Постанова

від 12.03.2014 по справі 904/3971/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 904/3971/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалувід 19.12.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 904/3971/13 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальність "Январь", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідатор голова ліквідаційної комісії Амелін С.П. та заявоюДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання грошових вимог

в судовому засіданні взяв участь представник:

ТОВ "Январь"Плющ О.Ю., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013 року, що винесена у справі № 904/3971/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальність "Январь" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Амеліна С.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року (суддя - Д.М. Полєв) визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, ДПІ) до Боржника в розмірі 63 395 грн. 69 коп. (з віднесенням до шостої черги задоволення), а решту вимог в розмірі 200 091 грн. 00 коп. відхилено.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року в частині невизнання грошових вимог Інспекції на суму 200 091 грн. 00 коп. та прийняти нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги Інспекції на вказану суму та включити їх до реєстру вимог кредиторів. В іншій же частині скаржник просив залишити без змін ухвалу господарського суду від 31.10.2013 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року (головуючий суддя - Джихур О., судді: Виноградник О.М., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року в частині невизнання грошових вимог Інспекції на суму 200 091 грн. 00 коп., так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Інспекції на суму 200 091 грн. 00 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема норм ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 210 Господарського кодексу України, ст. 57 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи заяву Інспекції про визнання кредиторських вимог Інспекції, суди встановили, що частина вимог була оплачена Боржником, а вимоги на суму в 200 091 грн. 00 коп. нарахованих Інспекцією Боржнику на січень-березень 2013 року авансових внесків з податку на прибуток відхиляються, оскільки в грудні 2012 року Боржником був складений та поданий ліквідаційний баланс з метою ініціювання провадження у даній справі про банкрутство. Решту кредиторських вимог в сумі 63 395 грн. 69 коп. суди визнали обґрунтованими та підтвердженими доказами у справі. Апеляційним судом такі висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи наведені висновки судів, скаржник зазначив, що Боржник є платником авансових платежів з податку на прибуток, а тому він має щомісяця сплачувати авансовий платіж з цього податку у встановленому розмірі незалежно від отримання прибутку та того, чи припинив він свою діяльність. Згідно ж акту перевірки Боржнику визначена заборгованість з вказаних авансових платежів, а в поданому Боржником в грудні 2012 року в електронному вигляді балансі не було відмітки, що він є "ліквідаційний".

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями Інспекції, оскільки вони не відповідають нормам діючого законодавства.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що предметом оскарження та заперечення ДПІ є оскаржувані судові рішення в частині відхилення кредиторських вимог до Товариства на суму 200 091 грн. 00 коп., яка складає нараховані на січень-березень 2013 року авансові внески з податку на прибуток.

Так, скаржником не спростований встановлений судам факт складення Товариством в грудні 2012 року та подання до податкового органу в січні 2013 року ліквідаційного балансу в порядку норм ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України (а.с. 49), інформація про що, як встановив апеляційний суд та вбачається з матеріалів справи, відображена і в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 10.12.2012 року (а.с. 50-61). Подання цього балансу є однією із передумов в досудовій процедурі ліквідації боржника, щодо якого порушується та здійснюється провадження у справі про банкрутство за особливостями, передбаченими нормами ст. 95 Закону про банкрутство. Також судами було встановлено, що поданню цього ліквідаційного балансу передувало прийняття 30.08.2012 року рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації та внесення інформації про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 110 та ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України).

Факт припинення Боржником діяльності в грудні 2012 року та неотримання ним прибутку у наступному звітному періоді відображений і в поданій Боржником за перший квартал 2013 року податковій декларації, що було встановлено апеляційним судом.

Вищевикладене свідчить про відсутність у Товариства намірів на ведення підприємницької діяльності та неможливість отримувати ним після складення та подання до податкового органу ліквідаційного балансу прибутку та сплачувати відповідний податок за Податковим кодексом України.

Таким чином, незважаючи на наявні за нормами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України обставини та підстави для сплати Товариством у 2013 році авансових внесків з податку на прибуток по результатах декларування доходів за 2012 рік, враховуючи наведені та встановлені судами обставини, а також виходячи з приписів п. 15.1 ст. 15 та п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України, касаційний суд погоджується із висновками судів, що у зв'язку зі складенням Товариством в грудні 2012 року та поданням ліквідаційного балансу у останнього не виникає у 2013 році обов'язку нараховувати та сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

У зв'язку із цим слід погодитись і з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відхилення заявлених Інспекцією кредиторських вимог на суму 200 091 грн. 00 коп. нарахованих Боржнику за січень-березень 2013 року авансових внесків з податку на прибуток.

Такий висновок узгоджується з позицією, наведеною Міністерством доходів і зборів України в своєму листі від 22.04.2013 року № 1291/6/99-99-19-03-02-15 "Щодо сплати авансових внесків у разі ліквідації підприємства", на який (лист) також послався апеляційній суд в оскаржуваній постанові.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційні вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 15, 37, 57 Податкового кодексу України, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. у справі № 904/3971/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 13.03.2014 року.