Рішення

від 11.03.2014 по справі 910/881/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/881/14 11.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСВ-Л»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»

Про стягнення 562 383,62 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Козловський А.В. - по дов. № б/н від 23.09.2013

від відповідача Гавриленко Я.С. - по дов. № б/н від 20.08.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСВ-Л» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» 643 138,69 грн. заборгованості, з яких: 359 860,00 грн. основного боргу, 205 187,90 грн. пені, 38 586,91 грн. збитків віз зміни індексу інфляції та 39 503,88 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг охорони № 1/1/2009 від 01.09.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2014 порушено провадження у справі № 910/881/14 та призначено справу до розгляду на 13.02.2014.

Відповідачем 10.02.2014 до відділу діловодства суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/881/14 від 13.02.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 25.01.2014, розгляд справи був відкладений на 20.02.2014.

Відповідач у поданих 19.02.2014 до відділу діловодства суду запереченнях позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо всіх пред'явлених позовних вимог.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 справу № 910/881/14 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/881/14 від 20.02.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 11.03.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу № 910/881/14 передано судді Сіваковій В.В., в зв'язку із виходом судді з відпустки.

Позивачем 07.03.2014 до відділу діловодства суду подано заяву про уточнення, яка по суті у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 562 383,62 грн. заборгованості, з яких: 334 860,00 грн. основного боргу, 205 187,90 грн. пені, 16 918,06 грн. збитків віз зміни індексу інфляції та 5 417,66 грн. - 3% річних.

Позивач в судовому засіданні 11.03.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 11.03.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 11.03.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСВ-Л» (виконавець) було укладено договір про надання послуг охорони № 1/1/2009 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець за дорученням замовника приймає на себе зобов'язання здійснювати охорону, а замовник зобов'язується сплачувати зазначені послуги.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачену за надані послуги охорони за період з вересня 2009 року по грудень 2010 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 334 860,00 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 205 187,90 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 16 918,06 грн. та 3% річних в сумі 5 417,66 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

06.07.2013 сторонами укладено угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір та вважати його припиненим з 06.07.2013.

Згідно з п. 8.1. договору вартість наданих послуг за цим договором визначається на основі домовленості і не буде змінюватись протягом одного року, виходячи з вартості утримання задіяних на об'єкті співробітників виконавця.

За умовами п. 8.3. договору на кінець поточного місяця виконавець складає і передає замовнику два примірника акта приймання-передачі послуг, один з яких, після підписання, замовника має повернути виконавцю.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється замовником щомісяця, не пізніше 25 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений в договорі, відповідно до п. 8.1. договору.

Позивачем до позовної заяви подано наступні акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг, які підписана та скріплені печатками обох сторін:

№ СФ-0000012 від 30.09.2009 на суму 23 400,00 грн.

№ СФ-0000020 від 31.10.2009 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000030 від 30.11.2009 на суму 23 400,00 грн.

№ СФ-0000047 від 31.12.2009 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000007 від 31.01.2010 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000020 від 28.02.2010 на суму 21 840,00 грн.

№ СФ-0000033 від 31.03.2010 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000046 від 30.04.2010 на суму 23 400,00 грн.

№ СФ-0000059 від 31.05.2010 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000069 від 30.06.2010 на суму 23 400,00 грн.

№ СФ-0000075 від 31.07.2010 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000077 від 31.08.2010 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000086 від 30.09.2010 на суму 23 400,00 грн.

№ СФ-0000100 від 31.10.2010 на суму 24 180,00 грн.

№ СФ-0000110 від 30.11.2010 на суму 23 400,00 грн.

№ СФ-0000123 від 31.12.2010 на суму 24 180,00 грн.

Загалом у вказаний період було надано послуг охорони загальною вартістю 379 860,00 грн., які прийняті відповідачем без зауважень.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті послуг охорони повністю не виконав, тому сума боргу за розрахунками позивача за період з вересня 2009 року по грудень 2010 року становить 334 860,00 грн.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом за надані послуги оренди за вересень 2009 року починається обчислюватись з 25.09.2009 та відповідно закінчується 25.09.2012, за надані послуги за грудень 2010 року починається з 25.12.2010 та закінчується 25.12.2013.

Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява позивача за № 2 від 23.01.2014 подана до суду 23.01.2014.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у поданій 10.02.2014 заяві та поданих 19.02.2014 запереченнях просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем вимог по сплаті послуг охорони за період з вересня 2009 року по грудень 2010 року станом на день звернення до суду з позовом пропущено, в зв'язку з чим в позові в частині стягнення з відповідача 334 860,00 грн. основного боргу слід відмовити.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2. договору у випадку порушення строку оплати за належним чином надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В зв'язку з пропуском позивачем позовної давності слід відмовити у стягненні 205 187,90 грн. пені, 16 918,06 грн. збитків віз зміни індексу інфляції та 5 417,66 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСВ-Л» не обґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.03.2014.

СуддяВ.В. Сівакова