Постанова

від 03.12.2014 по справі 904/3971/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 904/3971/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалувід 06.10.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 904/3971/13 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальність "Январь", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідатор голова ліквідаційної комісії Амелін С.П.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ліквідатора ТОВ "Январь"Плющ О.Ю., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013 року, що винесена у справі № 904/3971/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальність "Январь" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії - Амеліна С.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014 року) визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, ДПІ) до Боржника в розмірі 63 395 грн. 69 коп. (з віднесенням вимог до шостої черги задоволення), а решту вимог - в розмірі 200 091 грн. 00 коп. - відхилено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року (суддя - Д.М. Полєв) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року та направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року (головуючий суддя - Науменко І.М., судді: Кузнецов В.О., Чередко А.Є.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій ст. 67 Конституції України, норм матеріального права, зокрема норм ст. 95 Закону про банкрутство, ст. 210 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20, 41, 78 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі про банкрутство Товариства, місцевий суд встановив, що в результаті правомірно проведених в повному обсязі дій у ліквідаційній процедурі щодо виявлення активів Боржника, його майна та грошових коштів відповідно до отриманих відповідей на запити нічого із перелічених активів виявлено не було, а тому виявлені та визнані кредиторські вимоги лише одного кредитора - Інспекції (що були розглянуті та визнані у справі судом) не задоволені за відсутністю майна Боржника.

Підтримуючи наведені висновки місцевого суду, апеляційний суд додав, що матеріали справи містять докази проведення податкової перевірки стосовно Боржника, висновки якої у сукупності з іншими доказами свідчать про відсутність підприємства Боржника та припинення його діяльності після прийняття учасниками рішення про ліквідацію та припинення здійснення підприємницької діяльності, а тому і відсутні підстави для сплати Товариством податкових авансових платежів.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник вказує на те, що нормами законодавства спростовується висновок судів про відсутність підстав для сплати Боржником авансових податкових платежів. Також скаржник вказав, що Інспекцією вчинялись дії щодо проведення стосовно Товариства податкової перевірки, у тому числі шляхом звернення до ліквідатора з вимогами про надання документів, а повернення Боржника у ліквідаційну процедуру надасть можливість для ДПІ "відпрацювати" підприємство Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених у справі обставин та з невірним тлумаченням норм Закону про банкрутство.

Так, норми ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство встановлюють обмежений термін застосування у справі про банкрутство ліквідаційної процедури - у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

На момент же винесення ухвали про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі про банкрутство останнього, ця процедура, що була відкрита постановою від 13.06.2013 року (т. 1 а.с. 90-94), вже тривала близько 14 місяців. А тому відсутні підстави та є порушенням наведених норм законодавства вимоги Інспекції про повернення справи про банкрутство Товариства до місцевого суду на стадію ліквідації.

Стосовно ж обов'язку Товариства сплачувати авансові обов'язкові платежі відповідно до податкового законодавства, колегія суддів звертає увагу заявника на те, що це питання вже було розглянуто та вирішено в судовому порядку - ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014 року), відповідно до якої були визнані грошові вимоги Інспекції до Боржника в розмірі 63 395 грн. 69 коп. (з віднесенням вимог до шостої черги задоволення), а решту вимог в розмірі 200 091 грн. 00 коп. відхилено. Зокрема в своїй постанові від 12.03.2014 року касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що у зв'язку зі складенням Товариством в грудні 2012 року та поданням ним ліквідаційного балансу у останнього не виникає обов'язку у подальшому - у 2013 році, нараховувати та сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

У зв'язку із викладеним колегія суддів вважає неналежними наведені доводи скаржника саме при заперечені рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, а також -про припинення провадження у справі. У зв'язку із вищевикладеним слід також погодитись із висновком судів про відсутність підстав і для проведення у подальшому податкової перевірки стосовно Товариства. До того ж, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено апеляційним судом, а також вказано касаційним судом в постанові від 12.03.2014 року, стосовно Боржника напередодні порушення даної справи вже проводилась перевірка, за результатами якої був складений акт позапланової виїзної документальної перевірки від 10.12.2012 року.

При цьому касаційний суд звертає увагу на те, що саме стосовно дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (зокрема щодо виявлення майна тощо), відображених та підтверджених доказами відомостей в складеному звіті ліквідатора, ліквідаційному балансі Товариства, а також стосовно визначених судами підстав для затвердження згаданих звіту та балансу та припинення провадження у справі про банкрутство Боржника, Інспекцією не було в скарзі наведено жодних заперечень.

Колегія ж суддів не вбачає порушень під час проведення ліквідаційної процедури у справі, складенні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства, що відповідають вимогам ст.ст. 38, 41, 42, 46, 95 Закону про банкрутство, а тому погоджується із висновком про наявність передбачених п. 6 ч. 1 ст. 83 цього закону підстав для припинення провадження у даній справі про банкрутство.

У зв'язку із викладеним є правомірними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Товариства та припинення провадження у справі про банкрутство останнього.

За таких обставин справи касаційні вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 38, 41, 42, 46, 83, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 р. у справі № 904/3971/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 03.12.2014 року.