Рішення

від 09.09.2014 по справі 910/881/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/881/14 09.09.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"

про стягнення 496726,70 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Андрієнко С.В. (за довіреністю)

від відповідача Гавриленко Я.С. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про стягнення 643138,69 грн. (359860,00 грн. основного боргу, 205187,90 грн. пені, 38586,91 грн. інфляційних та 39503,88 грн. 3% річних) за неналежне виконання зобов'язань за договором про надання послуг охорони № 1/1/2009 від 01.09.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2014 р. порушено провадження у справі № 910/881/14 та призначено справу до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. (суддя Сівакова В.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" по справі № 910/881/14 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. у справі № 910/881/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 910/881/14 передано на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 р. справу № 910/881/14 було прийнято до провадження, розгляд останньої призначено на 21.08.2014 р.

20.08.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 334860,00 грн. основного боргу, 31881,58 грн. пені, 86644,02 грн. інфляційних, 43341,10 грн. 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, надав усні та письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 09.09.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, підтримав раніше подану заяву про застосування строків позовної давності. Сторони надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 09.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.09.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" (далі - виконавець) було укладено договір про надання послуг охорони № 1/1/2009 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець за дорученням замовника приймає на себе зобов'язання здійснювати охорону, а замовник зобов'язується сплачувати зазначені послуги.

Згідно з п. 6.1.3 Договору замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати належним чином надані послуги.

Положеннями п. 8.1 Договору передбачено, що вартість наданих послуг за цим Договором визначається на основі домовленості і не буде змінюватись протягом одного року, виходячи з вартості утримання задіяних на об'єкті співробітників виконавця.

Оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

На виконання умов Договору позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 379860,00 грн., що підтверджується наступними актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін: № СФ-0000012 від 30.09.2009 р. на суму 23400,00 грн.; № СФ-0000020 від 31.10.2009 р. на суму 24180,00 грн.; № СФ-0000030 від 30.11.2009 р. на суму 23400,00 грн.; № СФ-0000047 від 31.12.2009 р. на суму 24180,00 грн.; № СФ-0000007 від 31.01.2010 р. на суму 24180,00 грн.; № СФ-0000020 від 28.02.2010 р. на суму 21840,00 грн.; № СФ-0000033 від 31.03.2010 р. на суму 24180,00 грн.; № СФ-0000046 від 30.04.2010 р. на суму 23400,00 грн.; № СФ-0000059 від 31.05.2010 р. на суму 24180,00 грн.; № СФ-0000069 від 30.06.2010 на суму 23400,00 грн.; № СФ-0000075 від 31.07.2010 р. на суму 24180,00 грн.; № СФ-0000077 від 31.08.2010 р. на суму 24180,00 грн.; № СФ-0000086 від 30.09.2010 р. на суму 23400,00 грн.; № СФ-0000100 від 31.10.2010 р. на суму 24180,00 грн., № СФ-0000110 від 30.11.2010 р. на суму 23400,00 грн.; № СФ-0000123 від 31.12.2010 р. на суму 24180,00 грн.

06.07.2013 р. між сторонами було підписано угоду про розірвання договору на надання послуг охорони від 01.09.2009 р. № 1/1/2009, відповідно до якої сторони погодили розірвати Договір та вважати припиненим його дію з 06.07.2013 р. Крім того, сторони домовились провести розрахунки на підставі акту звірки взаємних розрахунків від 01.07.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення оплати за отримані послуги відповідно до умов Договору у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 334 860,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Вищий Господарський суд України у постанові від 23.07.2014 р. про направлення справи № 910/881/14 на новий розгляд вказав на необхідність дослідження перебігу позовної давності щодо окремого прострочення платежу, переривання строку позовної давності за актом звірки взаєморозрахунків від 01.07.2013 р. з урахуванням різних строків виконання зобов'язань (акти здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг) за кожен місяць, починаючи з вересня 2009 року по грудень 2010).

