Постанова

від 12.03.2014 по справі 910/18070/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 910/18070/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енерго-генеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у справіГосподарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Національна атомна енерго-генеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНВ-Холдинг" простягнення 94 996,31 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Мельник О.М. (дов. від 05.04.13 № 154612),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 14.11.2013 р. господарського суду міста Києва позов задоволено частково, з ТОВ "ВНВ-Холдинг" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" стягнуто 52142, 29 грн. пені, 20 0053,10 грн. штрафу та 1443,91 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою від 15.01.2014 р. Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх змінити як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору про закупівлю від 12.10.2012 р. № ПУ-31453-ДЗ, укладеного між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" та ТОВ "ВНВ-Холдинг", останнє взяло на себе зобов'язання передати покупцю труби сталеві (труби) загальною вартістю 667268, 58 грн. з ПДВ у кількості, асортименті і цінами, зазначеними у специфікаціях (додатки до договору № 1 та № 2 для СВБ), що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти і оплатити їх вартість.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачання здійснюється в вересні-листопаді 2012 року, відповідно до Правил Інкотермс-2010 на умовах DDP автотранспортом постачальника. Вантажоодержувач - м. Южноукраїнськ Миколаївської області, ЮУВ ВП "Складське господарство". Останнім днем поставки є 30 листопада 2012 року.

Згідно п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Пунктом 4.1 договору встановлено зобов'язання постачальника у разі порушення термінів постачання, передбачених договором, сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого у зазначені терміни товару за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості не поставленого в строк товару.

Специфікаціями № 1 та № 2 до договору погоджено, що відповідач протягом вересня-листопада 2012 року повинен поставити продукцію на суму 667268, 58 грн.

Порушення відповідачем передбачених договором строків поставки продукції позивачу стало підставою для звернення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" з позовом у даній справі.

Судами з'ясовано, що на виконання умов зазначеного вище договору відповідач здійснював поставку наступним чином: за видатковою накладною № 17 від 12.10.2012 року на суму 137530, 80 грн.; за видатковою накладною № 23 від 08.11.2012 року на суму 139192, 32 грн.; за видатковою накладною № 26 від 24.12.2012 року на суму 66307, 80 грн.; за видатковою накладною № 32 від 29.12.2012 року на суму 37764, 90 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно враховано те, що положення п. 4.1. договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Також правомірно, судами попередніх інстанцій враховано те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

З врахуванням встановленого судами факту порушення відповідачем строків поставки продукції, в тому числі і на строк понад 30 днів, а також того, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, з огляду на приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України обґрунтованим є висновок судів про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 52142, 29 грн. та штрафу в розмірі 7285,08 грн., з огляду на невірний розрахунок розміру останніх позивачем.

Приймаючи до уваги зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 15.01.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/18070/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.