн. передана ТОВ „АНГРІ", з огляду на що новим кредитором філії є ТОВ „АНГРІ".

ТОВ „АНГРІ" неодноразово надсилало на адресу відповідача листи з вимогою сплатити існуючу заборгованість (вих. № 9 від 18.07.2012р., вих. № 18 від 02.12.2013р.)

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 26.06.2012р. по 29.11.2013р., підписаного та скріпленого печатками позивача та відповідача, відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в рамках договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012р. в сумі 178 290,30 грн.

Станом на грудень 2013 року відповідач так і не сплатив зазначену суму заборгованості, що і стало підставою для звернення ТОВ „АНГРІ" до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 17 829,03 грн., 3% річних у сумі 20 075,98 грн., інфляційні витрати в сумі 17 361,30 грн. та пеню в сумі 11 879,07 грн.

Дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Ч. 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Господарський суд вважає доведеним матеріалами справи факт виконання ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" ремонтно-будівельних робіт по реконструкції номерів спального корпусу № 2 бази відпочинку «Приморськ» та прийняття їх замовником - філією „ОУВТ" концерну „Військторгсервіс" без зауважень, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2010р. та Актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року на суму 186 000грн. від 29.01.2010р.

В подальшому ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" та відповідач узгодили суму заборгованості філії „ОУВТ" концерну „Військторгсервіс" за договором від 04.01.2010р. в сумі 178 290,30грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 06.02.2012р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

До того ж ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На підставі несплати відповідачем в узгоджені договором строки підряднику вартості виконаних підрядних робіт, 26.06.2012 р. між ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" (Первісним кредитор) та ТОВ „АНГРІ" (Новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Новий кредитор прийняв право вимоги виконання зобов'язань, що належить Первісному кредитору за Договором № б/н від 04.01.2010р. (Основний договір), а Первісний кредитор передав належне йому право вимоги за Основним договором - згідно акту звірки розрахунків та корегованому акту виконаних робіт - в сумі 178 290,30 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Ст. 514 ЦК України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. (ст. 517 ЦК України)

Як свідчать матеріали справи, підрядник - ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" згідно листа № 5/11 від 03.07.2012 р. повідомив відповідача про відступлення - згідно договору від 04.01.2010р. - ТОВ „АНГРІ" права вимоги сплати боргу в сумі 178 290,30грн.

При цьому, актом звірки взаємних розрахунків за період з 26.06.2012 р. по 29.11.2013 р., складеним між філією „Одеське управління військової торгівлі" та ТОВ „АНГРІ", відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 178 290,30 грн.

Проте, як вказує позивач та з'ясовано судом, погашення заборгованості на користь нового кредитора - позивача відповідачем здійснено не було, що і стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ „АНГРІ" в частині стягнення суми боргу у розмірі 178 290,30 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 17 829,03грн. штрафу та 11 879,07грн. пені, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.

В свою чергу, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, розділом 13 договору підряду від 04.01.2010р. передбачено такий вид санкції за порушення умов остаточного розрахунку як штраф у розмірі 10% від невиплаченої суми.

Між тим, суд зазначає, що за умовами договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012р. позивач набув право стягнення лише основного боргу та у цьому договорі відсутня вказівка щодо передачі позивачу права на стягнення штрафних санкцій, які існували на момент укладення вказаного договору.

Відтак, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від невиплаченої суми, що складає 17 829,03 грн. та пені в сумі 11 879,07грн., при цьому, суд зазначає, що умовами договору підряду (на виконання робіт) від 04.01.2010р. взагалі не передбачено такий вид санкції за неналежне виконання зобов'язання, як неустойку у вигляді пені.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 075,98 грн. - 3% річних та 17 361,30грн. - інфляційних нарахувань за період з 01.03.2010р. по 01.12.2013р., господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Обов'язок щодо сплати на користь позивача існуючої заборгованості перед ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" у відповідача виник з моменту укладення між підрядником та позивачем договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012р. Як вже зазначалось вище, відповідачем вказаний обов'язок не був виконаний, хоча останнім визнано наявність заборгованості перед позивачем, про що між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 26.06.2012р. по 29.11.2013р. В свою чергу, згідно положень ст. 612 ЦК України відповідач вважається таким, що прострочив, оскільки він не приступив до виконання зобов'язання.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначених норм, суд, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем 3% річних за період з 01.03.2010р. по 01.12.2013р. у розмірі 20 075,98 грн., встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку невірно визначив період виникнення заборгованості у відповідача, в зв'язку з чим судом зроблено власний розрахунок з 26.06.2012р. по 01.12.2013р. (з урахуванням кінцевого строку нарахування 3% річних, заявленого позивачем) та встановлено, що сума 3% річних становить - 7 678,69 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних нарахувань у розмірі 17 361,30 грн., здійснений за період з 01.03.2010р. по 01.12.2013р., суд встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку також невірно визначив період виникнення заборгованості у відповідача, в зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок з урахуванням кінцевого строку нарахування інфляційних нарахувань, заявленого позивачем, та встановив, що за період з 26.06.2012р. по 01.12.2013р. сукупний індекс інфляції мав від`ємне значення, що виключає наявність інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 178 290,30 грн. - основного боргу та 7 678,69 грн. - 3% річних.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ТОВ „АНГРІ" мало право звернутись з даним позовом лише до 26.06.2013р. та відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України ч. 1 та ч. 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Ст. 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п.п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Як встановлено судом, договір підряду між відповідачем та ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" укладено 04.01.2010р. Згідно вимог п.п. 11.1 договору підряду відповідач мав розрахуватись з ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" на протязі 30 календарних днів з дати підписання акту приймання виконаних будівельних робіт, який в свою чергу, був підписаний сторонами 29.01.2010р., таким чином, перебіг позовної давності почався з 01.03.2010р. та мав закінчитись 01.03.2013р.

Але, 06.02.2012р. відповідачем та ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" підписано акт звіряння взаєморозрахунків, згідно з яким відповідачем визнано заборгованість перед ПП „ЗЕНИТ ПЛЮС" в сумі 178 290,30 грн. за договором від 04.01.2010р. Таким чином, строк позовної давності був перерваний та його перебіг почався з 07.02.2012р.

При цьому, 29.11.2013р. було підписано акт звіряння взаєморозрахунків на вищезазначену суму між позивачем та відповідачем вже на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.02.2012р. Таким чином, строк позовної давності був вдруге перерваний та його перебіг почався заново з 30.11.2013р.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" концерну „Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 10А, код ЄДРПОУ 35123222) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АНГРІ" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Глушка, 27, код ЄДРПОУ 23857571) 178 290 (сто сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто) грн. 30 коп. - основного боргу, 7 678 (сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 69 коп. - 3% річних та 3 719 (три тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2014 року.

Суддя Мостепаненко Ю.І.