Враховуючи наведене, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

У матеріалах справи наявні:

- акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами 01.07.2013 р., у якому відображені нарахування вартості послуг окремо за кожний місць спірного періоду з вересня 2009 р. по грудень 2010 р. включно;

- акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами 05.09.2011 р., у якому відображені нарахування вартості послуг окремо за кожний місць за частину спірного періоду з січня 2010 р. по грудень 2010 р. включно, а також вбачається, що у відповідача перед позивачем станом на січень 2010 р. існує заборгованість за попередній період у розмірі 95 160,00 грн. Враховуючи те, що Договір сторони уклали 01.09.2009 р., а також те, що вартість послуг, наданих відповідачу в період з вересня 2009 р. по грудень 2009 р., становить 95 160,00 грн., можна дійти висновку, що в акті звірки взаємних розрахунків, підписаному сторонами 05.09.2011 р., також відображена заборгованість відповідача за іншу частину спірного періоду, а саме: з вересня 2009 р. до грудень 2009 р.;

- акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами 01.02.2012 р., в якому відповідач відобразив свою заборгованість (334 860,00 грн.) за 2009 - 2010 рр., тобто за пірний період.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підписання вищевказаних актів є діями, що свідчать про визнання боргу відповідачем та переривають строк позовної давності. Представник відповідача у судовому засіданні заперечень щодо складання та підписання вказаних вище актів не надав.

За актами приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг № СФ-0000012 від 30.09.2009 р., № СФ-0000020 від 31.10.2009 р., № СФ-0000030 від 30.11.2009 р., № СФ-0000047 від 31.12.2009 р., № СФ-0000007 від 31.01.2010 р., № СФ-0000020 від 28.02.2010 р., № СФ-0000033 від 31.03.2010 р., № СФ-0000046 від 30.04.2010 р., № СФ-0000059 від 31.05.2010 р., № СФ-0000069 від 30.06.2010р. строк позовної давності переривався актами звірки взаємних розрахунків від 05.09.2011р. та 01.02.2012 р. Строк позовної давності за вказаними актами спливає 01.02.2015 р.

За актами приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг № СФ-0000075 від 31.07.2010 р., № СФ-0000077 від 31.08.2010 р., № СФ-0000086 від 30.09.2010 р., № СФ-0000100 від 31.10.2010 р., № СФ-0000110 від 30.11.2010 р., № СФ-0000123 від 31.12.2010 р. строк позовної давності переривався актами звірки взаємних розрахунків від 05.09.2011р., 01.02.2012 р., 01.07.2013 р. Строк позовної давності за вказаними актами спливає 01.07.2016 р.

Отже, строк позовної даності для позовної вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 334 860,00 грн. на момент звернення позивача до суду (23.01.2014 р.) не сплив, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, 20.08.2014 р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача на свою користь 31881,58 грн. пені, 86644,02 грн. інфляційних, 43341,10 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку оплати за належним чином надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, який знаходиться в матеріалах справи.

Так, за розрахунком суду, пеня становить 33 359,42 грн., 3% річних - 44 913,50 грн., індекс інфляції - 85 530,24 грн .

Оскільки підстави для стягнення сум пені та 3% річних у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 31881,58 грн. пені, 43341,10 грн. 3% річних та 85 530,24 грн. інфляційних. У задоволенні вимог про стягнення 1113,78 грн. інфляційних судом відмовлено, враховуючи наведений вище розрахунок.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги до відповідача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Враховуючи наведене вище, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема з відповідача підлягає стягненню 21159,81 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 22, код 03449901) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 152, кв. 173, код 36159003) 334860 (триста тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 31881 (тридцять одну тисячу вісімсот вісімдесят одну) грн. 58 коп. пені, 43341 (сорок три тисячі триста сорок одну) грн. 10 коп. 3% річних, 85530 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 21159 (двадцять одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 152, кв. 173, код 36159003) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 3758 (три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 10 коп.

Повне рішення складено 18.09.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова