Постанова

від 13.03.2014 по справі 904/8439/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 року Справа № 904/8439/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.,

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: Миткалик Є.В. представник, довіреність №00.01.0118 від 06.08.13р.

від відповідача: Івашина Н.І. голова правління, витяг з протоколу №1 від 02.04.11р.

Нікулін Ю.В. представник, довіреність №4 від 12.03.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Житлово-будівельного кооперативу "Тюльпан"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року у справі

за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради

"Дніпродзержинськтепломережа"

( м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області )

до Житлово-будівельного кооперативу "Тюльпан"

( м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області )

про стягнення 26 744 грн. 26 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року у справі № 904/8439/13 ( суддя Турчин С. О. ) позов Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" задоволено у повному обсязі.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з обставин доведеності неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію. Також, суд поновив строк позовної давності з посиланням на визнання Відповідачем заборгованості, шляхом підписання актів взаємних розрахунків станом на 01.10.2005 р., 01.09.2013 р., 11.11.2013 р.

Не погодившись з рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що Договір № 153 на постачання теплової енергії від 01.09.2001 р., укладений між КП «Дніпродзержинськтепломережа» та кооперативом «Тюльпан» діяв лише до 01.09.2002 р.

Що стосується акту станом на 01.09.2013 р. то він ніяким чином не свідчить про визнання заборгованості, а своїм підписом представник Відповідача лише підтвердила, що Позивач надав для ознайомлення документи, які свідчать про наявність в їх обліку даної заборгованості. Представник позивача в судовому засіданні фактично визнав, що його пропущено, але жодних поважних причин його пропуску не назвав.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки підписаний сторонами акт взаєморозрахунків є належним доказом виконання зобов'язання.

Розпорядженням секретаря судової палати № 51 від 26.02.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 30 від 19.08.2013 року, у відпустці , та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року, наказом голови суду № 7 від 17.01.2011 року визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Бахмат Р.М., Науменко І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року у справі № 904/8439/13, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 13.03.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати № 129 від 12.03.2014 року, у зв'язку з виходом на роботу судді Євстигнеєва О.С. - члена постійної діючої колегії суддів, визначеної наказом № 40 від 21.10.2013 р., справа була передана колегії суддів у складі головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Євстигнеєва О.С. і Бахмат Р.М.

У судовому засіданні 13.03.2014 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2001 р. між КП "Дніпродзержинськтепломережа" ( Постачальник ) та Житлово-будівельним кооперативом "Тюльпан" ( Споживач ) укладений Договір № 153 про постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, за умовами якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами ( цінами ) в терміни, передбачені цим договором ( п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору Постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючим СНиП, ДБН по об'єктах споживача, згідно адреси: вул. Б. Хмельницького, 21.

Облік відпущення теплової енергії проводиться розрахунковим способом ( п. 5.1 договору ).

Згідно з пунктом 6.1 вказаного договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводиться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених міською (обласною) держадміністрацією або в іншій формі згідно з законодавством. Рішення ГИКа від 07.06.2000 р. № 196, 28.12.2000 р. № 549. Тариф за 1 м складає 0,84грн з ПДВ; Тариф на гаряче водопостачання за 1 люд. 9,72грн. з ПДВ; Тариф на холодну воду для гвп 0,82грн. з ПДВ.

П. 6.2 договору передбачено, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач щомісячно одержує платіжну вимогу у Постачальника.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. ( п. 6.3 договору ).

П. 6.5 договору встановлено, що споживач щоквартально обов'язково проводить звірку розрахунку за теплову енергію в бухгалтерії Постачальника. При відсутності представника Споживача щоквартально на звірку, претензії ( якщо вона є ), що до нарахування суми за спожиту теплову енергію Споживачеві, Постачальником не приймаються.

Відповідно до п. 10.3. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення дії вказаного договору, сторонами суду не надано.

Причиною звернення Позивача до суду з відповідним позовом стало твердження останього про наявність боргу у сумі 26 744 грн. 26 коп. з боку Відповідача за поставлену теплову енергію станом на 01.10.2005 р., відповідно до розрахунку заборгованості ( а. с. 7 ).

Відповідач факт отримання теплової енергії на вказану суму станом на 01.10.2005 р. - не тільки не оспорює, а й погоджується із сумою боргу в актах звіряння підписаних між сторонами станом на 01.10.2005 р., 01.09.2013 р., 11.11.2013 р.

Отже, матеріалами справи доведене ( Відповідачем не спростовано ) порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача щодо не виконання Відповідачем зобов'язань за договором укладеним між сторонами в частині повного розрахунку за отриману теплову енергію станом на 01.10.2005 р.

Відповідачем під час розгляду справи у першій інстанції було надано суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" ( а. с. 18 ).

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що строк позовної давності є поновленим у зв'язку з визнанням Відповідачем заборгованості, шляхом підписання актів взаємних розрахунків станом на 01.09.2013 р., 11.11.2013 р.

Проте, з вказаним висновком погодитись не можна враховуючи наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Ч. 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання ( п.4.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" далі постанова Пленуму ВГСУ ).

Відповідно до п. 4.4.1. постанови Пленуму ВГСУ, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Таким чином, підписання Відповідачем актів звіряння 01.09.2013 р. та 11.11.2013 р. не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке визнання боржником свого боргу відбулося після спливу позовної давності, навіть з урахуванням переривання перебігу такої давності, пов'язаної із частковими проплатами, які мали місце 25.11.2005 р. та 31.03.2006 р., про що зазначено у вказаних актах.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги наявність порушеного права Позивача ( наявність боргу не заперечується Відповідачем ), за захистом якого той звернувся до суду, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву Відповідачем, тому в позові слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених Позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин суд першої інстанції, приймаючи рішення по даній справі, неправильно застосував норми ст. 264 ЦК України, а тому, згідно ст. 104 ГПК України, оскаржуване рішення слід скасувати та в задоволені позову відмовити.

Судовий збір, за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа".

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року у справі № 904/8439/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Тюльпан" - 913 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, за розгляд апеляційної скарги.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 14.03.2014 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв