Постанова

від 08.07.2014 по справі 916/3553/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 916/3553/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року у справі№ 916/3553/13 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" доКонцерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" простягнення 245 435, 68 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Рога С.І.,

від відповідача: Рєутов Б.О.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" про стягнення з останнього 245 435, 68 грн., з яких: 178 290, 30 грн. - основна заборгованість, 17 829, 03 грн. - штраф, 20 075, 98 грн. - 3% річних, 17 361, 30 грн. - інфляційні нарахування, 11 879, 07 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року у справі № 916/3553/13, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 178 290, 30 грн. - основного боргу, 7 678, 69 грн. - 3% річних та 3 719, 33 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 12.03.2014 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 04.01.2010 року між Концерном "Військторгсервіс", від імені якого діяла філія "Одеське управління військової торгівлі" (замовник) та Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" (підрядник) було укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт щодо реконструкції номерів спального корпусу № 2 бази відпочинку "Приморськ" (за адресою: Одеська обл., Б-Дністровський р-н, с. Курортне, вул. Набережна 5Д).

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за договором підряду Приватне підприємство "ЗЕНИТ ПЛЮС" виконало своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2010 року на суму 186 000, 00 грн., які без зауважень підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками 29.01.2010 року.

Листом вих. № 88/буд. від 21.12.2010 року начальник філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" Горобець В.Я. повністю підтвердив свої зобов'язання по розрахунках за виконані будівельні роботи за договором підряду від 04.01.2010 року та, у зв'язку зі складним фінансовим станом на підприємстві, запропонував Приватному підприємству "ЗЕНИТ ПЛЮС" здійснення поетапної протягом 2011-2012 років оплати заборгованості в сумі 186 000, 00 грн. за договором підряду від 04.01.2010 року.

06.02.2012 року між Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" та філією "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач визнав перед Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" суму заборгованості за договором від 04.01.2010 року та актом виконаних робіт від 29.01.2010 року - 178 290, 30 грн.

26.06.2012 року між Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого новий кредитор приймає право вимоги виконання зобов'язань, що належить первісному кредитору за договором № б/н від 04 січня 2010 (далі основний договір), а первісний кредитор передає належне йому право вимоги за основним договором. Загальна сума вимоги виконаних зобов'язань за основним договором складає 186 000,00 грн. Згідно акту звірки розрахунків та корегованому акту виконаних робіт, уточнена сума виконаних зобов'язань за основним договором становить 178 290,30 грн. (п. 1.1 договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012 року).

Відповідно до п. 1.2 договору від 26.06.2012 року новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору.

Пунктом 5.1 договору від 26.06.2012 року встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 26 червня 2013 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Листом № 5/11 від 03.07.2012 року Приватне підприємство "ЗЕНИТ ПЛЮС" повідомило відповідача, що відповідно до укладеного та підписаного між Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012 року, сума боргу філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" перед Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" за договором підряду у розмірі 178 290, 30 грн. передана Товариству з обмеженою відповідальністю "АНГРІ". Відповідно до договору про відступлення права вимоги новим кредитором філії визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "АНГРІ".

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" неодноразово (листи № 9 від 18.07.2012 року, № 18 від 02.12.2013 року) надсилало на адресу відповідача листи з вимогою сплатити наявну заборгованість.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 26.06.2012 року по 29.11.2013 року, підписаного та скріпленого печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" та філією "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс", відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в рамках договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012 року в сумі 178 290, 30 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АНГРІ", останнє звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь 178 290, 30 грн. - основної заборгованості, 17 829, 03 грн. - штрафу, 20 075, 98 грн. - 3% річних, 17 361, 30 грн. - інфляційних витрат, 11 879, 07 грн. - пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу та 3% річних на підставі ст. 525, ст. 625 Цивільного кодексу України. Відмовляючи позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, господарський суд зазначив, що у договорі про відступлення права вимоги від 26.06.2012 року відсутня вказівка щодо передачі позивачу права на стягнення штрафних санкцій.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов договору Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" ремонтно-будівельні роботи по реконструкції номерів спального корпусу № 2 бази відпочинку "Приморськ" були виконані та прийняті замовником - філією "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" без зауважень, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2010 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року на суму 186 000, 00 грн. від 29.01.2010 року, але відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату виконаних та прийнятих робіт.

Також, як вбачається з акту звірки розрахунків від 06.02.2012 року Приватне підприємство "ЗЕНИТ ПЛЮС" та концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" узгодили суму заборгованості відповідача за договором від 04.01.2010 року у сумі 178 290, 30 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось вище, 26.06.2012 року між Приватним підприємством "ЗЕНИТ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого новий кредитор приймає право вимоги виконання зобов'язань, що належить первісному кредитору за договором № б/н від 04 січня 2010 (далі основний договір), а первісний кредитор передає належне йому право вимоги за основним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "ЗЕНИТ ПЛЮС" листом № 5/11 від 03.07.2012 року повідомило відповідача про відступлення права вимоги згідно з договором від 26.06.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" за виконані підрядні роботи відповідно до договору підряду від 04.01.2010 року. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНГРІ" неодноразово надсилало на адресу відповідача листи з вимогою сплатити наявну заборгованість.

Доказів погашення заборгованості на користь нового кредитора відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем та її розмір підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що в цій частині позовні вимоги слід задовольнити. Отже, в частині стягнення з відповідача суми боргу рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін.

Крім суми заборгованості, позивач просив суд стягнути на його користь 17 829, 03 грн. - штрафу, 20 075, 98 грн. - 3% річних, 17 361, 30 грн. - інфляційних нарахувань, 11 879, 07 грн. - пені.

Оскільки у договорі про відступлення права вимоги відсутня вказівка щодо передачі позивачу права на стягнення штрафних санкцій, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в цій частині у задоволенні позову, з чим колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги (цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано обсяг прав, що переходить до нового кредитора у зобов'язанні. Так, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з п. 1.2 договору від 26.06.2012 року новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору, тобто сторони визначили умовами договору, що до нового кредитора переходить не лише сума основного боргу, а й всі інші зобов'язання передбачені договором.

Пунктом 4.3 договору від 26.06.2012р. сторони передбачили, що за неналежне виконання грошових зобов'язань винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до розділу 13 договору підряду від 04.01.2010р., сторони передбачили стягнення штрафу в розмірі 10% від несплаченої сум боргу.

Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора по договору підряду, новий кредитор має право застосовувати відповідальність, як передбачена договором та чинним законодавством та нараховувати штрафні санкції за невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не врахували положення зазначених норм законодавства і не надали належної правової оцінки договору відступлення права вимоги від 26.06.2012 року, та не врахували правових наслідків укладеного договору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки судові акти, що оскаржуються, таким вимогам не відповідають, а місцевий та апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому в цій частині рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на зазначене, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду, згідно з ч.1 ст. 111 10 ГПК України, слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені, річних , інфляційних та штрафу, в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів. В іншій частині рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду залишити без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити розмір річних, інфляційних, пені, штрафу, що підлягають стягненню та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року у справі № 916/3553/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені, інфляційних, річних та штрафу, в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року залишити без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова